Рішення

від 10.09.2019 по справі 916/1256/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1256/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Савченко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кшнясєва Л.В. за довіреністю;

від відповідача: Савицька О.М. адвокат;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача Колективного підприємства «Костянтин» про виселення.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про виселення відповідача Колективного підприємства «Костянтин» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 30,2кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Льва Толстого, 10.

В обґрунтування позовних вимог Департамент комунальної власності Одеської міської ради посилається на закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення №8063 від 03.04.2007р. та відсутність згоди Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на його продовження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2019р. відкрито провадження у справі №916/1256/19, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.05.2019р. о 11:40.

В підготовчому засіданні від 30.05.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 20.06.2019р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 20.06.2019р. о 12:00.

В підготовчому засіданні від 20.06.2019р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує.

В підготовчому засіданні від 20.06.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 09.07.2019р. о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 09.07.2019р. о 12:50.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

27.06.2019р. за вх.суду№12821/19 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.

В підготовчому засіданні від 09.07.2019р. було оголошено про відкладення підготовчого засідання на 25.07.2019р. о 10:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2019р. викликано учасників справи у підготовче засідання відкладене на 25.07.2019р. о 10:20.

09.07.2019р. за вх.суду№13574/19 відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2019р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 20.08.2019р. о 12:30.

В судовому засіданні від 20.08.2019р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів.

В судовому засіданні від 20.08.2019р. було оголошено перерву по 10.09.2019р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні від 10.09.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1256/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як вказує позивач, 03.04.2007р.р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно Положення, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.02.2013 № 2752-VI) (позивач, Орендодавець) та Колективним підприємством «Костянтин» (відповідач, Орендар) укладено договір №8063 оренди нежитлового приміщення (далі договір) відповідно до умов якого Орендодавець передає Орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху , розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 10, площею 32,90кв.м. під розміщення перукарні на строк до 01.02.2010р.

Позивач зазначає, що 04.02.2009р. між сторонами було укладено додаткове погодження до договору оренди, яким змінено площу об`єкта оренди з 32,90кв.м. на 30,20кв.м. та внесли зміни щодо розрахунку орендної плати. Додатковим погодженням від 10.06.2010р. сторони продовжили термін дії договору до 09.06.2012р. Додатковим погодженням від 28.12.2012р. сторони змінили найменування Орендодавця, продовжили термін дії договору до 28.12.2013р. та виклали п.4.2. договору в новій редакції.

Як зазначає позивач, 28.03.2014р. між сторонами був укладений додатковий договір №4 яким сторони продовжили термін дії договору до 28.03.2015р., виклали п.4.2.(є) в новій редакції.

Позивач вказує, що з урахуванням приписів ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, договір №8063 оренди нежитлового приміщення від 03.04.2007р. був пролонгований до 28.03.2019р. 18.02.2019р. на адресу Департаменту надійшла заява КП Костянтин про продовження строку дії договору оренди №8063 до 28.03.2020р. Департамент, керуючись ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 764 Цивільного кодексу України, надав відповідь на заяву КП Костянтин від 25.02.2019р. №01-13/763 про відсутність наміру на продовження договірних правовідносин, повідомив про закінчення строку дії договору оренди 28.03.2019р. та запропонував у 15-ти денний строк з моменту припинення дії договору оренди добровільно повернути співробітникам Департаменту за актом приймання передачі орендоване майно. Зазначене повідомлення було належним чином надіслане на адресу КП Костянтин , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, реєстром поштового відправлення від 26.02.2019р. із відміткою відділення поштового зв`язку та фіскальним чеком. Таким чином, відповідач був повідомлений належним чином про необхідність передати Департаменту приміщення. Так, п. 7.9 договору оренди №8063 передбачено, що дія договору оренди припиняється, зокрема, в наслідок закінчення строку, на який його було укладено, в даному випадку 28.03.2019р. Пунктом 4.7 договору оренди встановлено обов`язок орендаря після закінчення строку дії договору оренди у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Позивач стверджує, що умовами договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено обов`язок орендаря щодо повернення об`єкта оренди у випадку закінчення строку дії договору оренди. На момент подання позову відповідач у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 30,2кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1 вул. АДРЕСА_2 Толстого, 10.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та виселити Колективне підприємство «Костянтин» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 30,2кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що листом від 25.02.2019р. орендаря було повідомлено, що строк дії договору №8063 закінчується 28.03.2019р. та на новий строк продовжуватися не буде, запропоновано у термін до 12.04.2019р. передати Департаменту комунальної власності ключі та нежиле приміщення площею 30,2кв.м, розташоване за адресою: м АДРЕСА_3 , за актом приймання-передачі. З додатків до позовної заяви вбачається, що цей лист було направлено на адресу Колективного підприємства Костянтин 26.02.2019р., проте ним не отримано та повернуто позивачу. згідно з ч.1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Частиною 2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У відповідності до ч.1 ст.746 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то. за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідач стверджує, що жодного повідомлення від Департаменту комунальної власності про припинення або зміну умов договору оренди №8063 після 19.01.2015р. відповідач не отримував. Протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору (з 28.03.2019р. по 28.04.2019р.) жодна із сторін договору не направляла заяву іншій стороні про припинення або зміну умов договору оренди, таким чином, договір був продовжений до 28.03.2020р. Наявне в матеріалах справи повідомлення позивача від 25.02.2019р. щодо того, що договір на новий термін продовжуватися не буде, відповідач не отримував, крім того, зазначене повідомлення не містить наміру власника використовувати орендоване приміщення для власних потреб, та датовано за один місяць до закінчення терміну договору, тому ч.3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна застосована бути не може.

Відповідач зазначає, що Одеська міська рада рішенням від 28.02.2011р. №394-VI погодила продаж приміщення по вул. Л. Толстого, 10, площею 30,2кв.м - безпосередньо відповідачу. Зі своєї сторони, відповідач здійснював дії щодо приватизації орендованого майна шляхом його викупу. Крім того відповідач продовжує безперешкодно та без будь-яких заперечень з боку позивача користуватись орендованим приміщенням та оплачувати за нього орендну плату.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У свої відповіді на відзив відповідача позивач посилаючись на постанову Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна № 12 від 29.05.2013р., вказує, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на той факт, що ним не було отримано лист Департаменту від 25.02.2019р. №01-13/763 про відмову від продовження строку дії договору оренди, а отже договір вважається автопролонгованим є безпідставним оскільки зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що Департамент, скориставшись своїм правом, встановленим ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , належним чином повідомив відповідача про відсутність наміру на продовження договірних правовідносин, договір оренди №8063 від 03.04.2007р. припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 28.03.2019р.

Як вказує позивач, заперечення Орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди мають фактичне та юридичне значення лише не пізніше місяця після закінчення строку дії договору, у даному випадку 28.04.2019р. Законодавством не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору. Проте, законодавцем чітко встановлено, що при надісланні такого листа має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов`язано продовження дії договору оренди на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Щодо посилання КП Костянтин ст. 285 Господарського кодексу України та ст. 777 Цивільного кодексу України щодо переважного право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди позивач вказує, що відповідачем залишено поза увагою, той факт, що суттю переважного права є укладення нового договору на новий строк, з встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму. У разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права. Такої правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові від 02.05.2018 р. по справі № 922/3633/16. На думку Департаменту, листування КП Костянтин та Департаменту щодо проведення процедури відчуження об`єкту комунальної власності не може мати юридичного значення для орендних правовідносин та не стосується даного предмету спору.

Окрім того, як стверджує позивач, у зв`язку із прийняттям Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , Одеською міською радою було прийнято рішення №3059-VІ від 21.03.2018р., відповідно до п. 5 якого встановлено, що приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності вищевказаного Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , здійснюється та завершується відповідно до зазначеного закону та цього рішення. Таким чином, рішення Одеської міської ради від 28.02.2011р. №394-VI, яким Одеська міська рада погодила можливість відчуження спірного приміщення, втратило чинність у зв`язку із вступом в силу Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

У запереченнях на відповідь на відзив позивача відповідач зазначає, що КП Костянтин продовжує безперешкодно користуватись орендованим приміщенням, що підтверджується Актом обстеження від 18.06.2019р. КП Костянтин продовжує оплачувати за спірне Приміщення орендну плату, яка приймається Департаментом без заперечень, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.04.2019р., 15.05.2019р., 14.06.2019р. 18.06.2019р. за ініціативою Департаменту на адресу КП Костянтин виставлено рахунок на оплату передбаченого договором оренди страхування спірного приміщення на майбутнє. На думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність у Департаменту заперечень щодо продовження дії договору оренди на новий термін.

Крім того відповідач вважає, що при розгляді справи необхідно також врахувати тривалість користування (з 1995р.) спірним приміщенням, передбачене законом його першочергове право на продовження користування ним та укладення договору на новий термін, відсутність у позивача підстав для припинення правовідносин з відповідачем та відсутність у позивача наміру використовувати приміщення для власних потреб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №8063 оренди нежитлового приміщення відповідно до умов якого Орендодавець передає Орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 10, площею 32,90кв.м. під розміщення перукарні на строк до 01.02.2010р. 04.02.2009р. між сторонами було укладено додаткове погодження до договору оренди, яким змінено площу об`єкта оренди з 32,90кв.м. на 30,20кв.м. та внесли зміни щодо розрахунку орендної плати. Додатковим погодженням від 10.06.2010р. сторони продовжили термін дії договору до 09.06.2012р. Додатковим погодженням від 28.12.2012р. сторони змінили найменування Орендодавця, продовжили термін дії договору до 28.12.2013р. та виклали п.4.2. договору в новій редакції. 28.03.2014р. між сторонами був укладений додатковий договір №4 яким сторони продовжили термін дії договору до 28.03.2015р., виклали п.4.2.(є) в новій редакції.

З урахуванням приписів ч.2 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, договір №8063 оренди нежитлового приміщення від 03.04.2007р. був пролонгований до 28.03.2019р.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору встановлений був продовжений до 28.03.2019р. та 25.02.2019р. на звернення відповідача з листом про продовження строку дії договору, позивач направив відповідачу листа за вихід.№01-13/763 про відсутність наміру на продовження договірних правовідносин, повідомив про закінчення строку дії договору оренди 28.03.2019р. та запропонував у 15-ти денний строк з моменту припинення дії договору оренди добровільно повернути співробітникам Департаменту за актом приймання передачі орендоване майно.

Судом встановлено, що вказаний лист був направлений на адресу відповідача , однак повернутий позивачу з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Посилання відповідача на те, що відповідач не отримував вказаного листа, а отже договір вважається автопролонгованим є безпідставним оскільки зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 17 та ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Враховуючи той факт, що Департамент, скориставшись своїм правом, встановленим ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , належним чином повідомив відповідача про відсутність наміру на продовження договірних правовідносин, договір оренди №8063 від 03.04.2007р. припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 28.03.2019р.

Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 4.7. договору, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна в разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути приміщення в належному стані не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. На даний час відповідач не повернув вищевказане нежитлове приміщення.

Згідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи закінчення строку дії договору та відмови позивача у його продовженні, відсутності в матеріалах справи акту приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди позивачу, позовні вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що Одеська міська рада рішенням від 28.02.2011р. №394-VI погодила продаж приміщення по вул. Л. Толстого, 10, площею 30,2кв.м - безпосередньо відповідачу та відповідач здійснював дії щодо приватизації орендованого майна шляхом його викупу, судом до уваги не приймається оскільки, як вірно було вказано позивачем, у зв`язку із прийняттям Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , Одеською міською радою було прийнято рішення №3059-VІ від 21.03.2018р., відповідно до п. 5 якого встановлено, що приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності вищевказаного Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , здійснюється та завершується

відповідно до зазначеного закону та цього рішення. Таким чином, рішення Одеської міської ради від 28.02.2011р. №394-VI, яким Одеська міська рада погодила можливість відчуження спірного приміщення, втратило чинність у зв`язку із вступом в силу Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення відповідача Колективного підприємства «Костянтин» з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 30,2кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 Одеса АДРЕСА_2 10 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до відповідача Колективного підприємства «Костянтин» про виселення - задовольнити у повному обсязі.

2. Виселити Колективне підприємство «Костянтин» (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 10, код ЄДРПОУ 19043710) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 30,2кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Льва Толстого, 10, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Стягнути з Колективного підприємства «Костянтин» (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 10, код ЄДРПОУ 19043710) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 17 вересня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова