Постанова

від 05.09.2019 по справі 916/2591/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2591/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,

за участю представників:

позивача Гаврилова О. Ю.,

відповідача 1 Курков М. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (судді: Будішевська Л. О., Таран С. В., Мишкіна М. А.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 (суддя Щавинська Ю. М.) у справі

за позовом Компанії "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торгівельна мережа"

про стягнення 27 731 20,85 доларів США;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"

до : 1. Компанії "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торгівельна мережа"

про визнання правочинів недійсними та про тлумачення умов договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2016 року Компанія "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) (далі - Компанія) звернулася до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення солідарно з відповідачів: суми позики за договором позики від 28.04.2011 №6 (далі - договір позики) - 1 764 987,00 дол США; відсотків за користування позикою у сумі 988 412,59 дол. США; пені за несвоєчасну сплату відсотків за договором позики - 19 721,26 дол. США, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (далі - ТОВ "Компанія "КМТ") не виконало своїх зобов`язань за договором позики (не повернуло у строк до 31.12.2015 Компанії отриману суму позики та не сплатило відсотків за користування позикою), а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торгівельна мережа" (далі - ТОВ "ОТМ") не виконало своїх зобов`язань за договором поруки (не сплатило Компанії у повному обсязі заборгованості ТОВ "Компанія "КМТ" протягом п`яти днів із дня отримання відповідного повідомлення).

1.2. 31.08.2017 ТОВ "Компанія "КМТ" звернулося до Господарського суду Одеської області з клопотанням про припинення провадження у справі, в якому зазначило, що провадження у справі у частині позовних вимог позивача до ТОВ "Компанія "КМТ" про стягнення суми позики за договором позики має бути припинено згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення з відповідним клопотанням), адже цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки сторони уклали угоду про передачу зазначеного спору на вирішення третейського суду.

1.3. У вересні 2017 року ТОВ "Компанія КМТ" звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Компанії і ТОВ "ОТМ" про визнання недійсним правочину - додаткової угоди до договору позики, укладеної 30.07.2012 Компанією зі Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ"; визнання недійсним правочину - договору поруки від 25.10.2011, укладеного Компанією з ТОВ "ОТМ"; надання тлумачення окремих пунктів договору позики, укладеного Компанією та Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ" (правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ") такого змісту:

1.4. "Згідно змісту статті 5 (Законодавство, що застосовується) договору позики від 28.04.2011 № 6 сторони договору, Позивач та Відповідач, прийшли до згоди, що цей договір регулюється і складено відповідно до чинного законодавства Кіпру, в тому числі THE INTERNATIONAL COMMERCIAL ARBITRATION LAW,1987; № 101 of 1987 Закон ПРО МІЖНАРОДНИЙ ТОРГОВИЙ АРБІТРАЖ, 1987 № 101/87);

1.5. Відповідно до змісту статті 11 (Вирішення спорів) договору позики від 28.04.2011 № 6 сторони договору, Позивач та Відповідач, уклали угоду про те, що "у випадку, якщо протягом 30 календарних днів з моменту письмового повідомлення однієї із сторін протилежної про виникнення такого непорозуміння, спору або претензії, включаючи будь-яке питання щодо існування, дійсності або припинення цього договору, сторони не дійшли згоди, спір має бути передано на розгляд третейського суду, рішення якого буде остаточним для сторін; третейський суд знаходиться у Лімассолі, Кіпр, і діє у відповідності до THE INTERNATIONAL COMMERCIAL ARBITRATION LAW,1987; № 101 of 1987 Закон ПРО МІЖНАРОДНИЙ ТОРГОВИЙ АРБІТРАЖ, 1987 № 101/87)".

1.6. Зустрічний позов аргументовано тим, що ТОВ "Компанія "КМТ" не укладало жодних додаткових угод до договору позики, а поданий до суду і названий додатковою угодою до договору позики документ має ознаки підробки. Всупереч нормам Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270 (далі - Положення), додаткова угода не була зареєстрована Національним банком України, а отже і не були внесені зміни до реєстраційного свідоцтва, оскільки будь-яких угод про зміну договору позики не укладено.

1.7. ТОВ "Компанія "КТМ" вважає, що від ТОВ "ОТМ" договір поруки підписано особою, яка не мала жодних повноважень на підписання.

1.8. Обґрунтовуючи вимогу про тлумачення окремих пунктів договору поруки, ТОВ Компанія "КМТ" зазначило, що воля сторін, висловлена у договорі позики, полягає у застосуванні норм права Республіки Кіпру, як матеріального, так і процесуального, в момент укладення угоди спрямована на застосування під час вирішення спору Міжнародного Комерційного Третейського Закону від 1987 року (Закон № 101/87). Цифри "1937" у відповідних пунктах договору є опискою.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, позов Компанії задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Компанія "КМТ" і ТОВ "ОТМ" на користь Компанії суму позики за договором позики - 1 764 987 (один мільйон сімсот шістдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) дол. США, що в еквіваленті на день подання позову становить 45 478 503 (сорок п`ять мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч п`ятсот три) грн, відсотки за користування позикою у сумі 987 528 (дев`ятсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять вісім) дол. США 91 цент, що в еквіваленті на день подання позову становить 25 445 703 (двадцять п`ять мільйонів чотириста сорок п`ять тисяч сімсот три) грн 80 коп., пеню у сумі 514 (п`ятсот чотирнадцять) доларів США 94 центи, що в еквіваленті на день подання позову становить 13 268 (тринадцять тисяч двісті шістдесят вісім) грн 48 коп. В іншій частині первісного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2.2. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що арбітражне застереження, зазначене у договорі позики, є таким, що не може бути виконано, у зв`язку з чим справа має бути розглянута у господарському суді України. Суд першої інстанції, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, також виходив із доведеності позовних вимог за первісним позовом і зазначив, що ТОВ "Компанія "КМТ" не доведено, якій нормі закону суперечить оскаржуваний договір, та яким саме чином порушено його права та інтереси.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У своїй касаційній скарзі ТОВ "Компанія "КМТ" просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 скасувати. У частині задоволення первісного позову провадження у справі закрити. У частині відмови у задоволенні зустрічного позову прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору позики.

3.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, тому дійшли помилкового висновку, що додаткову угоду до договору позики необхідно вважати такою, що не вчинена. Так, заявник акцентує, що зазначеної угоди не підписував, текст угоди містить ознаки підробки, угода не зареєстрована в порядку, передбаченому Положенням, а отже угода підлягає визнанню недійсною як така, що укладена з порушенням вимог чинного законодавства.

3.3. Крім того, скаржник вважає, що суд мав обов`язок, а не право закрити провадження у справі, оскільки повинен був дотримуватися "презумпції виконуваності арбітражної угоди", натомість суди порушили принцип автономності арбітражного застереження, визнавши його таким, що не підлягає виконанню.

3.4. ТОВ "Компанія "КМТ" також наголошує, що оскільки спір виник із договору укладеного на території Республіки Кіпр, юрисдикція судів України на цей спір не поширюється.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 28.04.2011 між Спільним українсько-російським підприємством приватним акціонерним товариством "КМТ", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "КМТ" (позичальник), і Компанією (Кіпр, м. Лімасол; позикодавець) укладено договір позики, за умовами якого позикодавець бажає надати, а позичальник бажає отримати позику. Сума позики становитиме 3 000 000 доларів США, і вона буде надаватися позичальникові траншами (частками); датою отримання позики вважається дата валютування. Днем погашення позики вважається день повернення всієї суми позики та несплачених відсотків. Можливе повернення частинами. У будь-якому разі строк повного погашення позики - не пізніше 31.07.2012.

4.3. У пункті 5 договору позики передбачено, що договір регулюється і складений відповідно до чинного законодавства Кіпра.

4.4. Відповідно до пункту 11 договору позики усі непорозуміння, спори та претензії, що виникають між сторонами стосовно цього договору або у зв`язку з його виконанням, або у зв`язку з різним тлумаченням сторонами, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів із моменту письмового повідомлення однієї із сторін протилежною про виникнення такого непорозуміння, спору або претензії, включаючи будь-яке питання щодо існування, дійсності або припинення цього договору, сторони не дійшли згоди, спір має бути передано на розгляд третейського суду, рішення якого буде остаточним для сторін; третейський суд розташований у Лімасолі, Кіпр, і діє відповідно до Міжнародного Комерційного Третейського закону від 1937 (Закон № 101/87) в останній редакції. Мова засідання третейського суду - англійська. Будь-яке рішення третейського суду повинно мати письмову форму і бути обґрунтованим. У межах закону, що застосовується, третейський суд має право виносити рішення як про примусове виконання зобов`язань сторін за цим договором, так і про зняття зобов`язань щодо виконання цього договору. Усі рішення є обов`язковими для виконання сторонами і можуть бути оскаржені у судах відповідної юрисдикції.

4.5. Договір позики набирає чинності з моменту його реєстрації у Вінницькому обласному управлінні Національного банку України.

4.6. На виконання наведеної умови договір позики було зареєстровано управлінням Національного банку України у Вінницькій області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 288.

4.7. Згідно з преамбулою договору, його укладено у Лімасолі 28.04.2011, тобто на території Республіки Кіпр.

4.8. Компанію створено та зареєстровано відповідно до законодавства Республіки Кіпр з місцезнаходженням у Республіці Кіпр.

4.9. У забезпечення виконання зобов`язань ТОВ Компанія "КМТ" за договором позики 25.10.2011 між ТОВ "ОТМ" (кредитор) і ТОВ "ОТМ" (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ "ОТМ" поручається перед ТОВ "ОТМ" за належне виконання ТОВ "КМТ" (позичальник) взятих на себе зобов`язань за договором позики, зокрема за вимогою кредитора, за умови, що зобов`язання позичальника за договором позики не виконані, протягом трьох банківських днів повернути кредиторові перераховані позичальнику згідно з договором позики та не повернені позичальником грошові кошти з урахуванням відсотків за користування позикою та штрафних санкцій, передбачених у договорі позики.

4.10. Компанія свої зобов`язання за договором позики виконала належним чином, перерахувала на рахунок ТОВ "Компанії "КМТ" позику в загальній сумі 1 954 987,00 дол. США, що підтверджується випискою з рахунка Компанії у Hellenic Bank від 09.09.2016 за період із 01.05.2011 по 31.08.2011. Разом із тим ТОВ "Компанія"КМТ", отримавши від позивача позику, своїх зобов`язань за договором не виконало.

4.11. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій ТОВ "Компанія "КМТ" не заперечує самого факту неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики в частині повного та своєчасного розрахунку із позивачем, а також необхідності сплати на користь Компанії відсотків за користування позикою та пені за несвоєчасне виконання умов договору. Разом з тим, скаржник не погоджується щодо підсудності зазначеного спору господарському суду України, чим фактично і аргументовано його касаційну скаргу.

4.12. Згідно зі статтею 124 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) підсудність справ за участю іноземних суб`єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

4.13. Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

4.14. Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

4.15. Іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення).

4.16. Відповідно до статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

4.17. Господарський суд може порушити провадження в справі у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958).

4.18. Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

4.19. У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року зазначено, що стосовно арбітражної угоди суди визначили, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер", головним чином у таких випадках: і) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дали змогу перейти до арбітражного розгляду, та іі) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, якої не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражному розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Перевагу необхідно надавати наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

4.20. Таким чином, суд має тлумачити незначні помилки та неточності у назві арбітражних установ, зазначених в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Однак, вирішення питання про можливість/неможливість виконання арбітражної угоди у зв`язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи. Тобто лише суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, під час розгляду клопотання про припинення провадження у справі та направлення сторін до арбітражу повинен вирішити питання дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

4.21. Зазначені принципи закладені, як у міжнародному, так і національному законодавстві. При цьому арбітражна угода, в будь-якому її вигляді (арбітражне застереження, третейський запис або арбітражний договір) є передумовою для передачі спору між сторонами для вирішення визначеній ними арбітражній установі, а також його розгляду за правилами і в порядку, встановленому в цією установою або визначеному за договором між сторонами. Виражена в арбітражній угоді воля сторін повинна чітко визначати компетентний арбітраж, в тому числі, у випадку домовленості між сторонами розгляд спору ad hoc.

4.22. При цьому арбітражна угода за своєю правовою природою є автономною по відношенню до інших умов договору та повинна розглядатись незалежно від їх виконання.

Разом з тим, арбітражна угода не може розглядатись як імунітет від регулювання державою відносин, що пов`язані з укладанням та виконанням договорів, або як спосіб уникнення від вирішення спорів, що виникають між сторонами.

4.23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16, уточнивши висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, зокрема, зазначила, що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (направлення до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дали змогу встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

4.24. Як установили суди попередніх інстанцій, позивач і відповідач під час укладення договору позики дійшли згоди, що спір має бути передано на розгляд третейського суду, розташованого у Лімасолі, Кіпр, англійською мовою - "shall be referred to and finally resolved by arbitration to be conducted in Limassol, Cyprus", тобто шляхом процедури арбітрування, що буде мати місце у м. Лімасолі.

4.25. Господарські суди встановили, що жодної юридичної особи / установи, яка б за критерієм назви (повністю або частково) містила би слово "arbitration", у Лімасолі немає. При цьому зазначена інформація відповідачем у справі жодним чином не спростована, інших відомостей, що підтвердження передачі ним спору для вирішення компетентній установі за договором або наявності такої установи, як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України не наведено.

4.26. Колегія суддів також приймає до уваги, що місцевий господарський суд із метою правильного визначення підсудності у цій справі отримав на свій запит від 03.05.2017 від Міністерства юстиції і громадського порядку Республіки Кіпр через Міністерство юстиції України копію Міжнародного Комерційного Третейського Закону від 1987 в останній редакції, у тексті якого не наведено порядку визначення суду, який має розглядати справу в подібній ситуації.

4.27. Крім того, Суд враховує, що арбітражна угода повинна передбачати не тільки зазначення місця розгляду спору, а й процедурні питання за якими здійснюється його розгляд (арбітражний регламент). Також сторони додатково можуть визначити мову розгляду, компетентний орган, кількість арбітрів та принципи їх визначення. Подібні позиції закріплені, зокрема, в статті 1 Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій, встановлено, що згода на передачу спору третейському суду, у вигляді погодженому сторонами, не дає можливості визначити третейський суд, який є повноважним для розгляду спору, визначити порядок його формування, в тому числі ad hoc, а також порядок розгляду цього спору, що є ознаками "патологічного характеру" такої угоди.

4.28.З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для припинення провадження у справі, оскільки господарські суди правильно вирішили спір у цій справі.

4.29. Щодо аргументів, наведених у касаційній скарзі, про визнання недійсною додаткової угоди до договору позики, колегія суддів зазначає, що аналогічні доводи заявника вже були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, який перевірив ці доводи, надав їм оцінку та відхилив із наведенням відповідного правового обґрунтування. При цьому правильність застосування судами норм матеріального права є очевидною і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, та зводяться до незгоди із судовим рішенням, у зв`язку із чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 916/2591/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

О. В. Случ