Ухвала

від 10.09.2019 по справі 815/6148/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6148/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Сокуренко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача ГУМВС України в Одеській області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГУМВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 08592268), Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 42, код ЄДРПОУ 08674502) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якому позивач просив:

зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області винести наказ про звільнення ОСОБА_1 , в якому останнім днем роботи вважати день видачі трудової книжки - 28 квітня 2017 року;

зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області раніше внесений запис до трудової книжки про звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, та внести запис про звільнення, у якому днем звільнення вважати 28 квітня 2017 року;

зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 (р/р в ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до Довідки №I17V6L721FGVVTET від 11.07.2017) середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 19.10.2015 року до 28.04.2017 року, суму якого розрахувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, у т.ч. з коригуванням на коефіцієнт кожного підвищення тарифних ставок і посадових окладів в органах поліції, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, для посади рівнозначної посаді начальника відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зі спеціальним званням рівнозначним званню старшого лейтенанта міліції, та вислугою років на день наказу №830 о/ від 19.10.2015 року у календарному обчисленні 09 років 01 місяць 01 день.

З зазначеним позовом позивач звернувся до суду 28.11.2017 року

Ухвалою від 24.04.2018 року провадження по справі було закрито.

10.07.2019 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року про закриття провадження у справі скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного розподілу справ між суддями була передана для розгляду судді Радчуку А.А.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року справу було прийнято та призначено до розгляду в порядку загального провадження.

До суду надійшло клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у зв`язку з тим, що матеріалами справи підтверджується, та не оскаржується позивачем факт того, що ним було отримано трудову книжку 28 квітня 2017 року, відповідно саме в цей день позивач дізнався або повинен був дізнатися що його права були порушені. Позивач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду, однак, своїм правом не скористався і подав адміністративний позов лише у листопаді 2017 року , тобто зі спливом місячного строку, регламентованого ст. 122 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав зазначене клопотання.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення зазначеного клопотання. При цьому позивача надав клопотання щодо необґрунтованості поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначив, що предметом спору не є наказ про звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, а затримка видачі трудової книжки з вини відповідачів, у зв`язку з чи позивач просить зобов`язати останніх нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 19.10.2015 року до 20.03.2017 року. У частині першій статті 233 КЗпП передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. Однак відповідно до частини другої статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. В рішенні від 15.10.2013 р. 8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Таким чином, враховуючи, що ч.2 ст.233 КЗпП, яка є спеціальною нормою, в силу ч. 1 ст. 99 КАС України, запроваджено необмежне право позивача у часі звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком у разі порушення законодавства про оплату праці.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вишезазначеним нормам кореспондують положення ст. 99 КАС України в редакції, що діяла при зверненні позивача до суду в 2017 році

Як зазначає позивач в тексті позовної заяви наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області № 830 о/с від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 , старшого лейтенанта міліції, начальника відділу розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з 19 жовтня 2015 року у запас Збройних сил за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням). Після того як позивача було повідомлено про існування наказу про звільнення від 19 жовтня 2015 року, на неодноразові прохання зазначений наказ не було офіційно видано. З приводу видачі трудової книжки у відділі кадрового забезпечення Приморського PB ОМУ ГУМВС України в Одеській області, позивача повідомили, що її видати вони фізично не можуть, оскільки усю особову справу позивача, у тому числі трудову книжку на його ім`я, було направлено до Прокуратури Одеської області. У подальшому позивач неодноразово звертався з проханням розібратись у даній ситуації та видати трудову книжку, при цьому вже не тільки до Приморського ВП ГУ Національної поліції в Одеській області, а й до Головного управління Національної поліції в Одеській області по вул. Єврейській, 12 в м. Одесі. Тільки 28 квітня 2017 року працівниками Головного управління Національної поліції в Одеській області позивачу була видана трудова книжка.

Згідно з ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року у справі № 4-рп/2012 роз`яснив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Позивач вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при його звільненні з лав МВС України, що виразилося у не оформленні та невидачі йому трудової книжки у день звільнення 19.10.2015 року, водночас зазначає, що трудова книжка була отримана ним лише 28.04.2019 року, а тому звернувся до суду з даним позовом, в якому просив зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області винести наказ про звільнення ОСОБА_1 , в якому останнім днем роботи вважати день видачі трудової книжки - 28 квітня 2017 року, зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Одеській області раніше внесений запис до трудової книжки про звільнення визнати недійсним та внести запис про звільнення, у якому днем звільнення вважати 28 квітня 2017 року, а також, у зв`язку з тим, що затримка видачі трудової книжки виникла з вини відповідачів, просить зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак, суд вважає вказані посилання позивача необґрунтованими.

Суддя зазначає, що датою, з якої позивач мав би довідатися про порушення своїх трудових прав, є наступний день після звільнення. Саме від цієї дати (20.10.2015 року) минуло більше двох років до звернення до суду з вказаним позовом.

За таких обставин, в даному випадку ще після 19.10.2015 року, тобто одразу після звільнення, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а саме про не оформлення та невидачу йому трудової книжки в день звільнення.

Однак, до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 28.11.2017 року.

Таким чином, з сукупного аналізу матеріалів позовної заяви та з урахуванням встановлених законодавством приписів щодо строку звернення до суду вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.6 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-ри/2013 (справа № 1-13/2013) за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Суддя погоджується з позивачем, що за загальним правилом стягнення заборгованості грошового забезпечення (заробітної плати) строком не обмежено.

Разом з цим суддя зазначає, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки не є стягненням грошового забезпечення, на яке позивач мав право та яке не було йому виплачено своєчасно при звільненні, а є компенсацією (санкцією) за час затримки видачі трудової книжки. Це є свого роду відповідальність роботодавця за несвоєчасну видачу трудової книжки. До структури заробітної плати не входить середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який виплачується у разі затримки видачі трудової книжки. Тому, до вказаних правовідносин необхідно застосовувати встановлений законом строк звернення до суду з позовом.

Суддя зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії» , справа «Девеер проти Бельгії» , справа «Голдер проти Сполученого Королівства» ).

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа « Gradescolo S.R.L. проти Молдови» . У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З наведених підстав, суд дійшов висновку, що у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, позовну заяву слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 123, 229, 240, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГУМВС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 08592268), Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 42, код ЄДРПОУ 08674502) - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2019 року.

Суддя А.А. Радчук