Рішення

від 10.09.2019 по справі 440/2904/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2904/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шевченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2019 року ОСОБА_2 (надалі - позивач або ОСОБА_2 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 №119442-5013-1601.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що договір оренди землі між позивачем та Полтавською міською радою укладено на строк до 27.12.2018, у зв`язку з чим позивач провела відчуження нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Еліт Плюс 26.07.2018, а отже підстави для винесення податкового повідомлення-рішення, яким нараховано орендну плату за користування земельною ділянкою за 2019 рік, відсутні. Крім того, позивач зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення отримала лише 30.07.2019 та, всупереч абзацу 6 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідачем не додано до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунок податкового зобов`язання; у податковому повідомленні-рішенні не зазначено договір, на підставі якого контролюючим органом визначено розмір податкового зобов`язання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

29.08.2019 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначав, що на час формування спірного податкового повідомлення-рішення органом місцевого самоврядування не повідомлено контролюючий орган про відчуження нерухомого майна; податкове повідомлення-рішення про сплату орендної плати з фізичних осіб сформовано з урахуванням коефіцієнтів індексації за період 2015-2018 роки. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивачем отримано особисто 30.07.2019 /а. с. 33-34/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовано та направлено ОСОБА_2 рекомендованим листом податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №119442-5013-1601 на суму податкового зобов`язання 48086,20 грн за податковий період - 2019 року /а. с. 10/, яке позивач отримала 30.07.2019 /а. с. 11/.

Позивач не погодилася із прийнятим податковим повідомленням-рішенням та оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суб`єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України ( надалі - ПК України).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14. ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 та 269.1.2 пункту269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 та 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 7 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У судовому засіданні судом встановлено, що 05.02.2014 між Полтавською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі /а.с. 13-15/, на підставі якого ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 923 кв.м. (кадастровий номер 5310136400:10:004:0333). В спільну оренду передано земельні ділянки площею: 696 кв. м. - для експлуатації та обслуговування частини адміністративної будівлі (326 кв.м. - частка земельної ділянки в території спільного користування (під будівлею та прибудинковою територією) згідно з планом (схемою) земельних ділянок, що є невід`ємною частиною цього договору (кадастровий номер 5310136400:10:004:0332; 655 кв. м. - частина земельної ділянки в проїзді спільного користування (частка 218 кв.м. - згідно з планом (схемою) земельних ділянок, що є невід`ємною частиною цього договору (кадастровий номер 5310136400:10:004:0207.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, договір укладено на термін з 27.12.2013 по 27.12.2018.

Згідно з пунктом 3.2 Договору у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним Договором.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельними ділянками після закінчення строку договору, то за фактичний період користування землею і до моменту укладення нового договору Орендар повинен вносити орендну плату за земельні ділянки в розмірах, визначених попереднім договором.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що 26.07.2017 ОСОБА_2 провела відчуження належного їй частки нерухомого майна у розмірі 43/100 (приміщення адміністративної будівлі літ А-2, загальною площею 673,1 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці, площею 923 кв.м., кадастровий номер 5310136400:10:004:0333, а також 02.03.2018 - частки нерухомого майна у розмірі 2/25 частки та 9/100 частки (приміщення амін будівлі літ А-2, загальною площею 673,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом приймання передачі від 25.07.2017, а також копією Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 24-28/.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Еліт Плюс перейшло право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: у розмірі 43/100 приміщення адміністративної будівлі літ А-2, загальною площею 673,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці, площею 923 кв.м., кадастровий номер 5310136400:10:004:0333 та частки нерухомого майна у розмірі 2/25 частки та 9/100 частки (приміщення амін будівлі літ А-2, загальною площею 673,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73, пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269, підпунктів 270.1., 270.1.2 пункту 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 18.04.2019 (справа №823/2344/18) від 18.04.2019 (справа №807/292/18).

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача про обов`язок відповідача сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку, з огляду на передачу у власність земельної ділянки іншій особі, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов`язку сплати податку (орендної плати) за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності рішення, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 №119442-5013-160 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 108, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39461539) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.06.2019 № 119442-5013-1601.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461539) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 вересня 2019 року

Головуючий суддя К.І. Клочко