Рішення

від 05.09.2019 по справі 640/9041/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2019 року № 640/9041/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

за участю секретаря судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - за участю представників сторін: від позивача Разваляєв Д.С. , від відповідача Гаврилюк Н.О. ,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2019 року №06462615140106 та №06472615140106.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур здійснює господарську діяльність у сфері буріння, будівництва та ремонту свердловин та має відповідну матеріально-технічну базу та трудові ресурси. В ході своєї господарської діяльності, для виконання договорів з клієнтами позивачем укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів №1/11 від 16 листопада 2017 року з Товариством з обмеженою діяльністю Елантра Компані . Виконання вказаного договору сторонами підтверджується відповідними первинними документами. В подальшому, будівельні матеріали, які отримані позивачем від свого контрагента, були використані під час виконання замовлених клієнтами робіт по бурінню свердловин. Проте, за результатами перевірки податковий орган дійшов висновку щодо нереальності операції за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів №1/11 від 16 листопада 2017 року з Товариством з обмеженою діяльністю Елантра Компані , посилаючись на протокол допиту засновника та керівника Товариства з обмеженою діяльністю Елантра Компані у кримінальному провадженні від 22 грудня 2017 року №32017110000000062. Однак, наведені відповідачем обставини не спростовують фактичного здійснення господарської операції та не можуть бути належним доказом фіктивності підприємства контрагента без відповідного судового рішення (вироку). Тому, винесені за наслідками перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні на 05 вересня 2019 року.

У судовому засіданні 05 вересня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов. Зокрема зауважив, що щодо контрагента позивача - Товариства з обмеженою діяльністю Елантра Компані згідно бази даних АІС СФП наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 05 січня 2018 року №93/10-36-21-07, до якої внесено інформацію про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. Так, до Головного управління ДФС у м. Києві надійшли матеріали від СУ ГУ ДФС у Київській області, а саме протокол допиту свідка від 19 січня 2018 року ОСОБА_3 , директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ Елантра Компані в одній особі, який заперечував свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства. Тому підписані від його імені бухгалтерські документи не можуть вважатися первинними документами в розумінні чинного податкового законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві була проведена документальна виїзна позапланова виїзна перевірка ТОВ ГИДРОТЕХНОБУР (код 33937044) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ЕЛАНТРА КОМПАНІ (код 40639411) за листопад 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємства, про що складено Акт перевірки від 19 квітня 2019 року №249/26-15-14-01/33937044.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 3 (П(С)БО 1, пункту 5 П(С)БО №15, пункту 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, пункту 3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 49060 грн., в тому числі по періодам: за 2017 рік на суму 49060 грн.

Також перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 45426 грн., в тому числі по періодам: за листопад 2017 року у сумі 45426 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 19 квітня 2019 року №249/26-15-14-01/33937044 відповідачем 15 травня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення №06462615140106 та №06472615140106, не погоджуючись із якими позивач звернувся до суду про їх скасування.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року.

У відповідності з пунктом 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи, визначаючи позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов`язання за платежами з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, податковий орган поставив під сумнів господарську операцію між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛАНТРА КОМПАНІ .

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Елантра Компані (Постачальник) 16 листопада 2017 року був укладений Договір купівлі-продажу№1/11, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність) Покупцеві товар відповідно до накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, де міститься повна інформація про асортимент, загальну кількість товару та ціну, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору.

Згідно з пунктами 1.2 та 1.3 Договору, за попередньої домовленості з Покупцем Постачальник має право, за рахунок Покупця, відправити товар за адресою, вказаною Покупцем. В цьому випадку поставка вважається виконаною з моменту передачі товару.

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Постачальника за участі уповноваженого представника Покупця. В момент приймання поставки товару Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару.

Відповідно до цього Договору позивачу як Покупцю поставлявся товар: труби, долото, будівельно-хімічний розчин, глина, фільтр тощо.

На виконання вказаного Договору складені видаткові накладні від 16 листопада 2017 року № 456, №457 та №458 та податкові накладні від 16 листопада 2017 року №456, №457 та №458.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур здійснює господарську діяльність у сфері буріння, будівництва та ремонту свердловин.

Задля здійснення господарської діяльності позивач має у своєму штаті працівників з відповідною освітою та спеціальну техніку.

З метою виконання господарської діяльності позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю Елантра Компані вищевказаний Договір купівлі-продажу товару, який в подальшому використано позивачем під час виконання робіт на замовлення клієнтів по бурінню свердловин, про що складено акти приймання виконаних робіт форми КБ 2 за листопад 2017 року.

Відповідачем не спростовано обставин отримання позивачем задекларованого товару та використання його в дальшому в господарській діяльності. Однак, заперечуючи реальність господарської операції саме з Товариством з обмеженою відповідальністю Елантра Компані , відповідач вважав, що оприбутковані товари в загальній сумі з ПДВ 272555 грн. в бухгалтерському обліку необхідно було відобразити як Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів від третіх осіб (невстановленої фізичної чи юридичної особи).

Ставлячи під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ТОВ Елантра Компані контролюючий орган вказував на ту обставину, що фінансовий звіт за 2017 рік та декларація з податку на прибуток ТОВ Елантра Компані не подана. Остання звітність з податку на додану вартість до ДПІ за місцем реєстрації подана за податковий період - грудень 2017 року. Згідно відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам поданого ТОВ Елантра Компані до органів ДФС за листопад 2017 року, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - 1; кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру - 2, у тому числі: жінок 1. На думку податкового органу наведена інформація свідчить про недостатність наявних трудових ресурсів для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних послуг власними силами.

Крім того, відповідно до інформації ЄРПН ТОВ Елантра Компані не придбавало послуги за вказаною номенклатурою у інших юридичних осіб за весь період подання звітності, як і не придбавало товар, що поставлений позивачу.

Також, контролюючий орган стверджує, що оскільки фінансовий звіт та декларацію з податку на прибуток за 2017 рік ТОВ Елантра Компані до ДПІ не подано, - встановлено відсутність на підприємстві основних засобів, виробничих запасів, товарних запасів, грошових коштів або будь-яких інших активів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Окрім того, засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Елантра Компані у періоді, що перевірявся значився ОСОБА_3 , від імені якого зокрема і підписані первинні бухгалтерські документи. Втім, від слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області відповідачем отримано протокол допиту свідка від 19 січня 2018 року ОСОБА_3 , який стверджував, що надав згоду на участь у реєстрації підприємства та відкриття банківських рахунків, перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, однак господарської діяльності не вів.

Враховуючи наведені обставини, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність задекларованої операції, а тому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нарахував позивачу податкові зобов`язання.

Однак, суд не погоджується із відповідачем з огляду на таке.

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Елантра Компані перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та має діюче свідоцтво платника ПДВ від 01 серпня 2016 року.

Первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ Елантра Компані підписані ОСОБА_3 .

Дійсно, матеріали справи містять протокол допиту ОСОБА_3 від 19 січня 2018 року, яким останній був допитаний в якості свідка, та не спростував факту підписання ним документів щодо організаційної діяльності ТОВ Елантра Компані , хоч і за винагороду, без наміру фактичного здійснення господарської діяльності.

Проте, сам факт наявності господарської операції з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки відсутні будь-які дані щодо умисних дій з боку позивача та його обізнаності що наявних кримінальних справ та порушень контрагентом податкового законодавства.

Крім того, як вже було зазначено, ОСОБА_3 був допитаний саме в якості свідка, а не в будь-якому іншому статусі, передбаченому кримінальним законом. Вироку відносно цієї особи, як керівника ТОВ Елантра Компані , суду не надано.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 наголосив, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинства.

Також Верховний Суд зауважив, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами.

Податковий орган вказував та недостатність наявних трудових ресурсів для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних послуг власними силами. Утім, згідно умов Договору купівлі-продажу від 16 листопада 2019 року за попередньої домовленості з Покупцем Постачальник має право, за рахунок Покупця, відправити товар за адресою, вказаною Покупцем. В цьому випадку поставка вважається виконаною з моменту передачі товару. Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Постачальника за участі уповноваженого представника Покупця. Послуги навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційних послуг указаним Договором не обумовлені.

Відповідач також вказував на відсутність матеріально-технічної бази у ТОВ Елантра Компані .

Слід зазначити, що доказів проведення зустрічної звірки ТОВ Елантра Компані податковим органом не надано. Відповідно, не встановлена можливість укладення ТОВ Елантра Компані цивільно-правових чи господарських договорів з іншими суб`єктами господарювання.

Суд погоджується з позивачем, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Товариство не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06 лютого 2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем не спростована наявність у позивача товару, отриманого відповідно до Договору купівлі-продажу від 16 листопада 2017 року, та в подальшому використаного під час робіт на замовлення клієнтів.

На підставі договорів відступлення права вимоги (цесії) від 16 листопада 2017 року та 25 січня 2018 року позивачем здійснено оплату за поставлений товар.

Виконання господарських операцій підтверджується відповідними первинними фінансовими документами.

Таким чином, враховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, а відтак задовольняє їх у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 15 травня 2019 року №06462615140106 та №06472615140106.

Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гидротехнобур (код ЄДРПОУ 33937044, адреса: 02088, м. Київ, вул. Дяченка, 20-Б) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у сумі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 16 вересня 2019 року.