Постанова

від 10.09.2019 по справі 580/2039/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2039/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, що прийнята у місті Черкаси, у справі за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Козацький" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Козацький (далі відповідач) заходів реагування у вигляді заборони експлуатації території та будівлі ВРХ №4 (на 200 голів), шляхом знеструмлення електроживлення та закриття всіх входів до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року позов залишено без руху.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року позов повернуто у зв`язку із неусуненням його недоліків.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позовної заяви відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів сплати судового збору за подання позову, у тому числі клопотання про його розстрочення/відстрочення, а також не зазначив у позовній заяві посилання на закон, яким йому, як органу державної влади, надано право звертатись до суду з позовом до особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, про застосування відповідних заходів реагування.

У встановлений судом строк позивач надав докази сплати судового збору, проте повертаючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач не наділений законом повною адміністративною правоздатністю для звернення з вищевказаними предметом позову, його посилання на пункт 12 частини першої статті 67 та частину другу статті 68 Кодексу цивільного захисту України, як на підставу звернення в суд з цим позовом, є необґрунтованим, а тому ухвала про залишення позову без руху виконана не повністю, а неусунені недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі.

Таким чином, для правильного вирішення апеляційної скарги необхідно з`ясувати чи мала позовна заява вказані в ухвалі про залишення її без руху недоліки, які позивачем не були усунуті у встановлений судом строк, зокрема в частині посилання на закон, яким йому, як органу державної влади, надано право звертатись до суду з позовом до особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, про застосування відповідних заходів реагування.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Аналіз викладеного свідчить, що позовну заяву може бути залишено без руху та повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС виключно у випадку її невідповідності статтям 160, 161 КАС.

Так, статтею 160 КАС визначені вимоги до позовної заяви та частиною п`ятою передбачено, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У свою чергу, статтею 161 КАС визначені документи, що додаються до позовної заяви.

З наведених вище норм вбачається, що процесуальний закон не містить таких вимог до позовної заяви як зазначення закону (норми закону), яким йому, як органу державної влади, надано право звертатись до суду з позовом до особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, про застосування відповідних заходів реагування. Тобто незазначення таких норм закону чи їх помилкове зазначення, не є недоліком позовної заяви з підстав якого позов може бути залишений без руху та повернутий на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС.

При цьому, позивач навів свої обґрунтування підстав звернення до суду з позовом. Посилання ж суду першої інстанції на неповноту та неправильність такого обґрунтування у даному випадку є недоречним, оскільки обсяги, стиль та викладення конкретного змісту обґрунтування позову є виключно прерогативою позивача та не може бути розцінено як недолік позову. Оцінку обґрунтованості позову суд надає у ході розгляду справи по суті, а не під час вирішення витання допуску позовної заяви до розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що для цілей застосування частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України, якою визначено право центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки на звернення до суду, необхідно враховувати частину другу статті 67 цього Кодексу, згідно якої центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

За таких обставин, мотиви суду першої інстанції про неправильне (недостатнє) посилання позивача на положення частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України як підстави звернення до суду, а також висновок суду про відсутність у позивача права подавати цей позов, не є недоліком позовної заяви, а тому положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС щодо її повернення не могли бути застосовані.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про повернення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області задовольнити.

Скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 16.09.2019.