Рішення

від 23.12.2019 по справі 580/2039/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року справа № 580/2039/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача - Мотрічука В.М. (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Трохименко Н.О. (згідно з ордером),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Козацький» про застосування заходів реагування,

УСТАНОВИВ:

30.09.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд із Шостого апеляційного адміністративного суду після скасування ухвали суду про повернення позовної заяви для продовження розгляду надійшов позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18029, м.Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, буд.1; код ЄДРПОУ 38646021) (далі - позивач) про застосування до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Козацький» (20240, Черкаська область, Звенигородський р-н, с.Козацьке; код ЄДРПОУ 03792740) (далі - відповідач) заходів реагування у вигляді заборони експлуатації території та будівлі ВРХ №4 (на 200 голів), шляхом знеструмлення електроживлення та закриття всіх входів до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач порушує вимоги законодавства з пожежної безпеки, які створюють загрозу життю і здоров`ю людей, що має наслідком заборони експлуатації території та вищевказаної будівлі.

Ухвалою суду від 01.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 28.10.2019, а відповідач - 01.11.2019.

16.10.2019 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив у його задоволенні відмовити. Вказував, що вжиття заходів реагування на порушення правил пожежної безпеки треба вживати з урахуванням правил пропорційності. Стверджує, що частково усунув встановлені перевіркою порушення, що свідчить про добросовісність намірів відповідача щодо усунення порушень. Відповідач зазначає, що у зв`язку з відсутністю вільних коштів для повного виконання припису будівля ВРХ №4 повністю закрита і не функціонує, брами заварені, а худобу переведено до іншого приміщення. Тому вважає, що відсутні порушення, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, та, відповідно, підстави для задоволення позову. З цього приводу посилається на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №826/14758/17.

Ухвалою від 06.11.2019, внесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження, призначив судовий розгляд справи по суті.

Ухвалою від 23.12.2019, внесеною до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання ДСНС України про залучення його до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що за наслідками планової перевірки відповідача за його адресою, вказаною в ЄДРПОУ, позивач виявив 18 порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зафіксовані актом від 25.06.2019 №73.

25.06.2018 позивач склав припис №73 про усунення виявлених порушень, який отриманий відповідачем 25.06.2018.

У подальшому, з метою перевірки виконання відповідачем вказаного припису позивач провів позапланову перевірку, результати якої оформлені актом від 18.06.2019 №99. У ньому вказано про наявність 12 порушень. Вважаючи, що такі порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей, відповідачем не усунені, позивач звернувся в суд із цим позовом.

Відповідач не заперечував використання приміщення ВРХ на 200голів у власній господарській діяльності, наявність викладених порушень визнав та під час судового розгляду звернувся до позивача провести позаплановий захід.

Під час розгляду справи судом позивач на провів позапланову перевірку виконання відповідачем вимог вищевказаного припису та склав акт від 05.11.2019 №230, яким встановлено наявність таких порушень:

1) складські приміщення не обладнані автоматичною пожежною сигналізацією, чим порушено п.1.2. Розділу 5 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом МВС України від 30.12.2014 №1417 (далі - ППБУ);

2) наявний блискавко-захист на будівлях кооперативу не виконує захисних функцій, чим порушено п.1.21. ППБУ;

3) для всіх будівель, приміщень виробничого та складського призначення не визначені категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки згідно з вимогами ОНТП 24-86, а також клас зони за НПАОП 40.1-1.32-01, відповідні позначення не нанесені на дверях, воротах та в межах зон, чим порушено п.2.9. ППБУ;

4) на дільниці СВК відсутні схеми руху транспорту з позначенням розміщення будівель, знаходження первинних засобів пожежогасіння, чим порушено п.1.20. ППБУ;

5) у складах зерна, в коморі на стінах відсутні лінії та написи, що обмежують граничну висоту зернового насипу, чим порушено п.3.49 ДБН В.2.2-8-98;

6) працюючий персонал не забезпечений на випадок військового часу засобами індивідуального захисту (протигазами ГП-9), чим порушено п.2 постанови КМУ від 19.08.2002 №1200, п. 4.3. наказу МНС від 15.08.2007 №557;

7) паливно-заправний пункт не забезпечений комплектом інструменту для проведення ремонтних робіт, який виготовлений з металу, що не утворює іскор, чим порушено п.10.1. ППБУ;

8) територія паливно-заправного пункту не забезпечена пересувним сертифікованим вогнегасником, чим порушено п.3.9. ППБУ;

9) не проведено ремонт та перевірка пристроїв захисту споруд та зовнішніх установок підприємства від прямих попадань блискавок та вторинних її проявів, чим порушено п.1.21. ППБУ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя, здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За змістом статей 64, 66 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - КЦЗ України) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

На підставі п.12 ч.1 ст.67 КЦЗ України звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки .

Відповідно до ч.2 ст.68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки , звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

З приводу відсутності права позивача, що не має статусу центрального органу виконавчої влади, суд ухвалою від 17.07.2019 повернув позивачу позовну заяву. Однак ухвалою від 10.09.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд таку ухвалу скасував та направив справу у суд першої інстанції для продовження розгляду. На підставі ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оцінюючи підстави для застосування до відповідача заходів реагування суд врахував таке.

Пунктом 33 ч.1 ст.2 КЦЗ України визначено, що пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Пунктами 1, 3, 4 ч.1 ст.7 КЦЗ України передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

За приписами п.21 ч.1 ст.20 КЦЗ України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.50 КЦЗ України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.

Частинами 2, 3 ст.55 КЦЗ України передбачено, що діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Пунктами 1, 4, 6 ч.1 ст.70 КЦЗ України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 у справі №810/1820/18, які обов`язкові для врахування судом першої інстанції відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки.

Суд врахував, що на усунення зафіксованих в акті від 05.11.2019 порушень відповідач надав суду укладений з ТОВ Експертно-технічний центр протипожежного захисту договір від 30.10.2019 №4-19-БЗ, предметом якого є розробка проектної документації на влаштування пристроїв для захисту від розрядів блискавки двох тваринницьких будівель в с.Козацьке. Отже, відповідач вжив заходи для усунунення виявлених позивачем порушень.

Водночас жодного належного і достовірного доказу безпосереднього усунення вказаних порушень, у т.ч. обладнання будівель працюючими засобами блискавкозахисту, суду не надано.

Надані суду 3 посвідчення (а.с.115-118) про проходження окремими працівниками відповідача навчання з питань пожежної безпеки не стосуються виконання зафіксованих актом від 05.11.2019 порушень.

Надані відповідачем фотографії з приводу зварювання вхідних дверей будівлі ВРХ судом не враховано, оскільки фони не відповідають ознакам достовірності та належності доказу. Зокрема, відсутні докази відносшення їх до спірних обставин справи, відсутні докази щодо суб`єкта та дати їх виготовлення. Оскільки вони додані суду до часу проведення повторної перевірки позивачем, твердження про зварювання вхідних дверей не є достатнім для висновку про закриття доступу, входу у відповідне приміщення.

Посилання відповідача, що будівля ВРХ №4 повністю закрита і не функціонує, брами заварені, а худобу переведено до іншого приміщення, не свідчать про усунення загрози наявних порушень для життя та здоров`я людей. Так дії входять виключно у сферу впливу відповідача. Водночас саме державний контроль є гарантією створення умов, за яких усувається відповідна загроза.

Доводи відповідача, що ним було усунуто переважну більшість виявлених порушень та вжито ряд заходів, спрямованих на усунення тих, які залишились, що, на його думку, виключає необхідність застосування заходів реагування, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не виключають, а, навпаки, підтверджують наявність порушень вимог пожежної і техногенної безпеки, допущених відповідачем на момент проведення перевірки та, відповідно, існування підстав для застосування заходів реагування з метою усунення небезпеки заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей.

Сукупності належних і допустимих доказів усунення викладених в акті від 05.11.2019 №230 порушень суду не надано, а, отже, не підтверджено усунення загрози пожежної небезпеки, житттю та здоров`ю людей.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість оцінки позивачем виявлених та вказаних в акті порушень законодавства з пожежної безпеки, як таких, що спричиняють загрозу життю та здоров`ю людей, що існує на час вирішення спору.

Частиною 1 ст.246 Господарського кодексу України передбачено, що здійснення будь-якої діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Також, недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Посилання відповідача на недотримання принципу пропорційності під час застосування такого заходу, як зупинення експлуатації об`єкту є необґрунтованим, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №826/14758/17, оскільки у вказаній справі суд, направивши справу на новий розгляд, акцентував на необхідності дослідження судами доказів, якими обґрунтовується наявність порушень та необхідності мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та доведені стверджувані позивачем факти, наявні підстави для застосування заходів реагування.

Суд врахував, що згідно з ч.2 ст.70 КЦЗ України виключно за рішенням адміністративного суду здійснюється повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг .

Зважаючи, що вказаною нормою не передбачено заборони шляхом заборони експлуатації приміщення та території, як про те просить позивач, в цій частині позов є необґрунтованим.

Частина 2 ст.70 КЦЗ України застосовує поняття саме "зупинення роботи" до підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць. Тому саме в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням вказаного позивачем способу- зобов`язання відповідача знеструмити на вказаний період електроживлення та закриття всіх входів.

Суд акцентує увагу сторін, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту реального усунення виявлених відповідачем порушень, що зумовили звернення до суду з вищевказаним позовом.

Крім того, застосований захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на реальне забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Він не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення ризику завдання шкоди життю і здоров`ю людей, у тому числі працівникам відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (код ЄДРПОУ 38646021) про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Козацький» (20240, Черкаська область, Звенигородський р-н, с.Козацьке; код ЄДРПОУ 03792740) задовольнити частково.

Зобов`язати Сільськогосподарський виробничий кооператив «Козацький» (20240, Черкаська область, Звенигородський р-н, с.Козацьке; код ЄДРПОУ 03792740) повністю зупинити роботу будівлі ВРХ №4 (на 200 голів), шляхом знеструмлення електроживлення та закриття всіх входів, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27.12.2019.