Рішення
від 05.09.2019 по справі 559/2240/17
ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2240/17

2/559/33/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря Федчук А.А.

за участю представника позивачів адвоката Іваницької Н.О.

представника відповідача адвоката Лопухович А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимоги, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів (суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків) та зустрічним ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та недійсним, та позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів (суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків)

В С Т А Н О В И В:

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в обґрунтування заявлених вимог до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів (суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків) покликається на те, що 10 березня 2003 року між його батьком ОСОБА_5 , та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір позики у вигляді розписки, відповідно до якої, остання позичила у батька грошові кошти в сумі 600 доларів США під 20% річних. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали померлому, як спадкодавцеві, на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті. Зокрема до її складу увійшли права його батька, як кредитора, відносно повернення ОСОБА_4 як боржником, грошових коштів згідно вищезазначеної розписки (договору позики). Після смерті батька, він, його мама- ОСОБА_3 , та сестра - ОСОБА_2 , вступили у свої законні права, як спадоємці, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини, оформили договір про поділ спадкового майна та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до умов договору. На право вимоги померлою щодо повернення вищевказаних грошових коштів ні його мама, ні сестра не претендують.

Факт отримання відповідачкою грошових коштів підтверджується її підписом на договорі позики (розписці). Строк повернення позики вказаною вище розпискою (договором позики) не встановлений. Згідно претензійної вимоги від 08 серпня 2017 року, яку ОСОБА_4 отримала 14.08.2017, він попереджав відповідачку, що вищеописані відсотки, ним будуть стягуватись, якщо вона в добровільному порядку не сплатить позичену нею грошову суму. Крім того він пропонував їй, що в разі неможливості виплати вказаної суму боргу, відповідно до умов договору позики ( я віддаю земельний пай сертифікат серія РВ в„–0102988 ), укласти з ним безстроковий та безкоштовний договір емфітевзису земельних ділянок загальною площею 2.4072 га( кадастровий номер 5621681200:09:002:0118 та 5621681200:10:004:0338), які належать їй згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №240934 від 02.06.2008, та який був виданий на підставі зазначеного у договорі позики сертифіката. Проте відповіді на претензійну вимогу не надійшло.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 25100, 11 грн.

Відповідач по первісному позові ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мама, ОСОБА_6 , після смерті якої вона своєчасно прийняла спадщину, а 6 вересня 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та успадкувала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства Україна розміром 2,70 га в умовно кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ в„–0102988 , виданого 25 вересня 1996 року Дубенською РДА та зареєстровано 2 жовтня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №6988. Батько та чоловік відповідачів, ОСОБА_5 , у той час працював головою КСП Україна . Її земельна частка (пай) з 1999 року по 2003 рік перебувала у його користуванні повністю безоплатно, оскільки вона не отримувала за її оренду нічого. 10 березня 2003 року ОСОБА_5 порекомендував їй ніби-то продати йому свою успадковану земельну частку (пай). Пояснив, що обробити її самостійно вона ні матеріально, ні фізично не зможе, а якщо пай буде у нього у власності і користуванні, їй періодично будуть давати зерно для годування худоби та сівби. Оскільки законом заборонена купівля-продаж такої землі, то сказав, що вона повинна написати йому розписку про те, що ніби-то взяла у нього в борг 600 (шістсот) доларів під 20 % річних без зазначення строку їх повернення, для гарантії того, що не передумає. Знаючи, що вона та її сім`я є малозабезпеченою, у випадку зміни такого рішення, вона повинна була, у разі не виплати даної суми із відсотками, віддати йому у приватну власність земельний пай сертифікат серія РВ №0102988, як заставу. Написання таких розписок, а також заповітів, у той час, в селах їхнього колгоспу, з ініціативи ОСОБА_5 , як голови КСП '"Україна'", мали систематичний характер. В той же час, 10 березня 2003 року, ніякої передачі 600 доларів фактично не було. У продуктовому магазині, який належав колгоспу, по місцю її проживання в с.Верба, та інших селах, були складені списки (відомості) таких як вона осіб, які могли вибрати на суму 3000 грн. протягом 2003 року продукти харчування за таке відчуження своїх паїв за рахунок коштів колгоспу. Враховуючи у той час її надто важке матеріальне становище, безробіття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дочок інвалідів (одна інвалід дитинства), такий договір їй здався вигідним, тому вона погодилася написати таку розписку. Вони розуміли незаконність такої угоди, а також те, що насправді ніякого договору позики не відбувалося, а таким чином вона ніби то продала йому свою земельну частку (пай). Всі правовстановлюючі документи на землю у неї були ним забрані тоді ж і власником цієї землі він вважав тільки себе.

У подальшому, 20 червня 2008 року у неї була взята безстрокова довіреність на ім`я ОСОБА_1 щодо повного користування та розпорядження належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,4072 га, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №240934 від 2 червня 2008 року виданого Дубенською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови адміністрації №449 від 7 вересня 2006 року. Їй пояснили, що це необхідно для виготовлення до кінця усієї правовстановчої документації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Правонаступниками спадкоємцями після його смерті стали відповідачі у справі, як діти та дружина.

Зазначає, що у момент написання розписки укладення такого невигідного удаваного правочину, вона не розуміла до кінця ні цінності, ні реальної вартості належної їй земельної ділянки.

Починаючи із 2008 року вона неодноразово зверталася із вимогою до спадкоємців ОСОБА_5 про повернення їй правовстановчих документів на земельну ділянку або про оформлення відповідного договору оренди цього майна, на що отримувала різного роду відмовки.

6 липня 2017 року звернулася до нотаріуса із заявою про припинення дії довіреності від 20 червня 2008 року та, таким чином, зупинила її дію.

Після цього, подала заяву про втрату первинних правовстановлюючих документів отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №95771591 та №94334861. На даний час, земельна ділянка із кадастровим номером 5621681200 : 10:004: 0338 перебуває у користуванні в ТОВ Дубенський Край , згідно укладеного між ними договору оренди від 08.08.2017 року.

8 серпня 2017 року на її адресу надійшла вимога від ОСОБА_1 про повернення коштів за борговою розпискою від 10 березня 2003 року із відсотками, а саме 2340 доларів США. А у разі неможливості їх повернення протягом 30 днів, запропоновано укласти із ним безстроковий та безкоштовний договір емфітевзису земельних ділянок загальною площею 2,4072 га (кадастровий номер 5621681200:09:002:0118 та 5621681200:10:004:0338), які належать їй згідно Державного акту на право власності земельну ділянку серії ЯД №240934 від 2 червня 2008 року.

Вказана вимога є абсолютно безпідставно незаконною та такою, що приховує на меті відібрати належну їй земельну ділянку.

Окрім того вважає, що ОСОБА_1 немає достатнього обсягу законних прав вимагати одноособово повернення коштів за борговою розпискою, а обраний ним спосіб захисту є невірним.

ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та недійсним, який ухвалою суду від 07.02.2018 прийнятий до спільного розгляду із первісним. У своєму позові ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, задоволити її позов визнавши розписку від 10 березня 2003 року ОСОБА_4 про отримання у коштів у ОСОБА_5 удаваним правочином, що насправді приховує вчинений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10 березня 2003 року договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю).

Встановити недійсним насправді вчинений правочини 10 березня 2003 року купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю) між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як такого, що суперечить законодавству.

В обґрунтування вимог заявлених у зустрічному позові ОСОБА_4 покликається на підстави аналогічні тим, що зазначені нею у відзиві на позовну заяву.

У відповіді на відзив та відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 зазначає, що усі аргументи ОСОБА_4 - целише спроба виправдати невиконаня своїх обов`язків по поверненню грошових коштів. Відповідачка по справі не є обмежено дієздатна, чи недієздатна, вона власноручно писала і підписувала Розписку, про що остання не заперечує, тому вважає, що такі вислови є недоречними, та лише для того, щоб ввести суд в оману. Розписка від 10.03.2003 і за своїм змістом (вказані сторони, предмет позики, дата укладення та отримання коштів, безстроковий характер) і за формою (проста письмова форма, як передбачає ст. 1047 ЦК України), повністю відповідає законодавчим вимогам щодо договору позики. Гарантом сплати позичених коштів у розмірі 600 доларів США мав стати земельний пай, право позивачки на який посвідчувався сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія РВ в„–0102988 від 25.09.1996, виданого Дубенською РДА.

02 червня 2008 року ця земельна частка (пай) набула статусу земельної ділянки відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №240934, виданого Дубенською районною державною адміністрацією. Лише сам власник, або ж уповноважена особа по довіреності, може звертатись до відповідних органів для прийняття заяв, документів для вироблення необхідних правовстановлюючих документів, в тому числі на земельну ділянку, тому ні померлий ОСОБА_5 , ні він не могли цього зробити. Усе це робила сама відповідачка. ОСОБА_5 незабаром дійсно дізнався про це і тому запропонував останній укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки, виходячи з того, що і вона борг свій сплатить перед ним і собі грошових коштів заробить. Зрозуміло, що для цього необхідно було його виготовити, підписати, та зареєструвати у відповідному районному територіальному органі земельних ресурсів. Саме для цього 20 червня 2008 року і була надана довіреність позивачкою по справі на його ім`я, про яку на той момент він не знав (тобто вже після виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку). Згідно умов довіреності відповідачка по справі могла в будь-який час цю довіреність відкликати.

Усі міркування та доводи, що стосуються удаваності правочину відповідачки по справі вважає недоречними, такими, що не мають жодного відношення до предмета спору. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю позовних вимог.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів (суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків), який ухвалою суду від 30.03.2018 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів (суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків), зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та недійсним та залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. Просять стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 23348, 81 грн., а також на користь ОСОБА_3 23348, 81 грн. боргу, процентів за користування позикою та відсотків.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покликаються на підстави, що зазначені у первісному позові ОСОБА_1 , у відповіді на відзив та відзиві на зустрічний позов.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Іваницька Н.О., а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у поданих позовах та відзиві на зустрічний позов. Зустрічний позов ОСОБА_4 не визнали. Просили задоволити їх позовні вимоги в повному обсязі та відмовити у позовних вимогах ОСОБА_4 як безпідставних.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_4 - адвокат Лопухович А.О., в судовому засіданні позовних вимог за первісним позовом, а також позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнала. Вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у ньому. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_4 з підстав зазначених у зустрічному позові та відзиві на первісну позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно розписки від 10 березня 2003 року, ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 600 доларів США під 20% річних. В разі не виплати даної суми віддає земельний пай, сертифікат серія РВ в„–0102988 (а.с. 7).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вступили у свої законні права, як спадоємці, оформили договір про поділ спадкового майна та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до умов договору (а.с. 27-30).

08.08.2017 ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_4 вимогу про повернення грошових коштів, яку остання отримала 12.08.2017. У вимозі зазначено, що ним будуть стягуватись відсотки, якщо ОСОБА_4 в добровільному порядку не сплатить позичену нею грошову суму. Крім того ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_4 , що в разі неможливості виплати вказаної суму боргу, відповідно до умов договору позики укласти з ним безстроковий та безкоштовний договір емфітевзису земельних ділянок загальною площею 2.4072 га (кадастровий номер 5621681200:09:002:0118 та 5621681200:10:004:0338), які належать їй згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД №240934 від 02.06.2008, та який був виданий на підставі зазначеного у договорі позики сертифіката (а.с. 8).

17.05.2018 представником ОСОБА_4 - адвокатом Лопухович А.О. подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - за пропуском строків позовної давності. В обґрунтування заяви покликається на те, що пр. порушення свого права вони знали з 2011 року. Проте, враховуючи, що вимога про повернення грошових коштів була надіслана Коблюк 08.08.2017, суд вважає, що дана заява задоволенню не підлягає.

Ззгідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Отже, оскільки згідно до ч.1 ст. 202, ч.3 ст. 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом є дійсна спрямованість волі всіх сторін при укладенні договору позики та з`ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_6 прийняла спадщину та 06.09.2001 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого успадкувала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності сільськогосподарського підприємства Україна розміром 2,70 га в умовно кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ в„–0102988 , виданого 25 вересня 1996 року Дубенською районною державною адміністрацією та зареєстровано 2 жовтня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №6988 (а.с. 60).

10.03.2003 ОСОБА_5 , який у той час працював головою КСП Україна , порекомендував їй ніби-то продати йому свою успадковану земельну частку (пай) за що їй періодично будуть давати зерно для годування худоби та сівби. Оскільки законом заборонена купівля-продаж такої землі, то сказав, що вона повинна написати йому розписку про те, що ніби-то взяла у нього в борг 600 (шістсот) доларів під 20 % річних без зазначення строку їх повернення, для гарантії того, що не передумає. У випадку зміни такого рішення, вона повинна була, у разі не виплати даної суми із відсотками, віддати йому у приватну власність земельний пай сертифікат серія РВ №0102988, як заставу. Стверджує, що 10 березня 2003 року, ніякої передачі 600 доларів фактично не було. У продуктовому магазині, який належав колгоспу, по місцю її проживання в с.Верба, та інших селах, були складені списки (відомості) таких як вона осіб, які могли вибрати на суму 3000 грн. протягом 2003 року продукти харчування за таке відчуження своїх паїв за рахунок коштів колгоспу. Враховуючи у той час її надто важке матеріальне становище, безробіття, наявність на утриманні двох неповнолітніх дочок інвалідів (одна інвалід дитинства), такий договір їй здався вигідним, тому вона погодилася написати таку розписку. Вони розуміли незаконність такої угоди, а також те, що насправді ніякого договору позики не відбувалося, а таким чином вона ніби то продала йому свою земельну частку (пай). Всі правовстановлюючі документи на землю у неї були забрані.

20 червня 2008 року у неї була взята безстрокова довіреність на ім`я ОСОБА_1 щодо повного користування та розпорядження належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,4072 га, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №240934 від 2 червня 2008 року виданого Дубенською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови адміністрації №449 від 7 вересня 2006 року.

6 липня 2017 року звернулася до нотаріуса із заявою про припинення дії довіреності від 20 червня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 65).

Після цього, подала заяву про втрату первинних правовстановлюючих документів отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №95771591 та №94334861 (а.с. 66, 67).

На даний час, земельна ділянка із кадастровим номером 5621681200 :10 : 004:0338 перебуває у користуванні в ТОВ Дубенський Край , згідно укладеного між ними договору оренди від 08.08.2017 року (а.с. 68).

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено судам, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

В даному випадку позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

При цьому з конструкції статті 235 ЦК України вбачається, що при укладенні удаваного правочину сторони мають намір своїми діями досягнути такого правового результату, який не є за законом наслідком даного волевиявлення, а намагаються досягнути іншого правового результату, про який вони фактично домовились. Тобто, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину, удаваний правочин може бути вчинено його сторонами для приховування іншого правочину між цими ж сторонами. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином. Для кваліфікації удаваного правочину важливо, щоб частина умов удаваного та прихованого правочину збіглася.

Тобто воля усіх сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином. При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд вважає, що ОСОБА_4 надано суду усі допустимі докази того, що між нею та ОСОБА_5 10 березня 2003 року, при написанні розписки був прихований реально вчинений правочин, спрямований на відчуження належної ОСОБА_4 на праві приватної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вчиненого з метою створити певні юридичні наслідки для них обох, а саме: для ОСОБА_4 : отримати продукти харчування у колгоспному магазині на суму 3000 грн. протягом 2003 року та не мати права вимагати від ОСОБА_5 повернення назад свого земельного паю. У випадку протилежного, бути винним йому кошти у сумі 600 доларів під 20% річних, без зазначення строку повернення; для померлого ОСОБА_5 та відповідачів у справі на даний час: відібрання у ОСОБА_4 належного їй правовстановлюючого документу на земельний пай, користування земельною ділянкою протягом 2003-2017 років ним та членами його сім"ї, після його смерті, отримання постійного доходу, здаючи його в оренду на підставі довіреності, його продаж у випадку скасування мораторію на купівлю-продаж землі на підставі розписки і довіреності.

Про це свідчить і вимога ОСОБА_1 від 8 серпня 2017 року, у якій запропоновано ОСОБА_4 укласти із ним безстроковий та безкоштовний договір емфітевзису земельних ділянок загальною площею 2,4072 га (кадастровий номер 5621681200:09:002:0118 та 5621681200:10:004:0338).

У 2001 році Верховною Радою України ухвалений мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення, передбачений Розділом 10 п.15 Перехідних положень Земельного Кодексу України, який продовжувався щорічно і діє, згідно останніх внесених змін Законом України від 07.12.2017 року №2236-VIII (набрав чинності 31.12.2017 р.) до 1 січня 2019 року.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.133 ЗК України (чинній у редакції станом на 10.03.2003 року та на момент звернення до суду) заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.

Усе вищенаведене свідчить про те, що насправді між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10 березня 2003 року відбувся і був прихований розпискою договір купівлі-продажу земельної ділянки (паю), який заборонений законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що розписка від 10 березня 2003 року ОСОБА_4 про отримання коштів у ОСОБА_5 є удаваним правочином, що насправді приховує вчинений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10 березня 2003 року договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю).

Як наслідок удаваності цього правочину, суд вважає за необхідне встановити недійсним насправді вчинений правочин 10 березня 2003 року купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю) між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як такого, що суперечить законодавству.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимоги, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів ( суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків) та позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів ( суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків) необхідно відмовити за безпідставністю.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. ОСОБА_4 було сплачено судовий збір у розмірі 704, 80 грн. (а.с. 52).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно наданих позивачкою розрахунку та квитанції, витрати на правничу допомогу склали 3500 грн. (а.с. 69, 70).

Виходячи з наведеного, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати в сумі 4204 гривні 80 копійок.

Керуючись ст. ст.1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 133, 137, 141, 258-259, 263-264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимоги, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів ( суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків) відмовити за безпідставністю.

Позовній вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та недійсним задоволити частково.

Визнати розписку від 10 березня 2003 року ОСОБА_4 про отримання коштів у ОСОБА_5 удаваним правочином, що насправді приховує вчинений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 10 березня 2003 року договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю).

Встановити недійсним насправді вчинений правочин 10 березня 2003 року купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю) між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як такого, що суперечить законодавству.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів ( суми боргу, процентів за користування позикою, відсотків) відмовити за безпідставністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_9 , адреса АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_10 , адреса вул.Центральна, 28 с.Софіївка Перша Дубенського району Рівненської області ) на користь ОСОБА_4 (РНКОПП НОМЕР_11 , адреса АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, а всього 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2019.

Суддя:

СудДубенський міськрайонний суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення05.09.2019
Оприлюднено18.09.2019
Номер документу84299167
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —559/2240/17

Ухвала від 24.12.2019

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Ковальчук Н. М.

Постанова від 19.11.2019

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Ковальчук Н. М.

Ухвала від 06.11.2019

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Ковальчук Н. М.

Ухвала від 24.10.2019

Цивільне

Рівненський апеляційний суд

Ковальчук Н. М.

Рішення від 05.09.2019

Цивільне

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Ралець Р. В.

Ухвала від 13.09.2019

Цивільне

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Ралець Р. В.

Рішення від 05.09.2019

Цивільне

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Ралець Р. В.

Ухвала від 23.10.2018

Цивільне

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Ралець Р. В.

Ухвала від 30.03.2018

Цивільне

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Ходак С. К.

Ухвала від 21.03.2018

Цивільне

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Ходак С. К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні