Ухвала

від 12.09.2019 по справі 643/13176/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/1569/19 Слідчий суддя: ОСОБА_1

Справа № 643/13176/19 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

апелянта - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 та Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСИНТ» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019220470003510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалоюслідчого судді було задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019220470003510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, та накладено арешт на майно, перелік якого вказаний в ухвалі. Слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку наявні достатні підстави для накладення арешту на майно. Представник ФОП ОСОБА_8 та ТОВ «МЕГАСИНТ» - адвокат ОСОБА_7 , не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, подав апеляційні скарги, в яких просить ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2019 року скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі, поданій в інтересах ФОП ОСОБА_8 , апелянт зазначає, що незрозуміло в рамках якого кримінального провадження проводився обшук. У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у якості потерпілого та заявника в даному кримінальному провадженні був зазначений ОСОБА_9 . А в ухвалі слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку, вказано, що потерпілим є ОСОБА_10 , який нібито працював у ТОВ «МЕГАСИНТ». Таким чином, викликає сумнів законність вилучення майна ФОП ОСОБА_8 та подальший його арешт. Вказує, що у клопотанні слідчого не зазначено підстави і мети, обгрунтувань необхідності накладення арешту на майно. Ані клопотання, ані ухвала слідчого судді не містять даних, які б вказували, що майно, яке належить ФОП ОСОБА_8 , відповідає критеріям ст. 98 КПК України, містять лише загальні фрази. В апеляційній скарзі, поданій в інтересах ТОВ «МЕГАСИНТ», апелянт вказує, що в ухвалі про надання дозволу на обшук в приміщеннях ТОВ «МЕГАСИНТ» не зазначено номеру кримінального провадження, в рамках якого вона винесена, та вважає, що у клопотанні та в ухвалі слідчого судді не міститься даних, які б вказували на те, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, який просив задовольнити апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційних вимог виходячи з наступного: З клопотання слідчого вбачається, що в провадженні СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12019220470003510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. У клопотанні зазначається, що до Московського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_10 про те, що його роботодавцем в особі ТОВ «МЕГАСИНТ» було грубо порушено трудове законодавство стосовно нього. Ухвалою слідчого судді від 12.08.2019 року слідчому надано дозвіл на проведення обшуку за місцем здійснення підприємницької діяльності ТОВ «МЕГАСИНТ» за адресою: м. Харків, Салтівське шосе, 43. На виконання вказаної ухвали слідчого судді 14.08.2019 року було проведено обшук в зазначеному приміщенні. Перелік виявлених документів вказаний у протоколі обшуку та постанові слідчого від 14.08.2019 року, якою все виявлене майно визнане речовим доказом у кримінальному провадженні. Посилаючись на те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, слідчий просив накласти на нього арешт. З огляду на зміст матеріалів клопотання та встановлені органом досудового розслідування обставини апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді та не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Частиною 2ст.171КПК Українивизначено,що у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. На переконання колегії суддів вказані вимоги слідчим та прокурором дотримані, клопотання про арешт майна є вмотивованим, долучені до нього матеріали підтверджують доводи органу досудового розслідування. Зокрема зміст протоколів допитів потерпілого дає достатні підстави вважати, що дійсно мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України. У клопотанні вказано, що ОСОБА_8 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 08.04.2019 року. Допитаний потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що приступив до роботи на ТОВ «МЕГАСИНТ» з 17.01.2019 року, та на цей час ОСОБА_11 вже працював старшим менеджером підприємства, однак не був офіційно працевлаштований. ОСОБА_11 протягом часу роботи надав ОСОБА_10 вказівки щодо підготовки товару для відвантаження зі складу ТОВ «МЕГАСИНТ». Зазначив, що клієнти за придбану продукцію ТОВ «МЕГАСИНТ» кошти перераховують на банківську картку ОСОБА_11 . Таким чином, повідомлені потерпілим обставини свідчать про те, що всі вилучені документи, зокрема і ті, на яких зазначено ФОП ОСОБА_12 та нібито пов`язані з його особистою підприємницькою діяльністю, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, що є підставою для накладення на них арешту. Доводи апеляційних скарги не спростовують цих висновків. Посилання представника на те, що у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в якості заявника вказана інша особа, а не ОСОБА_10 , в даному випадку не впливають на обгрунтованість прийнятого слідчого суддею рішення, оскільки прокурором в судовому засіданні апеляційного суду було повідомлено, що це є технічною помилкою. В апеляційних скаргах зазначається, що в ухвалі про надання дозволу на обшук в приміщеннях ТОВ «МЕГАСИНТ» не вказано номеру кримінального провадження, в рамках якого вона винесена. Однак, зазначене не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна, а інших колегією суддів за доводами апеляційних скарг не виявлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСИНТ» - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019220470003510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді