Окрема ухвала

від 07.08.2019 по справі 826/15145/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б.

на постанову від 7 серпня 2019 року у справі № 826/15145/16 (провадження № 11-62апп19)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Управління), державних реєстраторів Середи Олени Василівни, Хиби Анни Володимирівни , Тарнавської Світлани Володимирівни , державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової Оксани Олександрівни, державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Подільське збіжжя (далі - ТОВ Подільське збіжжя ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

Короткий виклад історії справи

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління, державних реєстраторів Середи О. В., Хиби А. В., Тарнавської С. В., державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О. О., державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М., Департаменту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 , ТОВ Подільське збіжжя , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

З урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову від 4 жовтня 2017 року позивачка просила суд:

1) визнати протиправними та скасувати:

- рішення державного реєстратора Середи О. В. від 14 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28725257, яким припинено іпотеку щодо квартири в„– 5 загальною площею 87,6 кв. м., житловою площею 72,4 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира в„– 5) ;

- рішення державного реєстратора Середи О. В. від 14 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28725555, яким припинено обтяження щодо квартири в„– 5 ;

- рішення державного реєстратора Хиби А. В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28814225, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 5 за ОСОБА_6 та припинено право ОСОБА_1 ;

- рішення державного реєстратора Тарнавської С. В. від 7 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29151640, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 5 за ТОВ Подільське збіжжя та припинено право власності ОСОБА_1 ;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О. О. від 29 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29485824, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 5 за ОСОБА_5 та припинено право власності ТОВ Подільське збіжжя ;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М. від 25 липня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30621689, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 5 за ОСОБА_4 та припинено право власності ОСОБА_5 ;

- рішення державного реєстратора Середи О. В. від 9 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28623192, яким припинено іпотеку щодо квартири в„– 6 загальною площею 88,2 кв. м, житловою площею 72,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира в„– 6 );

- рішення державного реєстратора Середи О. В. від 4 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28601150, яким припинено обтяження щодо квартири в„– 6 ;

- рішення державного реєстратора Хиби А. В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28814511, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 6 за ОСОБА_6 та припинено право власності ОСОБА_1 ;

- рішення державного реєстратора Тарнавської С. В. від 5 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29111565, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 6 за ТОВ Подільське збіжжя та припинено право власності ОСОБА_6 ;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О. О. від 29 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29486152, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 6 за ОСОБА_5 та припинено право власності ТОВ Подільське збіжжя ;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М. від 25 липня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30622356, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 6 за ОСОБА_4 та припинено право власності ОСОБА_5 ;

- рішення державного реєстратора Середи О. В. від 14 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28726094, яким припинено іпотеку щодо нежитлових приміщень - групи приміщень № 9 загальною площею 42,9 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення № 9);

- рішення державного реєстратора Середи О. В. від 14 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28725827, яким припинено обтяження щодо приміщень № 9 ;

- рішення державного реєстратора Хиби А. В. від 18 березня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 28813578, яким зареєстровано право власності на приміщення № 9 за ОСОБА_6 та припинено право власності ОСОБА_1 ;

- рішення державного реєстратора Тарнавської С. В. від 7 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29150718, яким зареєстровано право власності на приміщення № 9 за ТОВ Подільське збіжжя та припинено право власності ОСОБА_6 ;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О. О. від 29 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 29485494, яким зареєстровано право власності на приміщення № 9 за ОСОБА_5 та припинено право власності ТОВ Подільське збіжжя ;

- рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М. від 25 липня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30622860, яким зареєстровано право власності на приміщення № 9 за ОСОБА_4 та припинено право власності ОСОБА_5 ;

2) зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати такі реєстраційні записи про право власності:

- № 13759368, відповідно до якого право власності на квартиру в„– 5 зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- № 14067232, відповідно до якого право власності на квартиру в„– 5 зареєстровано за ТОВ Подільське збіжжя ;

- № 14389405 , відповідно до якого право власності на квартиру в„–5 зареєстровано за ОСОБА_5 ;

- № 15567685, відповідно до якого право власності на квартиру в„– 5 зареєстровано за ОСОБА_4 ;

- № 13759689, відповідно до якого право власності на квартиру в„– 6 зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- № 14030073, відповідно до якого право власності на квартиру в„– 6 зареєстровано за ТОВ Подільське збіжжя ;

- № 14389339 , відповідно до якого право власності на квартиру в„– 6 зареєстровано за ОСОБА_5 ;

- № 15568266, відповідно до якого право власності на квартиру в„– 6 зареєстровано за ОСОБА_4 ;

- № 13759008, відповідно до якого право власності на приміщення № 9 зареєстровано за ОСОБА_6 ;

- № 14066621, відповідно до якого право власності на приміщення № 9 зареєстровано за ТОВ Подільське збіжжя ;

- № 14388554, відповідно до якого право власності на приміщення № 9 зареєстровано за ОСОБА_5 ;

- № 15568786, відповідно до якого право власності на приміщення № 9 зареєстровано за ОСОБА_4 ;

3) зобов`язати поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно ОСОБА_1 такі записи:

- про накладення іпотеки на квартиру в„– 5 від 13 листопада 2008 року № 8932496, здійснений державним реєстратором Шаманською А. С. ;

- про накладення обтяження на квартиру в„– 5 від 13 листопада 2008 року № 8932466, здійснений державним реєстратором Шаманською А. С.;

- про право власності за № 8932348, яким зареєстровано право власності на квартиру в„– 5 за ОСОБА_1 ;

- про накладення іпотеки на квартиру в„– 6 від 13 березня 2008 року № 9878829, здійснений державним реєстратором Скляренко О. М.;

- про накладення обтяження на квартиру № 6 від 13 березня 2008 року № 9 878749, здійснений державним реєстратором Скляренко О. М.;

- про право власності від 26 травня 2015 року № 9878126, яким право власності на квартиру в„– 6 зареєстровано за ОСОБА_1 ;

- про накладення іпотеки на приміщення № 9 від 10 квітня 2009 року № 9879375, здійснений державним реєстратором Скляренко О. М.;

- про накладення обтяження на приміщення № 9 від 10 квітня 2009 року №9879463, здійснений державним реєстратором Скляренко О. М.;

- про право власності від 26 травня 2015 року № 9879119, яким право власності на приміщення № 9 зареєстровано за ОСОБА_1

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Закриваючи провадження у справі з посиланням на постанову Верховного Суду від 22 серпня 2018 року усправі № 813/1159/17, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), оскільки спірні правовідносини у справі пов`язані з реєстрацією майнових прав у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, тобто випливають із цивільно-правових відносин. Також суди зазначили, що хоч свої вимоги позивач і обґрунтовує неналежним виконанням державними реєстраторами владних (управлінських) функцій, але суть спірних правовідносин стосується майнового інтересу позивачки, право власності якої на спірне нерухоме майно було припинене у зв`язку з прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанції, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_10 , подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою, а ухвалою від 23 січня 2019 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 7 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 рокузалишенобез змін.

Основні мотиви, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

На обґрунтування своєї позиції Велика Палата Верховного Суду зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на спірні правовідносини не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Так, правовідносини у справі пов`язані з реєстрацією майнових прав у зв`язку з набуттям третіми особами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, тобто випливають із цивільно-правових відносин.

Хоч свої вимоги позивачка обґрунтовує неналежним виконанням державними реєстраторами владних (управлінських) функцій, однак суть спірних правовідносин стосується саме майнового інтересу позивачки, право власності якої на спірне нерухоме майно було припинене у зв`язку з прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

Розглядаючи справу, Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що спір у цій справі має приватноправовий характер та не належить до юрисдикції адміністративних судів, проте з таким висновком не погоджуюсь з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України . Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України . Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні № 6-зп від 25 листопада 1997 року сформулював правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції Українимає бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю й обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Отже, КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджуваних порушень прав чи інтересів.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Предметом позовних вимог у цій справі за позовом ОСОБА_1 до Управління, державних реєстраторів Середи О. В . , Хиби А. В., Тарнавської С. В., державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранової О. О., державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної В. М., Департаменту, є визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

Судами першої та апеляційної інстанцій у справі констатовано, що позивачка набула право власності на квартиру в„– 5, загальною площею 87,6 кв. м., житловою площею 72,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 30 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 іпосвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В. А.

6 жовтня 2008 року Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна (Київське МБТІ) зареєструвало за позивачкою право власності на квартиру в„– 5 , що підтверджується реєстраційним посвідченням № 012592.

Позивачка набула право власності на квартиру в„– 6, загальною площею 88,2 кв. м., житловою площею 72,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 12 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , посвідченогоприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В. А.

15 лютого 2008 року Київське МБТІ зареєструвало за позивачкою право власності на вказану квартиру, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 029070.

Позивачка також набула право власності на нежитлові приміщення (в літ. А ) загальною площею 42,9 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. в„– 25 ( Шевченківський р-н ),на підставі договору дарування, укладеного 20 лютого 2008 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В. А.

27 лютого 2008 року Київське МБТІ зареєструвало за позивачкою право власності на нежитлові приміщення групи № 9, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 027474 .

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за договорами позики, між позивачкою та Корпорацією ТОВ ДОТКОМ РЕКОРДІНЗ (Канада) укладено договори іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В. А., а саме: 13 листопада 2008 року - щодо квартири в„– 5 ; 13 березня 2008 року - щодо квартири в„– 6 ; 10 квітня 2009 року - щодо нежитлових приміщень групи № 9. Вказані договори зареєстровані у реєстрі з відміткою про накладення заборони відчуження.

Право власності позивачкивнесено до Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: щодо квартири в„– 5 - згідно рішення державного реєстратора Шаманської А. С. від 4 березня 2015 року № 34457912; щодо квартири в„– 6 - згідно рішення державного реєстратора Скляренко О. М. від 02 червня 2015 року № 38412638; щодо нежитлових приміщень групи № 9 - згідно рішення державного реєстратора Скляренка О. М. від 2 червня 2015 року №38416785, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У вересні 2016 року позивачка дізналася про порушення свого права власності, оскільки квартирою в„– 5 заволоділи невідомі їй особи, які надали документи на підтвердження права власності ОСОБА_4 на квартиру в„– 5, квартиру в„– 6 та нежитлові приміщення групи № 9.

5 вересня 2016 року з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо про припинення її права власності на квартиру в„– 5, квартиру в„– 6, нежитлові приміщення групи в„– 9 , про припинення іпотеки, зняття обтяжень та неодноразову перереєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Посилаючись на те, що розглядуване нерухоме майно вибуло з власності позивачки поза її волею, на підставі неіснуючого підробленого судового рішення, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогами скасувати зміну її права власності на право власності ОСОБА_6 та у якості похідних вимог скасувати рішення щодо подальшої перереєстрації права власності на приміщення: за ТОВ Подільське збіжжя - на підставі угоди про реалізацію інвестиційного проекту від 25 грудня 2009 року; за громадянином ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 2016 року; за громадянкою ОСОБА_4 - на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2016 року.

Позивачка вважає, що прийняті відповідачем рішення є протиправними, оскільки відсутні правові підстави для набуття права власності на спірне нерухоме майно громадянином ОСОБА_6 , ТОВ Подільське збіжжя , громадянином ОСОБА_5 , громадянкою ОСОБА_4 .

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятих відповідачами рішень, які за своєю юридичною природою є рішеннями суб`єкта владних повноважень та мають прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Вважаю, що дослідженню в цій справі підлягають владні, управлінські рішення відповідача щодо державної реєстрації речових прав, прийняті/вчинені відповідачами як суб`єктом владних повноважень.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Реєстру.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або внесення до Реєстру відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для подальшого використання заявником; видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 18 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною першою статті 25 Закону № 1952-IV передбачено, що проведення державної реєстрації прав зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав, що набрало законної сили. Державний реєстратор невідкладно повідомляє про зупинення реєстрації прав заявника.

Таким чином, державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень, а правовідносини, які виникають між ним та заявником прав чи їх обтяжень - публічно-правовими. Захист прав та інтересів відповідного заявника від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні строків, процедури, умов та інших визначених законом особливостей вчинення реєстраційних дій, є завданням адміністративного судочинства та має відбуватися у відповідному порядку.

На мою думку, вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу), якщо такі вимоги є похідними (задоволення яких залежить від задоволення іншої - основної позовної вимоги) від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення.

Видається, що вимога про оскарження реєстраційної дії може бути похідною вимогою, якщо вона заявлена разом із основною вимогою, наприклад такою, як вимога про визнання правочину недійним чи витребування майна із чужого незаконного володіння.

Вважаю за необхідне вказати, що ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначила, що спори, які виникають з приводу здійснення державної реєстрації прав власності відповідно до Закону № 1952-IV, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ураховуючи те, що нерухомість позивачки вибула з її власності саме на підставі вчинення реєстраційних дій, поза її волею і протиправним способом, ОСОБА_1 вправі звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання прийнятих рішення та запису протиправними.

Отже, на мою думку, якщо позивач обґрунтовує незаконність відповідної реєстраційної дії саме порушенням з боку державного реєстратора під час її здійснення, то така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним частиною другою статті 2 КАС, який не охоплює оцінки правомірності діянь/рішень суб`єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірності юридичного факту, що став підставою реєстрації.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Діяльність з державної реєстрації речових прав має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, здійснюється державним органом або суб`єктом з делегованими державою повноваженнями, тому має всі ознаки діяльності з державного управління. Суб`єкт такої діяльності здійснює від імені і за дорученням держави функції з контролю у сфері державної реєстрації (зокрема перевіряє подані документи), приймає обов`язкові для заявника управлінські рішення, тому має всі ознаки суб`єкта владних повноважень. Такі управлінські відносини за участю суб`єкта владних повноважень, що врегульовані нормами саме адміністративного законодавства, є адміністративними правовідносинами.

Державна реєстрація по суті є інститутом превентивного правосуддя, оскільки запобігає порушенню прав та законних інтересів власників, заставодержателів тощо від порушень внаслідок незаконних реєстраційних дій, тим самим зменшуючи кількість звернень до суду з вимогами про визнання реєстраційних дій незаконними.

Враховуючи викладене, вважаю неправильною позицію про те, що рішення державного реєстратора не можуть бути предметом судового контролю окремо від вимог, заявлених у цивільному чи господарському спорі, навіть у разі наявності порушень законодавства з боку державного реєстратора під час виконання ним своїх повноважень.

Позивачка наголошувала на недотриманні державними реєстраторами порядку здійснення реєстрації нерухомого майна і, що здійснення таких реєстраційних дій є порушенням чинного законодавства та інтересів позивачки.

Отже, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власності та не є спором про право. Такі вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник унаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер.

Ураховуючи наведене, не погоджуюсь із висновком Великої Палати Верховного Суду про те, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За наведених обставин вважаю, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що цей спір не підлягав розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відтак касаційна скарга підлягала задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суддя Великої Палати

Верховного Суду О. Б. Прокопенко