Постанова

від 17.09.2019 по справі 594/448/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/448/19Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 22-ц/817/767/19 Доповідач - Ткач О.І. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,

за участі секретаря Чуклі Д.І.

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 13 травня 2019 року, яке ухвалено суддею Губіш О.А., повний текст складення якого не вказано, у справі за № 594/448/19,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.

1.1. 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Борщівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 66 325,20 грн.

1.2. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23 вересня 2016 року, згідно розпорядженням Борщывського мыського голови його звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КзпП.

1.3. На час звільнення йому не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки. Лише після проведеної перевірки, згідно розпорядження міського голови від 16.07.2018 року № 145, йому нараховано грошову компенсації за 12 днів невикористаної відпустки в сумі 1163,80 грн.

1.4. 25.07.2018 року він отримав кошти.

1.5. 09.11.2018 року позивач звернувся із заявою до Борщівського міського голови із проханням провести розрахунок і здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки із дня звільнення по 25.07.2018 р., проте йому було відмовлено, у зв`язку із чим він подав вказаний позов.

1.5. Строк звернення до суду із вказаним позов, вважає не пропущеним, оскільки він обчислюється з дати відмови у виплаті середнього заробітку за весь час затримки із дня звільнення - 23.11.2018 року.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішенням Борщівського районного суду від 13 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Борщівської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовлено.

2.2. Судове рішення мотивовано тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права на виплату він дізнався 25.07.2018 року.

3. Короткий зміст апеляційної скарги.

3.1. 26 червня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення та просить його скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

3.2. Суд першої інстанції невірно застосував строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки про порушене право він дізнався лише 23.11.2018 року, з дня отримання відмови Борщівської міської ради здійснювати виплату, компенсації за затримку виплати належних при звільненні сум.

3.3. Судом не враховано переривання позовної давності, оскільки у трьох місячний термін, а саме 14.02.2019 року він звертався до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою, однак провадження у вказаній справі було закрито у зв`язку із тим, що спір підсудній Борщівському районному суду.

4. Аргументи учасників справи.

4.1. 06 серпня 2019 року Борщівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1

4.2. Рішення Борщівського районного суду вважає законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

4.3. Суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем при зверненні пропущено трьох місячний термін позовної давності, оскільки його перебіг розпочинається з дня коли роботодавець фактично розрахувався із працівником, що узгоджується із рішенням Конституційного Суду та практикою Верховного Суду.

5. Обставини справи.

5.1. 22 червня 2016 року згідно розпорядження Борщівського міського голови № 108 з ОСОБА_1 укладено строковий трудовий договір з 22 червня 2016 року по 22 липня 2016 року (а.с.5).

5.2. 21 вересня 2017 року згідно розпорядження Борщівського міського голови № 199 з ОСОБА_1 припинено строковий трудовий договір на підставі п. 2 ст. 36 КзпПУкраїни (а.с. 6).

5.3. У вересні 2016 року із позивачем ОСОБА_1 проведено розрахунок по заробітнй платі (а.с. 13).

5.4. 25.07.2018 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що Борщівська міська рада, провела з ним остаточний розрахунок з виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 1163,82 грн.

5.3. 26.07.2018 року Управлінням держпраці у Тернопільській області Галяса Я.Д. повідомлено що Борщівською міською радою йому не виплачено 1163,80 грн за невикористані 12 календарних днів відпустки.

5.4. 09.11.2018 року ОСОБА_1 звернуся із заявою до Борщівського міського голови про проведення розрахунку та здійснення виплати середнього заробітку за весь час затримки починаючи з 23.09.2016 року (а.с. 11).

5.5. 23.11.2018 року Борщівська міська рада розглянула звернення ОСОБА_1 , зазначивши, що ... "у міському бюджеті та кошторисі на 2018 рік не передбачено коштів на виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні працівників у попередні бюджетні періоди" (а.с.12).

6. Позиція апеляційного суду

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції:

6.1. Згідно до статті 367 ЦПК України - "Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги."

6.2.Відповідно до статті 263 ЦПК України- "Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права."

6.3. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

6.4. За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

6.5. Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

6.6. Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

6.7. Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

6.8. Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

6.9. З аналізу змісту частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

6.10. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

6.11. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

6.12. Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 607/14495/16-ц.

6.13. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суд першої інстанції вірно встановив, що перебіг позовної давності для перд`явлення позову у позивача розпочився 25.07.2018 року і сплинув у жовтні 2018 року, відповідно дійшов до законного та обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

(1) Щодо суті апеляційної скарги

7.1. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

7.2.Відповідно до статті 375 ЦПК-"Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права."

7.3. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

7.4. Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019 року слід залишити без змін.

(2) Щодо розподілу судових витрат.

7.5. Згідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови, суд апеляційної інстанції повинен зазначити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

7.6. Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на апелянта в межах суми ним понесеної.

Керуючись ст. ст. 141, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2019 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на ОСОБА_1 в межах сум ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: О.І. Ткач

Судді: Г.В. Бершадська

М.В. Ходоровський