Рішення

від 18.09.2019 по справі 923/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019м. ДніпроСправа № 923/452/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від прокуратури: Овчар Т.В.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури (м. Херсон) в інтересах держави в особі виконавчого комітету Херсонської міської ради (м. Херсон)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Херсона № 09 від 19.03.2018 у розмірі 197 742 грн. 73 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року прокурор - заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою в інтересах держави в особі виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - позивач), в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" (далі - відповідач) заборгованість за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 від 19.03.2018 у розмірі 197 742 грн. 73 коп.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем не виконано умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 від 19.03.2018 в частині повної та своєчасної сплати пайового внеску, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 197 742 грн. 73 коп. Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: наявність порушення інтересів держави (територіальної громади), нездійснення їх захисту органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Так, позивач тривалий час (близько року) не звертається до суду із позовом про відновлення його порушених прав, а саме: про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 від 19.03.2018 у сумі 197 742 грн. 73 коп., чим завдається шкода інтересам держави та створюється загроза порушення балансу міжбюджетних відносин (виникнення перешкод своєчасному та повному виконанню прибуткової частини бюджету, негативний вплив на стан фінансування видатків бюджету, що спрямовується на організацію благоустрою території міста Херсона та ін.).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/452/19 визначено суддю Закуріна М.К., що підтверджується витягом з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 02.07.2019 .

Від Херсонської місцевої прокуратури надійшла заява про забезпечення позову (вх.суду № 1184/19 від 25.06.2019), в якій прокуратура просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що є на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" та майно, що належить останньому.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.07.2019 заяву про забезпечення позову було повернуто прокурору, у зв`язку з тим, що до вказаної заяви не було додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 5929/19 від 01.07.2019), в якій він просив суд надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи. Відповідно до розписки на вказаній заяві, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 04.07.2019 (а.с.30).

У підготовчому засіданні 02.07.2019 Господарським судом Херсонської області установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новобудова" є: 50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бикова, будинок 33, та такі відомості внесені до реєстру - 17.05.2019.

Враховуючи вказане, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.07.2019 вирішено передати справу № 923/452/19 за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/452/19 визначено суддю Фещенко Ю.В., що підтверджується витягом з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2019 прийнято справу № 923/452/19 до провадження , вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено проведення повторного підготовчого провадження у підготовчому засіданні на 08.08.2019 .

У судове засідання 08.08.2019 з`явився прокурор; представники позивача та відповідача у вказане судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили; про дату, час та місце судового засідання представник позивача був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 26.07.2019 поштового відправлення з ухвалою суду від 19.07.2019 позивачу (а.с.68). Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, оскільки поштове повідомлення про отримання ним ухвали суду від 19.07.2019, як і сам конверт, до суду не повернулося.

З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 322 на відправку рекомендованої пошти від 22.07.2019, які долучені до матеріалів справи. При цьому, з вказаних доказів вбачається, що станом на 08.08.2019 відправлення з ухвалою суду від 19.07.2019 перебувало у точці видачі/доставки з 25.07.2019 та не було отримано відповідачем.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи, оскільки суд позбавлений можливості вирішити питання, передбачені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, та з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 08.08.2019 було відкладено підготовче засідання на 09.09.2019.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 39582/19 від 02.09.2019), в якій він просив суд розглядати справу без участі його представника та зазначав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 09.09.2019 з`явився прокурор. Представники позивач та відповідача у судове засідання вдруге не з`явилися, при цьому судом була врахована заява позивача про розгляд справи без участі його представника. Судом було зауважено, що поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду від 08.08.2019, як і сам конверт, до суду не повернулося.

З метою встановлення належності повідомлення відповідача судом здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 111 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 09.08.2019, які долучені до матеріалів справи. При цьому, з вказаних доказів вбачається, що станом на 09.09.2019 відправлення з ухвалою суду від 08.08.2019 знаходиться у точці видачи/доставки з 14.08.2019 (майже один місяць).

Враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку, що ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції за своєю офіційною (юридичною) адресою носить систематичний характер, більше того, враховуючи, що з 04.07.2019 відповідач був обізнаний про наявність даної справи у провадженні суду , оскільки представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 04.07.2019 (а.с.30), судом було прийнято рішення розпочати підготовче провадження.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 09.09.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

У підготовчому засіданні 09.09.2019 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 09.09.2019 було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 18.09.2019.

З метою фактичного та якнайшвидшого повідомлення відповідача про день час та місце розгляду справи суд вважав за необхідне додатково направити відповідачу дану ухвалу на всі відомі суду засоби зв`язку, а саме: телефонограму з інформацією про дату наступного судового засідання та зміст ухвал суду на номер телефону представника НОМЕР_1 , що міститься у заяві відповідача про ознайомлення з матеріалами справи та на номер телефону НОМЕР_2 , що міститься у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.07.2019 (а.с.91). Вказана телефонограма була отримана представником відповідача.

У судове засідання 18.09.2019 з`явився прокурор. Представники позивач та відповідача у судове засідання в черговий раз не з`явилися, при цьому судом була врахована заява позивача про розгляд справи без участі його представника. Судом також було зауважено, що поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду від 09.09.2019, як і сам конверт, до суду не повернулося.

У зв`язку з вказаними обставинами, судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного відправлення, а також виготовлялась копія реєстру на відправку рекомендованої пошти з повідомленням № 132 від 10.09.2019, які долучені до матеріалів справи (а.94-95). З вказаних доказів вбачається, що ухвала суду від 09.09.2019 з 13.09.2019 перебуває у точці видачі/доставки, але відповідач не забезпечує її отримання, як це відбулося і з ухвалами суду від 19.07.2019 та від 08.08.2019. Отже, такі дії відповідача носять систематичний характер.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.07.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бикова, будинок 33, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.63-65).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тим більше, відповідач з 04.07.2019 був обізнаний про наявність даної справи у провадженні суду.

Враховуючи викладене, не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Провадження у даній справі відкрито 06.06.2019 та з цього моменту у господарських судах відбулося 3 судових засідання, про які суд належним чином повідомляв відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на те, що розгляд даної справи відкладався у зв`язку з неотриманнями відповідачем ухвал суду, нез`явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням ним відзиву на позов, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників позивача та відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні 18.09.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 18.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами 2, 3, 5, 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Так, у відповідності до вказаних норм законодавства, 19.03.2018 між Виконавчим комітетом Херсонської міської ради (далі - сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" (далі - сторона 2, замовник, відповідач) було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 (далі - договір, а.с.15), предметом якого є пайова участь сторони 2 у розвитку інфраструктури міста у зв`язку зі здійсненням замовником реконструкції інженерного корпусу літ. Г під офісну будівлю з торгівельними приміщеннями та житловими кімнатами по вул. Тираспольська, 1, м. Херсон (пункт 1 договору).

У пункті 2.2.3. договору сторони визначили, що сторона 2 зобов`язується, зокрема, сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона у сумі 1 301 087 грн. 88 коп., згідно з розрахунком (додаток 1), у місячний термін на рахунок доходів місцевого бюджету, відкритий в Управлінні Державного казначейства України у м. Херсоні №31517921700002 в порядку та на умовах, визначених договором. Додаток 1 до договору є невід`ємною його частиною.

Так, додатком до вказаного договору є Розрахунок розміру пайової участі замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" - у розвитку інфраструктури міста при будівництві об`єкта "Реконструкції інженерного корпусу літ. Г під офісну будівлю з торгівельними приміщеннями та житловими кімнатами по вул.Тираспольська, 1, м. Херсон", яким визначено, що загальний розмір пайової участі складає 1 301 087 грн. 88 коп. (а.с.16).

Відповідно до підпункту 3.1.1. договору сторона 1 має право, зокрема, вимагати від сторони 2 дотримання вимог чинного законодавства з питань пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та порядку, затвердженого рішенням міської ради від 25.12.2012 № 916 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона".

В той же час, в подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 16.04.2018 , в якій сторони дійшли згоди, що у відповідності до рішення комісії з питань залучення коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Херсона (протокол № 4 від 12.04.2018), сторони дійшли згоди нести зміни до додатку 1 до договору та строків оплати розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона та викласти пункт 2.2.3. договору в наступній редакції:

- "2.2.3. Сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона у сумі 257 742 грн. 73 коп., згідно з розрахунком (додаток 1), у термін до 16.07.2018 на рахунок доходів місцевого бюджету, відкритий в Управлінні Державного казначейства України у м.Херсоні № 31517921700002 в порядку та на умовах, визначених договором. Додаток 1 до договору є невід`ємною його частиною.".

При цьому, до додаткової угоди сторони підписали додаток № 1 - Розрахунок розміру пайової участі замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" - у розвитку інфраструктури міста при будівництві об`єкта "Реконструкції інженерного корпусу літ. Г під офісну будівлю з торгівельними приміщеннями та житловими кімнатами по вул. Тираспольська, 1, м. Херсон", яким визначено, що загальний розмір пайової участі складає 257 742 грн. 73 коп. (а.с.17 на звороті).

У пункті 6.4. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами зобов`язань у повному обсязі.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору чи додаткової угоди сторонами суду не надано.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, з урахуванням додаткової угоди, оплату пайового внеску здійснив лише частково - у розмірі 60 000 грн. 00 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 197 742 грн. 73 коп., що і стало підставою для звернення прокурора із даним позовом до суду.

Як вказує прокурор, позивач тривалий час (близько року) не звертається до суду із позовом про відновлення його порушених прав, а саме: про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 від 19.03.2018 у сумі 197 742 грн. 73 коп., чим завдається шкода інтересам держави та створюється загроза порушення балансу міжбюджетних відносин (виникнення перешкод у своєчасному та повному виконанню прибуткової частини бюджету, негативний вплив на стан фінансування видатків бюджету, що спрямовується на організацію благоустрою території міста Херсона та ін.), у зв`язку з чим прокурор звернувся до господарського суду із даним позовом.

З цього приводу суд зазначає слідуюче.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частина 4 вказаної статті передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" спричиненням відповідачем шкоди інтересам територіальної громади міста Херсона, які виражені у ненадходженні до місцевого бюджету грошових коштів у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Херсона, що позбавило можливості їх спрямування на організацію благоустрою території міста Херсона; більше того, сума таких коштів є досить значною.

В питаннях оцінки "суспільного", "публічного" інтересу Європейський Суд з прав людини визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Суд відзначає, що відповідно до частини 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту .

Отже, на думку суду, правовідносини, пов`язані зі сплатою пайових внесків у розвитку інфраструктури міста, становлять суспільний, публічний інтерес, оскільки вказані кошти використовуються виключно у соціальній сфері і їх недоотримання відчуває на собі кожен мешканець міста.

Звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлене неналежним здійсненням позивачами своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави. Незважаючи на виявлене позивачем порушення, останній безпідставно не звертався за судовим захистом інтересів держави протягом майже року.

Отже, вказані обставини обумовлюють необхідність застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та є підставою для звернення до суду із позовною заявою на захист інтересів держави.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вказаний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 від 19.03.2018, з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 16.04.2019, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, умовами договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 16.04.2018, передбачено, що відповідач зобов`язаний сплатити кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Херсона у сумі 257 742 грн. 73 коп. у термін до 16.07.2018.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті пайового внеску у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 197 742 грн. 73 коп.

На підтвердження наявності вказаної заборгованості прокурор також долучив лист - інформацію Управління капітального будівництва Херсонської міської ради № 01-10-305 від 06.05.2019, відповідно до якого станом на 06.05.2019 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" за договором № 9 від 19.03.2018 складає 197 742 грн. 73 коп. (а.с.18).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, з урахуванням їх подальшої зміни, строк виконання зобов`язання щодо сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Херсона у сумі 257 742 грн. 73 коп. є таким, що настав 16.07.2018.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 197 742 грн. 73 коп. відповідач не надав, доводи прокурора та позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги прокурора у даній справі є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 197 742 грн. 73 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 2 966 грн. 14 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

При цьому, у позовній заяві прокурор просив суд стягнути судовий збір в сумі 2 966 грн. 14 коп. з відповідача на користь прокуратури Херсонської області.

Згідно з платіжним дорученням № 726 від 24.05.2019 судовий збір у розмірі 2 966 грн. 14 коп. за подання позову до суду (а.с.14) сплачувався прокуратурою Херсонської області, оскільки Херсонська місцева прокуратура не є юридичною особою, а тому не може сплачувати судовий збір. Юридичною особою є саме прокуратура Херсонської області. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість подання позову Херсонською місцевою прокуратурою, а сплату судового збору саме юридичною особою, якою є прокуратура Херсонської області, тому судовий збір має відшкодовуватись на користь платника.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Херсонської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 від 19.03.2018 у розмірі 197 742 грн. 73 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бикова, будинок 33; ідентифікаційний код 40430478) на користь виконавчого комітету Херсонської міської ради (73000, м. Херсон проспект Ушакова, будинок 37; ідентифікаційний код 26347681; р/р 31517921700002 в УДКСУ у м. Херсоні, МФО 852010, ідентифікаційний код 24104230) 197 742 грн. 73 коп. - заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Херсона № 09 від 19.03.2018 та додатковою угодою № 1 від 16.04.2018.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новабудова" (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Леоніда Бикова, будинок 33; ідентифікаційний код 40430478) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м.Херсон, вулиця Тираспільська, будинок 5-а; ідентифікаційний код 04851120; р/р НОМЕР_3 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172) 2 966 грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.09.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко