Рішення

від 17.09.2019 по справі 908/1736/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/105/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 Справа № 908/1736/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро» (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45)

про стягнення 50348, 45 грн. основного боргу за Договором поставки № 8 від 04.04.2011, 3910, 95 грн. пені, 360, 79 грн. 3% річних, 889, 48 грн. інфляційних втрат

15.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро» вих.№165 від 27.06.2019 (вх. №1874/08-07/19 від 15.07.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» про стягнення 50 348, 45 грн. основного боргу за Договором поставки № 8 від 04.04.2011, 3910, 95 грн. пені, 360, 79 грн. 3% річних, 889, 48 грн. інфляційних втрат.

15.07.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1736/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1736/19, присвоєно справі номер провадження 4/105/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

20.08.2019 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи №908/1736/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

В задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін судом відмовляється, оскільки воно заявлено поза межам строків встановлених нормами ГПК України.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 509, 530, 536, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 265, 230, 231, 232 Господарського кодексу України та договорі поставки № 8 від 04.04.2011 , на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» 50348, 45 грн. основного боргу та 3910, 95 грн. пені, 360, 79 грн. 3% річних, 889, 48 грн. інфляційних втрат у зв`язку з несплатою за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що товар зазначений в видаткових накладних не відповідає товару, зазначеному в специфікаціях, також в видаткових накладних не співпадають ціни на товар, зазначені в Специфікаціях до Договору та в видаткових накладних не міститься номер та дата договору. Крім того, зауважив, що позивачем не надано належних доказів здійснення поставки, а саме не надано доказів того, що особа, яка підписувала видаткову накладну та товаро - транспортну накладну від відповідача мала відповідні повноваження на її підписання та не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила відповідний підпис, та прізвища осіб зазначені в цих документах не збігаються з прізвищами працівників, які були уповноважені підписувати зазначені документи. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, та додаткові пояснення до відповіді на відзив, в яких, зокрема зазначив, що у відповідності до умов п. 1.2. Договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється вказуються в Додатку № 2 до цього Договору ( Специфікація ), який є його невід`ємною частиною. На виконання умов Договору, Постачальником і Покупцем підписано 17.05.2011 Додаток № 2 до Договору Специфікація , в якій Сторони визначили: найменування товару, країну виробника товару, виробника товару, одиницю виміру товару, кількість одиниць товару в упаковці, ціну за одиницю товару. Відповідно до п. 6.1. узгодженої сторонами редакції Протоколу розбіжностей до Договору № 8 від 04.04.2011, ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно при попередній згоді з Покупцем не менше ніж за 45 календарних днів до змін. Зазначає, що в подальшому за період дії Договору, Додаток № 2 - Специфікація неодноразово змінювався та доповнювався, як приклад: від 17.05.2011 від 06.07.2011, від 10.08.2011, від 12.10.2011, від 28.03.2014, від 18.05.2015, від 04.02.2016. В подальшому, сторони погоджували та підписували специфікації, але помилкові вже як Додаток №1 до Договору, як приклад: з 07.04.2016, з 10.10.2016. з 07.04.2016 від 01.10.2018. Вважає, що відповідно до правил доказування відповідач, заперечуючи позовні вимоги повинен довести зазначені ним в відзиві обставини щодо невідповідності ціни зазначеної у видаткових накладних та надати відповідні докази. Також, зазначив, що додатком № 3 до договору встановлено порядок направлення та прийняття замовлень і поставку через платформу електронної комерції, далі - Порядок . Згідно із п.4 Порядку, замовлення на поставку повинно містити всю інформації визначену п. 2.2 Договору (номер та дату замовлення, номер та дату договору, найменування постачальника, найменування покупця, асортимент товару, кількість та ціну товару, дату поставки товару постачальником на склад або магазин, зазначений покупцем адресу складу або магазина, зазначеного покупцем). На виконання умов п. 2.2. Договору та п. 1 Додатку №3 до Договору, 1 покупцем в період з 26.11.2018 по 25.02.2019 направлені Постачальнику замовлення на поставку товарів у вигляді електронних повідомлень (ЕDI -документів) через платформу електронної комерції. Також, зазначив, що згідно із Додатком №1 до Договору поставки № 8 від 04.04.2011 Паспорт товару кожний продукт має свій код FAN-соde(s), який зазначено відповідачем в поданих ним замовленнях, але ним же не зовсім коректно зазначено назву продукції. Зазначений відповідачем FAN-соde(s) в поданих ним замовленню відповідає назві продукції зазначеній в відповідних видаткових накладних та спростовує твердження відповідача щодо невідповідності поставленого товару з видатковими накладними. Також, вважає, що наявність оплати за спірними видатковими накладними, свідчить про прийняття та схвалення відповідачем: найменування, ціни, асортименту, кількості та якості поставленого товару позивачем.

Відповідач правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 19.08.2019 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв протягом цього періоду до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.09.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

04.04.2011 Приватною виробничо-торгівельною фірмою «Кріоліт-Дніпро» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №8 (далі - договір).

Відповідно до Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та строки, визначені даним Договором, виготовити та передати товар у власність Покупця, у визначеній кількості, відповідної якості та за визначеною ціною, а останній прийняти товар та оплатити його, на умовах визначених даним Договором (п.1.1. Договору).

Сторонами доказів розірвання Договору поставки суду не надано.

В пункті 1.2 Договору сторонами погоджено, що найменування, асортимент і ціна товару, який постачається, зазначається в додатку № 1 «Специфікація» , який є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до умов п. 1.2. Договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється вказуються в Додатку № 2 до цього Договору ( Специфікація ), який є його невід`ємною частиною.

Згідно зі Специфікацією, що є Додатком № 1 до Договору, сторонами визначені найменування товару, виробник товару, а також базисна ціна за одиницю товару.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється Постачальником окремими партіями у відповідності до замовлення на поставку.

У відповідності до п. 2.2. Договору, замовлення передаються Покупцем нарочно, по факсимільному зв`язку або електронного зв`язку, а в разі відсутності таких - телефонограмою. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції еХіte сторони підписують Додаток № 3.

Зобов`язання з поставки товару вважається виконаним з моменту передачі товару та повного пакету належним сином оформлених товаросупровідних документів Покупцю згідно з умовами Договору і діючого законодавства України. (п. 2.6 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється Покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від Постачальника на підставі товаросупровідних документів.

Якщо при прийомці товару виявилися невідповідність товару умовам даного Договору, покупець вправі відмовитися від отримання даного товару, зробив відмітку в видатковій накладній. Даний випадок вважається як невиконання зобов`язання по поставці товару в обумовлений строк. ( п.3.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1. узгодженої сторонами редакції Протоколу розбіжностей до Договору, ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно при попередній згоді з Покупцем не менше ніж за 45 календарних днів до змін.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 04.04.2012. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

На виконання умов п. 2.2. Договору та п. 1 Додатку № 3 до Договору, Покупцем в період з 03.12.2018 по 25.02.2019 направлені Постачальнику замовлення на поставку товарів у вигляді електронних повідомлень (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції, а саме:

1. Замовлення № 0001613816 від 03.12.2018.

2. Замовлення № 0001657777 від 21.12.2018.

3. Замовлення № 0001092079 від 25.02.2019.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 190 934, 40 грн.

Факт здійснення поставки товару підтверджується видатковими накладними за період з 10.12.2018 по 06.03.2019, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме:

- видаткова накладна №КД-0011967 від 10.12.2018 на суму 65931, 00 грн.;

- видаткова накладна №КД-0012076 від 21.12.2018 на суму 76793, 40 грн.;

- видаткова накладна №КД-0000362 від 06.03.2019 на суму 48210,00 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток підприємств.

Товар доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Оскільки відповідач в повному обсязі не оплатив товар у встановлений строк, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 50 348, 45 грн. основного боргу за Договором поставки № 8 від 04.04.2011, а також за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань нарахував 3910, 95 грн. пені, 360, 79 грн. 3% річних, 889, 48 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки № 8 від 04.04.2011, відповідач здійснив частково, у зв`язку з чим станом на час розгляду справи у нього виникла заборгованість в розмірі 50 348, 45 грн.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за поставлений товар суду не надав.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються наступним.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Посилання відповідача на не зазначення при оформленні видаткових накладних прізвищ та посад осіб, які їх підписали, то такі доводи не в повній мірі відповідають дійсності, адже у графі накладних «Отримав» вказано прізвище та підпис відповідальної особи. Не зазначення з боку отримувача посади відповідної особи та довіреності на здійснення приймання товару не створюють негативних наслідків для позивача з огляду на те, що усі підписи у накладних скріплені печаткою ТОВ «Український Рітейл» , що підтверджує участь зазначеної юридичної особи у здійсненні господарської операції. Факт укладення договору відповідач у поданому відзиві не заперечував. Як не заперечував і проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних. До того ж, вказані недоліки не є істотними, не спростовують факту поставки товару та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар.

Щодо заперечень відповідача проти визнання видаткових накладних як доказів існування боргу за договором, оскільки в них не зазначений договір, за яким виникла заборгованість, суд зазначає, що відповідач не довів, що між сторонами існували правовідносини за іншим договором.

Умовами договору поставки сторони визначили, що товар поставляється згідно з замовленнями на поставку (п. 2.1 договору). У відповідності до п. 2.2. Договору, замовлення передаються Покупцем нарочно, по факсимільному зв`язку або електронного зв`язку, а в разі відсутності таких - телефонограмою. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції еХіte сторони підписують Додаток № 3.

Додатком № 3 до договору встановлено порядок направлення та прийняття замовлень і поставку через платформу електронної комерції, далі - Порядок .

Згідно із п.4 Порядку, замовлення на поставку повинно містити всю інформації визначену п. 2.2 Договору (номер та дату замовлення, номер та дату договору, найменування постачальника, найменування покупця, асортимент товару, кількість та ціну товару, дату поставки товару постачальником на склад або магазин, зазначений покупцем адресу складу або магазина, зазначеного покупцем).

На виконання умов п. 2.2. Договору та п. 1 Додатку № 3 до Договору, Покупцем в період з 03.12.2018 по 25.02.2019 направлені Постачальнику замовлення на поставку товарів у вигляді електронних повідомлень (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції, а саме:

1. Замовлення № 0001613816 від 03.12.2018.

2. Замовлення № 0001657777 від 21.12.2018.

3. Замовлення № 0001092079 від 25.02.2019.

Суд зазначає, що видаткова накладна №КД-0011967 від 10.12.2018 має посилання на замовлення № НОМЕР_1 від 03.12.2018;- видаткова накладна №КД-0012076 від 21.12.2018 має посилання на замовлення № НОМЕР_2 від 21.12.2018, а видаткова накладна №КД-0000362 від 06.03.2019 має посилання на замовлення № 0001092079 від 25.02.2019.

Таким чином, відповідач самостійно формуючи замовлення зазначав в них асортимент, кількість та ціну товару, які відповідають погодженій специфікації, що спростовує його твердження про невідповідність зазначених в видаткових накладки: переліку та цін на товар, до специфікації.

Крім того, згідно з п.п. 3.4, 3.5 договору поставки визначено, що якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору чи вимогам законодавства (кількість ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), Покупець вправі відмовитись від отримання товару . Якщо при прийомці товару виявилася невідповідність (помилка) у супроводжувальних документах або невідповідність товару який приймається, у момент приймання товару складається акт розбіжностей за участі представника Покупця та особи, що безпосередньо здійснювала доставку (передачу) товару, в якому зазначається виявлені при прийманні невідповідності.

Крім того, із змісту п.п. 3.9, 3.10 договору поставки слідує, що Покупець вправі відмовитися від приймання товару, зокрема, якщо він поставлений без відповідного замовлення Покупця та/або з порушенням умов цього договору, в тому числі поставлений раніше визначеної сторонами дати поставки. У випадку відмови від приймання товару складається акт розбіжностей в порядку, передбаченому п. 3.5 цього договору, із зазначенням причини відмови від приймання.

Відповідачем доказів оформлення відповідних актів розбіжностей щодо відсутності або невідповідності супровідних документів будь-яким вимогам не надано. Видаткові накладні не містять відміток про складання таких актів.

Відповідач не повертав товар позивачу, не звертався до позивача з претензіями щодо асортименту, кількості та ціни поставленого товару.

Отже, вказані видаткові накладні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції та є належними та допустимими доказами поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним, а посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов`язань.

Також, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2019 за договором поставки № 8 від 04.04.2011, підписанням та скріпленням печатки якого відповідач підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем саме за спірним Договором.

Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у по справі №910/1389/18 від 05.03.2019.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, відповідачем не заперечувався сам факт поставки та отримання товару, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки № 8 від 04.04.2011і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 50 348, 45 грн. основного боргу за Договором поставки № 8 від 04.04.2011 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 8.10 Договору встановлено, що за порушення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За невиконання грошових зобов`язання за спірним Договором позивачем пред`явлена до стягнення пеня в розмірі 3910, 95 грн., яка розрахована за загальний період з 05.04.2019 по 27.06.2019.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що при розрахунку пені період заборгованості визначено невірно.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3910, 95 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 360, 79 грн. 3% річних, за загальний період з 20.01.2019 по 27.06.2019 та 889, 48 грн. інфляційних втрат, за загальний період з лютого 2019 по травень 2019.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів та 3% річних позивачем виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 360, 79 грн. 3% річних та 889, 48 грн. за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро» (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 4, код ЄДРПОУ 21866583) 50 348 (п`ятдесят тисяч триста сорок вісім) грн. 45 коп. основного боргу, 3 910 (три тисячі дев`ятсот десять) грн. 95 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 79 коп. 3% річних, 889 (вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 48 коп. інфляційних втрат та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 17» вересня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.