Рішення

від 17.09.2019 по справі 140/2199/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2199/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного суду Волинської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Любешівського районного суду Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу №03/02-04 від 29.05.2019 Про скасування наказу .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період роботи з 20.10.1995 по 13.12.1995 на посаді стажиста Любешівського районного суду Волинської області позивач перебував в штаті управління юстиції Волинської обласної державної адміністрації, виконував обов`язки та був спеціалістом даного управління, заробітна плата на вказану посаду фінансувалась з Державного бюджету, а відтак вказаний період роботи повинен зараховуватись до стажу державної служби як робота спеціаліста управління юстиції з необхідною юридичною освітою, відповідно зазначений стаж повинен бути зарахований до стажу, що дає право на доплату за вислугу років позивачу як судді у відставці.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважає протиправним наказ Любешівського районного суду Волинської області №03/02-04 від 29.05.2019, яким скасовано попередній наказ того ж суду від 18.02.2019 №1/02-04 Про встановлення доплати за вислугу років та внесення змін до наказу , та просить його скасувати.

Відповідно до ухвали судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У поданому відзиві Любешівський районний суд Волинської області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи тим, що зарахування (перерахунок стажу) на підставі частини другої статті 137 Закону №1402-VIII і відповідно перерахунок суддівської винагороди здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018, в той час як ОСОБА_1 є непрацюючим суддею та звільнений з посади судді в зв`язку з поданням заяви відставку згідно з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII, тобто до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 12.07.2018 №2509-VIII.

Третя особа подала пояснення на адміністративний позов, в задоволенні якого просить відмовити повністю, обґрунтовуючи тим, що на час прийняття Верховною Радою України постанови Про звільнення суддів від 22.09.2016 №1600-VIII вищевказаним Законом України від 12.0.2018 №2509-VIII не було передбачено що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді , а відтак зарахування (перерахунок) стажу на підставі частини другої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII і відповідно перерахунок суддівської винагороди здійснюється з дати набрання чинності Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII - 05.08.2018; аналогічна позиція викладена у спільному листі Вищої ради правосуддя Верховного Суду, Ради суддів України, ДСА України, ВККСУ, Національної школи суддів України від 05.11.2018 Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді .

Відповіді на відзив чи пояснення третьої особи позивачем суду не подано.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних мотивів та підстав.

Наказом Любешівського районного суду Волинської області від 03.10.2016 №7/02-04 припинено повноваження судді Хомича Володимира Івановича на адміністративній посаді голови суду та відраховано зі штату Любешівського районного суду Волинської області в зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII.

22.01.2019 позивачем подано на ім`я голови Любешівського районного суду Волинської області заяву про зарахування йому до стажу, що дає право на доплату за вислугу років, період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 20.10.1995 по 13.12.1995.

Любешівський районний суд Волинської області листом від 20.02.2019 №03-32/89/Х2/19 повідомив ОСОБА_1 про наявність підстав для зарахування до стажу, що дає право на виплату щомісячної доплати за вислугу років періоду роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 20.10.1995 по 13.12.1995 з огляду на перебування останнього на такій посаді, яка перебувала у штаті управління юстиції Волинської області - у державному органі та виконання встановлених обов`язків, виплату заробітної плати з державного бюджету та враховуючи правову позицію Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №819/1550/16.

Зарахування стажу відбулось на підставі наказу Любешівського районного суду Волинської області від 18.02.2019 №1/02-04 (за підписом голови суду та голови комісії реорганізації (злиття) суду), відповідно до якого, на підставі статтей 24, 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України, із врахуванням положення спільного листа Вищої ради правосуддя Верховного Суду, Ради суддів України, ДСА України, ВККСУ, Національної школи суддів України від 05.11.2018 №41783/0/9-18/2664/0/2-18/01-6757/18/9рс-1112/18/1-22433/1802/3878, правової позиції Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (постанова від 14.11.2018 у справі №819/1550/16) наказано:

- зарахувати, судді у відставці ОСОБА_1 до стажу, що дає право на доплату за вислугу років, період роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду з 20 жовтня 1995 року по 13 грудня 1995 року, що становить 00 років 01 місяць 24 дні;

- встановити ОСОБА_1 з 22 вересня 2016 року щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 60 відсотків до посадового окладу, стаж роботи, що дає право на доплату за вислугу років, якого становить станом на 22.09.2016 року 25 років 01 місяць 20 днів.

08.05.2019 Територіальним управлінням ДСА України у Волинській області листом №905/02-31 надіслано Любешівському районному суду Волинської області для відома копію листа ДСА України від 06.05.2019 №10-12493/19 Про розгляд листа від 03.04.2019 №701/02-26 , яким було надано роз`яснення щодо проведення перерахунку стажу роботи на посаді судді та суддівської винагороди суддям у відставці, в тому числі й ОСОБА_1 , та відповідно до якого згідно з положеннями спільного листа Вищої ради правосуддя Верховного Суду, Ради суддів України, ДСА України, ВККСУ, Національної школи суддів України від 05.11.2018 Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді зарахування (перерахунок) стажу на підставі частини другої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII і відповідно перерахунок суддівської винагороди здійснюється з дати набрання чинності Закону України від 12.07.2018 №2509-VIII, тобто з 05.08.2018, а відтак, підстави для перерахунку надбавки за вислугу років судді у відставці ОСОБА_1 відсутні.

На підставі зазначеного листа ДСА України Любешівським районним судом Волинської області 29.05.2019 прийнято наказ №03/02-04, яким скасовано наказ Любешівського районного суду Волинської області від 18.02.2019 №1/02-04 Про встановлення доплати за вислугу років та внесення змін до наказу , про що повідомлено позивача листом від 29.05.2019 №02-04/215/19.

Не погоджуючись з наказом від 29.05.2019 №03/02-04 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З врахуванням положення абзацу 2 частини другої статті 77 КАС України, суд надає правову оцінку спірним правовідносинам виключно в частині правової позиції, викладеної в листі ДСА України від 06.05.2019 №10-12493/19 щодо дати, з якої можливий перерахунок суддівської винагороди позивачу, яка була покладена в основу оскаржуваного наказу Любешівського районного суду Волинської області від 29.05.2019 №03/02-04, оскільки інших підстав у вказаному наказі наведено не було, в тому числі й щодо правомірності зарахування до стажу, що дає право на доплату за вислугу років періоду роботи на посаді стажиста Любешівського районного суду.

Відповідно до частини другої статті 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв`язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд від 12.07.2018 №2509-VIII, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Спільним листом Вищої ради правосуддя Верховного Суду, Ради суддів України, ДСА України, ВККСУ, Національної школи суддів України від 05.11.2018 Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді (п.6) роз`яснено, що передбачені частиною другою статті 137 Закону від 02.06.2016 №1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаду судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом №2509-VIII, тобто з 05.08.2018. Враховуючи зазначене, суди видають накази про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді з 05.08.2018 .

Вказаним листом також повідомлено, що листи не є нормативно-правовими актами, за своєю природою мають інформаційний, роз`яснювальний та рекомендаційний характер і не встановлюють нових правових норм.

Натомість, ДСА України, у своєму листі від 06.05.2019 №10-12493/19, покладеному в основу оскаржуваного наказу, посилаючись на вказане вище роз`яснення (п.6) та частину першу статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, робить висновок, що зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді стосується лише тих суддів, які здійснюють правосуддя та суддів, які звільнені із займаної посади з дати набрання чинності Законом №2509-VIII - 05.08.2018.

Відповідно до частини другої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Норма частини другої статті 137 Закону від 02.06.2016 №1402-VIII не містить жодного розширеного тлумачення щодо кола осіб, на яких вона поширюється - судді, що здійснюють правосуддя; судді, що звільнені з посади після набрання чинності даною нормою чи судді у відставці, не містить такого тлумачення і спільний лист від 05.11.2018, а відтак, посилання ДСА України у своєму листі від 06.05.2019 №10-12493/19 на ст.58 Конституції України щодо зворотної дії в часі закону є безпідставним, відповідно безпідставним є й покладення такого листа, його положень (тлумачень) в основу оскаржуваного наказу Любешівського районного суду Волинської області від 29.05.2019 №03/02-04.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява №29979/04), принцип належного урядування , як правило не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, n. 58, ECHR 2002-VIIІ). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), n. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, n. 67, від 11 червня 2009 року).

Як вбачається з п. 169-170 рішення ЄСПЛ від 09 квітня 2013 року у справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), вислів згідно із законом вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (рішення від 25 березня 1998 року у справі Копп проти Швейцарії , п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-ІІ).

Таким чином, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (рішення від 24 квітня 2008 року у справі C.G. та інші проти Болгарії , заява №1365/07, п. 39). Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення У справі Р. G. та J. Н. проти Сполученого Королівства , заява №44787/98, п. 46, ECHR 2001-ІХ) .

Згідно з вимогами п. 49 рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02), норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач неправомірно, без достатніх правових підстав, наказом від 29.05.2019 №03/02-04, скасував власний наказ від 18.02.2019 №1/02-04, чим погіршив правове становище позивача, визначене таким наказом, та порушив його права, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Любешівського районного суду Волинської області на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп., сплачений відповідно до квитанції №1 від 11.07.2019.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про судоустрій і статус суддів , суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Любешівського районного суду Волинської області від 29.05.2019 №03/02-04 Про скасування наказу .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Любешівського районного суду Волинської області (44201, смт.Любешів Волинської області, вул.Незалежності, будинок 86, код за ЄДРПОУ 02890512) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В.Дмитрук