Рішення

від 09.09.2019 по справі 240/8176/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/8176/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача Коцюка В.М.,

представників відповідача Сичова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" про стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із позовом про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у звітному 2018 році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості одна особа, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Ухвалою суду від 14.06.2019 відкрито загальне позовне провадження із проведенням підготовчого засідання у справі на 01 липня 2019 року о 14:00.

В судове засідання 01.07.2019 прибули представники відповідача та позивача. Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на адміністративний позов. Для надання часу представнику позивача для ознайомлення із відзивом на позов протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відкладено підготовче судове засідання на 29.07.2019 о 12:00 (а.с.47).

Відповідно до змісту відзиву на адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що 17.12.2018 відповідачем наказом №80-П введено до штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" посаду помічника керівника підприємства, затверджено та введено в дію з 17.12.2018 штатний розпис підприємства в кількості 13 штатних одиниць з місячним фондом оплати праці в розмірі 53 000,00 грн. В той же день, відповідач наказом №30 прийняв ОСОБА_1 на посаду помічника керівника підприємства з 18.12.2019, який відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК та Посвідчення серії НОМЕР_1 є інвалідом 2 (другої) групи з 2007 року. Інвалідність встановлена безтерміново. А тому вважає позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" виконано вимоги Закону, щодо працевлаштування осіб з інвалідність в повному обсязі (а.с.33-43).

Через відділ документального забезпечення суду 29 липня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив №25.07.2019 №04-87/637. В обґрунтування якої вказав, що за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складала 10 осіб, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 1 (одна) особа, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність складає - 0 осіб. А тому норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю підприємством не виконаний у кількості 1 робочого місця, оскільки відпрацьований робочий час особою з інвалідністю з 18.12.2018 року по 31.12.2018 року (13 днів) не може бути зарахованим до середньооблікової кількості штатних працівників - осіб з інвалідністю за рік.

Крім того, відділенням Фонду був направлений запит до Житомирського міського центру зайнятості за №04-53/331 від 09.04.2019 року щодо інформування центру зайнятості відповідачем за формою звітності №3-ПН. На запит відділення Фонду від Житомирського міського центру зайнятості надійшла відповідь за №984/02 від 17.04.2019, якою центр зайнятості інформував, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" протягом 2018 року згідно форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" звіти до центру зайнятості для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями не надходили (а.с.53-55).

В судове засідання, призначене на 29 липня 2019 року о 12:00 прибули представники позивача та відповідача. Протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 09 вересня 2019 року о 10:30 (а.с.59).

09 вересня 2019 року в судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" є юридичною особою - роботодавцем.

У лютому 2019 року відповідачем до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма № 10-ПІ). За даними цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в 2018 році підприємства становила 10 осіб, з яких жодного працівника, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. При цьому у звіті визначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинна становити 1 особу (а.с.10).

Відповідно до даних звіту, позивач дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" норматив стосовно працевлаштування інвалідів у 2018 році не виконано у кількості 1 особи з інвалідністю та розраховано суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 44 389,50 грн, яку необхідно було самостійно відповідачу перерахувати до Державного бюджету (претензія за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2018 році № 18/19, направлена директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" за вих. № 04-54/332 від 09.04.2019).

У зв`язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в сумі 44 389,50 грн Житомирським обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів нараховано відповідачу пеню в розмірі 1 145,09 грн. Наведене підтверджено розрахунком пені, наданим позивачем.

Загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" перед Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складає 45 534,59 грн і належить стягненню, на думку позивача, в судовому порядку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені та, відповідно, встановлюючи в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, суд ураховує наступне.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

За змістом статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Так, у частині першій цієї статті Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів частини першої статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому суд наголошує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

У контексті наведеного суд відмічає, що, згідно зі частиною першою статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою зазначеної статті Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону).

Згідно зі ст. 18-1 Закону, інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що на відповідача, як працедавця, покладено обов`язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. В той же час, вказаний обов`язок не супроводжується обов`язком відповідача здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування.

Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за № 988/23520.

Відповідно до п. 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого вказаним наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (п. 4 згаданого Порядку).

За змістом положень пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:

- попит на робочу силу (вакансії);

- заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

А тому з огляду на викладене, на відповідача покладено обов`язок інформувати центр зайнятості за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії).

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" протягом 2018 року згідно форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" звіти до Житомирського міського центру зайнятості для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями не надходили, про що свідчить відповідь на запит фонду №984/02 від 17.04.2019.

Таким чином, відповідачем зі свого боку не вжито всіх необхідних дій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, зокрема не створено робоче місце, не проінформовано центр зайнятості.

З приводу тверджень представника відповідача щодо працевлаштування інваліда суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що по 9 листопада 2018 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" згідно штатного розпису працювало 10 осіб, а починаючи з 9 листопада по 31 грудня 2018 року штатний розпис збільшився до 13 штатних одиниць.

Тобто, згідно статистичних даних середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2018 рік у Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" склала 10 осіб при штатному розписі станом на кінець звітного періоду 31 грудня 2018 року, що складав 13 працівників.

Про вказане також свідчить поданий 14 лютого 2019 року відповідачем до Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік форма № 10-ПІ (а.с.10).

В свою чергу, 17.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" наказом №80-П введено посаду помічника керівника підприємства, затверджено та введено в дію з 17.12.2018 штатний розпис товариства в кількості 13 штатних одиниць з місячним фондом оплати праці в розмірі 53 000,00 грн (а.с.39) та з 17.12.2018 відповідно до наказу № 30-К прийнято ОСОБА_1 на посаду помічника керівника підприємства з 18.12.2019 (а.с.38).

Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК та Посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 2007 року. Інвалідність встановлена безтерміново (а.с.43).

Водночас, норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю підприємством не виконаний у кількості 1 робочого місця, оскільки відпрацьований робочий час особою з інвалідністю з 18.12.2018 по 31.12.2018 (13 днів) не може бути зарахованим до середньооблікової кількості штатних працівників - осіб з інвалідністю за рік.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем протягом 2018 року не було забезпечено встановлену чинним законодавством кількість вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також не подавалась звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу".

Враховуючи вищевикладене, позивач дійшов вірного висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" положень статей 19, 20 Закону №875-XII та про наявність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені на загальну суму 45 534,59 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ст.77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено обґрунтованість заявлених вимог та наявність правових підстав для примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" суми адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 45 534,59 грн, а тому позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати позивача-суб`єкта владних повноважень по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальт плюс" (вул. Вітрука, 9, м. Житомир, 10024, РНОКПП/ЄДРПОУ: 41198416) на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Домбровського, 38, м. Житомир, 10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 20401066) суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 45 534 (сорок п`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири) грн 59 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 18 вересня 2019 року