Рішення

від 05.09.2019 по справі 7/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2019Справа № 7/194

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Київенерго

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Метрополітенівець

про стягнення 56 458,77 грн

представники сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача Ковальова О.О. - адвокат (ордер серії КВ № 416999 від 10.06.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго в особі структурного відокремленого підрозділу Енергозбут Київенерго (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Метрополітенівець (далі - відповідач) про стягнення 260 689,11 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку оплатити послуги, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 690189 від 01.02.2002.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 260 689,11 грн, з яких: 204 230,34 грн - основний борг, 48 882,85 грн - інфляційна складова боргу, 7 575,92 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 (суддя ОСОБА_1) порушено провадження у справі № 7/194 та призначено судове засідання для її розгляду на 16.04.2009.

16.04.2009 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14.05.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 зупинено провадження у справі № 7/194 до вирішення іншої пов`язаної з нею справи № 8/131 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень останньої № 640 від 30.05.2007, № 641 від 30.05.2007, № 642 від 30.05.2007, № 643 від 30.05.2007, якими були встановлені тарифи на комунальні послуги, у тому числі послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2009 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 скасовано, адміністративну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж до Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, акціонерної енергопостачальної компанії Київенерго , про визнання протиправними та скасування розпоряджень направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2009 адміністративну справу № 2а-8008/09/2670 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж до Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спор, Акціонерної енергопостачальної компанії Київенерго , про визнання протиправними та скасування розпоряджень передано для подальшого розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 справу № 7/194 передано на розгляд судді Удаловій О.Г., у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1

16.04.2019 судом направлено запит № 7/194 (2009) до Шевченківського районного суду міста Києва та сторін у справі щодо обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі № 7/194.

26.04.2019 у відповідь на запит суду від відповідача надійшов лист № 01-ГС від 25.04.2019, в якому останній повідомив, що заборгованості за договором, яка була заявлена позивачем до стягнення, відсутня. Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

03.05.2019 від Шевченківського районного суду міста Києва надійшла відповідь № 01-09/149/2019-Вих/ЦК/204 від 25.04.2019 на запит, згідно з якою суд направив належним чином завірені копії ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 27.04.2011, ухвали Київського апеляційного районного суду від 15.05.2012, ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012 по справі № 2а-376/2011 за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Престиж до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 прийнято справу № 7/194 до свого провадження суддею Удаловою О.Г., поновлено провадження у вказаній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2019.

18.06.2019 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог з огляду на сплату відповідачем заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 690189 від 01.02.2002 у повному обсязі.

19.06.2019 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, у якій останній зазначав про сплату відповідачем основного боргу в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 56 458,77 грн, з яких: 48 882,85 грн - інфляційна складова боргу, 7 575,92 грн - 3% річних. Крім того, у вказаній заяві позивач повідомив суд про зміну власного найменування на Акціонерне товариство Київенерго .

Оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про уточнення позовних вимог, зважаючи на зміст вищевказаної заяви позивача про уточнення позовних вимог, а також попередній зміст позовних вимог, викладений у позовні заяві, суд дійшов висновку про те, що зазначена заява є за своєю суттю заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Положеннями ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведену норму закону заява позивача про уточнення позовних вимог була прийнята судом до розгляду як заява про зменшення розміру позовних вимог.

25.06.2019 до суду надійшли подані відповідачем додаткові пояснення, в яких останній вказав, що вважає вимоги позивача про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних неправомірними та просить суд у задоволенні позовних вимог про їх стягнення відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 підготовче засідання відкладено на 18.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду, змінено найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії Київенерго на Акціонерне товариство Київенерго (код 00131305), відкладено підготовче засідання на 20.08.2019.

22.07.2019 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій останні вказав, що оскільки сплата боргу за спірний період з 01.10.2006 до 01.02.2009 була здійснена відповідачем з порушенням установленого умовами договору строку, то така оплата не позбавляє позивача права на отримання 3% річних та інфляційної складової боргу.

07.08.2019 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме оборотно-сальдової відомості за договором № 690189 від 01.02.2002, яке було задоволено судом.

20.08.2019 у підготовчому засіданні суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 05.09.2019.

05.09.2019 у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про їх зменшення заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.09.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , правонаступником якого є позивач - Акціонерне товариство Київенерго (енергопостачальна організація) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Метрополітенівець (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690189 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України

Згідно з п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язувалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, у кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Абонент, у свою чергу, за приписами п. 2.3.2 договору, зобов`язувався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з положеннями п. 3 додатку № 4 до договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору в частині здійснення своєчасної оплати вартості теплової енергії поставленої протягом жовтня 2006 року - січня 2009 року на суму 204 230,34 грн, що стало підставою для нарахування інфляційної складової боргу в розмірі 48 882,85 грн та 3% річних в розмірі 7 575,92 грн.

Оцінюючи правомірність вимог позивача, а також правомірність заперечень відповідача та вирішуючи даний спір по суті, суд враховував наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Статтею 20 Закону України Про теплопостачання визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з поясненнями обох сторін станом на дату розгляду справи по суті спірна заборгованість в сумі 204 230,34 грн є сплаченою відповідачем у зв`язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 48 882,85 грн та 3% річних в розмірі 7 575,92 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Відтак, правовою підставою для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, можуть бути виключно встановлені судом обставини прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Як вбачається з наданої позивачем довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію, у спірний період відповідач здійснював часткові оплати за теплову енергію.

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 761/8760/14-а (номер провадження 2-а/761/220/2014), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води ; № 641 від 30 травня 2007 року Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748 ; № 642 від 30 травня 2007 року Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води ; № 643 від 30 травня 2007 року Про затвердження тарифів на теплову енергію .

У зв`язку з цим протягом спірного періоду підлягало застосуванню розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення (зареєстрованим у Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429) зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА від 14.10.2003 № 1907, від 10.12.2004 № 2249, від 31.03.2005 № 499, яким було передбачено тариф на виробництво теплової енергії - 65,30 грн (з ПДВ).

Таким чином, беручи до уваги тариф на теплову енергію для населення, який підлягав застосуванню протягом спірного періоду, обсяг спожитої відповідачем теплової енергії, а також здійснені відповідачем протягом спірного періоду часткові оплати, суд здійснив власний розрахунок позовних вимог та встановив, що розмір 3% річних становить 1 467,53 грн, а розмір інфляційної складової боргу становить 8 329,62 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у меншому розмірі, визначеному судом, а саме 3% річних - у розмрі 1 467,53 грн, інфляційна складова боргу - в розмірі 8 329,62 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п.п. 3.4, 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань до вимог про стягнення сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За вищенаведеним загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує 3% річних та інфляційну складову боргу на заборгованість, що виникла з жовтня 2006 року. З урахуванням положень п. 3 додатку № 4 до договору про те, що оплата спожитих послуг здійснюється не пізніше 25 числа поточного місяця, позивач дізнався про порушення його права отримати оплату послуг, наданих ним в жовтні 2006 року - 26.10.2006, коли відповідач порушив строк оплати спожитих послуг, відповідно з цієї дати (26.10.2006) й починається перебіг строку позовної давності, а спливає такий строк 26.10.2009. Враховуючи, що позивач звернувся до суду у березні 2009 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва, суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів в межах строку позовної давності.

Частинами 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності і позов з березня 2009 року перебував на розгляду у Господарському суді міста Києва, обставини, що зумовлюють початок перебігу строку позовної давності після його переривання (такі як повернення позовної зави тощо), не настали.

За таких обставин підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності, передбачені ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, відсутні.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 467,53 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 8 329,62 грн.

Судові витрати, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що частина державного мита може бути повернута позивачу за його клопотанням у зв`язку з заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Метрополітенівець (02166, м. Київ, вул. Жукова, буд. 41/28, ідентифікаційний код 22883388) на користь Акціонерного товариства Київенерго (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ідентифікаційний код 00131305) 3% річних в розмірі 1 467,53 грн (одна тисяча чотириста шістдесят сім грн 53 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 8 329,62 грн (вісім тисяч триста двадцять дев`ять грн 62 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 20,48 грн (двадцять грн 48 коп.), витрати по сплаті державного мита в розмірі 97,97 грн (дев`яносто сім грн 97 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 18.09.2019.

Суддя О.Г. Удалова