Ухвала

від 12.09.2019 по справі 911/1106/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1106/17

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р.

у справі за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32)

про стягнення 349808,19 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32)

до Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )

про стягнення 347916,20 грн.

Суддя В.М. Бабкіна

секретар судового засідання: Демідова А.А.

за участю представників:

від ТОВ Епона (скаржника) : Калініченко Л.І. (ордер КВ № 385621 від 24.05.2019 р.)

від ФОП Базюка М.А.: не з`явився;

приватний виконавець Гненний Д.А. (посвідчення № 0202 від 30.07.2018 р.).

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області (суддя Саванчук С.О.) від 18.10.2018 р. у справі № 911/1106/17 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" про стягнення 349808,19 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" до Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. про стягнення 347916,20 грн. первісний позов Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" 235312,00 грн. основного боргу, 32131,65 грн. пені, 9516,00 грн. 3 % річних, 40811,19 грн. інфляційних втрат, 4766,56 грн. судового збору, 4000,00 грн. на професійну правничу допомогу; в іншій частині первісного позову відмовлено; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. 6264,20 грн. пені, 93,96 грн. судового збору, в іншій частині зустрічного позову відмовлено; проведено зустрічне зарахування сум 32131,65 грн. первісного позову і 6264,20 грн. зустрічного позову (пеня) та сум 4766,56 грн. та 93,96 грн. (судовий збір) та стягнуто різницю між ними на користь позивача за первісним позовом - Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. Після зустрічного зарахування сум, остаточно за рішенням у справі стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" на користь Фізичної особи-підприємця Базюка М.А. 235312,00 грн. основного боргу, 25867,45 грн. пені, 9516,00 грн. 3% річних, 40811,19 грн. інфляційних втрат, 4669,60 грн. судового збору, 4000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

19.12.2018 р. на виконання рішення від 18.10.2018 р. господарським судом Київської області було видано відповідні накази.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" на рішення господарського суду Київської області від 18.10.2018 р. у справі № 911/1106/17 залишено без задоволення, рішення скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Первісний позов Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40396427) про стягнення 349808,19 грн., з яких 235312,00 грн. основного боргу, 32131,65 грн. неустойки, 9516,00 грн. 3% річних, 43848,54 грн. інфляційних втрат, 29000,00 грн. збитків (упущеної вигоди) задовольнити частково.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40396427) до Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 347916,20 грн., з яких 250068,10 грн. переплати від вартості робіт, 62848,10 грн. штрафу за прострочення робіт та 35000,00 грн. витрат на проведення експертизи задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40396427) на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 235312,00 грн. (двісті тридцять п`ять тисяч триста дванадцять гривень) основного боргу, 9516,00 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять гривень) 3% річних, 40811,19 грн. (сорок тисяч вісімсот одинадцять гривень дев`ятнадцять копійок) інфляційних втрат, 7918,25 грн. (сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень двадцять п`ять копійок) судових витрат. В задоволенні первісних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" 3037,35 грн. інфляційних втрат та 29000,00 грн. збитків відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича збитків у сумі 315784,55 грн., з яких 250068,10 грн. переплати від вартості робіт, 35000,00 грн. витрат на проведення експертизи та 30716,45 грн штрафу відмовити". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40396427) на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції".

03.05.2019 р. на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. господарським судом Київської області (суддя Саванчук С.О.) було видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Київської області (суддя Саванчук С.О.) від 03.05.2019 р. наказ господарського суду Київської області від 19.12.2018 р. у справі № 911/1106/17 було визнано таким, що не підлягає виконанню повністю.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" надійшла скарга № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у даній справі, за змістом якої скаржник просить суд поновити строк для подання даної скарги, витребувати у приватного виконавця матеріали виконавчого провадження ВП № 59024048 та ВП № 59024490 від 03.05.2019 р., визнати дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича протиправними, а постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59024048 та зведене виконавче провадження ВП № 59024490 скасувати, зобов`язати приватного виконавця повернути без виконання наказ господарського суду Київської області від 03.05.2019 р., а також зупинити вказані виконавчі провадження до розгляду судом даної заяви та набранням ухвалою законної сили.

В обґрунтування скарги товариство зазначало наступне.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Гненним Дмитром Анатолійовичем 03.05.2019 р. було прийнято до виконання наказ господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Епона на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 293557,44 грн., із них: 235312,00 грн. основного боргу, 9516,00 грн. 3% річних, 40811,19 грн. інфляційних втрат, 7918,25 грн. судових витрат.

При цьому, приватний виконавець Гненний Д.А. зареєстрований у виконавчому окрузі м. Києва, в той час місцезнаходженням боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю Епона та його майна є Київська обл. Вишгородський р-н , с. Старі Петрівці , вул. Дубровська, буд. 32 .

Відповідно до частини 2 статті 25 Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах, у яких розташований його виконавчий округ, тобто у даному випадку в межах міста Києва.

Таким чином, на переконання скаржника, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження згідно наказу у даній справі було відкрито не за місцезнаходженням боржника та його майна, яке знаходиться поза межами виконавчого округу міста Київ, в якому має право приймати до виконання виконавчі документи приватний виконавець Гненний Д.А.

Крім того, із постанови про арешт майна боржника вбачається інформація про наявність зведеного виконавчого провадження ВП № 59024490, однак жодного документу від приватного виконавця Гненного Д.А. боржник, за його твердженням, не отримував. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. Однак господарський суд Київської області видав лише один наказ від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17, а виконавче провадження ВП № 58048938 було відкрите 10.01.2019 р. з виконання наказу господарського суду Київської області від 19.12.2018 р. у справі № 911/1106/17 та закінчене 03.05.2019 р., у зв`язку з надходженням ухвали господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. про визнання наказу від 19.12.2018 р. таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, скаржник зазначав, що частиною 11 статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів заборонено стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України. Однак, в порушення вищевказаних норм, на переконання скаржника, Приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Гненним Дмитром Анатолійовичем 03.05.2019 р. було винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 59024048, відповідно до якої підлягало арешту та стягненню 327913,18 грн., з яких: сума стягнення за виконавчими документами складає 297557,44 грн.; основна винагорода приватного виконавця складає 29755,74 грн.; витрати виконавчого провадження (на момент вчинення поточної виконавчої дії) 600,00 грн.

Таким чином, приватний виконавець, на думку скаржника, порушив ч. 11 статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , пункт 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 643, і статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, на переконання ТОВ Епона , дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Гненного Дмитра Анатолійовича є протиправними, а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59024048 від 03.05.2019 р. та зведене виконавче провадження ВП № 59024490 підлягають скасуванню.

Крім того, скаржник звертав увагу на те, що у боржника відсутній доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження за ідентифікатором доступу 697ГГ70Д2ДЕ9 до виконавчого провадження ВП № 59024048, що є грубим порушенням норм частини 1 статті 19 Закону України Про виконавче провадження та прав боржника.

З огляду на зазначене, скаржник просив суд: визнати дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Гненного Дмитра Анатолійовича протиправними, а постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59024048 від 03.05.2019 р. та зведене виконавче провадження ВП № 59024490 скасувати; зобов`язати Приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича повернути виконавчий документ - наказ господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Епона (07353, Київська обл. Вишгородський р-н, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 32, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40396427) на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 293557,44 грн. із них: 235312,00 грн. основного боргу, 9516,00 грн. 3% річних, 40811,19 грн. інфляційних втрат, 7918,25 грн. судових витрат стягувачу без виконання; зупинити виконавчі провадження № АСВП: 59024048 та № АСВП: 59024190, відкриті 03.05.2019 р. приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем (03040, м. Київ, проспект Голосіївський, 88, офіс № 1, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1), до розгляду судом даної заяви та набранням ухвалою законної сили.

Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із відпусткою судді Саванчук С.О., скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17 було передано для розгляду судді Бабкіній В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2019 р. розгляд скарги ТОВ "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) було призначено на 27.05.2019 р.

23.05.2019 р. до господарського суду Київської області від Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича надійшло заперечення № 826/0129 від 22.05.2019 р. (вх. № 10262/19 від 23.05.2019 р.) на скаргу, за змістом якого приватний виконавець просить суд відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Епона", зокрема, з огляду на те, що оскільки стягувач у заяві про примусове виконання рішення зазначив рахунок боржника в AT "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, який зареєстрований у місті Києві, то відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", враховуючи, що майно боржника знаходиться у виконавчому окрузі міста Києва, поданий стягувачем виконавчий документ підлягає виконанню Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. Також, як стверджує приватний виконавець, жодних додаткових витрат, крім тих, що встановлені наказом Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 р. "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", останнім до витрат виконавчого провадження включено не було.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що виконавчі провадження ВП № 59024048 та ВП № 59024190 на час подання заперечення закінчені, рішення господарського суду Київської області виконане, а виконавчі документи повернуті до суду, що їх видав, приватний виконавець просив суд постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Епона".

27.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника ФОП Базюка М.А. надійшло заперечення б/н від 23.05.2019 р. (вх. № 10483/19 від 27.05.2019 р.) на скаргу, за змістом якого ФОП Базюк М.А. просить суд відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Епона". В обґрунтування своєї позиції стягувач зазначає, що, на його думку, виконавчі провадження правомірно відкриті приватним виконавцем Гненним Д.А. в межах свого виконавчого округу. Поряд з цим, як вказує ФОП Базюк М.А, з моменту отримання постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП № 59024048 та ВП № 59024190 стягувач отримав доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень, а відтак, неможливість доступу останнім до інформації про вказані виконавчі провадження жодним чином не пов`язана з неправомірними діями чи бездіяльністю приватного виконавця Гненного Д.А.

У судовому засіданні 27.05.2019 р. представником скаржника було подано доповнення до скарги № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.), за змістом якого ТОВ "Епона" просило суд скасувати також і постанову приватного виконавця Гненного Д.А. про відвід від 21.05.2019 р., а також, посилаючись на статті 42, 46, 81, 169 Господарського процесуального кодексу України, клопотало про надання доручення Міністерству юстиції України, в порядку здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця, передбаченого статтями 17, 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", провести позапланову перевірку Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. по виконавчих провадженнях ВП № 59024048 та ВП № 59024190.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.05.2019 р. у задоволенні клопотання скаржника про надання доручення Міністерству юстиції України щодо проведення позапланової перевірки Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. було відмовлено, а розгляд скарги ТОВ "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) було відкладено на 01.07.2019 р.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2019 р. було відкрито касаційне провадження у справі № 911/1106/17 у зв`язку із надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. та рішення господарського суду Київської області від 18.10.2018 р., та витребувано у господарського суду Київської області матеріали вказаної справи.

Згідно супровідного листа № 02-03/911/1106/17 від 27.06.2019 р. матеріали справи № 911/1106/17 були направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

З огляду на викладене, призначене на 01.07.2019 р. судове засідання з розгляду зазначеної вище скарги на дії приватного виконавця не відбулося.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2019 р. провадження з розгляду вказаної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. було зупинено до перегляду рішення господарського суду Київської області від 18.10.2018 р. і постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. у даній справі в порядку касаційного провадження та повернення матеріалів справи до господарського суду Київської області.

У зв`язку з поверненням до господарського суду Київської області матеріалів справи № 911/1106/18 разом з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 р., якою касаційну скаргу ТОВ "Епона" було залишено без задоволення, ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2019 р. було поновлено провадження з розгляду скарги у справі № 911/1106/17, розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17 призначено на 12.09.2019 р.

У судовому засіданні 12.09.2019 р. представник скаржника вимоги скарги підтримувала та наполягала при цьому, що приватним виконавцем виконавче провадження було відкрито не за місцезнаходженням боржника та його майна; що приватним виконавцем вчинялись дії з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17 під час розгляду заяви про відвід Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича. Також представник скаржника зазначала про порушення приватним виконавцем порядку накладення арешту на рухоме та нерухоме майно боржника, оскільки приватним виконавцем, в першу чергу, було накладено арешт на земельні ділянки боржника, а потрібно було спочатку накласти арешт на рухоме майно. Поряд з цим, представник ТОВ Епона усно заявила клопотання про відкладення розгляду скарги у зв`язку з тим, що скаржником було подано скаргу до Міністерства юстиції України на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича при виконанні наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17, а також зазначила про необхідність витребування судом матеріалів виконавчих проваджень з метою надання можливості ознайомитися з ними скаржникові.

Приватний виконавець у судовому засіданні 12.09.2019 р. проти задоволення скарги ТОВ "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) та клопотання про відкладення розгляду даної скарги заперечував. ФОП Базюк М.А. у судове засідання з розгляду скарги не з`явився, представника не направив. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши усне клопотання скаржника про відкладення розгляду скарги, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке.

Посилання скаржника на необхідність надання часу для ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень як на підставу для відкладення розгляду скарги оцінюється судом критично, оскільки ТОВ Епона не подано будь-яких доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на ознайомлення з виконавчими провадженнями ВП № 59024048 та ВП № 59024190 як шляхом звернення безпосередньо до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А., так і шляхом ознайомлення з матеріалами справи в господарському суді Київської області.

Натомість, приватний виконавець наголошував на тому, що скаржник не звертався до виконавця з приводу ознайомлення з матеріалами вказаних виконавчих проваджень, не скориставшись таким чином, відповідним правом, наданим боржникові у виконавчому провадженні Законом України Про виконавче провадження .

Щодо посилання представника скаржника на необхідність дочекатися результатів перевірки Міністерством юстиції України діяльності приватного виконавця Гненного Д.А. слід зазначити таке.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 34 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.

Частиною 1 ст. 39 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що дисциплінарна комісія приватних виконавців утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", у разі якщо подання до дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності внесено за результатами перевірки діяльності приватного виконавця, здійсненої на підставі скарги учасника виконавчого провадження, яка одночасно є предметом судового розгляду з оскарження рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця, дисциплінарна комісія відкладає розгляд цього подання до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду такої скарги.

Тобто, згідно з наведеними нормами чинного законодавства, судовий розгляд скарги на дії приватного виконавця має пріоритет перед вирішенням питання про притягнення виконавця до дисциплінарної відповідальності, а не навпаки.

Отже, з урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотання представника скаржника про відкладення розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17 є відсутніми.

Дослідивши доводи скаржника та приватного виконавця, матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17, доповнення до скарги № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.), а також подані приватним виконавцем та стягувачем заперечення на скаргу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод : право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду .

У рішенні від 17.05.2005 р. по справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 911/1106/17, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

У відповідності зі ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ст. 13 вказаного Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

З приводу твердження скаржника про відкриття приватним виконавцем виконавчих проваджень за наказами господарського суду Київської області у даній справі з порушенням принципу територіальності, тобто не за місцезнаходженням боржника та його майна, слід зазначити наступне.

У заяві про примусове виконання рішення суду у даній справі стягувач, зокрема, зазначив рахунок ТОВ Епона в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, який зареєстрований у місті Києві.

Наявність у скаржника такого рахунку останнім не спростовано.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону, банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частиною 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Як зазначалось вище, приписами статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З огляду на викладене, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі - коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Оскільки боржник має відкритий рахунок в банківській установі з місцем реєстрації у місті Києві, суд зазначає, що дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії з винесенням постанов про арешт майна та коштів боржника не суперечать нормам законодавства.

Таким чином, оскільки у даному випадку частина майна боржника знаходиться у виконавчому окрузі міста Києва, то подані стягувачем виконавчі документи (накази у даній справі) можуть бути виконані приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2018 р. у справі № 905/3542/15.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, посилання скаржника на те, що виконавче провадження було відкрито не за місцезнаходженням боржника та його майна, є необґрунтованим і, відповідно, відхиляється судом.

Як встановлено судом, попри наведені у скарзі твердження ТОВ Епона , що 03.05.2019 р. господарським судом Київської області було видано один наказ, на виконання судового рішення 03.05.2019 р. було видано два накази.

З матеріалів справи слідує, що 03.05.2019 р. приватним виконавцем було винесено постанову ВП № 59024048 про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у справі № 911/1106/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Епона на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 235312,00 грн. основного боргу, 9516,00 грн. 3% річних, 40811,19 грн. інфляційних втрат, 7918,25 грн. судових витрат.

Також 03.05.2019 р. приватним виконавцем було винесено постанову ВП № 59024190 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Епона на користь Фізичної особи-підприємця Базюка Миколи Андрійовича 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначені виконавчі провадження були об`єднані приватним виконавцем у зведене виконавче провадження ВП № 59024490 постановою від 03.05.2019 р.

Статтею 30 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 14 Розділу 111 Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5, постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Як зазначалось вище, 03.05.2019 р. Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Гненним Дмитром Анатолійовичем шляхом винесення відповідної постанови було об`єднано виконавчі провадження ВП № 59024048 та ВП № 59024190 у зведене виконавче провадження ВП № 59024490, що не суперечить приписам законодавства, у зв`язку з чим у даному випадку порушень в об`єднанні виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження не вбачається.

Також у своїй скарзі на дії приватного виконавця боржник зазначає, що із постанови про арешт майна вбачається інформація про наявність зведеного виконавчого провадження ВП № 59024490, однак жодного документу від приватного виконавця боржник не отримував.

Водночас, як слідує з наданих до справи копій матеріалів виконавчого провадження та пояснень виконавця, приватним виконавцем Гненним Д.А. на адресу ТОВ Епона в одному конверті було направлено постанови від 03.05.2019 р. про відкриття виконавчих проваджень, про стягнення з боржника основної винагороди, про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника, в підтвердження чого було долучено фіскальний чек № 30004822343 від 03.05.2019 р. та супровідний лист № 610/01-29 від 03.05.2019 р., відповідно до якого приватний виконавець Гненний Д.А., керуючись ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", направляє для виконання та до відома постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2019 р., винесену при примусовому виконанні наказу № 911/1106/17 від 03.05.2019 р., що видав господарський суд Київської області.

Водночас, приписами ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, твердження скаржника про ненадіслання боржникові приватним виконавцем Гненним Д.А. передбачених Законом України Про виконавче провадження постанов не є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Поряд з цим, посилання скаржника на те, що приватним виконавцем Гненним Д.А. було порушено порядок вчинення виконавчих дій, зокрема, накладення арешту на майно боржника, спростовується наступним.

Приписами статті 48 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, законом визначено порядок та черговість звернення стягнення на майно боржника, згідно з яким стягнення звертається, в першу чергу, на кошти боржника, а не на нерухоме майно (зокрема, земельні ділянки, про що стверджує скаржник).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку мова йде про накладення приватним виконавцем Гненним Д.А. арешту на все майно боржника згідно з постановою, винесеною одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Проте, зазначена дія виконавця прямо передбачена статтею 56 Закону України Про виконавче провадження .

Щодо вимоги скаржника про скасування постанови приватного виконавця Гненного Д.А. про відвід від 21.05.2019 р., то суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що у разі виявлення обставин, передбачених частиною 4 статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону державний виконавець, приватний виконавець не може виконувати рішення, якщо: 1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи.

Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними; 2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем; 3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів; 4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Питання про відвід приватному виконавцю, який не заявив самовідвід, вирішується самим приватним виконавцем у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід. У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду (ч. 3 ст. 23 Закону).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 21.05.2019 р. приватним виконавцем Гненним Д.А. було винесено постанову ВП № 59024048 про відмову у задоволенні відводу, обґрунтовану тим, що у заяві про відвід приватного виконавця, що надійшла від боржника, не було зазначено підстав для відводу виконавця, визначених ч. 4 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження .

Отже, підстави для скасування постанови від 21.05.2019 р. ВП № 59024048 про відмову у задоволенні відводу приватному виконавцю Гненному Д.А., про яке скаржник просив суд у доповненні до скарги на дії приватного виконавця Гненного Д.А. № 1/99 від 23.05.2019 р. (вх. № 10516/19 від 27.05.2019 р.), є відсутніми.

Поряд з цим, твердження скаржника про протиправне стягнення з боржника додаткових витрат на користь приватного виконавця є безпідставним, необґрунтованим і не доведеним матеріалами скарги з огляду на таке.

Статтею 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Угодою між приватним виконавцем та стягувачем може бути передбачено додаткове авансування витрат виконавчого провадження та додаткова винагорода приватного виконавця. За погодженням із стягувачем додаткова винагорода приватного виконавця може бути сплачена протягом усього строку здійснення виконавчого провадження повністю або частково. Приватному виконавцю забороняється укладати угоди з метою зміни розміру основної винагороди. Розмір та види витрат виконавчого провадження визначаються Міністерством юстиції України. З метою забезпечення проведення виконавчих дій приватний виконавець за угодою із стягувачем може здійснювати додаткові витрати на проведення виконавчих дій, крім тих, що визначені Міністерством юстиції України. Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

Поряд з цим, частиною 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Додаткова винагорода приватного виконавця може встановлюватися за погодженням зі стягувачем і, відповідно, сплачується стягувачем, про що йдеться у статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , однак, за виконавчими провадженнями з виконання наказів у даній справі, приватним виконавцем та стягувачем договір про сплату додаткової винагороди не укладався.

Водночас, види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 р. № 2830/5 Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження .

Суд зазначає, що скаржником не подано доказів того, що приватним виконавцем було стягнуто додаткову винагороду або будь-які інші витрати, не передбачені зазначеними вище нормативними актами.

З урахуванням викладеного, необгрунтованих додаткових витрат за вказаними виконавчими провадженнями приватним виконавцем понесено не було, як і не було включено їх до витрат виконавчого провадження.

Доказів протилежного матеріали скарги не містять.

Також скаржник зазначав про відсутність доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) і вказував на те, що це є грубим порушенням норм статті 19 Закону України Про виконавче провадження та прав боржника.

Приписами ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Матеріали справи свідчать про те, що у постановах про відкриття виконавчих проваджень містилися ідентифікатори доступу до АСВП, що вбачається з копій постанов, наданих самим боржником.

Поряд з цим, слід зазначити, що адміністратором АСВП є державне підприємство Національні інформаційні системи , що визначено пунктом 2 розділу І Загальні положення Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 р. № 2432/5, а до повноважень приватного виконавця не належить контроль роботи програмного забезпечення сторін виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, скаржником не доведено належними та допустимими доказами наявності порушення норм ч. 1 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження та прав боржника саме внаслідок дій приватного виконавця Гненного Д.А., пов`язаних із забезпеченням доступу боржника до АСВП.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження ).

Як встановлено судом, 21.05.2019 р., на виконання вимог п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , приватним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП № 59024048 та ВП № 59024190, оскільки боржником було спрямовано на власний розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі, достатній для виконання рішення у повному обсязі. Відповідно, приватним виконавцем було звернуто стягнення на такі кошти і рішення суду було виконане у повному обсязі, у зв`язку з чим виконавчі провадження, відкриті за виконавчими документами, виданими на підставі рішення у даній справі № 911/1106/17, підлягали закінченню та були виведені зі складу зведеного виконавчого провадження.

Наведене, серед іншого, унеможливлює задоволення вимоги скаржника про зобов`язання повернути наказ господарського суду Київської області у справі № 911/1106/17 без виконання.

Що ж до вимоги скаржника про зупинення виконавчих проваджень ВП № 59024048 та ВП № 59024190 до розгляду судом даної скарги ТОВ Епона , то суд зазначає, що приписами чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості зупинення виконання судових рішень на час розгляду скарги на дії державних або приватних виконавців.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" на дії Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказів господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у даній справі № 911/1106/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів скарги доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 340-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Клопотання представника скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" про відкладення розгляду скарги залишити без задоволення.

2. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Епона" № 27 від 15.05.2019 р. (вх. № 113/19 від 16.05.2019 р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.05.2019 р. у даній справі № 911/1106/17 відмовити повністю.

3. Копію ухвали надіслати учасникам процесу та Приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Гненному Дмитру Анатолійовичу (03040, м. Київ, просп. Голосіївський, 88, оф. 1).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 17.09.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна