Рішення

від 17.09.2019 по справі 925/965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року Справа № 925/965/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від Смілянської місцевої прокуратури - Дробот І.Л. - прокурор відділу прокуратури Черкаської області, Биченко М.О. - прокурор Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури,

від позивача - представник не з`явився,

від першого відповідача - представник не з`явився,

від другого відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу

за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в

інтересах держави в особі:

Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

до 1. державного навчального закладу «Городищенський професійний

ліцей» , м. Городище, Черкаська область

2. фермерського господарства ОСОБА_1 Володимировича,

с. Хлистунівка, Городищенського району, Черкаської області

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» та до фермерського господарства Гарагая Віктора Володимировича про:

визнання недійсним договору від 01 квітня 2019 року №1 про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року укладеного між державним навчальним закладом «Городищенський професійний ліцей» та фермерським господарством ОСОБА_2 ;

зобов`язання фермерського господарства Гарагая Віктора Володимировича звільнити зайняту земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером: 7120382800:02:001:0472 площею 42,7498 га, яка знаходиться в адміністративних межах Дирдинської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17 вересня 2019 року.

Прокурори в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Сторони в судове засідання не з`явилися, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

16 вересня 2019 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач позовні вимоги підтримує повністю.

Від відповідачів надійшли заяви про визнання позову, в яких також просили суд розгляд справи здійснювати за відсутності їх представників.

Згідно ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулося 17 вересня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/965/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурорів, а також дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19 вересня 2017 року №23-8484/14-17-СГ у постійному користуванні державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» перебуває земельна ділянка державної форми власності площею 42,7498 га, яка знаходиться в адміністративних межах Дирдинської сільської ради Городищенського району Черкаської області з кадастровим номером: 7120382800:02:001:0472, яка надана у постійне користування для дослідних і навчальних цілей.

01 квітня 2019 року між фермерським господарством ОСОБА_2 (виконавець) та державним навчальним закладом «Городищенський професійний ліцей» (замовник) було укладено договір №1 про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручив виконавцю надати послуги по обробці землі, внесенню добрив та гербіцидів, та подальшої обробки, збиранню, прийманню та передачі на тимчасове зберігання згідно приймальних накладних урожай зернових культур, надалі «соя» з площі 46 га.

Виконавець зобов`язався надати послуги по перевезенню, прийнятті сої і надати послуги замовнику по прийманню, сушінню, зберіганню та відвантаженню (п. 1.2 договору).

Вартість цього договору становить 100 000 грн. 00 коп. з ПДВ (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за послуги надані виконавцем відповідно до умов цього договору здійснюються на підставі актів приймання-передачі послуг.

Оплата послуг проводиться на рахунок замовника (п. 4.2 договору).

Розрахунки за послуги здійснюються шляхом відстрочки платежу та поетапно на підставі отриманих від виконавця рахунків та актів приймання -передачі послуг (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору замовник зобов`язаний:

- забезпечити поставку сої;

- забезпечити контроль за дотриманням надання послуг;

- забезпечити присутність представника при зважуванні прийнятої та відвантаженої сої;

- провести оплату за надання послуги шляхом оплати на рахунок замовника або можливими взаєморозрахунками, за згодою сторін -продукцією власного виробництва.

Пунктом п. 5.2 договору визначено, що виконавець зобов`язаний:

- забезпечити обробку гербіцидами землі площею 46 га - 2 рази за період росту сільськогосподарських зернових культур;

- провести обмолот сої та перевезення її до контори;

- своєчасно прийняти у замовника сою;

- приймання сої оформляти накладною у двох примірниках;

- надані послуги оформити актом приймання - передачі та надати для оплати замовнику;

- повернути замовнику сою в повному обсязі, за винятком природних втрат, згідно акту зачистки.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на час надання послуг.

Зі змісту вищевказаного правочину вбачається, що другий відповідач фактично володіє та користується з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутку земельною ділянкою державної форми власності площею 42,7498 га, що знаходиться в адміністративних межах Дирдинської сільської ради Городищенського району Черкаської області з кадастровим номером: 7120382800:02:001:0472, яка надана у постійне користування державному навчальному закладу «Городищенський професійний ліцей» для дослідних і навчальних цілей, обробляє вказану земельну ділянку, вносить у неї добрива та гербіциди, здійснює подальшу обробку, збирання, приймання та передачу на тимчасове зберігання згідно приймальних накладних урожай сої, а також надає послуги по перевезенню, приймає сою і надає послуги замовнику по прийманню, сушінню, зберіганню та відвантаженню.

Отже земельна ділянка, яка була надана в постійне користування навчальному закладу, за спірним правочином фактично надана в користування другому відповідачу.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із ч.1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що необхідно установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема оренди землі.

При цьому, необхідно врахувати, що досліджуючи загальну мету договору, слід з`ясувати чи не було досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору, який прикриває юридично оформлений договір.

Укладений оспорюваний договір сторонами названо як договір про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Пунктом 25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

При укладенні вказаного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі. На відміну від договору надання послуг, договір оренди землі передбачає користування земельною ділянкою, вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі та вирощування за рахунок користування земельною ділянкою сільськогосподарської продукції, що свідчить про те, що укладений договір надання послуг є удаваним.

Необхідність врахування вказаних обставин при вирішенні питання щодо удаваності договорів зазначеної категорії відображена у постанові Вищого господарського суду України від 17 січня 2017 року у справі № 903/397/16 за позовом першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Володимир-Волинського агротехнічного коледжу, ТОВ «Агросвіт-Волинь» про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Пунктом 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що суд встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), на підставі ч. 2 ст. 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють останній правочин. Якщо він суперечить закону, суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Укладаючи договір про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року державний навчальний заклад «Городищенський професійний ліцей» та фермерське господарство Гарагая Віктора Володимировича мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами спірного договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується земельна ділянка. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельну ділянку навчального закладу передано у строкове користування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, укладений між відповідачами договір про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року є удаваним, оскільки його вчинено для приховання договору оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями частин 1, 8 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Права землекористувачів визначені ст. 95 Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1 цієї статті землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, а отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Формулювання законодавця «право самостійно господарювати» підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи, що таке господарювання має відбуватися самостійно.

У пунктах 2.24, 2.25 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними необхідно з`ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 Земельного Кодексу України.

Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 ЗК України, згідно з якою з 01 січня 2013 року передача у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Пунктами 1, 7 положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» , затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України №15 від 14 січня 2015 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Таким органом у Черкаській області є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

З викладеного вбачається, що повноваження щодо розпорядження (надання у власність та користування) спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення належать виключно до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, а отже перший відповідач - державний навчальний заклад «Городищенський професійний ліцей» , будучи лише користувачем земельної ділянки, не наділений правом її передачі в користування іншій особі та укладення спірного правочину.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» визначено порядок укладення договору оренди землі, а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Разом з тим, наявні матеріали свідчать, що всупереч наведених норм чинного земельного законодавства земельна ділянка площею 42,7498 га надана першим відповідачем другому відповідачу на підставі оспорюваного договору про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року від 01 квітня 2019 року №1 у фактичне орендне користування.

В порушення вимог ст. ст. 92, 122, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.16 Закону України «Про оренду землі» , при укладенні спірного договору рішення відповідного органу виконавчої влади не приймалися, аукціон не проводився, та державний навчальний заклад «Городищенський професійний ліцей» фактично передав у користування фермерського господарства Гарагая ОСОБА_3 Володимировича для здійснення господарської діяльності земельну ділянку, якою не мав права розпоряджатися.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В порушення Закону України «Про оренду землі» оспорюваний договір від 01 квітня 2019 №1 не містить істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі, не відповідає типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, сторони при укладенні спірного правочину порушили норми Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» в тому числі щодо наявності повноважень на розпорядження земельною ділянкою у першого відповідача.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі за №908/546/17 та від 10 травня 2018 року у справі № 924/263/17.

Так, суд касаційної інстанції, переглядаючи справи, дійшов висновку, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Також слід вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про професійну (професійно - технічну) освіту» засновник закріплює за закладами професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності та установами професійної (професійно-технічної) освіти об`єкти права власності, які належать засновнику на праві власності або орендовані ним у інших власників.

Об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління.

Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Майно (об`єкти, споруди, основні фонди) закладів освіти і установ професійної (професійно-технічної) освіти, що перебувають у державній або комунальній власності, може вилучатися засновником лише за умови подальшого використання цього майна і коштів, одержаних від його реалізації, на розвиток професійної (професійно-технічної) освіти.

Як зазначалося вище у постійному користуванні державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» перебуває земельна ділянка державної форми власності площею 42,7498 га, яка знаходиться в адміністративних межах Дирдинської сільської ради Городищенського району Черкаської області з кадастровим номером: 7120382800:02:001:0472, яка надана у постійне користування для дослідних і навчальних цілей.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Статуту державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02 березня 2016 року №205, державний навчальний заклад «Городищенський професійний ліцей» є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно - технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно - технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров, стану здоров`я.

У відповідності до абз. 3 п. 7.1 розділу 7 Статуту державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» ліцей є неприбутковим закладом. Кошти ліцею, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої цим Статутом, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Згідно із п. 7.6 розділу 7 Статуту державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» кошти, що надходять ліцею від здійснення діяльності, передбаченої цим Статутом, знаходяться у його розпорядженні за умови, якщо вони спрямовуються на видатки згідно із кошторисом, затвердженим в установленому порядку.

Листом від 09 серпня 2019 року №01-08-201 державний навчальний заклад «Городищенський професійний ліцей» повідомив, що бюджетних призначень згідно кошторису навчального закладу на 2019 рік для розрахунків згідно договору від 01 квітня 2019 року№1 не передбачено.

Розрахунки згідно вказаного договору за послуги в цьому році з ФГ ОСОБА_2 не проводились.

Кошти, які надходять від господарської діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 712382800:02:001:0472 площею 42,7498 га використовуються для зміцнення матеріально-технічної бази ліцею. На вищевказаній земельній ділянці в 2019 році дослідницькі роботи не проводились.

Враховуючи особливість суб`єкта користування земельною ділянкою - як навчального закладу, спірне майно, як його складова, пов`язана із освітнім процесом, набуває властивості об`єкта освіти.

Отже, в даному випадку використання вказаної земельної ділянки державної власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки насамперед її використання повинно бути спрямоване на забезпечення потреб учнів та слухачів закладу, а не здійснення господарської діяльності третьою особою.

Таким чином, у зв`язку з використанням земельної ділянки суб`єктом господарювання на підставі спірного договору, має місце її використання не за цільовим призначенням, а отже спірний договір суперечить положенням ч. 1 ст. 96 ЗК України, ст. 80 Закону України «Про освіту» , ст. 49 Закону України «Про професійну (професійно - технічну) освіту» та Статуту державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» .

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно ст.ст. 152, 155 ЗК України, захист прав на земельні ділянки, крім іншого, здійснюється шляхом визнання недійсними як угод, так і рішень органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту правомірності надання спірної земельної ділянки у користування другого відповідача.

Крім того, як зазначалося вище, відповідачі позов визнали повністю.

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У зв`язку з вищевикладеним, враховуючи, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України «Про оренду землі» , нормам Земельного кодексу України, відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 20, 207 ГК України, укладений договір про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року від 01 квітня 2019 року №1 слід визнати недійсними.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, оскільки договір про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року від 01 квітня 2019 року №1 визнано судом недійсним, зобов`язання сторін припиняється на майбутнє, то похідна позовна вимога про зобов`язання другого відповідача звільнити займану земельні ділянку також підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом , вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» .

В зв`язку з тим, що відповідачами було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то прокуратурі підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.

Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір від 01 квітня 2019 року №1 про надання послуг по обробці землі та зернових культур урожаю 2019 року укладеного між державним навчальним закладом «Городищенський професійний ліцей» та фермерським господарством Гарагая Віктора Володимировича.

3. Зобов`язати фермерське господарство Гарагая Віктора Володимировича, вул АДРЕСА_1 2, с. Хлистунівка, Городищенського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 14216531 звільнити зайняту земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером: 7120382800:02:001:0472 площею 42,7498 га, яка знаходиться в адміністративних межах Дирдинської сільської ради Городищенського району Черкаської області.

4. Стягнути з державного навчального закладу «Городищенський професійний ліцей» , вул. Індустріальна, 5, м. Городище, Черкаської області, ідентифікаційний код 00389305 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172 - 960 грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з фермерського господарства Гарагая Віктора Володимировича, вул. Садова, 2, с. Хлистунівка, Городищенського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 14216531 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119, р/р НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України у м. Київ, МФО 820172 - 960 грн. 50 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 18 вересня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович