Постанова

від 17.09.2019 по справі 640/5583/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5583/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2019 року, суддя Погрібніченко І.М., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товоариства Житомирський меблевий комбінат до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Житомирський меблевий комбінат звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо непідготовки та неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення позивачу надміру сплачених до Державного бюджету України грошових коштів з податку на прибуток підприємства у розмірі 1 193 962 грн., зобов`язати відповідача підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 193 962 грн., мотивуючи тим, що декілька разів подавали заяви до відповідача щодо повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток, проте відповідач відмовив у задоволенні поданих заяв.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДФС у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позвоних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" було подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заяви від 27 листопада 2018 року за вих. №1824, від 27 листопада 2018 року за вих. №1825, від 07 грудня 2018 року за вих. №1917 про повернення надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 193 962, 00 грн.

З аналогічною заявою ТОВ "ЖМК" звернулось до ГУ ДФС у м. Києві від 08 лютого 2019 року за вих. №247.

ГУ ДФС у м. Києві листом від 04 березня 2019 року за вих. №40827/10/26-15-12-03-11 повідомило позивача про те, що станом на 01 березня 2019 року в інтегрованій картці ПАТ "ЖМК" за кодом класифікації бюджету 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) переплата становить 1 193 962, 00 грн.

При цьому, у листі зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку та складено акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 29 грудня 2018 року №873/26-15-14-02-02/32744172. За результатами акту було прийнято податкові повідомлення - рішення від 24 січня 2019 року №00000791402 та №00000781402, №00000811402, №00000801402.

Згідно з податковим повідомленням - рішенням від 24 січня 2019 року №00000791402 сума донарахованого податку на прибуток складає 525 193, 00 грн. та сума штрафної санкції - 131 298, 00 грн.

На підставі викладеного лист ПАТ "ЖМК" від 08 лютого 2019 року №247 щодо повернення надміру сплачених сум податку на прибуток підприємства за напрямом перерахування коштів залишено без розгляду.

Незгода позивача із зазначеним рішенням відповідача зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, з контексту наведеного визначення слідує, що якщо до бюджету зараховано за певний період більше ніж узгоджено сум податку, то таке перевищення слід вважати надмірною сплатою грошових зобов`язань.

В силу підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 43.1 статті 43 зазначеної статті Кодексу помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункти 43.3 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України).

З правового аналізу наведених норм можна дійти висновку, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

З наданих позивачем копій документів, а саме податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2018 рік вбачаэться, що у позивача обліковується переплата з податку на прибуток у розмірі 1 193 962, 00 грн.

Податковий орган не заперечував, що станом на 01 березня 2019 року в інтегрованій картці ПАТ "ЖМК" за кодом класифікації бюджету 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) переплата становить 1 193 962, 00 грн.

При цьому, причиною залишення заяви позивача про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток та неподання відповідного висновку до казначейського органу слугували висновки акту перевірки ПАТ "ЖМК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 29 грудня 2018 року №873/26-15-14-02-02/32744172, на підставі яких податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення від 24 січня 2019 року №00000791402 та №00000781402, №00000811402, №00000801402.

Згідно з податковим повідомленням - рішенням від 24 січня 2019 року №00000791402 сума донарахованого податку на прибуток складає 525 193, 00 грн. та сума штрафної санкції - 131 298, 00 грн.

За результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 24 січня 2019 року №00000791402 та №00000781402, №00000811402, №00000801402, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2019 року позов ПАТ "ЖМК" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано зазначені податкові повідомлення - рішення.

Колегія суддів враховує зазначає, що підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Також, згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З огляду на викладене, на даний час податковий борг позивача, на наявність якого посилається відповідач, є неузгодженим, а відтак доводи податкового органу в частині наявності у позивача податкового боргу є необґрунтованими.

Як встановлено судом першої інстанції і з даними доводами погоджується суд апеляційної інстанції, контролюючим органом було порушено встановлений пунктом 43.5 статті 43 Податкового кодексу України граничний строк для підготовки висновку про повернення грошових коштів платнику податку, а відтак, аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідач, не підготувавши та не подавши до органу, що здійснює казначейське обслуговування висновок про повернення позивачу надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємства, діяв поза межами вимог законодавства, у зв`язку з чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У свою чергу пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою застосування цього положення є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В ході розгляду справи відповідачем не наведено жодних інших доводів, ніж існування податкового зобов`язання позивача за податковими повідомленнями - рішеннями від 24 січня 2019 року №00000791402 та №00000781402, №00000811402, №00000801402, якими донараховано позивачу податок на прибуток у розмірі 525 193,00 грн. та штраф у розмірі 131 298,00 грн., які б свідчили про наявність підстав для відмови позивачу в складенні відповідного висновку та його направлення органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що у ПАТ Житомирський меблевий комбінат станом на 29.08.2019 року, відсутній податковий борг, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Доказів зворотнього податковий орган в ході апеляційного розгляду справи не надав, хоча питання наявності податкового боргу було предметом дослідження суду під час розгляду справи та саме апеляційним судом було запропоновано сторонам надати такі докази.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов`язання відповідача підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, висновку про повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1 193 962, 00 грн.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких підстав, рішення суду в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії є законним та обгрунтованим і підстав для скасування не має.

Вирішуючи питання повернення судових витрат, суд першої інстанції припустився помилки у визначені суми витрат по сплаті судового збору.

Як убачається із матеріалів справи, спір, що виник між сторонами, не є спором матеріального характеру, а тому за подачу до суду позову, позивач мав сплатити суму як за одну вимогу нематеріального характеру.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: для юридичних осіб за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1921 грн.

Отже, підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м Києві на користь позивача 1921 грн.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону.

Оскільки позивач помилково сплатив при подачі до суду позовної заяви суму судового збору як за позов матеріального характеру, а суд першої інстанції стягнув помилково зазначену суму, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині присудженої суми судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача, виклавши абзац 4 резолютивної частини рішення наступного змісту: Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса:04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19) на користь Приватного акціонерного товариства Житомирський меблевий комбінат (код ЄДРПОУ 32744172, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,15) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 ,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2019 року змінити в частині судових витрат, виклавши пункт 4 резолютивної частини рішення наступного змісту.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса:04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19) на користь Приватного акціонерного товариства Житомирський меблевий комбінат (код ЄДРПОУ 32744172, адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,15) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.

Повний текст виготовлено: 18 вересня 2019 року.