Постанова

від 17.09.2019 по справі 711/650/13-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/288/19 Придніпровський районний суд м. Черкаси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Єльцова В.О.

суддів Бородійчука В.Г.

Нерушак Л.В.

за участю секретаря Попової М.В.

учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1 ,

представник скаржника: адвокат Топор І.О.,

особа, рішення, дії якої оскаржуються: старший державний виконавець Центрального відділу ДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Расторгуєв Сергій Сергійович ,

представник Центральний відділ ДВС міста Черкаси: Шкоденко С.В.,

заінтересована особа (стягував у виконавчому провадженні): Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ,

представник ПАТ КБ Приватбанк : Назаренко С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець Цетрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Расторгуєв Сергій Сергійович , зацікавлена особа - стягувач ПАТ КБ Приватбанк , на рішення та дії державного виконавця,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні №34714362, звернувся 24.04.2019 (дата подачі документів на пошту) до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Центральний відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Расторгуєва С.С. і просив суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у виконавчому провадженні ВП №34714362 про примусове виконання виконавчого листа №2-1743, виданого 26.07.2012року Придніпровським районним судом про стягнення з нього на користь ПАТ КБ Приватбанк боргу в сумі 1730,00гривень;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Расторгуєва С.С. від 01.02.2019року у виконавчому провадженні ВП №34714362 про примусове виконання виконавчого листа №2-1743, виданого 26.07.2012 року Придніпровським районним судом про стягнення з нього на користь ПАТ КБ Приватбанк боргу в сумі 1730,00гривень, якою звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи;

- зобов`язати старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Расторгуєва С.С. завершити виконавче провадження ВП №34714362 про примусове виконання виконавчого листа №2-1743, виданого - 26.07.2012 року Придніпровським районним судом про стягнення з нього на користь ПАТ КБ Приватбанк боргу в сумі 1730,00 гривень.

При цьому посилався на те, що у в провадженні старшого державного виконавця Центрального ВДВС міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Расторгуєва С.С. перебуває виконавче провадження ВП №34714362 про примусове виконання виконавчого листа №2-1743, виданого 26.07.2012року Придніпровським районним судом про стягнення з нього на користь ПАТ КБ Приватбанк боргу в сумі 1730.00гривень.

Постановою державного виконавця Расторгуєва С.С. від 01.02.2019року у виконавчому провадженні ВП №34714362 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи.

08 лютого 2019року вказана постанова державного виконавця направлена до Управління ПФУ в Черкаські області.

Копію даної постанови він отримав 18.03.2019року і з неї дізнався про наявність відкритого виконавчого провадження.

22 березня 2019 року ним було оскаржено дії державного виконавця до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, тобто до керівника органу державної виконавчої служби.

Листом №М-265/9-24/2 від 11 квітня 2019року начальник Головного територіального управління юстиції у Черкаській області повідомив його, що підстав для задоволення його скарги не має і мені рекомендовано звернутись до суду.

ОСОБА_1 вважає дії державного виконавця неправомірними виходячи з наступного.

В матеріалах виконавчого провадження №34714362 наявна постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2012 року, яка йому не надсилались, а тому виконавець не мав права здійснювати виконавчі дії по цьому виконавчому провадженню.

Сфальшований супровідний лист не містить вихідного номера, що підтверджує незаконність дій.

Матеріали виконавчого провадження не містять даних, що даний документ йому надсилався в установленому порядку.

Державний виконавець по даному виконавчому провадженню не проводив ніяких дій на протязі перших шести місяців, та і не міг їх проводити, так як не надсилав йому ніяких постанов.

Матеріали виконавчого провадження не містять ніяких інших документів, у тому числі постанови про зупинення даного виконавчого провадження.

Згідно п.6 ч. 1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження в редакції станом на момент відкриття провадження виконавче провадження підлягає закінченню в разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Згідно ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлений три роки.

Таким чином, на думку скаржника, державний виконавець повинен був закінчити виконавче провадження №34714362 ще 12.10.2015року.

Цього зроблено не було. Державний виконавець не має права вчиняти будь-які дії після сплину п`яти років після відкриття провадження, тобто після сплину позовної давності.

Незважаючи на це через сім років державний виконавець виніс постанову, якою звернув стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи.

Вищевказані доводи свідчать про протиправність дій державного виконавця.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Центральний відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Расторгуєв Сергій Сергійович, зацікавлена особа: стягував ПАТ КБ Приватбанк , на рішення та дії державного виконавця, відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року, скаржник ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права, та просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі.

Стверджує, що державний виконавець по виконавчому провадженню не проводив ніяких дій на протязі перших шести місяців відповідно до ст. 30 Закону України Про виконавче провадження , та не міг їх проводити, так як не надсилав йому ніяких постанов. Даний строк не підлягає продовженню. В судовому засіданні представник ДВС не зміг пояснити де перебувало виконавче провадження на протязі семи років і чому воно не було знищене. Державний виконавець в будь-якому випадку повинен був закінчити виконавче провадження №34714362 ще 12.10.2015 року. Державний виконавець не має права вчиняти будь-які дії після спливу п`яти років після відкриття провадження, тобто після спливу позовної давності. Незважаючи на це, через сім років державний виконавець виніс постанову, якою звернув стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Вищевказані доводи свідчать про протиправність дій державного виконавця, а тому його скарга підлягає до задоволення.

В.о. начальника Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Купчин О.С. 03 вересня 2019 року подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає, що скаржником у своїй скарзі не доведено ті обставини, на які він посилається та такі, що свідчать про неправомірність та незаконність дій старшого державного виконавця Расторгуєва С.С., та такі, що вчинені з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження . Вказує, що старший державний виконавець Расторгуєв С.С. керувався Законом України Про виконавче провадження та у зв`язку з тим, що розмір заборгованості по виконавчому провадженню №34714362 не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати, виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Таким чином, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 01.02.2019 року є законною та винесена старшим державним виконавцем Расторгуєвим С . С. відповідно до Закону України Про виконавче провадження . Законні підстави для завершення виконавчого провадження станом на 14.05.2019 року у Центрального відділу ДВС у м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області відсутні.

Колегія суддів Черкаського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 12.10.2012 на виконання до відділу надійшов виконавчий лист №2-1743, виданий 26.07.2012 Придніпровським районним судом м.Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк боргу в сумі 1730,00 грн.

12.10.2012 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №34714362 з виконання вищевказаного виконавчого документу.

01.02.2019 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника.

11.03.2019 на депозитний рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надійшли кошти в сумі 323,74 грн., які розподілені наступним чином: 130,67 грн. - як борг, 13,07 грн. -як виконавчий збір, 180,00 грн. - як витрати виконавчого провадження.

10.04.2019 на депозитний рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надійшли кошти в сумі 622,57 грн., які розподілені наступним чином: 565,97 грн. - як борг, 56,60 грн. - як виконавчий збір.

Згідно ч. 2 ст.11 Закону України Про виконавче провадження будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Частиною 3 ст.11 Закону України Про виконавче провадження визначено, що строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Пункт 6 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження в редакції станом на відкриття виконавчого провадження (12.10.2012 року), а саме закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення - застосовується лише для рішень про стягнення аліментів.

Так, ОСОБА_1 та його представник адвокат Топор І.О. обґрунтовуючи незаконність дій державного виконавця та винесеної ним постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 01.02.2019 року, посилаються на загальний строк позовної давності три роки, який визначений ст. 257 ЦК України.

В той же час, відповідно до положень ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. А тому ст. 257 ЦК України не регулює строки вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження , - під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України, - за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку про те, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця Расторгуєва С.С., а саме не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та винесення 01.02.2019 постанови про звернення стягнення на доходи боржника у виконавчому провадженні №34714362 прийняті відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця.

А отже, доводи апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права судом 1 інстанції є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного вище та встановлених обставин щодо даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця Расторгуєва С.С., а саме не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та винечення постанови про звернення стягнення на доходи боржника у виконавчому провадженні №34714362 прийняті відповідно до закону та в межах повноважень державного виконавця

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року є законною, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 11, 13, 39 Закону України Про виконавче провадження , ст. 447, 450, 451 ЦПК України, 268 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець Цетрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Расторгуєв Сергій Сергійович , зацікавлена особа - стягувач ПАТ КБ Приватбанк , на рішення та дії державного виконавця, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2019 року.

Головуючий

Судді