Постанова

від 18.09.2019 по справі 640/8417/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Харків

справа № 640/8417/19

провадження № 22-ц/818/4610/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Бровченко І.О., Маміної О.В.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк

відповідачі: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

з апеляційною скаргою акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , в особі представника Крилової Олени Леонідівни, на рішення Київського районного суду м.Харкова від 26 червня 2019 року, ухваленого суддею Ніколаєнко І.В. в залі суду в м. Харкові,

В С Т А Н О В И В :

Представник АТ КБ ПРИВАТБАНК звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 06.03.2015 р. між Акціонерним товариством Комерційним банком Приват Банк та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № б/н на загальну суму 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення умов вказаного договору ОСОБА_4 не виконав належним чином свої зобов`язання за договором. Позивач зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_4 помер. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 06.03.2015 року становить 29759,00 грн. яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 12607,97 грн., нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 17151,03 грн. Зазначає про те, що спадкоємці ОСОБА_4 мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 23.11.2017 року по 23.05.2018 року. Позивач наголошує на тому, що спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На підтвердження вказаної обставини посилається на наявність копій паспортів відповідачів. Крім того, зазначає, що 30.08.2018 року позивачем було отримано відповідь Восьмої ХДНК. В обґрунтування того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами по справі посилається на те, що відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулось, так як відповідачі не відмовились від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме шість місяців від дня відкриття спадщини. Відповідачам 03.03.2019 року було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

У зв`язку із чим просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість в розмірі 29759,00 грн. за кредитним договором № б/н від 06.03.2015 року.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 26 червня 2019 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ ПРИВАТБАНК просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що реєстрації місця проживання відповідачів не є належним доказом на підтвердження факту їх постійного проживання із спадкодавцем та доказом того, що вони є спадкоємцями першої черги після ОСОБА_4 , ґрунтуються на припущеннях, оскільки факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватися відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи. Крім того судом не встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини, а тому відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина після померлого ОСОБА_4 належить їм з часу її відкриття. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення у справі за вищевказаним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Стаття 274 ЦПК України містить перелік справ, що розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому частина 4 вказаної статті визначає справи, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Так, спори щодо спадкування підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом позовних вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є стягнення боргу кредитором спадкодавця із спадкоємців боржника.

Згідно частин 1-3 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 25 квітня 2019 року позовну заяву АТ КБ ПриватБанк прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.121).

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, обов`язковою підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що суд, у порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Тому наявні підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що АТ КБ ПриватБанк є правонаступником прав та обов`язків ПАТ КБ ПриватБанк , у зв`язку з чим на підставі рішення єдиного акціонера банку від 21.05.2018 року №519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АТ КБ "ПриватБанк", про що зазначено в п. 1.7. Статуту АТ КБ "Приват Банк" від 11.06.2018 року.

З копії свідоцтва про смерть, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 24.11.2017 р., серія НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 92/.

ОСОБА_4 не в повному обсязі сплачувалась сума кредиту та проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 23.11.2017 року за ним утворилась заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 12607,97 грн., та нарахованої пені за прострочення зобов`язання в розмірі 17151,03 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що адресою реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 84-85).

З наявних в матеріалах справи копії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що зареєстрованим місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1 (а.с. 86-91).

На запит суду першої інстанції про зареєстрованих у житловому приміщені осіб отримано довідку від 24.04.2019 року, відповідно до якої за адресою: АДРЕСА_1 , крім відповідачів по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано ще вісім осіб (а.с. 119).

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст.1223 ЦК України).

Коло спадкоємців за законом, черговість спадкування ними визначена ст. ст. 1258, 1261-1255 ЦК України.

Згідно ч.1 , ч.2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

За ст. ст. 1261, 1263, 1264, 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно зі статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).

Отже висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову через те, що позивачем не надано до суду свідоцтва про право на спадщину, за яким відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі.

За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до відповіді Восьмої ХДНК від 22.08.2018 року за № 3983/02-14 зазначено про те, що претензію кредитора № SAMDNWFC00015766193 від 13.08.2018 року зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 1410, та долучено до спадкової справи № 298/2018 після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окремо зазначено про те, що в подальшому, при зверненні спадкоємців ОСОБА_4 до нотаріальної контори, їм буде повідомлено про наявність претензії кредитора. Восьма ХДНК не має можливості повідомляти банк про звернення спадкоємців із заявами про прийняття (відмову від) спадщини або заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину. Вказані відомості є нотаріальною таємницею, відповідно до ст. 8 ЗУ "Про нотаріат"(а.с. 100).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Коедксом .

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України ).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не надано відповідних доказів того, що відповідачі по справі взагалі є спадкоємцями в розумінні приписів ст. 1222 ЦК України, тобто є спадкоємцями за законом, або визначені такими на підставі заповіту. Доказів на підтвердження того, що відповідачі по справі належать до кола спадкоємців, визначених ст.ст. 1261-1265 ЦК України, тобто входять до однієї з п`яти черг спадкування, позивачем суду не надано. Також не надано відповідного заповіту, яким би відповідачі були визначені як спадкоємці.

Сам по собі той факт, що відповідачі були зареєстровані за однією адресою із спадкодавцем не є безумовною підставою вважати, що ці особи є спадкоємцями померлого.

Обгрунтовуючи позовні вимоги обов`язком спадкоємців сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, АТ КБ ПриватБанк не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13 лютого 2019 року у цивільній справі № 336/5443/16 та від 13 березня 2019 року у цивільній справі № 360/1568/16-ц, що відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами нижчих інстанцій.

За наведених підстав у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Посилання позивача на те, що АТ КБ ПриватБанк , як кредитор спадкодавця, самостійно не має можливості встановити обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини та оцінити їх в грошовому еквіваленті, - не приймається до уваги колегією суддів та спростовується вимогами закону, оскільки реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню згідно п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимогАкціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст. 274, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , в особі представника Крилової Олени Леонідівни - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 26 червня 2019 року - скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості..

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - І.О. Бровченко

О.В. Маміна