Постанова

від 09.09.2019 по справі 307/786/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/786/19

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

09.09.2019 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний судв особі судді Гошовського Г.М., за участі захисника - адвоката Левицького А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 33/4806/504/19, в якій ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка с. Торун Міжгірського району Закарпатської області, мешканка АДРЕСА_1 , одружена, директор державного підприємства Тячівське лісове господарство (далі - ДП Тячівське ЛГ ), притягнута до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.212-3 КУпАП.

Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.04.2019 ОСОБА_2 визнана винною у тому, що будучи директором ДП Тячівське ЛГ не надала за запит ОСОБА_3 від 30.01.2019 інформацію щодо угод - договорів про надання юридичних послуг, юридичних консультацій чи будь-якої правової допомоги між ДП Тячівське ЛГ та сторонніми суб`єктами підприємницької діяльності (далі - СПД), адвокатами, юристами у період з 01.01.2018 по 20.01.2019, а в разі укладення таких - переліку СПД, адвокатів, юристів та інформації про виплачену за договорами суму помісячно.

За це на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425,00 грн.

Захисник, адвокат Левицький А.О., подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення. Зазначає, що:

-особою, уповноваженою на складення протоколу, неправильно визначено потерпілого, оскільки автором запиту ОСОБА_3 був не як фізична особа, а як керівник Закарпатської обласної правозахисної організації Справа і Честь , тобто юридичної особи;

-Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, представник якого в Закарпатській області 11.03.2019 склав протокол щодо ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 212-3 КУпАП, розглядати звернення юридичних осіб не вправі;

-суддя, який розглядав справу, постановою від 22.03.2019 повернув цей протокол про адміністративне правопорушення представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області для належного оформлення, але, не зважаючи на те, що ця постанова не виконана, продовжив розгляд справи і постановив у ній рішення;

-в розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації запитувана інформація не була публічною, а директор ДП Тячівське ЛГ не є розпорядником публічної інформації, оскільки не є суб`єктом владних повноважень, не виконує делегованих повноважень таких суб`єктів, не володіє інформацією, що становить суспільний інтерес, а підприємство не фінансується з бюджету і використовує лише кошти від здійснення господарської (комерційної) діяльності;

-інформація, про яку йдеться в запиті, ураховуючи положення частини другої статті 29 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ Про інформацію , не вважається предметом суспільного інтересу, а навпаки, є конфіденційною.

Вважає, що звернення ОСОБА_3 не підлягало розгляду, а провадження за його заявою відкриттю, як таке, що не стосується компетенції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням п.2.1 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, п.2.1. Порядку здійснення провадження Уповноваженого з прав людини у справах про порушення прав і свобод людини та ст.17 Закону України Про Уповноваженого Верховної ради з прав людини .

Апеляційний суд заслухав пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, перевірив матеріали справи і приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Адміністративним правопорушенням, відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною другою статті 212-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Закону України Про доступ до публічної інформації , а саме: необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

Ця диспозиція не обмежує коло потерпілих і не ставить у залежність він нього вирішення питання про наявність чи відсутність у діянні суб`єкта складу правопорушення.

Згідно з ч.5 ст. 14 Закону України Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до публічної інформації. Згідно зі ст. 16 цього Закону Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою.

Закарпатська обласна правозахисна організація Справа і Честь є громадською організацією, тобто об`єднанням громадян, яке створено для спільної реалізації спільних інтересів цих громадян. Об`єднання громадян у громадську організацію не позбавляє і не може позбавити їх та кожного з них окремо права звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а Уповноваженого - права отримувати від громадської організації в особі її уповноваженого представника, зокрема голови, відомості для здійснення своєї діяльності.

Відповідно до п. 8-1 ч.1 ст. 255 КУпАП представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини мають право складати протоколи про правопорушення, передбачені ст. 212-3 цього Кодексу крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Про порушення з боку ОСОБА_2 права на інформацію відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність у протоколі про адміністративне правопорушення, яким розпочато провадження в цій справі, не йдеться.

Тому з доводами апеляційної скарги про вихід особою, яка склала протокол щодо ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, за межі своїх повноважень, про неправильне визначення потерпілого та пов`язані з цим правові наслідки провадження в справі апеляційний суд не погоджується.

Про суть адміністративного правопорушення у протоколі від 11.03.2019, складеному Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області Швардак Д.І. зазначено наступне.

Потерпілий ОСОБА_3 звернувся до ДП Тячівське ЛГ з заявою, в якій просив надати інформацію про те, чи укладались цим підприємством угоди про надання юридичних послуг, юридичних консультацій, правової допомоги з сторонніми СПД, адвокатами, юристами в період з 01.01.2018 по 30.01.2019, і якщо укладались, то надати також перелік сторонніх СПД, адвокатів, юристів та інформацію про виплачену їм за цими угодами суму помісячно.

Відповідь на цей запит, надана листом № 29 від 04.02.2019, підписаним ОСОБА_2 , запитуваної інформації не містила.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані у протоколі як ненадання інформації (а.с.1-7).

Неможливість надання запитуваної інформації у листі № 29 від 04.02.2019 вмотивована тим, що ДП Тячівське ЛГ не є розпорядником публічної інформації в розумінні ч.1 ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , а також тим, що запитувана інформація не відноситься до тої, яку, згідно з ч.2 ст. 13 цього ж Закону, вказане підприємство зобов`язане оприлюднювати.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону, згідно з частиною першою його статті 13 визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з частиною другою цієї статті до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

ДП Тячівське ЛГ за організаційно-правовою формою є державним підприємством державної форми власності, основним видом діяльності якого є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (в тому числі лісозаготівлі, надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, лісопильне та стругальне виробництво, виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів, дерев`яної тари, інших виробів з деревини, виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, будівництво житлових і нежитлових будівель), тобто виконання делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень, а тому є розпорядником інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Оскільки ліси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, якими, відповідно до закону, має право користуватися кожний громадянин і які не повинні використовуватися на шкоду людині і суспільству, інформація, створена, відображена та задокументована в процесі виконання своїх обов`язків суб`єктами при виконанні делегованих їм повноважень суб`єктів владних повноважень не може не становити суспільного інтересу.

Тому апеляційний суд вважає, що запитувана головою Закарпатської обласної правозахисної організації Справа і Честь інформація, як створена та задокументована в процесі виконання ДП Тячівське ЛГ своїх обов`язків при виконанні делегованих йому повноважень щодо здійснення права власника природних ресурсів, є публічною, становить суспільний інтерес, а ДП Тячівське ЛГ є її розпорядником в розумінні ч.1 ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ДП Тячівське ЛГ не є розпорядником публічної інформації, а інформація, про яку йдеться в запиті ОСОБА_3 , не є публічною і не становить суспільного інтересу, апеляційний суд також відхиляє.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову судді Тячівського районного суду від 24.04.2019 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 212-3 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.М. Гошовський