Постанова

від 16.09.2019 по справі 908/21/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019 року м.Дніпро Справа № 908/21/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

Представники сторін:

від позивача: Піун С.П., довіреність №14-194 від 17.05.2019 р., адвокат;

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 року у справі № 908/21/19 ( суддя Горохов І.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ПАТ «НАК «Нафтогаз України» ), 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради (КП «Соцкомуненергія» ЗОР), 70540, Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Загорянська, буд. 2-А

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ звернувся до відповідача Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради, Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське із позовом про стягнення боргу у розмірі 237 809,47 грн за договором постачання природного газу № 5285/1617-БО-13 від 31.10.2016, з яких: пеня у розмірі 129 286,31 грн, 3% річних у розмірі 25 373,63 грн, інфляційні витрати у розмірі 83 149,53 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 року у справі № 908/21/19 позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Загорянська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 33256368) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) пені у розмірі 129 286,31 грн (сто двадцять дев`ять тисячі двісті вісімдесят шість гривень 31 коп.), 3% річних у розмірі 25 373,63 грн (двадцять п`ять тисяч триста сімдесят три гривні 63 коп.), інфляційних втрат у розмірі 82522,40 грн (вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 коп.), судового збору у розмірі 3557,74 грн (три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім гривень 74 коп.).

У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 627,13 грн, відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , оскаржив його до Центрального апеляційного господарського суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 627,13 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального та положень процесуального права в частині відмови у стягненні 627,13 грн. інфляційних втрат.

Зокрема, апелянт вважає, що при розрахунку інфляційних втрат має застосовуватись сукупний індекс інфляції, що відповідає і методиці, викладеній у Листі Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97, а саме, щодо збільшення індексу інфляції попереднього місяця на індекс інфляції наступного періоду.

Таким чином, методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період, виконана позивачем, є законною та обґрунтованою, відповідає приписам, викладеним у Листі Верховного суду України від 03.04.97 № 62-97 та п.3.2 Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 627,13 грн., та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2019року апеляційну скаргу було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків: сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 року у справі № 908/21/19 ( суддя Горохов І.С.) , розгляд призначено на 27.05.2019рік.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019року провадження у справі № 908/21/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 року у справі № 908/21/19 в частині відмови у стягненні 627,13 грн. інфляційних втрат зупинено до розгляду об"єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/600/18, зупиненої до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/190/18.

Зобов`язано сторони невідкладно повідомити суд з наданням відповідних судових актів про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

13.08.2018 року на адресу суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з розглядом об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/600/18.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.08.2019р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.08.2019р. визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2019 року поновлено провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 року у справі № 908/21/19 ( суддя Горохов І.С.) (повний текст рішення складено 25.03.2019року), призначено справу до розгляду на 16.09.2019року.

Відповідачем - Комунальним підприємством «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представник відповідача має можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

В судовому засіданні 16.09.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2016 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Комунальне підприємство «Соцкомуненергія» Запорізької міської ради (споживач, відповідач) уклали договір постачання природного газу № 5285/1617-БО-13 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетним установам/організаціям.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газ обсягом 223,560 тис. куб. м., у тому числі за місяцями (тис.куб.м.): жовтень 2016 - 10,050 тис. куб. м., листопад 2016 - 20,500 тис. куб. м., грудень 2016 - 49,100 тис. куб. м., січень 2017 - 56,150 тис. куб. м., лютий 2017 - 49,620 тис. куб. м., березень 2017 - 38,140 тис. куб. м.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка передається споживачу, визначається за показниками комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимого, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.

Умови щодо визначення ціни газу викладені в розділі 5 договору, зокрема в п. 5.1.- 5.5. Так, п. 5.1. договору визначено, що ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2. договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання стронами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб - сайті постачальника.

Додатковими угодами №№ 1, 2, 3, 4, 5 вносились зміни до п. 5.2. договору, який визначає ціну газу, а саме:

« 5.2. (в редакції додаткової угоди № 5 від 31.03.2017) Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.»

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 12 договору, договір (в редакції додаткової угоди № 5 від 31.03.2017) набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач, у відповідності до умов договору, протягом жовтня 2016 - березня 2017 поставив на користь відповідача природний газ на загальну суму 2 400 997,73 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати фактично отриманого газу за вказаний позивачем період, як то встановлено в п. 6.1 договору, не виконав, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних та компенсаційних санкції у відповідності ст. ст. 661, 625 ЦК України, а також звернення з позовом до суду за їх стягненням.

Звертаючись до відповідача - Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради із позовом про стягнення боргу у розмірі 237 809,47 грн за договором постачання природного газу № 5285/1617-БО-13 від 31.10.2016, з яких: пеня у розмірі 129 286,31 грн, 3% річних у розмірі 25 373,63 грн, інфляційні витрати у розмірі 83 149,53 грн., позивач - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України посилався на несвоєчасне (неналежне) виконання відповідачем зобов`язань за договором № 5285/1617-БО-13 від 31.10.2016 про постачання природного газу. Позивач, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи позовні вимоги частково, та стягуючи на користь позивача пеню у розмірі 129 286,31 грн (сто двадцять дев`ять тисячі двісті вісімдесят шість гривень 31 коп.), 3% річних у розмірі 25373,63 грн (двадцять п`ять тисяч триста сімдесят три гривні 63 коп.), інфляційних втрат у розмірі 82 522,40 грн (вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 коп.), господарський суд першої інстанції виходив з того, що доказів належного виконання зобов`язань за договором постачання природного газу № 5285/1617-БО-13 від 31.10.2016 в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу за вказаний позивачем період, безпідставного або невірного нарахування компенсаційних санкцій або оплати 3% річних та інфляційних втрат відповідач не надав, викладені в позові обставини не спростовано.

Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат в розмірі 627,13 грн, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущена помилка при розрахунку інфляційних втрат на зазначену суму.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 627,13 грн. інфляційних з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатковими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише позивачем і лише в межах незадоволеної частини нарахованих позивачем інфляційних, колегія суддів здійснює перегляд судового рішення саме в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 83 149,53 грн за період з грудня 2016 по травень 2017.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив розмір інфляційних, які підлягають стягненню за зобов`язаннями грудня 2016 року у сумі 3654,29 грн., лютого 2017 року у сумі 22038,85 грн., березня 2017 року у сумі 13 296,18 грн., квітня 2017 року у сумі 5105,01 грн. та травня 2017 року у сумі 9830 грн., проте неправильно розрахував розмір інфляційних за зобов`язаннями січня 2017 року.

Так, за зобов`язаннями січня 2017 року на заборгованість 414 380,77 грн. за період прострочення з 01.03.2017 року по 31.05.2017 року нараховано інфляційне збільшення у розмірі 16 788,68 грн.

У подальшому, відповідачем частково було сплачено заборгованість за відповідний місяць у розмірі 98234,99 грн., і на останній день місяця розрахункового періоду залишилась заборгованість у розмірі 316 145,78, а тому при розрахунку інфляційних сума зазначеного боргу підлягала збільшенню на розмір інфляційних попереднього періоду, тобто, на 16788,68 грн., і розрахунок інфляційних за зобов`язаннями січня 2017 року необхідно проводити на суму 332 934,46 грн. за період з 01.06.2017 року по 30.09.2017 року, що складає 12 436,52 грн., а усього за січень - 29 225,20 грн.

Загальна сума інфляційних за весь заявлений позивачем період дорівнює 83 149,53 грн. ( 3 654,29 +29225,20 +22038,85 +13 296,18 +5105,01+ 9830), а тому рішення суду в частині відмови у стягненні 627,13 грн. інфляційних ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку боргу з урахуванням індексу інфляції висловлена у Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 5 липня 2019 року у справі № 905/600/18, де зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, рішення господарського суду в частині відмови у стягненні 627,13 грн. інфляційних підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення вимог позивача на дану суму.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»- задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 року у справі № 908/21/19 в оскаржуваній частині щодо відмови у стягненні 627,13 грн. інфляційних - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в цій частині - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Соцкомуненергія» Запорізької обласної ради (70540, Запорізька область, Оріхівський район, с. Таврійське, вул. Загорянська, буд. 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 33256368) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720) 627,13 грн. інфляційних.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2019року

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя М.О.Дармін