Рішення

від 18.09.2019 по справі 920/412/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.2019 Справа № 920/412/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі

судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/412/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера" (пр. Перемоги, буд. 68/1, офіс 62, м. Київ, 03131),

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (пр. Курський, буд. 6, м. Суми, 40020),

про стягнення 550 109 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 120/2017 на виготовлення і поставку приводу компресорної установки на базі газо-поршневого двигуна, укладеного між сторонами 21.07.2017,

за участю представників сторін:

Від позивача - не з`явився;

Від відповідачів - Кисіль А.В. (ордер серії СМ № 12-2019 від 25.01.2019);

УСТАНОВИВ:

Позивач 23.04.2019 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 550 109 грн. 00 коп., в тому числі 345 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлене обладнання та виконані пусконалагоджувальні роботи за договором № 120/2017 на виготовлення і поставку приводу компресорної установки на базі газо-поршневого двигуна, укладеного між сторонами 21.07.2017, 159 330 грн. 00 коп. пені, 35259 грн. 00 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 10 520 грн. 00 коп. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.05.2019 відкрито провадження у справі № 920/412/19, відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

06.06.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4492 від 06.06.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що згідно з п. 1.2. додаткової угоди №2 від 20.12.2017 до договору, покупець зобов`язується перерахувати постачальнику 400 000,00 грн. з ПДВ в рахунок боргу за поставлені приводи компресорних установок до 15.01.2018. Решту боргу в сумі 998 000,00 грн. з ПДВ покупець перераховує постачальнику протягом 5 днів від здачі товару та робіт замовнику (п.1.3. додаткової угоди №2 від 20.12.2017). На виконання умов договору позивач 21.12.2017 здійснив поставку приводу компресорної установки у кількості 2 шт. та комплекту ЗІП у кількості 1 шт. загальною вартістю 2 997 000,00 грн. з ПДВ. У свою чергу, відповідач 26.01.2018 здійснив оплату боргу у сумі 398 000,00 грн. відповідно до п.1.2 додаткової угоди №2 від 20.12.2017 до договору. Таким чином, станом на 26.01.2018 сума боргу за поставлений товар складала 1 000 000,00 грн. Обов`язок відповідача з остаточного розрахунку за отриманий товар виникає саме протягом 5 днів від передачі товару та виконання робіт кінцевому покупцю товару - замовнику. Станом на сьогоднішній день товар та роботи відповідачем третій особі - замовнику не здані, а відтак, позивач не набув права вимоги оплати решти боргу. У позовній заяві позивач стверджує про виконання ним пусконалагоджувальних робіт на базі відповідача у грудні 2017 року. Разом з цим, відповідно до п. 6 Специфікації №1 здача приймання пусконалагоджувальних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт. Роботи вважаються виконаними з дати підписання акту. Акт виконаних робіт відсутній, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ним пусконалагоджувальних робіт на базі відповідача. Твердження позивача про направлення акту виконаних робіт на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та необґрунтовану відмову представників відповідача від його підписання також не підтверджується жодними доказами.

У судовому засіданні 12.06.2019 судом оголошено перерву до 03.07.2019, 12:00.

26.06.2019 позивач подав відповідь на відзив (№ 5156 від 26.06.2019), в якій зазначає, що згідно з інформацією отриманою від відповідача, останній виконав свої зобов`язання перед своїм замовником та отримав розрахунок за поставку 5 квітня 2018 року в повному обсязі, але свої зобов`язання за договором № 120/2017 відповідач не виконав, з позивачем не розрахувався. Позивач повністю виконав договірні зобов`язання щодо поставки товару та виконання пусконалагоджувальних робіт. Роботи завершені в кінці грудня 2017 року, акти приймання-передачі робіт передані відповідачу, однак не підписані та позивачу не повернуті.

У судовому засіданні 03.07.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 31.07.2019, 11:30 (за клопотанням сторін, з метою надання можливості мирно врегулювати спір).

29.07.2019 позивач подав заяву (вх. № 6125 від 29.07.2019), в якій просить суд проводити підготовче засідання без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.07.2019 зазначив, що станом на 31.07.2019 сторони не досягли згоди щодо мирного врегулювання спору.

У судовому засіданні 31.07.2019 представник відповідача пояснив, що відповідач мав намір укласти договір поставки обладнання з одним із структурних підрозділів Укргазвидобування за тендером. Однак тендер не відбувся, поставлений позивачем товар станом на сьогоднішній день остаточному замовнику не переданий. Згідно з умовами договору та специфікації обладнання позивач повинен був ввести в експлуатацію на базі підприємства відповідача та на базі експлуатуючої організації, тобто на базі кінцевого замовника товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.07.2019 встановлено позивачу строк для подання письмового пояснення щодо погоджених сторонами у п. 1.3 додаткової угоди №2 від 20.12.2017 умов оплати товару - до 20.08.2019; встановлено відповідачу строк для подання письмового пояснення щодо погоджених сторонами у п. 1.3 додаткової угоди №2 від 20.12.2017 умов оплати товару - до 20.08.2019; закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 20.08.2019, 11:00.

20.08.2019 відповідач подав пояснення (вх. № 6751 від 20.08.2019), в якому зазначає, що товар придбавався відповідачем з метою використання у процесі виробництва компресорної техніки, яка у подальшому мала бути поставлена та здана в експлуатацію кінцевому покупцю - одному із структурних підрозділів АТ Укргазвидобування . У зв`язку із затримкою фінансування проекту кінцевим споживачем компресорної техніки та враховуючи нагальну потребу відповідача у товарі для забезпечення виробничого циклу виготовлення компресорів, сторони прийшли до згоди внести зміни до умов договору в частині оплати товару шляхом підписання додаткової угоди №2 від 20.12.2017, відповідно до п.1.3. якої решту боргу за отриманий товар відповідач перераховує позивачу протягом 5 днів від здачі товару та робіт замовнику. Оскільки на момент укладення додаткової угоди, сторони не мали інформації відносно того, якому саме із структурних підрозділів АТ Укргазвидобування буде поставлено компресорну техніку, пункт 1.3. додаткової угоди не містить конкретного найменування кінцевого споживача поставленого товару. Не зважаючи на те, що зобов`язання з оплати решти боргу у відповідача не виникло, з огляду на те, що отриманий від позивача товар відповідач протягом тривалого проміжку часу з незалежних від нього причин не міг реалізувати, ураховуючи довготривалі партнерські відносини, відповідач розпочав достроково частинами оплачувати решту боргу. Станом на дату порушення провадження у справі відповідач здійснив оплату у розмірі 670 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідно до змісту п.1.3 додаткової угоди №2 від 20.12.2017 покупець зобов`язується перерахувати постачальнику решту боргу в сумі 998 000,00 грн. з ПДВ протягом 5 днів від здачі товару та робіт замовнику, тобто сторони обумовили настання у відповідача обов`язку оплатити товар певною обставиною. Позивач має довести факт реалізації відповідачем товару та проведення пусконалагоджувальних робіт на базі експлуатуючої організації. Станом на сьогоднішній день товар та роботи відповідачем третій особі - замовнику не здані, а тому позивач не набув права вимоги оплати решти боргу у сумі 1 000 000 грн. за поставлений товар.

20.08.2019 позивач подав додаткове письмове пояснення до позову (вх. № 6750 від 20.08.2019), в якому зазначає, що у зв`язку з неможливістю вчасно й в повному обсязі розрахуватись за обладнання, на прохання відповідача, між сторонами була підписана додаткова угода №2 від 20 грудня 2017року до договору № 120/2017 від 21.07.2017, згідно з якою позивач погодився та зобов`язався передати обладнання відповідачу при неповній оплаті його вартості. Обладнання на дату звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості вже знаходилось на базі замовника. Згідно з інформацією, що отримана від відповідача, останній виконав свої зобов`язання перед замовником та отримав розрахунок за поставку 5 квітня 2018 року в повному обсязі. Зазначена інформація була отримана в телефонній розмові між директорами підприємств, але свої зобов`язання відповідач за додатковою угодою перед позивачем не виконав та не оплатив вартість переданого обладнання. Численні обіцянки щодо оплати вартості обладнання після 5 квітня 2018 року не виконані.

20.08.2019 відповідач подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким відповідач очікує понести витрати на правову професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп. Відповідач зазначає, що докази відповідних витрат будуть надані суду в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні 20.08.2019 судом оголошено перерву до 11.09.2019, 11:30.

У судовому засіданні 11.09.2019 представник позивача зазначив, що ним направлено адвокатський запит АТ Укргазвидобування щодо надання інформації про отримання від відповідача обладнання. У телефонній розмові представнику позивача повідомили, що обладнання від відповідача отримане. Позивач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів.

У судовому засіданні 11.09.2019 судом оголошено перерву до 18.09.2019, 12:30.

Позивач подав заяву (вх. № 7588 від 18.09.2019), в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з неможливістю явки у судове засідання представника позивача. Додаткових доказів позивач не подав.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2019 заявив, що докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 201 Господарського процесуального кодексу України, з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Як визначено у ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

За приписами частин 1, 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Розглянувши заяву позивача (вх. № 7588 від 18.09.2019), оскільки явка сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, а строк розгляду справи по суті, з урахуванням приписів ст. 195 ГПК України, спливає 19.09.2019, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про відкладання розгляду справи по суті.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

21.07.2017 між сторонами укладений договір № 120/2017 від 21.07.2017, за умовами якого позивач зобов`язується протягом терміну дії договору поставити й передати у власність відповідача, а останній зобов`язується прийняти та оплатити майно (далі - товар), перелік , кількість і вимоги якого визначаються специфікацією та технічним завданням, які з моменту підписання сторонами й проставляння печаток сторін, є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна сума договору визначається сумарною вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій та вартістю пусконалагоджувальних робіт, що будуть проведені на базі покупця та на місці експлуатації товару.

Вартість товару та робіт погоджена сторонами у специфікації включає вартість пакування, транспортування на базу покупця (м. Суми, Україна) та вартість пусконалагоджувальних робіт на базі покупця та в організації, що буде експлуатувати товар.

Оплата товару здійснюється в порядку, на умовах та в строки визначені специфікацією (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.4. договору, зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється в порядку на умовах та строки визначені специфікацією.

Відповідно до п. 3.4. договору, право власності, а також ризики випадкового ушкодження або знищення товару переходять від постачальника покупцеві в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця у пункті поставки (база покупця, м. Суми, Україна). Доставку товару здійснює постачальник. Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення товару, є дата, зазначена представником покупця на товаросупроводжувальних документах (видаткова, товаротранспортна накладну).

За умовами п. 3.5. договору, зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця у вищезазначеному пункті поставки за умови точної відповідності поставленого товару договору та відповідній специфікації по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання постачальником супроводжувальних документів.

Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, а також проставляння печаток сторін (при наявності). Сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору встановлюється від дати набрання договором чинності та до 31 грудня 2018року. У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань (п.п. 9.1.-9.3. договору).

Згідно зі специфікацією № 1 до договору, позивач зобов`язався поставити відповідачу товар загальною вартістю 7 398 000 грн. 00 коп., а також виконати пусконалагоджувальні роботи на базі покупця та експлуатуючої організації вартістю 30 000 грн. 00 коп. У специфікації сторонами визначені строки оплати: платіж N1 - 3 000 000 грн. (100 000 Євро) - протягом 10 днів від дати підписання договору; платіж N2- 3 900 000 грн. (130 000 Євро) - протягом 15-30 днів від дати першого платежу, через 3 дні з дати отримання покупцем письмового повідомлення про готовність товару до поставки; платіж N3 - 498 000 грн. (16 600 Євро) - протягом 3-х днів від дня передачі товару покупцю; платіж N4 - 30 000 грн. (1 000 Євро) - протягом 3-х днів від дати підписання акту виконаних пусконалагоджувальних робіт на базі експлуатуючої організації. Строк поставки товару - протягом 90 календарних днів від дати повної оплати першого платежу та своєчасної оплату другого платежу.

За умовами п. 4, п. 5 специфікації, термін виконання пусконалагоджувальних робіт на базі покупця - 7 робочих днів. Дату початку робіт визначає покупець та письмово сповіщає постачальника не пізніше 3-х календарних днів до їх початку. Термін виконання пусконалагоджувальних робіт на базі експлуатуючої організації - 7 робочих днів. Дату початку робіт визначає покупець та письмово сповіщає постачальника не пізніше 3-х календарних днів до їх початку. Здача приймання робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт. Роботи вважаються виконаними з дати підписання акту.

01.08.2017 відповідачем в рахунок оплати товару було сплачено 3000000 грн., 22.09.2017 - 2000000 грн., 30.11.2017 - 1000000 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 29-32).

Згідно з видатковими накладними № 03 від 04.12.2017, № 4 від 14.12.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 401 000 грн. (а.с. 24,26).

20.12.2017 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з якою, у зв`язку з затримкою фінансування за договором №120/2017 від 21.07.2017, сторони домовились про наступне: постачальник передає покупцю 2 (два) останні приводи компресорних установок (№4 та №5). Покупець зобов`язується перерахувати постачальнику 400 000 грн, в т.ч. ПДВ, в рахунок боргу за поставлені приводи компресорних установок до 15.01.2018. Решту боргу в сумі 998 000 грн, в т.ч. ПДВ, покупець перераховує постачальнику протягом 5 днів від здачі товару та робіт замовнику.

Згідно з видатковою накладною № 05 від 21.12.2017 позивачем відповідачу поставлено товар на суму 2997000 грн. (а.с. 28).

Таким чином всього за договором позивач передав відповідачу товар вартістю 7 398 000 грн. 00 коп.

26.01.2018 відповідачем в рахунок оплати товару було сплачено 398 000 грн., 12.04.2018 - 200 000 грн., 20.04.2018 - 200 000 грн., 10.07.2018 - 100 000 грн., 09.08.2018 - 100 000 грн., 28.12.2018 - 70 000 грн. (а.с. 33-38).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що згідно з інформацією, яка отримана від відповідача, останній виконав свої зобов`язання перед замовником та отримав розрахунок за поставку 5 квітня 2018 року в повному обсязі. Однак товар, поставлений позивачем за договором повністю та своєчасно відповідач не оплатив, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 330 000 грн. 00 коп. за поставлений товар з 05.04.2018. Крім того, позивачем були виконані пусконалагоджувальні роботи на базі покупця у грудні 2017 року вартістю 15 000 грн., акти виконаних робіт передані відповідачу, однак не повернуті позивачу.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання та їх оплати.

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, що містить ознаки договору надання послуг в частині виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання.

Правове регулювання договору здійснюється за правилами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За приписами ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно зі ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 692, 694 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вказано вище, згідно з додатковою угодою № 2 від 20.12.2017, у зв`язку з затримкою фінансування за договором №120/2017 від 21.07.2017, сторони змінили строки оплати товару, що визначений у специфікації № 1 та погодили, що решту боргу в сумі 998 000 грн, в т.ч. ПДВ, покупець перераховує постачальнику протягом 5 днів від здачі товару та робіт замовнику.

Вартість товару в розмірі 998 000 грн. визначена сторонами у п. 1.3. додаткової угоди як борг.

Вказана умова свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату (сплатити борг) із настанням певної події, а саме передачі товару та робіт замовнику, що є відкладальною обставиною у розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України.

Станом на час розгляду справи позивачем не доведено настання обставини, з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару у повному обсязі.

Твердження позивача про те, що товар був переданий відповідачем замовнику 05.04.2018 не підтверджені жодними доказами.

Цей факт повністю заперечується відповідачем.

Водночас, судом встановлено, що поставка товару на користь відповідача відбулася ще у 2017 році, що підтверджується видатковими накладними № 03 від 04.12.2017, № 4 від 14.12.2017, № 05 від 21.12.2017 та не заперечується відповідачем.

За умовами п. 3.4. договору, право власності на товар переходить від постачальника покупцеві в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця у пункті поставки (база покупця, м. Суми, Україна). Датою переходу права власності є дата, зазначена представником покупця на товаросупроводжувальних документах (видаткова, товаротранспортна накладні).

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведені положення чинного законодавства дають підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будуть взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Відсутність узгодженого сторонами способу контролю за процесом передачі товару замовнику, не зазначення сторонами у договорі, хто саме є замовником, підстав та порядку передачі товару, унеможливлює з`ясування обставин, від настання яких залежить виникнення обов`язку відповідача з оплати отриманого товару.

На думку суду, така умова договору про оплату товару протягом 5 днів від здачі товару та робіт замовнику , суперечить принципам розумності та справедливості, хоча і погоджена сторонами.

Не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його передачі замовнику, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні 31.07.2019, відповідач мав намір укласти договір поставки обладнання з одним із структурних підрозділів Укргазвидобування за тендером. Однак тендер не відбувся, поставлений позивачем товар станом на сьогоднішній день остаточному замовнику не переданий .

Той факт, що товар не переданий замовнику відповідач підтвердив у поясненні (вх. № 6751 від 20.08.2019).

Таким чином, відповідачу було добре відомо, що обставина, з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару у повному обсязі, не настане.

Про вказане, на думку суду, також свідчать дії відповідача щодо оплати частини боргу в сумі 667 000 грн. 00 коп. до настання обставини - передачі товару та робіт замовнику.

Разом з цим, ознакою договору купівлі-продажу є те, що такий договір є завжди оплатним договором - при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в договорі.

Відмова відповідача від оплати у повному обсязі товару, у зв`язку з не передачею такого товару третій особі, суперечить вимогам чинного законодавства, що регулюють правовідносини сторін за договором поставки (договором купівлі-продажу), порушує баланс інтересів сторін.

Посилання відповідача на те, що позивачем не подано доказів передачі відповідачем товару замовнику суд вважає зловживанням своїми правами, оскільки виходячи з умов договору, позивач не має ніякого відношення до правовідносин відповідача з замовником, який тим більше, в договорі конкретно не зазначений.

Оскільки відповідач не подав доказів на підтвердження вчинення дій з метою передачі товару замовнику (листування, пропозиції, проект договору, документи на участь у тендері, тощо), суд приходить до висновку, що останнім не було здійснено відповідних дій, що свідчить про недобросовісне перешкоджання відповідачем настанню відповідної обставини, з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару у повному обсязі, що є для нього невигідним.

Наявність ознак зловживання відповідачем правом на оплату товару, отриманого у власність ще у 2017 році, правомірно може кваліфікуватися судом як недобросовісне перешкоджання.

На підставі викладеного, суд застосовує до спірних правовідносин положення ст. 13 та ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України та визнає обставину такою, що настала, припинивши тим самим, зловживання відповідачем своїм правом.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем товару, останнім наявність заборгованості за товар в сумі 330 000 грн. 00 коп. не спростовано, товар перебуває у власності відповідача з грудня 2017 року, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 330 000 грн. 00 коп. основного боргу.

Разом з цим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 15 000 грн. 00 коп. заборгованості за виконані пусконалагоджувальні роботи на базі відповідача, оскільки позивачем не подано належним та допустимих доказів на підтвердження виконання робіт, зокрема підписаного сторонами акту виконаних робіт, як це передбачено у специфікації № 1, не подано доказів існування такого акту та доказів передачі його відповідачу для підписання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3. договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від вартості специфікації, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення оплати.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 159 330 грн. 00 коп. пені, нарахованої на підставі п. 6.3. договору, виходячи з вартості не оплаченого товару станом на 05.04.2018, 35259 грн. 00 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 10 520 грн. 00 коп. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 05.04.2018 по 10.04.2019, в межах поданого розрахунку, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати товару в сумі 400 000 грн. 00 коп. до 15.01.2018 згідно з п. 1.2. додаткової угоди № 2 від 20.12.2017.

01.08.2017 відповідачем в рахунок оплати товару було сплачено 3000000 грн., 22.09.2017 - 2000000 грн., 30.11.2017 - 1000000 грн. Наступний платіж було здійснено відповідачем 26.01.2018 в сумі 398 000 грн.

Заборгованість згідно з п. 1.2. додаткової угоди станом на 05.04.2018 становила 2000 грн. 00 коп. та була сплачена відповідачем 12.04.2018 шляхом перерахування оплати в сумі 200 000 грн.

Таким чином, в межах поданого розрахунку, правомірним є нарахування 3% річних в сумі 1 грн. 15 коп., пені в сумі 13 грн. 04 коп. (в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України) за період з 05.04.2018 по 11.04.2018, виходячи з суми заборгованості в розмірі 2000 грн. 00 коп. Інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період відсутнє.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 159 316 грн 96 коп., 3% річних в сумі 10518 грн 85 коп. та інфляційних втрат в сумі 35259 грн 00 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю, оскільки станом на 05.04.2018 зобов`язання з оплати 998 000 грн. 00 коп. не настало, що встановлено судом. Зокрема, позивачем не доведено настання обставини, з якою сторони узгодили настання обов`язку з оплати отриманого товару у повному обсязі станом на 05.04.2018. Висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу не звільняють позивача від необхідності доведення стягуваних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат із зазначенням обґрунтованої та підтвердженої належними доказами дати виникнення прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (пр. Курський, буд. 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 00220434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера" (пр. Перемоги, буд. 68/1, офіс 62, м. Київ, 03131, код ЄДРПОУ 19479258) 330 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлене обладнання за договором № 120/2017 на виготовлення і поставку приводу компресорної установки на базі газо-поршневого двигуна, укладеного між сторонами 21.07.2017, 13 грн. 04 коп. пені, 1 грн. 15 коп. 3 % річних, 4950 грн 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 18.09.2019

Суддя Є.А. Жерьобкіна