Постанова

від 17.09.2019 по справі 146/500/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/500/19

Провадження № 22-ц/801/1866/2019

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 рокуСправа № 146/500/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу № 146/500/19 за позовом ОСОБА_1 до Вилянської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2019 року, повний текст якого складено 01 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Скаковської І.В.,

встановив:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вилянської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на домоволодіння, яке розташоване за адресою, АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є спадкоємцем після своєї матері за заповітом - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина на майно, зокрема на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке остання успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном, як така, що була зареєстрована та постійно проживала у спадковому домоволодінні.

У строки, встановлені законом, позивач подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері, однак у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на будинок.

Оскільки у позивача відсутня можливість для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, єдиним способом захисту спадкових прав є звернення до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено, що її мати ОСОБА_2 фактично вступила в управління або володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , а також не доведено, що покійні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , були чоловіком та дружиною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначала, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі щодо прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 шляхом вступу в управління майном, а саме довідці виконавчого комітету Вилянської сільської ради №203 від 29 березня 2019 року про те, що спадкодавець була зареєстрована і до дня смерті проживала в буд. АДРЕСА_1 .

Докази на підтвердження факту сімейних зв`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не були додані до позовної заяви, оскільки були отримані після звернення з позовом, при цьому такі докази були подані у підготовчому судовому засіданні, проте з невідомих причин не були долучені до матеріалів справи.

10 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів: копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 від 07 лютого 1950 року, копію свідоцтва про шлюб позивача від 28 вересня 1975 року, копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від 07 березня 1975 року, копію довідки Вилянської сільської ради №267 від 21 травня 2019 року.

Доводи клопотання обґрунтовувала тим, що вказані документи мають значення для правильного вирішення справи, проте не були подані до суду першої інстанції разом з позовною заявою, оскільки були отримані після звернення з позовом до суду. Через свою правову необізнаність вказані документи були подані не через канцелярію суду, а за твердженням позивача були безпосередньо подані головуючому судді перед початком судового засідання.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву по розгляд справи у її відсутність, вимоги апеляційної скарги підтримала.

Представник відповідача - Вилянської сільської ради Томашпільського району в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 06 вересня 2019 року за підписом в.о. сільського голови Олійник Т.Д. надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належав будинок з належними до нього будівлями під АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок, виданим виконавчим комітетом Томашпільської районної ради народних депутатів Вінницької області від 21 травня 1987 року. Право власності зареєстровано Могилів-Подільським міжміським бюро технічної інвентаризації (а.с. 12-13).

Рішенням Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області від 22 лютого 2016 року №51 вулицю Леніна перейменовано на вулицю Молодіжна (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що Томашпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області вчинено актовий запис за № 75 (а.с. 5).

27 січня 2000 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно з яким все своє майно, де воно б не знаходилось і з чого б не складалося, все те, що за законом на день її смерті буде їй належати, в тому числі будинок, надвірні споруди та земельний пай в КСП Вила , що знаходиться в с. Вила Томашпільського району Вінницької області заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Вилянської сільської ради Стебельською В.І., зареєстровано в реєстрі за №4 (а.с. 15).

Як видно з копії спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_2 №12/2019, 15 січня 2019 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері звернулася ОСОБА_1 (а.с. 26).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Вилянської сільської ради №203 від 29 березня 2019 року, матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і до дня смерті постійно проживала в АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Письмовим повідомленням від 30 березня 2019 року за №89/02-14 державний нотаріус Томашпільської державної нотаріальної контори Іськова Н.М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю оригінала правовстановлюючого документа на нерухомість відповідно до п. 10, п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5 ( а.с. 16).

До поданого в апеляційний суд клопотання по долучення до матеріалів справи доказів, ОСОБА_1 були додані:

копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 07 лютого 1975 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ;

копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 від 07 лютого 1950 року, згідно з яким батьками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 від 28 вересня 1975 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу Насвіщук ;

довідка виконавчого комітету Вилянської сільської ради Томашпілсьького району Вінницької області № 267 від 21 травня 2019 року про те, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом у будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин другої - третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, відповідно до частин другої, восьмої, десятої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Доводи позивача про те, що ці докази подавалися нею до суду першої інстанції не підтверджені у встановленому законом порядку.

Проте, апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до п. 3 ч.1 ст. 189 ЦПК України одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі ; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше (п.п.5, 6, 7, ч. 2 ст. 197 ЦПК України).

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Водночас пунктами третім - четвертим частини п`ятої ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, та підтверджується технічним записом у підготовчому судовому засіданні 22 травня 2019 року суд не з`ясував у позивача ОСОБА_1 чи нею були подані всі докази на підтвердження обставин, викладених у позові, не скористався своїм правом роз`яснити, які обставини входять до предмета доказування та які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи та наслідки вчинення чи невчинення відповідних процесуальних дій.

Поряд з цим, однією із підстав для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції вказав на відсутність доказів, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були чоловіком та дружиною.

Таким чином, суд першої інстанції не виконав вимог, встановлених статтею 12 ЦПК України, не роз`яснив позивачеві наслідків неподання відповідних доказів, чим не сприяв останній у реалізації її прав.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 N 14).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що подані позивачем ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції докази мають істотне значення для правильного вирішення справи, які не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, а тому такі докази беруться апеляційним судом до уваги.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.(ч.ч.ё1,2 ст. 77 ЦПК України)

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Статтею 524 ЦК УРСР (1963 року, чинного на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (ст. 529 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 548 ЦК України ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За змістом ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 18 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.1994 року № 152/361, в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 (далі- Інструкція) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Суд першої інстанції дійшовши висновку про те, що позивачем не доведено обставин, що ОСОБА_2 вступила в управління майном після смерті ОСОБА_3 , не надав належної оцінки довідці виконавчого комітету Вилянської сільської ради №203 від 29 березня 2019 року про те, матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована і до дня смерті постійно проживала в АДРЕСА_1 (а.с. 14), а також не навів мотивів, з яких судом цей доказ було відхилено.

Також проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 до дня відкриття спадщини після смерті останнього, 10 вересня 1997 року, підтверджується довідкою виконавчого комітету Вилянської сільської ради Томашпільського району №267 від 21 травня 2019 року.

Отже, обставини прийняття матір`ю позивача ОСОБА_2 спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління майном, підтверджені належними та допустимими доказами.

За змістом статей 1216 - 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1222, статтею 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому (ч.1 ст. 1236 ЦК України).

За змістом статей 1268,1269,1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, позивачем ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління майном, зокрема, домоволодінням, яке розташоване за адресою, АДРЕСА_1 .

Вказане майно за приписами ст. 548 ЦК України ЦК УРСР (1963 року) належало ОСОБА_2 з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 і увійшло до складу спадщини після її смерті.

ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 за заповітом у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Підставою звернення ОСОБА_1 з позовом до суду для захисту своїх спадкових прав була відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дій - видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове будинковолодіння.

У зв`язку з цим, вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, та підлягають до задоволення.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає до скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 376, 381,382, 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, посвідченим секретарем Вилянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області Стебельською В.І. 27 січня 2000 року, зареєстрованим в реєстрі за №4 після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Позивач: ОСОБА_1 - зареєстроване місце проживання- АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5

Відповідач: Вилянська сільська рада - місце знаходження, Вінницька область, Томашпільський район, село Вила, вулиця Молодіжна, будинок 7, код ЄДРПОУ 04526058.

Повний текст постанови складено 18 вересня 2019 року

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник