Рішення

від 19.09.2019 по справі 520/4408/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/4408/17

Провадження № 2/520/624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

прокурора - Венргін Д.С.,

представника позивача ОМР - Юраш В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2017 року заступник прокурора Одеської області звернулася до суду з позовом, в якому просить витребувати у ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,02 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , та має кадастровий номер 5110136900:45:008:0021, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади м. Одеси безпідставно, а ОСОБА_2 на момент укладання договору купівлі-продажу не мала права її відчужувати, у зв`язку з чим остання підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді від 13.04.2017 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання.

Одночасно з подачею позову заступник прокурора звернулась до суду з заявою, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 0,0200 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0021.

Ухвалою суду від 13.04.2017 року вказане клопотання було задоволено в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.07.2017 року, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про залучення ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, посилаючись на те, що саме у неї його довіритель придбала спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, а від так у відповідності ст. 661 ЦПК України набула права вимоги відшкодування завданих збитків у розмірі вартості земельної ділянки.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 липня 2019 року ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) було залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову.

В ході судового засідання, яке відбулось 11.08.2017 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив зупинити провадження у даній справі до завершення апеляційного розгляду справи № 520/4785/14-ц.

Ухвалою суду від 11 серпня 2019 року клопотання представника відповідача задоволено, зупинено провадження по справі № 520/4408/17 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 520/4785/14-ц за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції та Управління Державного агентства земельних ресурсів у м. Одесі Одеської області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Через досить тривале зупинення провадження судом було перевірено відомості Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що 12 червня 2019 року ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду було закрито провадження за апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2015 року у справі № 520/4785/14-ц.

Отже, на теперішній час набрало законної сили рішення у цивільній справі № 520/4785/14-ц , а від так необхідність у зупиненні провадження по даній справі відпала.

У зв`язку з чим ухвалою суду від 04 липня 2019 року провадження у справі було поновлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

В судовому засіданні представник прокуратури Вергін Дмитро Сергійович та представник Одеської міської ради - Юраш Віталій Віталійович позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від них до суду не надійшло.

Суд, вислухавши прокурора та представника ОМР, оглянувши матеріали по справі, вважає, що поданий позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.158 Земельного Кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

У судовому засіданні встановлено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2008 року було визнано дії Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради про відмову безоплатно передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для ведення індивідуального садівництва - незаконними, та такими, що порушують права ОСОБА_4 , визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,10га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення індивідуального садівництва, зобов`язано ДП ЦДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах в особі його Одеської регіональної філії зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,10га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення індивідуального садівництва, а також зобов`язано Управління земельних ресурсів м. Одеси видати та підписати ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,10га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення індивідуального садівництва.

На підставі зазначеної постанови суду ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1 , та 19.09.2008 року уклала зі ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продала їй спірну земельну ділянку загальною площею 0,02 га та уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продала їй спірну земельну ділянку загальною площею 0,04 га.

На підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0200 га, розташовану в АДРЕСА_1 , серії ЯЖ № 474121.

В свою чергу ОСОБА_5 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0400 га, розташовану в АДРЕСА_1 , серії ЯЖ № 474120. Та в подальшому ОСОБА_5 22.12.2012 року, на підставі договору дарування, передала зазначену земельну ділянку ОСОБА_6 , в зв`язку з чим кадрова отримала у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0400 га, розташовану в АДРЕСА_1 , про що до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 474120 було внесено відповідний запис. 21.05.2014 року ОСОБА_6 на підставі зазначеного держакту та супутніх документів було отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини становленні рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року у справі № 520/4785/14-ц, що у відповідності до ч. 3 ст.. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаним рішенням було задоволено позов заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи - Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції та Управління Державного агентства земельних ресурсів у м. Одесі Одеської області, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним Державний акт серії ЯЖ № 315570 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер5110136900:45:008:0016) площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстрований в реєстрі № 8760. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстрований в реєстрі № 8753. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №474120 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:008:0023) площею 0,0400 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:45:008:0023) площею 0,0400 га від 21.05.2014 року №13193356. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:45:008:0023) площею 0,0400 га, видане реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області (серія НОМЕР_1 595186, індексний номер 21912428) ОСОБА_6 . Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №474121 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:008:0021) площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:008:0021) площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси. Витребувано у ОСОБА_6 земельну ділянку (кадастровий номер 5110136900:45:008:0023) площею 0,0400 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на користь територіальної громади міста Одеси. Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши що воно є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції (вул. Старицького, 10, м. Одеса, 65036) реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0200 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та для внесення Управлінням Державного агентства земельних ресурсів у м. Одесі Одеської області (вул. Космонавтів, 36, АДРЕСА_3 Одеса, 65078) відповідних змін у Поземельну книгу. Визначено порядок виконання судового рішення, вказавши що воно є підставою для скасування Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції (вул. Старицького, 10, м. Одеса, 65036) реєстрації права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0400 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та для внесення Управлінням Державного агентства земельних ресурсів у м. Одесі Одеської області (вул. Космонавтів, 36, АДРЕСА_1 , 65078) відповідних змін у Поземельну книгу.

Слід зазначити, що під час розгляду даної справи, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2014 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в тому числі й на земельну ділянку загальною площею 0,02 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , та має кадастровий номер 5110136900:45:008:0021.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.05.2016 року виключено з резолютивної частини рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2015 року висновки щодо визначення порядку виконання судового рішення, в іншій частині рішення залишено без змін.

В подальшому ухвалою судді судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 21.07.2017 року було задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Поновлено представнику строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року, та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року

Проте згодом, ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного суду від 12.06.2019 року було закрито провадження за апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2015 року у справі № 520/4785/14-ц.

Разом з тим, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 84303400 від 05.04.2017 року вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу Серія та номер 5373 від 22.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В., ОСОБА_2 було відчужено спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , за якою на теперішній час і зареєстровано право власності.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. В даному випадку таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. г) ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку виникає із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст.78 Земельного кодексу України, ст.373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.І ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.І ст.153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст.152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

Згідно ч.2 ст.90 Земельного кодексу України - порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міста, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно вимог абзацу першого пункту 12 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка, знаходиться в межах м. Одеси, розпорядження нею відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України належить Одеській міській раді.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом частини 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній станом на 2007 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Ст. 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень місцевих рад.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що спірна земельна ділянка, яка розташована в межах м. Одеси, перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради і вибула з її володіння поза волею власника.

Згідно з частиною 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 25, 26 постанови пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , згідно положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Під час відчуження об`єктів комунальної власності воля територіальної громади, як власника майна, оформлюється, відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рішенням органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, територіальна громада, як власник об`єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Тобто, воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

А тому, здійснення відповідною радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади, як власника, на вибуття такого майна з його (власника) володіння.

Такого висновку щодо застосування положень ст. 388 ЦК України дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13 та у постанові від 11 квітня 2014 року у справі № 6-52цс14, стосовно того, що за змістом частини 1 статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але у подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р № 9 Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсним містить роз`яснення стосовно того, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Вирішуючи дану справу, суд також враховує, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже здійснення відповідною радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі територіальної громади, як власника, на вибуття такого майна з його (власника) волі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У відповідності до ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно частини 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, та відшкодування збитків.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства суд дійшов до висновку, що позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради обґрунтований, заявлений відповідно до чинного законодавства, а від так підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 1 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 2400 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.16, 328, 330, 388, ЦК, ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовну заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради земельну ділянку загальною площею 0,02 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , та має кадастровий номер 5110136900:45:008:0021.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області на рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (юридична поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, тел. 048 7319800, неприбуткова організація) сплачений судовий збір у загальному розмірі 2400 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2019 року