Рішення

від 29.08.2019 по справі 160/5377/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Справа № 160/5377/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною завою Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеславський тракторний завод" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ :

11.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Січеславський тракторний завод (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39421732) про коригування митної вартості товарів від 03.06.2019 року за №UA110000/2019/200096/2.

12.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Січеславський тракторний завод до Дніпропетровської митниці ДФС залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У вказаний строк позивачем недоліки були усунуті.

13.06.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.05.2019 року до Дніпропетровської митниці ДФС, для митного оформлення в режимі імпорту придбаного в Словаччині автомобіля Mersedes-Benz GLE 350 d (2016 року випуску, № НОМЕР_1 номер кузова, стан-після пожежі), позивачем подана митна декларація № UA110150/2019/223750 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору), відповідно до ст. ст. 57-58 Митного кодексу України. Для підтвердження митної вартості,на підставі положень ч.2 ст.53 Митного Кодексу України, позивачем були надані документи, а саме: контракт від 17.04 2019 року №2019043; інвойс та фактура від 17.04.2019 року №2019043; платіжне доручення SWIFT від 23.04.2019 року; рахунок за транспортно-експедиційні послуги від 03.05.2019 року. Проте, 03.06.2019 року відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/200096/2, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 10000 євро до 30300,54 євро та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних товарів. Позивач вважає, що надані до декларації до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену вартість транспортного засобу. У зв`язку з чим, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

05.07.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу - автомобіль легковий Mersedes-Benz GLE 350 D 4 MATIC, номер кузова № НОМЕР_1 , тип двигуна-дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2987 куб.см., потужність - 190 кВт, екологічна норма - не нижче ЄВРО-2, дата виготовлення-01.03.2016 року, колір - чорний, дата першої реєстрації -17.03.2016 року, після пожежі, шляхом подання електронної декларації № UA110150/2019/223750. Під час здійснення Дніпропетровською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, наданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № UA110150/2019/223750 від 24.05.2019 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 10000 євро, шляхом електронного декларування за електронною митною декларацією № UA110150/2019/223750 від 24.05.2019 року. За даною ЕМД згенеровано наступні ризики за АСАУР: 103-1, 105-2, 106-2. Враховуючи виявлені у ході перевірки дані у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження ціни, що фактично сплачена, відсутність перекладів документів, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати, відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, п.2 ст. 58 МКУ. Митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-b - метод за ціною договору щодо подібних товарів відповідно до наявної у органу і зборів інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше ввезеного, відповідно до положень статті 60 Митного кодексу України, у зв`язку з неможливістю застосувати інші методи та розрахована на рівні 30100,00 євро. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.06.2019 року за №UA110000/2019/200096/2 прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства.

25.07.2019 року позивач подав відповідь на відзив, у якому вказує на те, що відповідно до наданого митницею витягу із АСМО Інспектор позивачу не зрозуміло, чому при здійсненні коригування митної вартості відповідачем не використані 2-й та 3-й методи митної вартості. Також позивач зазначив, що ним вже здійснювалось митне оформлення аналогічного товару за МД від 20.03.2019 року №UA110150/2019 212331, за яким митне оформлення зазначеного товару здійснено за основним (першим) методом. Крім того, позивач просить до спірних правовідносин застосувати ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, взявши до уваги правові позиції Верховного Суду.

05.08.2019 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких виклав свою незгоду з аргументами позивача, зазначив, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Сторони у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

29.08.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.ст.205, 243 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.

24.05.2019 року позивач подав до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA110150/2019/223750 для здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту - автомобіль легковий Mersedes-Benz GLE 350 D 4 MATIC, номер кузова № НОМЕР_1 , тип двигуна-дизельний, робочий об`єм циліндрів - 2987 куб.см., потужність - 190 кВт, екологічна норма - не нижче ЄВРО-2, дата виготовлення-01.03.2016 року, колір - чорний, дата першої реєстрації - 17.03.2016 року, після пожежі, ввезений на митну територію України на підставі Контракту №2019043 від 17.04.2019 року, укладеного з компанією Autoinvest.sk.s.r.o. Митна вартість товару заявлена декларантом за ціною договору (контракту), відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

До митної декларації № UA110150/2019/223750 від 24.05.2019 року були додані документи на підтвердження митної вартості товару: інвойс та фактура №2019043 від 17.04.2019 року, контракт від 17.04.2019 року №2019043, платіжне доручення SWIFT від 23.04.2019 року, рахунок за транспортно-експедиційні послуги від 03.05.2019 року, міжнародна митна декларація країни відправника № 19SK6163EX90377300 від 18.04.2019 року; висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу від 03.05.2019 року №960т19.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2 та п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності) відповідні документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- транспортні (перевізні) документи;

- якщо рахунок від перевізника від 03.05.2019 року сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються партії оцінюваного товару.

Станом на 03.06.2019 року імпортером протягом строку, передбаченого ч. 3 ст. 53 МК України не надано додаткові документи.

За наслідками проведення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товару, консультації з декларантом, розгляду поданих ним документів до митного оформлення та додатково наданих, відповідачем прийнято рішення від 03.06.2019 року №UA110000/2019/200096/2, яким скориговано митну вартість товару заявленого до митного оформлення в сторону збільшення з 10000 євро до 30300,54 євро, із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо подібних товарів.

Не погодившись з такими рішеннями Дніпропетровської митниці ДФС позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року (надалі - МК України).

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, встановлені розділом III МК України і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як визначено ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до норм ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Поставка оцінюваного товару заявлена до митного оформлення була здійснена на підставі контракту №2019043 від 17.04.2019 року, укладеного з компанією Autoinvest.sk.s.r.o.

Документами, що підтверджують митну вартість товарів, з огляду на положення ч.2 ст.53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

До митної декларації № UA110150/2019/223750 від 24.05.2019 року були додані документи на підтвердження митної вартості товару: інвойс та фактура №2019043 від 17.04.2019 року, контракт від 17.04.2019 року №2019043, платіжне доручення SWIFT від 23.04.2019 року, рахунок за транспортно-експедиційні послуги від 03.05.2019 року, міжнародна митна декларація країни відправника № 19SK6163EX90377300 від 18.04.2019 року; висновок експертного автотоварознавчого дослідження про оцінку транспортного засобу від 03.05.2019 року №960т19.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією № UA110150/2019/223750 від 24.05.2019 року згенеровано, в тому числі, форми митного контролю 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних накладних , 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів , 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів .

Посадовою особою митниці відповідно до п.1 ч.4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Як зазначає відповідач, за результатами такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять повних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підтягає сплаті за оцінювані товари.

Судом встановлено, що автомобіль Mersedes-Benz GLE 350 D 4 MATIC, 2016 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 був викуплений, відповідно до умов укладеного контракту №2019043 від 17.04.2019 року за 10000 євро, доставка вказаного автомобіля до митного кордону України коштувала 9000 грн. На підтвердження здійснення зазначених витрат та переказу коштів у з розмірі 10000 євро позивачем надано до суду та відповідачу копію виписки з ProcreditBank про здійснення SWIFT платежу від 23.04.2019 року, на суму 10000 євро та міжнародну товарно-транспортну накладну, згідно з якою перевізником - Дочірнім підприємством ГРИФ (ЄДРПОУ 32063564) - здійснене автомобільне перевезення до митного кордону зазначено автомобілю, що підтверджується рахунком на оплату від 03.05.2019 року.

Таким чином, заявлена позивачем митна вартість автомобіля підтверджується належними документами відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Окрім вказаного, суд також зазначає, що надані позивачем Дніпропетровській митниці ДФС документи, інвойс та довідка про здійснення SWIFT платежу в іноземній валюті, містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до поставки автомобіля, а відтак, й визначити дійсну вартість такого автомобіля.

Також як було встановлено судом, 03.05.2019 року позивач звернувся з заявою до судового експерта Пилипенко А.І. для визначення вартості пошкодженого легкового автомобіля - Mersedes-Benz GLE 350 D 4 MATIC, 2016 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , що ввозиться на митну територію України.

За результатом розгляду заяви позивача 03.05.2019 року судовим експертом Пилипенко А.І. надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження №960т19 про оцінку транспортного засобу, що ввозиться на митну територію України.

Відповідно до висновку №960т19 від 03.05.2019 року ринкова вартість транспортного засобу Mersedes-Benz GLE 350 D 4 MATIC, 2016 року, № НОМЕР_2 - 264128,04 грн., що згідно з офіційним курсом НБУ на 03.05.2019 року становить 8870,51 євро, з урахуванням пошкоджень.

Висновок №960т19 від 03.05.2019 року також містить наявний розрахунок вартості відновлювального ремонту досліджуваного транспортного засобу, проведений в калькуляції, згідно з яким загальна вартість ремонту складає 659731,29 грн.

При цьому, судом встановлено, що експерт ОСОБА_1 має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта - автотоварознавця за фахом згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційної комісії і атестацією судових експертів 12.2.-Визначення вартості колісних транспортних засобів і розміру збитків, завданого власнику транспортного засобу і стаж експертної роботи з 1996 року. Свідоцтво МЮ України №22 від 27.05.1999 року продовжено до 07.07.2020 року. Сертифікат вищого ступеню Союзу експертів України А №0025 від 16.10.2009 року.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість твердження відповідача щодо неприйняття висновку №960т19 від 03.05.2019 року про визначення вартості пошкодженого легкового автомобіля - Mersedes-Benz GLE 350 D 4 MATIC, 2016 року випуску, номер кузова № НОМЕР_2 , що ввозиться на митну територію України.

Крім того, відомості про технічний стан автомобіля містяться у складеному відповідачем Акті від 06.05.2019 року про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів.

Суд також звертає увагу на те, що приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених вище норм суд доходить висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

Крім того, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за ЕМД від 19.02.2019 № UА 209190/2019/023919. При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар. Таким чином, суд доходить висновку про те, що у відповідача були наявні всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішенням у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що митний орган не навів доказів того, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.06.2019 року за №UA110000/2019/200096/2 необхідно скасувати.

Також позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення №1054 від 15.05.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Січеславський тракторний завод зі сплати судового збору у сумі 1921 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 205, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Січеславський тракторний завод (вул. Мільмана, 110, м. Дніпро, 49049, код ЄДРПОУ 03588560) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39421732) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.06.2019 року за №UA110000/2019/200096/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39421732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Січеславський тракторний завод (код ЄДРПОУ 03588560) суму сплаченого судового збору в розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. відповідно до платіжного доручення № 1054 від 15.05.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський