Рішення

від 19.09.2019 по справі 460/1222/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2019 року м. Рівне №460/1222/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю "Клініка Євроклінікс" про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту (далі - позивач) інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс (далі - відповідач) про стягнення на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарської санкції в сумі 43453,33 та пені - 286,77грн., а всього - 43740,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.02.2019 відповідач подав до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ "Про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю". Вказує про те, що з поданого звіту вбачається, що на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників становить 15 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 43453,33 грн. Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають право працювати на робочих місцях - 1, працевлаштовано - 0, а не працевлаштовано - 1. Звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" у "рядок 06" відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу. Враховуючи викладене, просить суд позовну заяву задовольнити(а.с.4-8).

Ухвалою суду від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позов з додатками. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що з метою забезпечення гарантій зайнятості людей з інвалідністю в напрямку їх працевлаштування та укомплектування нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Товариством створено робоче місце, що підтверджується копією наказу № 65 від 30.12.2017 Про створення робочого місця для працевлаштування інваліда . Крім того, на виконання вимог Закону України Про зайнятість населення та Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, протягом 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс щомісячно подавало звіти форми № 3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося про створене вакантне робоче місце медичної сестри саме для інваліда. Звертає увагу, що протягом 2018 року було виконано усі встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування інвалідів. Якщо відповідачем вжито усі, передбачені чинним законодавством, заходи із працевлаштування інвалідів, то на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів необхідних професій (спеціальностей) для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися. З огляду на викладене, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с.18-25).

20.06.2019 Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало відповідь на відзив, в якому спростовувало аргументи відповідача, викладені у відзиві, та просило суд позов задовольнити повністю (а.с.29-31).

12.07.2019 стороною відповідача на адресу суду подано додаткові пояснення, в яких зазначалося, що покладені на товариство обов`язки, згідно із вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - виконано повністю.

В судове засідання призначене на 16.09.2019 о 12:30 год., представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача 16.09.2019 подав клопотання про розгляд справи без його участі, та долучив до справ витребувані судом докази.

Випадків, визначених пунктами 1 - 3, 5 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом не встановлено, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце його проведення, перешкоди для розгляду справи, передбачені статтею 205 КАС України - відсутні, та враховуючи подане клопотання відповідача та приписи ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалою від 16.09.2019 вирішив розгляд справи провести у письмовому провадженні, за наявними у суду матеріалами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли по справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII, встановлюються норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

26.02.2019 позивачем подано до відповідача Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми №10-ПІ. Відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 15 осіб; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 651,8 тис. грн.; середня заробітна плата штатного працівника - 43453,33 грн. (а.с.9).

Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що відповідачем порушено нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою обов`язок сплати адміністративного - господарських санкцій у сумі 43 453,33грн. згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII, та пені у сумі 286,77грн., а всього 43740,10грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 27.03.2017 № 477) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює організацію прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2 ст. 19 Закону №875-ХІІ).

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI визначено, що роботодавці зобов`язанні своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до абз. 1 п. 2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 22.03.2017 (далі - Порядок №70), звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (абз. 3 п. 2 Порядку №70).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) " та Порядку її подання", зареєстрованим Міністерством юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 (далі - Порядок №316) затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п.3 Порядку №316, звітність №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку(п.4 Порядку №316).

Пунктом 5 Порядку №316 передбачено, що звітність №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Отже, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону №875-XII).

Відповідно до ч.3 ст. 20 Закону №875-XII сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Разом з тим, ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №817/1188/18, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України повинні враховуватися судом при прийнятті рішення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс прийнято наказ за №65 від 30.12.2017 Про створення вакансії для особи з інвалідністю . Відповідно до п.1 створено вакансію на посаду сестра медична для особи з інвалідністю, з 01 січня 2018 року. Пунктом 2 затверджено та введено в дію з 01.01.2018 року штатний розпис в новій редакції у кількості 28 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 108 600грн.(а.с.25).

Разом з тим, директором Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс прийнято наказ за №1 від 02.01.2018 Про внесення змін до наказу №65 від 30.12.2017 року та внесено зміни до наказу №65 від 30.12.2017 року про створення вакансії для особи з інвалідністю, виклавши пункт 1 у наступній редакції:

1. Створити вакансію на посаду сестра медична для особи з інвалідністю з 01 лютого 2018 року .

2. У іншій частині наказ №65 від 30.12.2017 року залишено без змін(а.с.40).

На виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI та Порядку №316, відповідач 08.02.2018 подавав звітність "Інформацію про попит на робочу силу (вакансії)" форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося про створення вакантного 1 робочого місця сестри медичної, на яку могли бути працевлаштовані особи з інвалідністю, що також підтверджується відповіддю від 04.07.2019 №02-19/1418 Рівненського міського центру зайнятості (а.с.23, 64).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу судом не встановлено, позивачем про такі обставини також не зазначалося.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнювалася центром зайнятості протягом року з роботодавцем, у телефонному режимі.

Суд звертає увагу, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Однак, наявними доказами в матеріалах справи встановлено, що товариством створено вакансію на посаду "сестра медична" для особи з інвалідністю лише з 01 лютого 2018 року, що також не заперечуються відповідачем.

Відтак, докази того, що відповідачем створено вакансію на посаду сестра медична для особи з інвалідністю у січні 2018 року - у суду відсутні. Хоча на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом року.

З огляду на вказану обставину, підприємство сплатило адміністративно-господарську санкцію на нестворене робоче місце за січень 2018 року у розмірі 3621,11грн., підтвердженням чого є долучене до матеріалів справи платіжне доручення №662 від 12.08.2019.

Таким чином, з врахуванням здійсненої сплати позовні вимоги Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення адміністративного - господарських санкцій у сумі 43 453,33грн. - не підлягають задоволенню, так як відповідачем виконано усі, встановлені законодавством обов`язки із забезпечення створення робочих місць для осіб з інвалідністю, із лютого по грудень 2018 року, а за один місяць не створення робочого місця сплатив відповідний штраф.

Що стосується стягнення пені у сумі 286,77грн. суду необхідно звернути увагу на таке.

Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 № 223, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за № 552/13819 (далі - Порядок № 223), встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Відповідно до п.2.2. Порядку № 223, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем обраховано загальну суму пені, що необхідно сплатити - 286,77 грн. (26,07 грн. х 11 днів), де 26,07грн. - сума пені за один день прострочення.

Враховуючи те, що судом встановлено, що сума заборгованості відповідача становила 3621,11грн., розрахунковий розмір пені - 0,06%, сума пені за один день прострочення - 2,17грн. (3621,11грн.* 0,06%), кількість днів прострочення - 11. А тому загальна сума пені, що необхідно сплатити відповідачу становить 23,87грн. (2,17грн.*11).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову часткового та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс , на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пені у сумі 23,87грн.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Оскільки факт наявності у відповідача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивачем по справі - є суб`єкт владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Щодо прохання відповідача про стягнення витрат на професійну правову допомогу, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи містять додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги від 24.06.2019, укладеного між Адвокатським бюро Сулковський Богдан та партнери та Товариством з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс , акт виконаних робіт (наданих послуг) від 11.07.2019, платіжне доручення № 621 від 11.07.2019 про оплату адвокатських послуг у сумі 10 000,00грн.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 11.07.2019, із описом фактично виконаної роботи, адвокатським бюро здійснено:

1. Попереднє ознайомлення та опрацювання відповідної законодавчої бази. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи - 2 години, 2000,00гн.

2. Адвокатський запит - 1 година, 1000,00грн.

3. Підготовка процесуальних документів по справ - 5 годин, 5000,00грн.

4. Судове представництво (орієнтована кількість судових засідань - 2 засідання), 2 години, 2000,00грн.

А тому загальна сума витрат відповідача на правничу допомогу становить 10 000,00грн.

Позивач 18.07.2018 подав заперечення на клопотання про витрати на правничу допомогу, в яких просив суд врахувати, що справа не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому необхідним є зменшити суму витрат на правничу допомогу, яку належить стягнути з позивача - суб`єкта владних повноважень(а.с.67-68).

Що стосується заявленого розміру витрат на правничу допомогу в частині судового представництва - 2000,00грн., то у відповідності до протоколу судового засідання від 22.07.2019, на якому був присутній представник відповідача ОСОБА_1 Б.П., судове засідання тривало 45 хв., жодних інших судових засідань у справі не проводилося. А тому, суд вважає, що заявлена сума на судове представництво, із врахуванням тривалості судового засідання є обґрунтованою лише у сумі 750грн.

З огляду на надані докази на підтвердження понесення витрат відповідачем на надання правничої допомоги, та з врахуванням критеріїв оцінки розміру витрат на правничу допомогу визначених ст.134 КАС України, та враховуючи те, що позов підлягає до часткового задоволення, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс .

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Замкова, 10а, кв.1,м. Рівне,33000, ідентифікаційний код 13979356) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка Євроклінікс" (вул. С.Петлюри, 19,м.Рівне,33028, ідентифікаційний код 39442239) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс (вул. С.Петлюри, 19,м.Рівне,33028, ідентифікаційний код 39442239) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у сумі 23,87грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Замкова, 10а, кв.1,м. Рівне,33000, ідентифікаційний код 13979356) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс (вул. С.Петлюри, 19,м.Рівне,33028, ідентифікаційний код 39442239).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19 вересня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.