Постанова

від 11.12.2019 по справі 460/1222/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11805/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (прийняте у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у м. Рівне суддею Зозулею Д.П.) в адміністративній справі № 460/1222/19 за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Рівненське ОВ ФСЗІ) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс (далі - ТОВ Клініка Євроклінікс , Товариство) на користь Держави в особі Рівненського ОВ ФСЗІ адміністративно-господарські санкції в сумі 43 453,33 грн та пеню в сумі 286,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариством не виконано нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у звітному 2018 році у кількості - 1 особа.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Клініка Євроклінікс на користь держави в особі Рівненського ОВ ФСЗІ пеню у сумі 23,87 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського ОВ ФСЗІ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, на користь ТОВ Клініка Євроклінікс .

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Рівненське ОВ ФСЗІ, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; та за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 26.02.2019 відповідач подав до Рівненського ОВ ФСЗІ звіт форми № 10-ПІ Про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю , із якого видно, що на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників становить 15 осіб, а середньорічна заробітна плата штатного працівника - 43 453,33 грн. Відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність і мають право працювати на робочих місцях - 1, працевлаштовано - 0, а не працевлаштовано - 1. Звертає увагу на те, що згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у рядку 06 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому погодився із рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції надав правильну правову оцінку фактичним обставинам справи та вірно застосував норми законодавства, а наведені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони є не обгрунтованими та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства. Вказує, що Товариство в ході розгляду справи в суді першої інстанції надало належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що підтверджують здійснення ним усіх заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рівненське ОВ ФСЗІ подало відповідь на відзив, у якому не погодилося з доводами відзиву на апеляційну скаргу та просило суд скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 26.02.2019 ТОВ Клініка Євроклінікс подало до Рівненського ОВ ФСЗІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 15 осіб; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону Закон № 875-XII - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 651,8 тис. грн; середня заробітна плата штатного працівника - 43 453,33 грн (а.с. 9).

Рівненським ОВ ФСЗІ встановлено, що ТОВ Клініка Євроклінікс порушило нормативи робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що тягне за собою обов`язок сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 43 453,33 грн згідно із ч. 4 ст. 20 Закону № 875-XII, та пені у сумі 286,77 грн, а всього - 43 740,10 грн.

Проте, відповідач вказану суму адміністративно-господарських санкцій в добровільному порядку не сплатив, у зв`язку з чим контролюючий орган звернуся до суду з позовом про стягнення з Товариства адміністративно-господарських санкцій та пені.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що наявними у справі доказами підтверджено, що Товариство створило вакансію на посаду сестра медична для особи з інвалідністю лише з 01 лютого 2018 року, що також не заперечуються відповідачем.

Відтак, докази того, що відповідач створив вакансію на посаду сестра медична для особи з інвалідністю у січні 2018 року у суду відсутні. Хоча на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом року.

З огляду на вказане, підприємство сплатило адміністративно-господарську санкцію на нестворене робоче місце за січень 2018 року у розмірі 3621,11 грн, підтвердженням чого є долучене до матеріалів справи платіжне доручення № 662 від 12.08.2019.

Таким чином, з урахуванням здійсненої сплати позовні вимоги Рівненського ОВ ФСЗІ щодо стягнення адміністративного-господарських санкцій у сумі 43 453,33 грн не підлягають задоволенню, так як відповідач виконав усі встановлені законодавством обов?язки із забезпечення створення робочих місць для осіб з інвалідністю, із лютого по грудень 2018 року, а за один місяць - за нестворення робочого місця сплатив відповідний штраф.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції частково помилковими, виходячи з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Частиною першою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із частинами першою, третьою статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 цього ж Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Також, згідно із пунктом 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду).

Аналізуючи зазначені законодавчі норми, колегія суддів констатує, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості, однак Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

Судом встановлено, що директор ТзОВ Клініка Євроклінікс прийняв наказ за № 65 від 30.12.2017 Про створення вакансії для особи з інвалідністю . Відповідно до п. 1 створено вакансію на посаду сестра медична для особи з інвалідністю, з 01 січня 2018 року. Пунктом 2 затверджено та введено в дію з 01.01.2018 штатний розпис в новій редакції у кількості 28 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 108 600 грн (а.с. 25).

02.01.2018 директор ТОВ Клініка Євроклінікс прийняв наказ за № 1 від Про внесення змін до наказу № 65 від 30.12.2017 та вніс зміни до наказу № 65 від 30.12.2017 про створення вакансії для особи з інвалідністю, виклавши пункт 1 у такій редакції:

1. Створити вакансію на посаду сестра медична для особи з інвалідністю з 01 лютого 2018 року .

2. У іншій частині наказ № 65 від 30.12.2017 залишено без змін (а.с. 40).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ Про зайнятість населення (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Варто зауважити, що обов`язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року № 803-XII Про зайнятість населення , який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Отже з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів 3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 5 розділу І цього Порядку форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Цей Порядок набрав чинності 12 липня 2013 року, а тому з цієї дати встановлено обов`язок підприємств подавати форму 3-ПН не пізніше трьох (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) робочих днів з дати відкриття вакансії.

Тобто, на час спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов`язку підприємств подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю.

У 2018 році, за який до відповідача застосовано санкції, існував обов`язок підприємств подавати форму 3-ПН не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії.

Підтвердження актуальності вакансій роботодавцем законодавством на час спірних правовідносин не передбачено.

Таким чином, у відповідності до частини 1 статті 19 Закону № 875-ХІІ, у відповідача обов`язок щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда виник з 01.01.2018, оскільки на підприємстві вже працювало більше 8 осіб. Відповідно у відповідача виник обов`язок щодо подання звітності за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , який він повинен був подати не пізніше 04.01.2018.

Проте, підприємство відповідного робочого місця для інваліда не створило, у зв`язку з чим самостійно сплатило адміністративно-господарські санкції за нестворене робоче місце за січень 2018 року у розмірі 3621,11 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 662 від 12.08.2019.

Така сплата, на переконання колегії суддів, підтверджує часткове визнання позову Товариством.

А відповідний звіт за формою № 3-ПН Товариство подало лише 08.02.2018, що свідчить про порушення ним вимог Закону № 875-ХІІ щодо забезпечення виконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів у 2018 році.

З урахуванням подачі звіту форми № 3-ПН 08.02.2018 та добровільної сплати Товариством адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце за січень 2018 р., Товариство зобов`язане сплатити адміністративні санкції ще за 8 днів лютого 2018 року, що складає:

43 453,33 грн (фонд оплати плаці) : 365 днів (кількість днів у році) Ч 8 днів лютого = 952 грн 40 коп.

А розмір пені від цієї суми (станом на час звернення Рівненського ОВ ФСЗІ до суду) буде складати:

17,5 % річних (облікова ставка НБУ) Ч 120 % (відсотки від ставки НБУ для розрахунку розміру пені : 100 : 365 (кількість днів у році) Ч 11 днів (кількість днів прострочення станом на час звернення до суду з цим позовом) Ч 952,40 грн = 6,29 грн.

Тобто, загальний розмір пені, який необхідно стягнути з Товариства, буде складати 30 грн 16 коп. (6,29 грн + 23,87 грн = 30,16 грн), де 23 грн 87 коп. - сума пені, визначена судом першої інстанції на суму добровільно сплачених Товариством санкцій за січень 2018 року, яка не була оскаржена Товариством і з якими воно фактично погодилось у відзиві на апеляційну скаргу).

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що внесення наказом № 1 від 02.01.2018 змін до наказу № 65 від 30.12.2017 Про створення вакансії для особи з інвалідністю юридичного значення для спірних правовідносин не має.

За приписами частин першої та пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

А відповідно до частин третьої, шостої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи зазначене, а також те, що Товариство не оскаржувало визначений судом першої інстанції розмір пені в сумі 23,87 грн і задоволеного судом розміру витрат на правничу допомогу - 7000 грн, сума витрат на професійну допомогу, яку необхідно стягнути на користь Товариства (пропорційно до суми задоволених вимог) буде складати:

7000 грн - 7000 грн Ч (3621,11 грн + 952,40 грн + 6,29 грн +23,87 грн) : 43 740,10 грн = 6263 грн 25 коп,

де 3621,11 грн - сума добровільно сплачених Товариством коштів, що фактично підтверджує визнання ним позову у цій частині.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року в адміністративній справі № 460/1222 скасувати.

Позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 19, ідентифікаційний код 39442239) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарської санкції в сумі 952 (дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 40 коп; пеню в сумі 30 (тридцять) грн 16 коп., а всього 982 (дев`ятсот вісімдесят дві) грн 56 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка Євроклінікс (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 19, ідентифікаційний код 39442239) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (33000, м. Рівне, вул. Замкова, 10а, кв. 1, ідентифікаційний код 13979356) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6263 (шість тисяч двісті шістдесят три) грн 25 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 20 грудня 2019 року.