Рішення

від 09.09.2019 по справі 520/5565/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 р. № 520/5565/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ліпчанської Я.В.,

представника позивача - Плескач І.С.,

представника відповідача - Білоконя С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Трейд Плюс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000681402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 29 886 865,00 грн;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000671402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток на суму 705 820,00 грн;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000691402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1 845 457,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.02.19 р. №00000681402, №00000671402, №00000691402 прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Відповідач проти позову заперечував, згідно наданого до суду відзиву на позов просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначивши, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення від 21.02.19 р. №00000681402, №00000671402, №00000691402 є законними та обґрунтованими, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

09 липня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач підтримав вимоги та доводи заявленого позову.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою від 12.08.2019 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.09.2019 о 15:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" (податковий номер 37765087) з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

Результати перевірки оформлені актом №104/20-40-14-02-07/37765087 від 16.01.2019, яким зафіксовано порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 18538179 грн., у тому числі за I кв. 2018 року в сумі 17808342 грн., II кв. 2018 року в сумі 407001 грн., III кв. 2018 року в сумі 322836 грн.; п.136.3 ст. 136, п.п. 141.4.2 п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено суму податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України на загальну суму 9869083 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 7203398 грн., за I кв. 2016 року на суму 39423 грн., за II кв. 2016 року на суму 2277360 грн., за III кв. 2016 року на суму 228086 грн., за 2016 рік на суму 120816 грн.; п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI порушило термін реєстрації податкових накладних; п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання (код класифікації доходів бюджету 21081103).

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки 11.02.2019 подав на них свої заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області.

Листом від 19.02.2019 №8315/10/20-40-14-02-14 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що враховуючи надані ним заперечення з долученими копіями документів, перевіркою встановлено наступні порушення: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2018 року в суму 29886865 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 564656 грн., у тому числі за рахунок заниження податку за I кв. 2018 року в сумі 134890 грн., за II кв. 2018 року в сумі 467586 грн. та завищення податку за III кв. 2018 року в сумі 37820 грн.; п.136.3 ст. 136, п.п. 141.4.2 п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у зв`язку з чим було занижено суму податку з доходів нерезидента із джерелом їх походження з України на загальну суму 1075610 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 676484 грн., за I кв. 2016 року на суму 39423 грн., за II кв. 2016 року на суму 196961 грн., за III кв. 2016 року на суму 83397 грн., за 2016 рік на суму 79345 грн.; п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI порушило термін реєстрації податкових накладних; п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання (код класифікації доходів бюджету 21081103).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 21.02.19:

- №00000681402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 29886865 грн.;

- №00000671402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 705820,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням +564656 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141164 грн.;

- №00000691402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1845457,75 грн., з яких за податковим зобов`язанням +1075610 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 769847,75 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Судовим розглядом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01 грудня 2011 року між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та GALACRAFT LIMITED укладено договір позики, за яким Позикодавець (GALACRAFT LIMITED) погодився надати Позичальнику (ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС") позику у розмірі 2000000 (два мільйони) доларів США, а Позичальник погодився прийняти вказані грошові кошти у власність та повернути таку ж суму основного боргу та нараховані проценти Позикодавцю у строк до 15 грудня 2012 грудня включно.

Термін повернення позики встановлено договором - 15 грудня 2012 року.

За умовами пункту 3.1 договору позики процентна ставка за користування позикою складає 9.8 процентів річних.

Проценти нараховуються та виплачуються щомісячно із розрахунку 365/366 років на рік, починаючи від дня. наступного за датою видачі позики, до дати повного погашення позики включно, виходячи з фактичного числа днів користування позикою. Виплати процентів здійснюються щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Проценти за користування позикою нараховуються на суму виданих Позичальнику та непогашених траншей.

До вказаного договору позики між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та GALACRAFT LIMITED укладено додаткові угоди від 20.03.2012 року, від 17.01.2013 року та від 09.12.2013 року, якими змінювалися сума позики та термін її повернення.

Відповідно до додаткової угоди від 09.12.2013 року строк повернення позики визначено датою 31 грудня 2014 року.

На думку контролюючого органу, внаслідок закінчення дії договору позики 31 грудня 2014 року, ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року не мало права нараховувати та включати до витрат суми відсотків за користування позикою.

Так, згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначено у ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦКУ).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та умови договору позики від 01.12.11, якими встановлені розмір і порядок одержання процентів, а саме п. 3.1 договору, де встановлено, що проценти нараховуються та виплачуються щомісячно із розрахунку 365/366 років на рік, починаючи від дня, наступного за датою видачі позики, до дати повного погашення позики включно, виходячи з фактичного числа днів користування позикою, закінчення строку дії договору не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати проценти за користування запозиченими коштами.

Разом з тим, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що підприємство в порушення вимог п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" віднесло до складу витрат на збут послуги щодо організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю, отримані від ТОВ "ЛС-оператор", та брокерські послуги, отримані від ОСОБА_1 , на загальну суму 431918,00 грн., які повинні бути включені до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідно до П( ОСОБА_2 )БО 9 "Запаси".

Відповідно до п. 9 ГІ(С)БО 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Водночас нормами п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" передбачено, що витрати в бухгалтерському обліку відображаються одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 П(С)БО 16 "Витрати").

Відповідно до п. 19 П(С)БО 16 "Витрати" витрати на збут включають зокрема, але не виключно, такі витрати:

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства;

- витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства;

- інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Так, суд зазначає, що реалізація придбаних партій товару, по яких відображено витрати на збут, відбулась у тому ж самому звітному періоді, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631.

Відтак підприємство, керуючись п. 7. п. 19 П(С)БО 16 "Витрати" ТОВ "ПОЛІМЕР- ТРЕЙД ПЛЮС" правомірно включило до складу витрат звітного періоду витрати по оплаті послуг щодо організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю, брокерських послуг на загальну суму 431918,00 грн.

Таким чином, віднесення витрат по оплаті послуг щодо організації проходження автотранспортного засобу крізь зону митного контролю, брокерських послуг до витрат на збут звітного періоду, а не до витрат, що формують собівартість продукції, не впливає на розмір об`єкта оподаткування відповідного звітного періоду.

Щодо зафіксованих відповідачем в акті перевірки порушень позивачем п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", а саме по взаємовідносинах з: ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС" завищено склад витрат на собівартість у сумі 2143897,28 гри. та витрати на збут у сумі ~9 869,71 гри.; ПВП "БКС" завищено витрати на собівартість в сумі 9789262,62 грн. та витрати на збуту сумі 514000,06 грн.; ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ ЕЙДЖЕНСІ" завищено витрати на собівартість у сумі 541314,46 грн. та витрати на збуту сумі 5628,69 грн.; TOB "ЛАМАН ШИЛІНГ" завищено склад витрат на собівартість у сумі 401337,75 грн.; ФОП Пащенко Ю.О. завищено склад витрат на собівартість у сумі 2013500,00 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що по взаємовідносинах з ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС", ПВП "БКС", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ" та ФОЛ ОСОБА_3 . завищено склад витрат на собівартість та витрати на збут у зв`язку з тим, що витрати експедитора не підтверджено документами, у актах виконаних робіт не виокремлено плату експедитору.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначає Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.04 №1955-IV.

Положення ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" №1955-IV визначають, що транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" однією з істотних умов договору транспортного експедирування є розмір плати експедитору, якою вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill): міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС): коносамент (Bill of Lading): накладна ЦІМ (СІМ): вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС" укладено генеральний договір від 27.08.12 №121/12 на транспортно-експедиторське обслуговування. Предметом договору є організація перевезень і транспортно - експедиційне обслуговування вантажів всіма видами транспорту.

Відповідно до пункту 8.2 вищевказаного договору "Додатки до даного Договору доповнюють при необхідності, особливості ТЕО конкретного вантажу, характер робіт і послуг, а також рівень належних платежів". Після укладення означеного договору сторони уклали декілька додатків до Генерального договору, зокрема, додаток №12 від 01.07.15, додаток №13 від 01.01.16, додаток №14 від 01.02.16, додаток №15 від 18.03.16 та інші додатки до Генерального договору, у яких зазначено вартість транспортування, яка включає винагороду експедитора.

У пунктах 4.5 та 4.6 договору №2.1 від 28.01.15 про надання транспортно - експедиційних послуг, укладеного між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ПВП "БКС" визначено, порядок і терміни оплати обумовлюються в разовій Заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням.

Поточний розрахунок за послуги проводився замовником на підставі рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

Розмір винагороди експедитора зазначений у актах надання послуг, складених ПВП "БКС та ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС", наявних в матеріалах справи.

Крім того, розмір винагороди експедитора також визначено у рахунках-фактури.

У пункті 4.1.7 договору №29/09/2016 від 29.09.16 на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ", визначено, що плата експедитору зазначається в додатках до вказаного договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа.

Розмір винагороди експедитора зазначений у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ" та ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС": акт №LS-0001879 від 20.10.16 експедиторська винагорода складає 3226,25 грн. (без урахування ПДВ); акт №LS-0003963 від 15.12.16 експедиторська винагорода складає 660,00 грн. (без урахування ПДВ); акт №LS-0000924 від 27.01.17 експедиторська винагорода складає 4795,00 грн. (без урахування ПДВ).

Розмір винагороди експедитора також визначено у рахунках-фактури: №LS-3979421 від 20.10.16, №LS-3991714 від 15.12.16, №LS-4000589 від 27.01.17.

Відповідно до п. 1.7 договору №09/10/2015 від 09.10.15 на транспортно - експедиторське обслуговування, укладеного між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ТОВ "ЛАМАН ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ", плата експедитору зазначається в додатках до вказаного Договору. Такий додаток може мати вигляд додаткової угоди, заявки, акту виконаних робіт, рахунку експедитора, гарантійного листа.

Плата експедитору (експедиторська винагорода) за означеним договором була встановлена у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт №LS-0005614 від 23.06.16 винагорода складає 5197,95 грн. (без урахування ПДВ), акт №LS-0005615 від 23.06.16 винагорода складає 4158,36 грн. (без урахування ПДВ).

В перевіряємому періоді між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №2 від 09.12.13 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до п. 4.9.1 якого остаточна оплата коштів Експедитору здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (ТТН чи CMR) накладної з відповідними відмітками про одержання вантажу і рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Отже, у перерахованих вище договорах про надання транспортно - експедиційних послуг винагороду експедитора визначено у додатках до цих договорів.

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаних договорів укладених між позивачем та його контрагентами: ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС", ПВП "БКС", ТОВ "ЛАМАН ШИГІІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ", ФОП Пащенко ОСОБА_4 , позивачем надано до суду документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, вантажно - митні декларації, товарно-транспортні накладні, міжнародні автомобільні накладні (CMR), платіжні документи, які підтверджують оплату отриманих транспортно-експедиційних послуг та інші документи.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем документи містять назву, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, виписані реально існуючими суб`єктами права, відтак вони підтверджують реальність вчинених підприємством позивача господарських операцій.

Таким чином, витрати на собівартість та витрати на збут, понесені ТОВ "ПОЛІМЕР - ТРЕЙД ПЛЮС" у зв`язку з отриманням транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "ГЕОТРАНС СЕРВІС", ПВП "БКС", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ ЕЙДЖЕНСІ", ТОВ "ЛАМАН ШИЛІНГ", ФОП ОСОБА_3 у відповідних звітних періодах, підтверджені належними документами та правомірно включені до складу витрат підприємства відповідно до вимог п. 5-7, 10. 11, та п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Щодо встановлених відповідачем під час перевірки порушень позивачем п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, а саме: за 2015 рік не збільшено різниці, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, на суму 30% вартості товарів, придбаних у нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, на загальну суму 11667331,72 грн., у т.ч. по взаємовідносинах з "Kresper Traiding" на суму 3742968,27 грн. та з "Futura Chemicals Traiding РТЕ.LTD" на суму 7924363,45 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у п. 140.2 та у п.п. 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (в тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), то зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст.39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Підпунктом 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".

Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях. (п.п. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України).

Вимогами п.п.39.1.3 п.39.1 ст. 39 Податкового кодексу України визначено, що якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.

Згідно до п.п.39.1.4 п.39.1 ст. 39 Податкового кодексу України, встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України контрольованими є господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Системно аналізуючи положення ст. 39 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки", передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої пп.140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов`язаними особами.

Також, з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" (покупець) та "Futura Chemicals Traiding PTE.LTD" (продавець), зареєстрованою у Республіці Сінгапур, укладені контракти від 05.05.15 №05/05/15, від 12.05.15 №12/05/15, від 28.05.15 №28/05/15. За умовами вищевказаного контракту з 18.05.15 по 03.08.15 ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" придбало у "Futura Chemicals Traiding PTE.LTD" товар - полівінілхлорид, поліетилен, поліпропилен на загальну суму 26422822,48 грн.

Крім того, ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" був укладений з "Kresper Traiding" (Британські Віргінські Острови) контракт від 14.04.15 №14/04/15, за яким позивач придбав товар (полівінілхлорид, поліетилен, поліпропилен) на загальну суму 12476560,91 грн.

Суд не погоджується із висновками контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" підстав для незастосування п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, оскільки операції з придбання товарів у "Futura Chemicals Traiding PTE.LTD" не були відображені підприємством у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік на час подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, через наступне.

Відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4.ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент подання звіту) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно до п.п.49.18.3 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Отже, дата подання звітності з податку на прибуток передує даті подання звіту про контрольовані операції.

Крім того, вищевказана операція була відображена у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік, що також підтверджується контролюючим органом в акті перевірки, де зазначено, що ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" подано уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

Щодо зафіксованих відповідачем в акті перевірки порушень позивачем приписів п. 136.3 cт. 136, п.п 141.4.2 п. 141.1 cт. 141 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на загальну суму 1075610 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 01.01.2015 по 30.09.2018 ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" здійснював виплату нерезиденту GALACRAFT LIMITED (Кіпр) у вигляді відсотків за користування позикою на підставі договору позики від 01.12.11.

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Такими доходами, зокрема є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Приписами п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Водночас норми п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України дозволяють особі (податковому агенту) на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку. Необхідною умовою застосування означеного механізму є обов`язкове надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Разом з тим, Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (далі - Конвенція) ратифікована Україною 04.07.13 та набрала чинності 07.08.13.

Відповідно до ст. 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.

Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що ТОВ "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" при виплаті процентів за борговими зобов`язаннями перед GALACRAFT LIMITED (Кіпр) застосувало ставку податку на прибуток у розмірі 2% від розміру перерахованого доходу на користь нерезидента. Вибір зменшеної ставки податку підтверджується апостильованими довідками резидентства за відповідні звітні періоди: від 02.03.15, від 27.01.16, від 09.01.17, від 25.01.18.

Крім того, грошове зобов`язання у розмірі 1845457,75 грн. по податку на прибуток іноземних юридичних осіб, нараховане відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.02.19 №00000691402, складається з суми податкових зобов`язань - 1075610,0 грн. та штрафних санкцій - 769847,75 грн.

Відповідно до Розрахунку фінансових санкцій, доданих до винесених ДФС податкових повідомлень-рішень, розмір застосованих штрафних санкцій по вищевказаному податку складає 25% (за 14.01.15), 50% (за 15.01.15) та 75% (за період з 02.02.15 по 13.12.16).

Відповідно до приписів п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

При визначенні "повторності" правопорушення з метою застосування підвищеного розміру санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, потрібно враховувати податкові порушення (ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податків) (однотипні порушення), що вчинені повторно протягом 1095 днів платником податків.

При цьому ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов`язання або зменшення бюджетного відшкодування відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії зі зменшення бюджетного відшкодування або визначення податкового зобов`язання стосовно одного і того самого платника податків.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд зазначає, що підвищений розмір штрафу (зокрема, у розмірі 50% за п. 127.1 ст.127 Податкового кодексу України) застосовується у випадку повторного виявлення податкових порушень, тобто у випадку коли до платника за аналогічне правопорушення вже було застосовано протягом 1095 днів штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення - рішення. Якщо протягом 1095 днів податкового повідомлення-рішення за таке порушення не приймалось, штраф застосовується у розмірі виявленого вперше порушення.

Відтак, нарахування штрафних санкцій у розмірі 769847,75 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 21.02.19 №00000691402 є неправомірним.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2019 №00000681402, №00000671402, №00000691402 прийнятті необґрунтовано та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" (61036, м.Харків, вул.Морозова, буд.13Б, код ЄДРПОУ 37765087) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000681402 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 29 886 865,00 грн.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000671402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток на суму 705 820,00 грн.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 21.02.19 №00000691402 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1 845 457,75 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕР-ТРЕЙД ПЛЮС" (61036, м.Харків, вул. Морозова, буд.13Б, код ЄДРПОУ 37765087) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 19 вересня 2019 року.

Суддя О.М. Тітов