Постанова

від 12.09.2019 по справі 280/601/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2019 року справа № 280/601/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 280/601/19 (повний текст рішення виготовлено 27.05.2019, суддя Прасов О.О.) за адміністративним позовом Комунального дошкільного навчального закладу №2 Оленка комбінованого типу Дніпрорудненьської міської ради Василівського району Запорізької області до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Комунальний дошкільний навчальний заклад №2 «Оленка» комбінованого типу Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (далі - позивач, КДНЗ №2 «Оленка» ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Запорізькій області), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №ЗП2423/581/АВ/ТД-8С, прийняту 10.01.2019 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським Володимиром ОСОБА_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року адміністративний позов позивача було задоволено, визнано протиправною та скасовано оскаржену постанову про накладення штрафу.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку судом доказів, що надавалися відповідачем на підтвердження правомірності накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю, відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Від позивача на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином. На адресу суду надійшло письмове клопотання від відповідача розглядати справу у відсутність його представника.

Представник позивача у судове засідання також не з`явився.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 13.12.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ №2128 про проведення інспекційного відвідування Комунального дошкільного навчального закладу №2 «Оленка» комбінованого типу Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області на підставі інформації отриманої із Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

На виконання наказу було оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування №1165 від 13.12.2018 (т.1, а.с.16).

За результатами інспекційного відвідування 22.12.2018 складено акт №ЗП2423/581/АВ, в якому зафіксовано виявлені порушення (т.1 а.с. 17-23), а саме: на протязі 2017 - 2018р. дві особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що під час аналізу цивільно-правових угод та актів виконаних робіт виявлено, що предметом договорів є надання послуг, що полягали у технічному обслуговуванні мереж електропостачання та електрообладнання систем. Зазначені види робіт збігаються з колом обов`язків за посадою - електромонтер з обслуговування електроустановок. В завданнях Замовника не вказується конкретний вид послуги (роботи) та її кінцевий результат, із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення (виконання) яких договір вважається виконаним. Оплата здійснюється періодично, один раз за місяць, що підтверджується актами здавання-приймання виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору.

За результатами розгляду ГУ Держпраці у Запорізькій області матеріалів інспекційного відвідування, першим заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В. 10 січня 2019 року винесено постанову про накладення на Комунальний дошкільний навчальний заклад №2 «Оленка» комбінованого типу Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області штрафу у розмірі 223 380,00 грн. (т.1 а.с. 30).

Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, дійшовши висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, та як наслідок, безпідставність накладення штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Позивача притягнуто до відповідальності з накладенням штрафу за те, що на протязі 2017 - 2018р. дві особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без укладання трудового договору в порушення вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності ознак трудових правовідносин Комунального дошкільного навчального закладу №2 «Оленка» комбінованого типу Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області з фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як встановлено судом, між КДНЗ №2 «Оленка» та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правовий договір №1 від 03.01.2017 (дія договору по 31.12.2017р.) (т.1 а.с.40а), а з ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір від 02.01.2018 (дія договору по 31.12.2018р.)(т.1 а.с.41).

За умовами договорів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як виконавці надавали послуги з технічного обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання систем, при цьому п.1.2 передбачено, що виконавець виконує роботи на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт, не підпадає під правила внутрішнього трудового розпорядку.

З актів виконаних робіт, долучених до матеріалів справи (т.1 а.с.42-65), вбачається, що робота, обумовлена цивільно-правовим договором, виконувалася виконавцями фактично один раз на місяць, тобто не мала регулярного характеру постійно виконуваних робіт, як це, зазвичай відбувається під час виконання трудового договору, і полягала в знятті показників електролічильника, подання звіту до РЕС, ревізії розподільчих щитків, планового огляду електрокотла та інших електричних приборів, огляду світильників. Оплата за виконану роботу здійснювалася одноразово, в сумі, обумовленій договором.

Ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не мали визначеного робочого місця та не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку Дитячого закладу, про що самі зазначили у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи (т.1 а.с. 36, 38).

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки (т.1 а.с. 39, 40), з яких вбачається, що ОСОБА_2 працює на підприємстві з іноземними інвестиціями АТ Запорізький залізорудний комбінат з січня 1992року по теперішній час на посаді електрослюсар (слюсар), а ОСОБА_4 працював головним електриком на КП Комфорт ДМР з 15.11.2017р по 07.09.2018р.. Тобто, в охоплений інспекційною перевіркою період - 2017-2018роки, вказані особи були працевлаштовані на постійній основі на інших підприємствах, що підтверджено документально, і не могли підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку дошкільного закладу та графіку роботи з 06-30 до 18-30.

Зі свого боку відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про фактичні трудові відносини позивача з вказаними вище особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , його доводи ґрунтуються лише на припущеннях. Жодних пояснень інших працівників закладу, які б підтвердили перебування кожного дня в робочий час ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 та виконання ними трудових функцій у навчальному закладі Оленка у перевіряємий період, до акту інспекційного відвідування не додано.

Таким чином, позивачем спростовано висновки відповідача про допущені ним порушення вимог трудового законодавства, а саме ч.1,3 ст. 24 КЗпПУ, а отже штраф нараховано позивачу безпідставно.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що повідомлення про розгляд справи, який призначено на 10.01.2019року, позивач отримав лише 10.01.2019року, таким чином його було позбавлено можливості направити свого представника з доказами на спростування факту правопорушення (т.1 а.с. 28,29).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржена позивачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог трудового законодавства підлягала скасуванню.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись п.2 ч.1 ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 280/601/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду в строки, визначені ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова