Постанова

від 10.09.2019 по справі 580/1055/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1055/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Кобаля М.І.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року

у справі №580/1055/19 (розглянутої в порядку спрощеного провадження)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 23.01.2019 вх.С-446/0/94-19 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.01.2019 вх.С-446/0/94-19 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання;

- зобов`язати відповідача не пізніше 10 днів з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, будучи членом фермерського господарства "Гора 2006", скористався своїм правом, звернувшись до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі частки (паю). Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом від 21.02.2019 № 601/0/95-19 протиправно відмовлено в наданні такого дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на те, що клопотання та подані документи не відповідають вимогам ст. 32 та ст. 121 Земельного кодексу України. Представник позивача стверджує, що подане клопотання та документи, відповідають статтям 118, 121 Земельного кодексу України, а тому просив задовольнити даний позов.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі від 21.02.2019 за № 601/0/95-19. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.01.2019 зареєстроване за №С-446/0/94-19 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та прийняти рішення відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить суд змінити рішення зазначеного суду першої інстанції в резолютивній частині. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив змінити рішення суду першої інстанції в резолютивній частині, посилаючись на практику Верховного Суду під час розгляду справ за подібними правовідносинами.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині, з ухваленням в цій частині нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове судове рішення у відповідній частині, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фермерське господарство "Гора 2006", код ЄДРПОУ 34323911, зареєстроване 17.04.2006, місцезнаходження: 19130, Черкаська область, Монастирищенський район, с. с. Коритня, вул.Чалаплюка,11.

Відповідно до п. 1.3 статуту ФГ "Гора 2006", ОСОБА_1 є членом фермерського господарства.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ФГ "Гора 2006" зареєстроване право оренди земельної ділянки площею 10 га 06.01.2017 на підставі договору оренди.

23.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Коритнянської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, орієнтовним розміром 2,36 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7123483500:02:001:0830.

У відповідності до зазначених додатків, до клопотання було подано:

- витяг з ДРРПНМ від 06.01.2017 індексний номер 77819398;

- витяг з статуту ФГ "Гора 2006";

- нотаріально посвідчене погодження землекористувача ФГ "Гора 2006" на вилучення частини земельної ділянки;

- довідка ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 19.12.2018 № ПІ-226/0-208/0/63-18;

- графічний матеріал із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки;

- копія паспорта та ідентифікаційного номеру;

- довіреність на представника заявника.

Крім того судом встановлено, що у відповідності до довідки ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 19.12.2018 № ПІ-226/0-208/0/63-18, середній розмір частки (паю) по Коритнянській сільській раді Монастирищенського району Черкаської області, становить 2,36 га.

Також, ФГ "Гора 2006" надано згоду на поділ земельної ділянки кадастровий номер 7123483500:02:001:0830 та на вилучення необхідної частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні ФГ "Гора 2006" з метою передачі у власність громадян, у тому числі і ОСОБА_1

Листом від 21.02.2019 за № 601/0/95-19 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило позивача про неможливість вирішення порушеного питання з підстав ненадання заявником належним чином зареєстрованого статуту фермерського господарства із внесенням відповідних членів господарства та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність відповідної освіти.

Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернувся з даним позовом до суду

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови відповідача викладеної у листі від 21.02.2019 за № 601/0/95-19 оскільки остання не узгоджується з вимогами законодавства.

Крім того, суд першої інстанції в частині діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області зазначив, що це є дискреційні повноваження та виключна компетенція уповноваженого органу. Однак в цій частині, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні відносини регулюються Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-1V (у подальшому - Закон №973).

Частинами 6, 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельного кодексу України, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Коритнянської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області посилається на ненадання заявником належним чином зареєстрованого статуту фермерського господарства із внесенням відповідних членів господарства та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність відповідної освіти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача не є підставою для відмови у наданні дозволу.

При цьому, відмова відповідача викладена у листі від 21.02.2019 за № 601/0/95-19 не узгоджується з вимогами законодавства.

З приводу позиції першої інстанції щодо дискреційності наданих відповідачу повноважень щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як правомірно зазначив суд першої інстанції відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, оформлена листом, мотивована лише ненадання заявником належним чином зареєстрованого статуту фермерського господарства із внесенням відповідних членів господарства та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність відповідної освіти без зазначення посилання на конкретну підставу, визначену частиною 7 статті 118 ЗК України, як на підставу для відмови у наданні дозволу.

Матеріали справи свідчать про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, оскільки відповідач надав позивачу відмову у формі листа з підстав, не визначених частиною 7 статті 118 ЗК України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки процес надання позивачу відмов у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з формальних підстав без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути досить тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання.

Аналогічна правова позиція закріплена Верховним Судом під час розгляду справи № 812/1312/18 постанова від 16.05.2019, справи № 1640/2594/18 постанова від 06.03.2019, справи № 806/2208/17 постанова від 11.04.2018, справи № 806/1772/18 постанова від 13.01.2019.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником до клопотання було додано всі необхідні документи та матеріали.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання колегія суддів вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

За такого правового підходу, який висловлено судом першої інстанції втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, відповідно до якої колегія суддів відступила від правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16, що рішення суб`єкта владних повноважень на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою не має правового значення і не порушує прав особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання, з ухваленням в цій частині нового рішення яким позов задовольнити.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення в порядку ст. 382 КАС України, то відповідно до зазначеної правової норми такі дії є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, позивачем не наведено аргументованих доводів та не надано належних та допустимих доказів того, що дане рішення суду буде не виконано відповідачем протягом тривалого часу, у зв`язку з чим своєчасно, у межах розумних строків не будуть поновлені його права, тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання, з ухваленням в цій частині нового рішення яким позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до поданого клопотання .

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.

В іншій частині апеляційної скарги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: І.О. Лічевецький

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року.