Постанова

від 18.09.2019 по справі 640/4406/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4406/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Ново" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві зазначило, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 21.12.2018 року по 05.02.2019 року на підставі ст.20,77,82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Де Ново" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 30.09.2018 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункт 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Де Ново" занижено податок на додану вартість всього на суму 508 010, 00 грн., у тому числі: за червень 2017 року у сумі 49 559, 00 грн.; за липень 2017 року у сумі 49 211, 00 грн.; за серпень 2017 року у сумі 48 573, 00 грн.; за вересень 2017 року у сумі 50 366, 00 грн.; за жовтень 2017 року у сумі 50 946, 00 грн.; за листопад 2017 року у сумі 51 297, 00 грн.; за грудень 2017 року у сумі 53 297, 00 грн.; за січень 2018 року у сумі 53 186, 00 грн.; за лютий 2018 року у сумі 51 172, 00 грн.; за березень 2018 року у сумі 50 403, 00 грн.

Результати перевірки оформлені Актом №78/26-15-14-01-03/35877574 від 08.02.2019 року.

25.02.2019 року на підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №02432615140103, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 508 010, 00 грн., а також, на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, застосовано штрафні санкції у розмірі 127 003, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції та її пов`язаність з господарською діяльністю, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі такої операції.

Разом з тим наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Відповідно до п. п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості.

Згідно абз. 2 п. п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних акти - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року №181 (далі - П(С)БО №14 Оренда ) орендою визнається угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. При цьому у ПБО 14 згадуються два види оренди - операційна і фінансова.

Фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигід, пов`язаних з правом користування та володіння активом.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО №14 Оренда оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

- орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

- орендар має можливість і намір придбати об`єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

- строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об`єкта оренди;

- теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об`єкта оренди;

- орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;

- орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;

- оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди;

- доходи або втрати від змін справедливої вартості об`єкта оренди на кінець терміну оренди належать орендарю.

Якщо укладений підприємством договір не відповідає жодній з ознак, установлених для фінансової оренди, тоді таку оренду слід відображати в бухгалтерському обліку як операційну.

Згідно пункт 8 П(С)БО №14 Оренда отримані на підставі договорів операційної оренди основні засоби у орендаря обліковуються на позабалансовому рахунку 01 Орендовані необоротні активи . При цьому отриманий в операційну оренду об`єкт основних засобів відображається на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, зазначеною в угоді про оренду.

Затрати орендаря на поліпшення об`єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Належна за користування об`єктом операційної оренди плата визнається в орендаря витратами згідно з П(С)БО №16 Витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигід, пов`язаних із використанням об`єкта операційної оренди (пункт 9 П(С)БО №14 Оренда ).

Пунктом 7 П(С)БО 16 Витрати передбачено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2017 року між ТОВ "Де Ново"(орендар) та компанією КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр (орендодавець) було укладено Договір оренди нежилих приміщень №16-05/17, згідно умов якого орендодавець зобов`язався передати у строкове платне користування (оренду) орендарю частину нежитлового будинку адміністративного корпусу Сирецька роща , що розташований за адресою: вул. Північно - Сирецька, 1-3, м. Київ, Україна, і складається з групи приміщень, розташованих на п`ятому поверсі вказаного будинку, загальною площею 1117 кв.м., а саме: нежилі приміщення, зазначені на плані з №33 по №51 (групи приміщень №15), а орендар зобов`язався прийняти вказані приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та, після припинення цього Договору, повернути їх орендодавцеві в належному стані з урахуванням природного зносу.

Пунктом 1.3, 2.2 Договору оренди передбачено, що надання зазначених приміщень в оренду для використання Орендарем у господарській діяльності, а також те, що приміщення, які орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем 01 червня 2017 року.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що орендар зобов`язується:

- пристосовувати та облаштовувати приміщення, що орендуються, для потреб власної господарської діяльності на свій розсуд;

- здавати приміщення, що орендуються, у суборенду третім особам для використання приміщень за їх цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.3 даного Договору без отримання дозволу від орендодавця.

В Акті перевірки зазначено та позивачем не заперечується, що вказані нежилі приміщення були передані орендарю згідно з актом здачі - приймання від 01 червня 2017 року у належному стані.

Також в Акті перевірки зазначено, що на виконання умов Договору оренди №16-05/17 від 16 травня 2017 року, позивачем було надано акти приймання - передачі (наданих послуг оренди) до цього Договору, а саме:

- б/н від 31 червня 2017 року за період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 року;

- б/н від 31 липня 2017 року за період з 01 липня 2017 року по 31 липня 2017 року;

- б/н від 31 серпня 2017 року за період з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року;

- б/н від 30 вересня 2017 року за період з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року;

- б/н від 31 жовтня 2017 року за період з 01 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року;

- б/н від 30 листопада 2017 року за період з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року;

- б/н від 31 грудня 2017 року за період з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року;

- б/н від 31 січня 2018 року за період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2018 року;

- б/н від 28 лютого 2018 року за період з 01 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року;

- б/н від 31 березня 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року;

- б/н від 30 квітня 2018 року за період з 01 квітня 2018 року по 30 квітня 2018 року;

- б/н від 31 травня 2018 року за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року;

- б/н від 30 червня 2018 року за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року;

- б/н від 31 липня 2018 року за період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року;

- б/н від 31 серпня 2018 року за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року;

- б/н від 30 вересня 2018 року за період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року.

Також, позивачем було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні в які було включено ПДВ до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту у вказаних періодах: №164 від 30 червня 2017 року на суму 297 356, 28 грн., у тому числі ПДВ 49 559, 38 грн.; №179 від 31 липня 2017 року на суму 295 266, 67 грн., у тому числі ПДВ 49 211, 11 грн.;№180 від 31 серпня 2017 року на суму 291 437, 94 грн., у тому числі ПДВ 48 572, 99 грн.;№177 від 30 вересня 2017 року на суму 302 197, 26 грн., у тому числі ПДВ 50 366, 21 грн.;№178 від 31 жовтня 2017 року на суму 305 677, 97 грн., у тому числі ПДВ 50 946, 33 грн.;№179 від 30 листопада 2017 року на суму 307 780, 51 грн., у тому числі ПДВ 51 296, 75 грн.;№200 від 31 грудня 2017 року на суму 319 781, 10 грн., у тому числі ПДВ 53 296, 85 грн.;№169 від 31 січня 2018 року на суму 319 115, 36 грн., у тому числі ПДВ 53 185, 89 грн.;№177 від 28 лютого 2018 року на суму 307 031, 45 грн., у тому числі ПДВ 51 171, 91 грн.;№188 від 31 березня 2018 року на суму 302 420, 63 грн., у тому числі ПДВ 50 403, 44 грн.;№176 від 30 квітня 2018 року на суму 298 849, 42 грн., у тому числі ПДВ 48 808, 24 грн.;№184 від 31 травня 2018 року на суму 297 775, 81 грн., у тому числі ПДВ 49 629, 30 грн.;№95 від 30 червня 2018 року на суму 298 838, 68 грн., у тому числі ПДВ 49 730, 61 грн.;№184 від 31 липня 2018 року на суму 304 832, 86 грн., у тому числі ПДВ 50 805, 48 грн.;№186 від 31 серпня 2018 року на суму 322 198, 93 грн., у тому числі ПДВ 53 699, 82 грн.;№182 від 30 вересня 2018 року на суму 322 413, 42 грн., у тому числі ПДВ 53 735, 57 грн.

Водночас, як свідчать матеріали справи, отримання від компанії КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр орендованих, відповідно до Договору оренди приміщень, в період з червня 2017 року по квітень 2018 року у цих приміщеннях позивачем були замовлені та виконані проектні будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи.

Факт виконання вказаних робіт підтверджується наявними у матеріалах справи: Договором №308 на виконання проектних робіт від 18 травня 2017 року, Договором підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року,Додатковою угодою №5 від 31 травня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на відновлення плит перекриття; Актом наданих послуг №169 від 14 червня 2017 року; Додатковою угодою №6 від 07 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання робіт по облаштуванню стяжки на п`ятому поверсі; Актом надання послуг №191 від 04 липня 2017 року; Додатковою угодою №7 від 07 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу робіт по монтажу захисної решітки; Актом надання послуг №217 від 17 липня 2017 року; Додатковою угодою №14 від 20 вересня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на поставку матеріалів та виконання монтажних робіт;видатковою накладною №295 від 31 жовтня 2017 року; Актом надання послуг №295 від 31 жовтня 2017 року;Додатковою угодою №15 від 20 вересня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на поставку матеріалів та виконання будівельних робіт; видатковою накладною №297 від 31 жовтня 2017 року;Актом наданих послуг №298 від 31 жовтня 2017 року; Додатковою угодою №24 від 19 жовтня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу робіт по облаштуванню отворів та зварюванню труб;Актом надання послуг №289 від 31 жовтня 2017 року;Додатковою угодою №28 від 23 жовтня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на постачання металевих дверей, їх монтажу; видатковою накладною №355 від 18 грудня 2017 року;Актом надання послуг №25 від 26 лютого 2018 року;Додатковою угодою №36 від 19 грудня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання демонтажу, монтажу металевих дверей;

Актом надання послуг №372 від 26 грудня 2017 року;Додатковою угодою №35 від 08 грудня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року постачання та виконання робіт по монтажу підвіконня; видатковою накладною №14 від 29 січня 2018 року; Актом надання послуг №6 від 29 січня 2018 року;Актом надання послуг №6 від 26 від 26 лютого 2018 року;Додатковою угодою №27 від 29 січня 2018 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на постачання та виконання монтажних робіт; видатковою накладною №13 від 29 січня 2018 року;Актом надання послуг №7 від 29 січня 2018 року;Додатковою угодою №8 від 09 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу робіт по облаштуванню гідроізоляційного шару технічного поверху;Актом надання послуг №8 від 30 січня 2018 року;Додатковою угодою №44 від 07 березня 2018 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу додаткових робіт;Актом надання послуг №57 від 13 квітня 2018 року;Додатковою угодою №9 від 22 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу загальнобудівельних робіт на п`ятому поверсі;Актом надання послуг №64 від 20 квітня 2018 року.

27 квітня 2018 року було складено акт приймання основних засобів в експлуатацію, в якому зазначено, що первісна (балансова) вартість об`єкту основних засобів - Будівельні конструкції ЦОД5 становить 11 279 732, 71 грн., у тому числі вартість послуг оренди - 2 540 027, 79 грн.

Вказані операції було відображено позивачем наступними проводками: Дт1522 -Кт632 на суму 2 540 027,79 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ТОВ "Де Ново", отримавши від нерезидента нежилі приміщення за актом здачі - приймання від 01 червня 2017 року, у період з 01.06.2017 року по 27 .04.2018 року не використовувало вказані орендовані приміщення у своїй господарській діяльності та дохід від їх використання до моменту введення об`єкта основних засобів в експлуатацію не отримувало, тому податкові зобов`язання з ПДВ повинні були нараховуватись у відповідності до підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України.

У зв`язку з тим, що позивачем не було правильно нараховано податкові зобов`язання з ПДВ за період з 01.06.2017 року по 27.04.2018 року, контролюючим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на додану вартість, яке відображено у податковому повідомленні-рішенні від 25 лютого 2019 року №02432615140103. Правомірність визначення податковим органом податку обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний тест постанови виготовлений 18.09.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев