Постанова
від 13.05.2021 по справі 640/4406/19
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2021 року

Київ

справа №640/4406/19

адміністративне провадження №К/9901/28644/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представників позивача Мартиненка В.В., Садової О.П.

представника відповідача Павленка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року (суддя: Погрібніченко І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (судді: Чаку Є.В., Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Ново" до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Ново" (далі - позивач, ТОВ "Де Ново") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, щодо заниження ним податку на додану вартість, оскільки відповідачем при проведенні перевірки не була врахована специфіка господарської діяльності товариства та мета укладення Договору оренди з компанією КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр. Наголошує, що чине податкове законодавство не ставить правомірність формування податкового кредиту в частині витрат, які формують вартість основних засобів, в залежність від моменту введення таких засобів в експлуатацію та початку фактичного використання.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги, з підстав та обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі.

Представник відповідача просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві, у зв`язку із реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби . Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 08 лютого 2019 року ГУ ДФС у м. Києві за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Де Ново" щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року складено Акт №78/26-15-14-01-03/35877574.

За висновками вказаного акта, контролюючим органом встановлено порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Де Ново" занижено податок на додану вартість всього на суму 508 010 грн.

25 лютого 2019 року на підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення - рішення №02432615140103, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 508 010 грн, а також, на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, застосовано штрафні санкції у розмірі 127 003 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач оскаржив його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки позивач не використовував орендовані приміщення у своїй господарській діяльності, а також не отримував доходу від їх використання до моменту введення в експлуатацію, останній повинен нарахувати собі податкові зобов`язання з ПДВ у відповідності до підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 розділу V ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В ході судового розгляду справи судами було встановлено, що 16 травня 2017 року між ТОВ "Де Ново"(орендар) та компанією КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр (орендодавець) було укладено Договір оренди нежилих приміщень №16-05/17, згідно умов якого орендодавець зобов`язався передати у строкове платне користування (оренду) орендарю частину нежитлового будинку адміністративного корпусу Сирецька роща , що розташований за адресою: вул. Північно - Сирецька, 1-3, м. Київ, Україна, і складається з групи приміщень, розташованих на п`ятому поверсі вказаного будинку, загальною площею 1117 кв.м., а орендар зобов`язався прийняти вказані приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та, після припинення дії цього Договору, повернути їх орендодавцеві в належному стані з урахуванням природного зносу.

Вказаний договір було укладено позивачем з метою надання послуг з розміщення комп`ютерного обладнання контрагентів в Центрі Обробки Даних (ЦОД 5).

Пунктом 1.3, 2.2 Договору оренди передбачено, що надання зазначених приміщень в оренду для використання Орендарем у господарській діяльності, а також те, що приміщення, які орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем 01 червня 2017 року.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що орендар зобов`язується, зокрема, пристосувати та облаштувати приміщення, що орендуються, для потреб власної господарської діяльності на свій розсуд.

На виконання умов Договору оренди №16-05/17 від 16 травня 2017 року позивачем було складено акти приймання - передачі (наданих послуг оренди) до цього Договору, а також складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, в які було включено ПДВ із вказаних послуг до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту у спірному періоді.

Водночас, як свідчать матеріали справи, після отримання від компанії КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр, орендованих відповідно до Договору оренди приміщень, в період з червня 2017 року по квітень 2018 року у цих приміщеннях позивачем були замовлені та виконані проектні будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи.

Наведена обставина зумовила висновок податкового органу, який був підтриманий судами попередніх інстанцій про те, що операції з оренди таких приміщень у період виконання в них підготовчих будівельних, монтажних та інших робіт, які передували введенню їх в експлуатацію, не пов`язані безпосередньо із господарською діяльністю позивача, а, відтак, позивач не мав права формувати податковий кредит за такими операціями у вказаний період та зобов`язаний був здійснити його коригування.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки аналіз наведених вище норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що суми ПДВ, сплачені (нараховані) орендарем у зв`язку із придбанням товарів/послуг при ремонті об`єкту оренди, що використовуються ним в господарській діяльності, включаються до складу податкового кредиту незалежно від моменту введення такого об`єкта в експлуатацію, за умови підтвердження відповідних операцій належним чином зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Податковим органом не заперечується факт своєчасної реєстрації позивачем відповідних податкових накладних в ЄРПН, так само як і не ставиться під сумнів те, що в цілому витрати на оренду приміщень та розширення інженерної інфраструктури центру обробки даних (ЦОД) здійснювались позивачем для цілей власної господарської діяльності, а самі приміщення не використовувались у операціях, що не є господарською діяльністю.

Таким чином, враховуючи те, що обов`язок пристосовувати та облаштовувати приміщення, що орендувалися позивачем для потреб власної господарської діяльності на підставі Договору від 16 травня 2017 №16-05/17 було покладено на орендаря, а також те, що об`єкт оренди після ремонту використовувався позивачем для здійснення оподатковуваних операцій у межах своєї господарської діяльності до завершення строку договору оренди, колегія суддів вважає, що позивач має право відносити суми сплачені ним за оренду таких приміщень та при купівлі ним товарів/послуг задля проведення ремонтних робіт по відновленню таких об`єктів оренди до податкового кредиту без подальшого нарахування податкових зобов`язань згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що донарахування позивачеві на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103 суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 508 010 грн та, як наслідок, застосування штрафних санкцій у розмірі 127 003 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, не відповідає приписам податкового законодавства, а, відтак, таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм матеріального права.

Враховуючи наведене та те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25 лютого 2019 року №02432615140103.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2021 року.

Дата ухвалення рішення13.05.2021
Оприлюднено19.05.2021
Номер документу96977750
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/4406/19

Ухвала від 06.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 06.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 06.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 06.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 13.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 13.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 27.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 26.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 04.11.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 18.09.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні