Постанова

від 18.09.2019 по справі 826/8900/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8900/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорст Шкульов Україна" до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорст Шкульов Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002111402 від 20.04.2017 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м.Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Хьорст Шкульов Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема п. 198.1 ст. 198, п. 201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 300700 грн.

Результати перевірки оформлені Актом від 27.03.2017 року №106/26-15-14-02-04/31088698.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано до Головного управління ДФС у м.Києві заперечення.

Листом від 14.04.2017 року №9454/10/26-15-14-02-04 повідомлено позивача, що за результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у м. Києві скасувало частково висновки Акту і залишило донарахування у сумі 126082,00 грн. зобов`язань з податку на додану вартість за одним контрагентом - ТОВ Анлімітед (код ЄДРПОУ 38807143).

В подальшому позивачем отримано податкове повідомлення - рішення №0002111402 від 20.04.2017 року, яким позивачу донараховано зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 126082,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 63041, 00 грн.

ТОВ "Хьорст Шкульов Україна" подано скаргу на вказане податкове повідомлення - рішення, однак рішенням від 14.06.2017 року №12720/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Анлімітед .

Зокрема, між позивачем (замовник) та ТОВ Анлімітед укладено ряд договорів, а сааме:

- договір про надання послуг від 26.02.2015 року №26/02-15 року, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов`язується власними силами та засобами за завданням ТОВ Хьорст Шкульов Україна , як замовника, протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги зі створення рекламного відео (аудіовізуальних творів) в строк до 04.03.2015 року: рекламний відеоролик з рекламою Harper`s Bazaar, 4, 2015 сюжет (Fashion) - хронометраж 4 с;рекламний відеоролик з рекламою Harper`s Bazaar, 5, 2015 сюжет (Fashion) - хронометраж 4,5 с,

- договір від 27.02.2015 року №70, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, з метою просування послуг клієнта - замовника ТОВ Хьорст Шкульов Україна з вибором стратегії формування основної ідеї рекламної кампанії і застосування традиційних та інноваційних методик для можливості створення ефективної подачі послуг зобов`язується надати в порядку та на умовах, передбачених цим договором послуги з технічної підтримки заходу Harper`s Bazaar та спеціального виставкового заходу Frey Wille, світло, звук, забезпечення трансляції відео контенту, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, передбачених цим договором;

- договір про надання послуг від 25.05.2015 року №25/05/15, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов`язується власними силами та засобами за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходу замовника: ТМ Freywille , та інших рекламодавців, що проводитиметься за адресою: вул. Івана Франка, 4-Б, 27 травня 2015 року, а ТОВ Хьорст Шкульов Україна , як замовник, зобов`язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі на підставі виставлених виконавцем рахунків. Сторони домовилися, що виконавець самостійно здійснює монтаж, демонтаж, експлуатацію та налагодження власного обладнання, для надання послуг за даним договором, несе повну відповідальність за дотримання під час надання послуг правил охорони праці, санітарно-гігієнічної безпеки;

- договір №б/н кампанії про розміщення реклами від 01.07.2015 року, з додатками, відповідно якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов`язується надати послуги з розміщення реклами замовника ТОВ Хьорст Шкульов Україна на спеціальних конструкціях відповідно до затвердженої сторонами адресної програми в період рекламної кампанії, а замовник зобов1язується прийняти послуги й оплатити їх;

- договір про надання послуг від 01.07.2015 року №01/07/2015 року, з додатками, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов`язується власними силами та засобами за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходів замовника, націлених на просування продукції замовника та розміщення реклами рекламодавців, а замовник зобов`язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі та додатках на підстави виставлених виконавцем рахунків. Сторони домовилися, що виконавець самостійно здійснює монтаж, демонтаж, експлуатацію та налагодження власного обладнання, для надання послуг за даним договором, несе повну відповідальність за дотримання під час надання послуг правил охорони праці, санітарно-гігієнічної безпеки;

- договір про надання послуг б/н від 13.07.2015 року, відповідно до якого виконавець ТОВ Анлімітед зобов`язується власними силами та засобами за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходів замовника: TM Crystal Park та інших рекламодавців, що проводитиметься за адресою бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкинська, 5-7/29, 15.07.2015 року, а замовник зобов`язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі та додатках на підстави виставлених виконавцем рахунків.Сторони домовилися, що виконавець самостійно здійснює монтаж, демонтаж, експлуатацію та налагодження власного обладнання, для надання послуг за даним договором, несе повну відповідальність за дотримання під час надання послуг правил охорони праці, санітарно-гігієнічної безпеки;

- договір від 04.11.2015 року №04/11/2015_DEC, з додатками, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, бере на себе зобов`язання надати послуги із оформлення та декорування заходів замовника ТОВ Хьорст Шкульов Україна , а замовник зобов`язується прийняти надані належним чином послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору;

- договір про надання послуг №б/н від 13.07.2015 року, відповідно до якого ТОВ Анлімітед , як виконавець, зобов`язується власними силами та засобами за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги з забезпечення професійного освітлення та звуку під час заходу замовника: ТМ Crystal Park, та інших рекламодавців, що проводитиметься за адресою бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкинська, 5-7/29, 15.07.2015 року, а замовник зобов`язується оплачувати якісно надані послуги виконавцем у відповідності до умов, що викладені в цьому договорі на підставі виставлених виконавцем рахунків.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем надано: договори, податкові накладні, Акти здачі-прийняття робіт, квитанції.

Крім того, позивачем надано суду податкову звітність товариства за 215 рік та 2016 рік, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків, а також суми утриманого та/або сплаченого податку.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Анлімітед та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, спростовують висновки перевірки про заниження податку на додану вартість.

Водночас, зазначені в акті перевірки та апеляційній скарзі висновки про відсутність реального виконання господарських зобов`язань, порушення позивачем вимог податкового законодавства є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Так, в акті перевірки зазначено, що ТОВ Анлімітед придбавало послуги у ТОВ Лорд Компані , ТОВ Елітстар Компані , ТОВ Форуст Таун-2015 , ТОВ Саніт Компані , ТОВ Харлоу ", у яких відсутні умови для здійснення господарських операцій, надані послуги не відповідають зареєстрованим видам діяльності, крім того, стосовно діяльності даних товариств порушені кримінальні провадження №12014000000000574 від 06.12.2014 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, №32015100010000077 від 19.05.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 212 КК України, №12015000000000630 від 08.12.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст.28, ч. 2 ст. 205 КК України, №32016230000000100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даним товариством не визнані нечинними.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може розглядатися як беззаперечний доказ відсутності фактичного здійснення спірних операцій.

Колегія суддів зазначає, що у пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків".

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев