Постанова

від 09.09.2019 по справі 826/12509/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12509/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Бєлової Л.В.,

за участю секретаря: Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту 23.04.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Телесистеми України звернулось з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0035311404 від 05.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з відзиву на позовну заяву оскільки можливість вчинення господарських операцій у постачальників ТОВ Будівельна компанія Елізіум , ТОВ Опт Торг Спешл , ТОВ Технобуд-Поліс , ТОВ Елада Трейд відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ Телесистеми України не було підстав для податкового обліку операцій, внаслідок чого останнім занижено суми податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2019 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, апелянт вказує, що первинні бухгалтерські документи, що містяться в матеріалах справи мають обов`язкові реквізити первинних документів і в сукупності підтверджують реальність господарських операцій.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За матеріалами справи Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 9213 від 31.05.2018, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Опт Торг Спешл (код 40243551) за травень 2016 року, ТОВ Технобуд-Поліс (код 39025090) та ТОВ Елада Трейд (код 40880568) за грудень 2016 року, ТОВ Будівельна компанія Елізіум (код 40462777) за січень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України (код 34726705) (тел.: (044) 569-22-17, e-mail: tok@telesystems.ua) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Опт Торг Спешл (код 40243551) за травень 2016 року, ТОВ Технобуд-Поліс (код 39025090) та ТОВ Елада Трейд (код 40880568) за грудень 2016 року, ТОВ Будівельна компанія Елізіум (код 40462777) за січень 2017 року № 606/26-15-14-04-05/34726705 від 18.06.2018 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 714 931,00 грн, в тому числі: - травень 2016 року у сумі 170 010,00 грн, грудень 2016 року у сумі 344 843,00 грн, січень 2017 року у сумі 200 078,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0035311404 від 05.07.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених товарів (робіт, послуг) у сумі 1 072 397, 00 грн, з них за податковими зобов`язаннями - 714 931,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 357 466,00 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням № 0035311404 від 05.07.2018, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати використання позивачем транспортних засобів та придбаного пального для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку

Так, між позивачем та ТОВ Опт Торг Спешл укладено договір підряду № 84 від 11.05.2016, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати згідно робочої проектної документації, умов даного Договору, локального кошторису та договірної ціни роботи по будівництву телекомунікаційних об`єктів Замовника в обумовлений Договором термін; забезпечення будівництва технологічним обладнанням, апаратурою та інструментами, що необхідні для виконання робіт по даному Договору, покладається на Виконавця; виконання проектно-вишукувальних робіт телекомунікаційних мереж; загальна вартість будівельних робіт за цим Договором визначається на підставі укладених локальних кошторисів та договірних цін, що укладаються між' сторонами на кожний об`єкт будівництва окремо і є невід 'ємною частиною даного Договору; замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних повноважними представниками Сторін наступних документів: Акту прийому-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в), Акту здачі-прийняття проектно-вишукувальних робіт; датою завершення робіт Виконавцем вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт; Виконавець виконує на свій ризик, власними і залученими силами та засобами усі передбачені Договором роботи і здає їх Замовнику.

Між ТОВ Телесистеми України та ТОВ Елада Трейд , укладено Договір поставки № 1017 від 06.12.2016 відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця обладнання, продукцію матеріально-технічного призначення, узгоджену Сторонами у відповідних специфікаціях до Договору, а Покупець зобов`язується прийняти поставлений товар і оплатити його вартість, передбачену Договором; фактично поставлена кількість Товару, прийнятого Покупцем, визначається згідно даних товаросупроводжувальних документів встановленої форми; Постачальник зобов`язується передати Товар у розпорядження Покупця в узгодженому у Специфікації Сторонами місці поставки. Датою поставки вважається дата відмітки представника Покупця про прийом Товару на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником; з метою доведення поставки Постачальник надає Покупцеві наступні документи: відповідні товаросупроводжувальні документи, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну; ціна одиниці Товару і загальна вартість кожної партії Товару, що поставляється, вказується Сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.

Між ТОВ Телесистеми України та ТОВ Технобуд-Поліс укладено Договір підряду № 532 від 06.09.2016 з гідно з яким Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати згідно робочої проектної документації, умов даного Договору, локального кошторису та договірної ціни роботи по будівництву телекомунікаційних об`єктів Замовника в обумовлений Договором термін; забезпечення будівництва технологічним обладнанням, апаратурою та інструментами, що необхідні для виконання робіт по даному Договору, покладається на Виконавця; виконання проектно-вишукувальних робіт телекомунікаційних мереж; загальна вартість будівельних робіт за цим Договором визначається на підставі укладених локальних кошторисів та договірних цін, що укладаються між сторонами на кожний об`єкт будівництва окремо і є невід 'ємною частиною даного Договору; Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних повноважними представниками Сторін наступних документів: Акту прийому-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в), Акту здачі-прийняття проектно-вишукувальних робіт; датою завершення робіт Виконавцем вважається дата підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт; виконавець виконує на свій ризик, власними і залученими силами та засобами усі передбачені Договором роботи і здає їх Замовнику; договір набирає сили з дати його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Між позивачем та ТОВ Будівельна компанія Елізіум укладено договір підряду, який не надавався до перевірки, однак із наданих до перевірки актів приймання виконаних робіт вбачається таких будівельно-монтажних робіт як відновлення кабельної лінії ОК-64 та ОК-24, прокладання внутрішньої інтернет мережі, прокладання кабельної лінії, відновлення кабельної лінії ТПП 30х2 та ОК-16, відновлення кабельної лінії ОК8 та ВГГ, монтаж внутрішньої будинкової мережі, внутрішньої телефонної мережі, відновлення кабельної лінії ОК-36, відновлення кабельної лінії від муфти до будинку, монтаж мережі ТБ за відповідними адресами.

Проаналізувавши надані суду документи, з урахуванням наданих пояснень представника позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, та висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що позивачем у відповідності до ст. 44, ст. 85 ПК надано первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ Телесистеми України з його контрагентами, оборотньо-сальдові відомості бухгалтерського обліку та розрахункові документи, що підтверджують факт оплати товару/робіт (послуг). Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами з метою отримання господарської вигоди. При цьому, результати проведення господарських операцій позивачем належним чином задекларовані в податкових деклараціях відповідних звітних періодах.

Колегія суддів вважає, що первинна документація оформлена належним чином, містить відомості, які послуги (постачання товару) надавалися всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Надані первинні документи містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, що підтверджує участь позивача та його контрагентів у виконанні обумовлених послуг.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Водночас, висновок контролюючого органу про наявність факту порушення ґрунтується виключно на припущеннях щодо наявності в зазначених суб`єктів господарювання ознак нереальності здійснення операцій, а саме: відсутності основних засобів, недостатність трудових ресурсів.

Проте, такі припущення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки не мають документального підтвердження і спростовуються фактичними обставинами справи.

Крім того, колегія суддів вважає, що зазначена інформація щодо відсутності основних засобів, недостатність трудових ресурсів не може бути беззаперечним доказом нереальності здійснення операцій, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних засобів, трудових ресурсів не є документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Одночасно з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Доводи позивача про правомірність формування податкового кредиту згідно з вищевказаними господарськими операціями доведені сукупністю наданих доказів та відповідачем не спростовані.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції з постачання товару не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У зв`язку з чим, колегія суддів доходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0035311404 від 05.07.2018.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Положеннями частини сьомої статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення має право на відшкодування їй за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, понесених нею документально підтверджених судових витрат, розрахованих у відповідності до Закону України Про судовий збір .

Сплата позивачем витрат, пов`язаних щі сплатою судового збору у розмірі 16 085,96 грн підтверджується платіжними дорученнями № 18719 від 16.07.2018 (а.с. 14 т. 1) та № 1185 від 29.08.2018 (а.с. 6, т. 7).

З огляду на викладене, понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у цій справі у розмірі 16 085,96 грн.

Крім цього, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 позивачу було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у справі.

Враховуючи те, що колегія суддів під час апеляційного розгляду справи дійшла висновку про задоволення адміністративного позову, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 24 128,94 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2019 скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0035311404 від 05.07.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Телесистеми України (02098, м. Київ, вул. Шумського, 1-А, код ЄДРПОУ 34726705) судові витрати у розмірі 16 085,96 грн (шістнадцять тисяч вісімдесят п`ять).

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами: рахунок отримувача - 34312206081055; отримувач - УК у Печерському районі/Печерс.р-н.; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код ЄДРПОУ 38004897; код банку МФО 899998; код класифікації доходів бюджету - 22030001 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), судовий збір у розмірі 24 128,94 грн (двадцять чотири тисячі сто двадцять вісім).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16.09.2019.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Л.В. Бєлова