Постанова

від 17.09.2019 по справі 120/282/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/282/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

17 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року (рішення ухвалено суддею Чернюк А.Ю. у м.Вінниця, повний текст судового рішення складено 10 травня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" до Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 28.12.2018 року № 0013591415, яким позивачу донараховано податок на прибуток у зв`язку з не відображенням доходу від списання кредиторської заборгованості перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" в сумі 1904374,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 року № 0013811415, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 355092 грн. за основним платежем та донараховано штрафних санкцій на суму 88773 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що в період з 05.09.2018 по 11.09.2018 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, своєчасність, достовірність, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Форте" за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, за наслідками якої ГУ ДФС у Вінницькій області складено акт №4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФАВОР І КО", яким зафіксовано ряд порушень податкового законодавства, зокрема встановлено, що станом на 31.12.2015 року за даними бухгалтерського обліку ТОВ "ФАВОР І КО" по рах. 631 "Вітчизняні постачальники" рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" (код ЄДРПОУ: 38445108) в сумі 1904374,00 грн. в т.ч. з ПДВ 317396 грн. Заборгованість виникла згідно договорів підряду № 188.14 від 18.08.2014 року, № 202.14 від 02.04.2014 року, № 303-14 від 03.03.2014 року, № 404 від 02.04.2013 року, № 304 від 02.04.2013 року, № 204.13 від 02.04.2013 року, № 306.13 від 03.06.2013 року, № 408.13 від 03.06.2013 року, № 504.13 від 02.04.2013 року, № 104.13 від 01.04.2013 року на проведення будівельно-монтажних робіт. За період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ТОВ "ФАВОР І КО" отримав будівельно-монтажних послуг на суму 4708574,00 грн. за які, згідно наданих до перевірки документів, розрахунки проведені в сумі 2804200,00 грн., тобто заборгованість станом на 31.12.2015 року складає 1904374,00 грн. Наданий Товариством до перевірки договір цесії №3/07/2015 від 03.07.2015 року податковий орган не вважає документом, який має юридичну силу та не є таким, що може бути врахований, оскільки останній від імені ТОВ "Будмайстер ЛТД" підписаний ОСОБА_1 Ю., особою, яка станом на 03.07.2015 року не мала право підпису, оскільки з 03.07.2015 року ліквідатором ТОВ "Будмайстер ЛТД" є ОСОБА_2 Ірина ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що висновки податкового органу суперечать приписам ст.ст.512-514 та ст.516 ЦК України, позаяк мав місце перехід права вимоги до нового кредитора. Так, за договором цесії №3/07/2015 від 03.07.2015 року ТОВ "Будмайстер ЛТД" відступило ФОП Білій О.О. право вимоги від ТОВ "ФАВОР І КО" заборгованість в сумі 1904374 грн., відтак, на думку позивача, кредиторська заборгованість перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" вважається погашеною. Новому кредитору ФОП Білій О.О. на її письмову вимогу від 01.06.2018 року про оплату заборгованості видатковим касовим ордером №37 виплачено 5600 грн, а платіжним дорученням №308 від 23.10.2018року перераховано 20000 грн., тобто, на момент проведення перевірки договір цесії є чинним та ніким не оспорений.

Також позивач не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності повноважень у директора ТОВ "Будмайстер ЛТД" Русу Ю. на підписання вказаного договору, оскільки з 03.07.2015 року ліквідатором ТОВ "Будмайстер ЛТД" є ОСОБА_2 Ірина ОСОБА_3 . Позивач покликається на приписи ст.41, 59 Закону України "Про господарські товариства" і стверджує, що на день підписання договору цесії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено відомостей щодо зміни керівника підприємства.

Оскільки податкове повідомлення - рішення № 0013811415, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ, є похідним від ППР №0013591415, а відповідачем не оспорюється факт отримання послуг та правомірність віднесення позивачем сум до податкового кредиту, позивач вважає його неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 28.12.2018 року № 0013591415.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 19.12.2018 року № 0013811415.

Стягнув з відповідача на користь позивача 14520,37 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, те що згідно ухвали господарського суду Чернігівської області від 05.06.2015 року по справі № 927/785/15 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будмайстер ЛТД" за заявою голови ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_4 та встановлено кредиторів: фізична особа - підприємець Пономар Людмила Сергіївна та Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області. Згідно баз даних АС Податковий блок : з 26.02.2015 року ТОВ "Будмайстер ЛТД" присвоєно стан - 3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру); з 05.05.2015 року ТОВ "Будмайстер ЛТД" присвоєно стан 28 - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС); з 26.06.2015 року ТОВ "Будмайстер ЛТД" присвоєно стан - 4 - порушено провадження у справі про банкрутство; з 04.11.2015р. ТОВ "Будмайстер ЛТД" присвоєно стан - 11 - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). Відтак, договір цесії №3/07/2015 від 03.07.2015 року не є документом, який має юридичну силу та не враховувався в ході проведення перевірки, так як він підписаний ОСОБА_5 , особою, яка станом на 03.07.2015 року не мала право підпису, оскільки з 03.07.2015 року ліквідатором ТОВ "Будмайстер ЛТД" є ОСОБА_4 . З огляду на вказане оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Крім того скаржник покликається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, звертає увагу на порушення судом першої інстанції ч.1 ст.47 КАС України, оскільки ухвалою від 27.03.2019 року судом першої інстанції закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Проте, 15.04.2019 року позивачем в судовому засіданні було подано заяву про збільшення позовних вимог, яку 26.04.2019 року протокольною ухвалою суд першої інстанції прийняв до розгляду, при цьому скаржнику не було надано можливості підготувати відзив.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

До суду апеляційної інстанції подано клопотання про заміну належного відповідача на Головне управління ДПС у Вінницькій області як належного відповідача у справі відповідно до Розпорядження КМУ від 21.08.2019 року №682-р. Протокольною ухвалою вищезазначене клопотання задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі направлення №2226 від 03.09.2018 року, виданого Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст.20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, та наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 5278 від 29.08.2018 року, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, своєчасність, достовірність, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Агро-Форте" за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області складено акт №4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФАВОР І КО", яким зафіксовано такі порушення:

1) п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 419166,00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 419166 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 398608,00 грн. в т.ч. по періодах:

- за січень 2015 року - на 18266,00 грн.;

- за липень 2015 року - на 250,00 грн.;

- за жовтень 2015 року - на 25000,00 грн.;

- за листопад 2015 року - на 355092 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0013591415 від 28.12.2018 року, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 523958,00 грн., (в тому числі податкові зобов`язання - на суму 419166,00 грн. та штрафні санкції - на суму 104792,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0013811415 від 19.12.2018 року, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суду 443865,00 грн. ( в тому числі сума податкового зобов`язання - 355092,00 грн., штрафні санкції - 88773,00 грн.

Вважаючи вказані податкові рішення-повідомлення протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача при винесенні вказаних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Зі змісту акта перевірки №4566/1415/38394623 від 18.09.2018 року (а.с. 92 т.1) видно, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Фавор І КО" показників у рядку 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року встановлено їх заниження в сумі 2013969 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 2013969 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Фавор і КО" не відображено дохід від списання кредиторської заборгованості, яка рахується на рах. 631"Вітчизняні постачальники" всього в сумі 2013969 грн., а саме, за цим рахунком має місце кредиторська заборгованість перед:

1) ТОВ "Будмайстер ЛТД" (код ЄДРПОУ: 38445108) в сумі 1904374,00 грн. в т.ч. з ПДВ 317396 грн. Заборгованість виникла згідно договорів підряду №188.14 від 18.08.2014 року, №202.14 від 02.04.2014 року, № 303-14 від 03.03.2014 року, №404 від 02.04.2013 року, №304 від 02.04.2013 року, №204.13 від 02.04.2013 року, №306.13 від 03.06.2013 року, №408.13 від 03.06.2013 року, №504.13 від 02.04.2013 року, №104.13 від 01.04.2013 року на проведення будівельно-монтажних робіт. За період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ТОВ "ФАВОР І КО" отримав будівельно-монтажних послуг на суму 4708574,00 грн. за які, згідно наданих до перевірки документів, розрахунки проведені в сумі 2804200,00 грн., тобто заборгованість станом на 31.12.2015 року складає 1904374,00 грн. Вказана заборгованість виникла в період 2013-2014 років та є непогашеною станом на 03.11.2015 року. По бухгалтерському обліку заборгованість, по якій минув строк позовної давності визнається безнадійною та повинна бути відображена проведенням: Дт 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості та Кт 79.1 Результат основної діяльності .

Згідно автоматизованої системи співставлення податкового зобов`язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ "ФАВОР І КО" при придбанні товарів (послуг) у ТОВ "Будмайстер ЛТД" податковий кредит був сформований, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності та не скориговані в періоді, в якому вказана заборгованість повинна бути списана.

Наданий Товариством до перевірки договір цесії №3/07/2015 від 03.07.2015 року податковий орган не вважає документом, який має юридичну силу та не є таким, що може бути врахований, оскільки останній від імені ТОВ "Будмайстер ЛТД" підписаний ОСОБА_1 Ю., особою, яка станом на 03.07.2015 року не мала права підпису, оскільки з 03.07.2015 року ліквідатором ТОВ "Будмайстер ЛТД" є ОСОБА_6 Михайлівна.

2) заборгованість перед ПП"Маркет Ч" (код 36157357) в сумі 109595 грн. в т.ч. ПДВ - 18266 грн., яка виникла за актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 по будівництву житлового будинку по вул.Нагірній та будівництву багатоквартирного житлового АДРЕСА_1 по вул.Свердлова - Шолом Алейхема - Володарського у м.Вінниці на загальну суму 200977,4 грн. (в т.ч. ПДВ - 33496,23 грн.). Остання бухгалтерська проводка позивача по Д-т 631 К-т 311 мала місце 03.03.2014 року на суму 20000 грн, в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.

В акті перевірки зазначено, що станом на 31.12.2015 року по бух. рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість в сумі 109595 грн. Згідно ІС "Податковий блок" ПП "Маркет Ч" (код 36157357) має статус "припинено", дата проведення державної реєстрації припинення - 04.12.2014 року №1354170013005265.

З огляду на статус ПП "Маркет Ч" "припинено" зобов`язання перед вказаними контрагентом погашенню не підлягають та відповідно включаються до складу доходів відповідного звітного періоду.

3) заборгованість перед ТОВ "Екосільбуд" (Код ЄДРПОУ 39820920) всього в сумі 377675 грн., в т.ч. ПДВ 62946грн. Проаналізувавши в ході проведення перевірки акти приймання виконаних робіт, податковий орган дійшов висновку, що виходячи з показників людино/годин, наведених в актах виконаних робіт(послуг) та кількості використаних найманих ТОВ "Екосільбуд" працівників у 4-му кварталі 2015 року (за даними звіту 1-ДФ) та тривалості робочого часу, обсяг виконаних робіт не міг бути виконаний вказаною юридичною особою. Відтак, податковий орган вважає, що надані до перевірки позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за взаємовідносинами ТОВ "Фавор І КО" з ТОВ Екосільбуд" вказують на відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ "Фавор І КО" робіт/послуг у ТОВ "Екосільбуд".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Будмайстер ЛТД ".

Встановлено, що позивач уклав з ТОВ "Будмайстер ЛТД" договір підряду №188.14 від 18.08.2014 року, №202.14 від 02.04.2014 року, №303-14 від 03.03.2014 року, №404 від 02.04.2013 року, №304 від 02.04.2013 року, №204.13 від 02.04.2013 року, №306.13 від 03.06.2013 року, №408.13 від 03.06.2013 року, №504.13 від 02.04.2013 року, №104.13 від 01.04.2013 року на проведення будівельно-монтажних робіт. За період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року ТОВ "ФАВОР І КО" отримав послуг на загальну суму 4708574,00 грн., за які розрахунки проведені у сумі 2804200,00 грн. Тобто, заборгованість позивача перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" складає 1904374,00 грн.

Проте, 03.07.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмайстер ЛТД" на підставі договору цесії №03/07/2015 від 03.07.2015 року відступило право вимоги фізичній особі - підприємцю Білій Ользі Олександрівні, яка стала кредитором за договорами №504.13 від 02.04.2013 року, №404 від 02.04.2013 року, №304 від 02.04.2013 року, №204.13 від 02.04.2013 року, №104.13 від 01.04.2013 року, №306.13 від 03.06.2013 року, №188.14 від 18.08.2014 року, №303-14 від 03.03.2014 року, №202.14 від 02.04.2014 року на загальну суму 1904374,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

В силу приписів ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов`язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов`язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов`язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

Разом з тим, норми діючого законодавства не встановлено заборони для зміни кредитора в зобов`язаннях, а відтак, будь-яка особа може передати свої права за правочином іншій особі шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги (цесії). При цьому, первинний кредитор може відступити не всі права за правочином, а тільки ті права, що існували (тобто ще не були виконані боржником) на момент їх відступлення.

При цьому, положення чинного законодавства, зокрема ЦК України та ПК України, не містять будь-яких обмежень щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення прав вимоги боргу.

У свою чергу, договори про відступлення прав вимог є оплатними та передбачають сплату особі, яка відступає свої права (первісному кредитору) певної вартості за відступлення її прав вимоги, тобто такі договори за своєю правовою природою відносяться до договорів купівлі-продажу, предметом яких є права вимоги боргу відповідно до ст. 656 ЦК України.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту пункту 4 договору цесії №03/07/2015 від 03.07.2015 року вбачається, що за відступлення права вимоги за основним договором фізична особа - підприємець Біла ОСОБА_7 сплачує Товариству з обмеженою відповідальністю Будмайстер ЛТД компенсацію у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, право сторін вказаного договору на зазначення вартості вказаної ціни договору від 03.07.2015 року відповідає положенням статті 632 Цивільного кодексу України, якою сторонам надано право встановлювати ціну в договорі за домовленістю та не позбавляє сторін договору цесії права визначити плату за відступлене право у розмірі меншому, ніж сама вимога.

Щодо покликань апелянта на те, що в бухгалтерському обліку підприємства заборгованість, по якій минув строк позовної давності, визначається безнадійною та повинна бути відображена проведенням: Дт 717 Дохід від списання кредиторської заборгованості та КТ 79.1 Результат основної діяльності , слід зазначити, що згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судами встановлено, що відповідно до додаткової угоди №1 від 03.07.2018 року до договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року у зв`язку з відсутністю коштів на ТОВ "ФАВОР І КО" станом на 03.07.2018 року, продовжено термін дії договору цесії №03/07/2015 від 03.07.2015 року до 03.07.2020 року.

Згідно видаткового касового ордеру від 02.07.2018 року та платіжного доручення №308 від 23.10.2018 року ТОВ "ФАВОР І КО" здійснено виплату на користь нового кредитора на суму 5600,00 грн. та 20000,00 грн. на підставі погашення кредиторської заборгованості згідно договору цесії № 03/07/2015 від 03.07.2015 року.

Отже, станом на день проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення ТОВ "ФАВОР І КО", здійснював оплату на користь нового кредитора, що свідчить про визнання ним боргу та переривання сплив строку позовної давності. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що строк позовної давності по цій заборгованості не минув і відсутність правових підстав вважати ці суми безнадійною заборгованістю, колегія суддів вважає правильними. А, отже, і відсутні правові підстави для включення цих сум до складу доходів відповідного звітного періоду та коригування податкового кредиту з ПДВ.

Суду апеляційної інстанції позивачем надано копії платіжних документів, з яких вбачається, що позивач здійснює оплату на користь нового кредитора.

Щодо доводів податкового органу про те, що договір цесії №03/0702015 від 03.07.2015 року не може бути врахований в ході проведення перевірки, оскільки підписаний Русу Ю., особою яка станом на 03.07.2015 року не мала право підпису, то судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 22.06.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер ЛТД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 03.07.2015 року по справі №927/785/15 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмайстер ЛТД", (вул. Князя Чорного, 4, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 38445108), з наслідками, передбаченими ст.. 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Стук Ірину Михайлівну ( АДРЕСА_2 , м. Чернігів, АДРЕСА_3 . Нахімова, 50, реєст. № НОМЕР_1 ) (а.с. 169).

Відповідно до реєстраційних даних, долучених до матеріалів справи 27.03.2019 року, станом на 26.06.2015 року визначений стан ТОВ "Будмайстер ЛТД": 4 - порушено провадження у справі про банкрутство, станом на 13.07.2015 року визначений стан ТОВ "Будмайстер ЛТД": 14 - визнано банкрутом (а.с. 174, 175).

Крім того, згідно відомостей про посадових осіб ТОВ Будмайстер ЛТД , станом на 13.07.2015 року особою, що має право підпису визначена Русу ОСОБА_8 (а.с. 179 т.1).

Таким чином, на момент укладення договору цесії №03/07/2015 від 03.07.2015 Русу ОСОБА_8 мала право підпису зазначеного договору.

Інших доказів на підтвердження нікчемності договору цесії №03/07/2015 від 03.07.2015 року укладеного між ТОВ "Будмайстер ЛТД", ФОП ОСОБА_9 та ТОВ "ФАВОР І КО", крім посилань на факт укладання його з порушенням вимог чинного законодавства, відповідачем як суду першої так і суду апеляційної інстанції надано не було, зустрічні перевірки податковим органом не проводились.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013591415 від 28.12.2018 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" зобов`язання з податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ "Будмайстер ЛТД" є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано розрахунок проведених нарахувань з податку на прибуток по вказаному контрагенту, зі змісту якого вбачається, що відповідачем по взаємовідносинах ТОВ "ФАВОР І КО" з ТОВ "Будмайстер ЛТД" нараховано податок на прибуток за основним платежем в сумі 362465 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 90616 грн., отже спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в цій частині донарахування податкового зобов`язання.

Правильними є також висновки суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 19.12.2018 року № 0013811415, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 355092 грн. за основним платежем та донараховано штрафних санкцій на суму 88773 грн. з огляду на те, що висновки податкового органу про заниження позивачем зобов`язань з ПДВ та завищення суми податкового кредиту базуються на викладеній вище позиції контролюючого органу щодо взаємовідносин ТОВ "ФАВОР І КО" з ТОВ "Будмайстер ЛТД". При цьому суд першої інстанції правильно визначився з правовим регулюванням податкового кредиту, об`єктом нарахування ПДВ, ґрунтовно проаналізував приписи ст.ст.198, 200 ПКУ, які дають право платнику віднести до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаним конрагентом.

Що стосується донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах ТОВ "ФАВОР І КО" з ТОВ "Екосільбуд" та ПП "Маркет Ч", то колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо того, що реальність господарських операцій позивача з ПП "Маркет Ч" та ТОВ "Екосільбуд" не була предметом як первісного позову так і заяви про збільшення позовних вимог, оскільки відсутні будь-які доводи позивача щодо протиправності висновків відповідача в частині щодо господарських операцій з вказаними контрагентами, а також позивачем не було надано суду першої інстанції доказів на обґрунтування позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу позивача та суду першої інстанції на недотримання приписів ч.1 ст.47 КАС України, зокрема, в силу приписів частини першої вказаної статті позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим з матеріалів справи видно, що ухвалою суду першої інстанції від 27.03.2019 підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду по суті на 15 квітня 2019 року.

Позивач 12 квітня 2019 року через канцелярію суду подав заяву про збільшення позовних вимог, що не відповідає приписам ч.1 ст.47 КАСУ. При цьому зі змісту заяви про збільшення позовних вимог видно, що позивач оспорює висновки відповідача виключно щодо його взаємовідносин з ТОВ "Будмайстер ЛТД", будь-яких доводів щодо неправомірності висновків контролюючого органу по господарських операціях позивача з ТОВ "Екосільбуд" та ПП "Маркет Ч" в заяві не наведено та письмових доказів на спростування висновків відповідача до заяви не додано.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

В силу приписів ч.1 ст.9 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 9 КАСУ).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Так, вимоги до позовної заяви встановлено статтею 160 КАС України, відповідно до п. 8 ч.5 якої в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з ч.4 ст. 161 КАС України документи позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Колегія суддів звертає увагу, і це підтверджується матеріалами справи, що як при зверненні до суду з первісним позовом та із заявою про збільшення позовних вимог, а також в ході розгляду справи судом першої інстанції позивач не покликався на протиправність висновків відповідача щодо господарських операцій позивача з контрагентами ПП "Маркет Ч" та ТОВ "Екосільбуд", а також позивачем не було надано до суду доказів на обґрунтування позовних вимог в цій частині. Відтак, предметом позову взаємовідносини позивача з вказаними контрагентами не були.

Рішення суду першої інстанції також не містить аналізу господарських операції між позивачем та вказаними контрагентами та будь-яких правових висновків щодо протиправності податкових повідомлень - рішень в цій частині. При цьому позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Також, під час апеляційного провадження позивачем не заявлялось клопотань про долучення доказів до матеріалів справи, а також про їх дослідження та надання оцінки судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, щодо необхідності часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції з огляду на те, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, вирішує питання щодо відшкодування позивачу судових витрат.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних документів, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в суд першої інстанції в сумі 14520,37 грн.(т.1 а.с.2, 203).

З урахуванням розміру позовних вимог, що підлягають до задоволення, з відповідача на користь позивача належить стягнути 9680 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0013591415 від 28.12.2018 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 362465 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 90616 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0013811415 від 19.12.2018 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 317369 грн. за основним платежем та в сумі 79349 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" 9680 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 вересня 2019 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.