Постанова

від 11.12.2019 по справі 120/282/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №120/282/19-а

адміністративне провадження №К/9901/28943/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючої судді - Блажівської Н.Є.(суддя -доповідач),

суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А.,

за участі:

секретаря судових засідань: Хлуд Т.Ю.,

представника позивача: Ткачука Б.О.,

представника відповідача: Пенської О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року (суддя - Чернюк А.І)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., Совгиря Д.І., Франтовської К.С.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФАВОР І КО

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" (надалі також - Позивач, ТОВ "ФАВОР І КО") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі також - відповідач, ГУДФС), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 28 грудня 2018 року № 0013591415, яким позивачу донараховано податок на прибуток у зв`язку з невідображенням доходу від списання кредиторської заборгованості перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" в сумі 1 904 374,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0013811415, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 355 092 грн. за основним платежем та донараховано штрафних санкцій на суму 88 773 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ФАВОР І КО" зазначило, що висновки контролюючого органу про необхідність донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі оскаржуваних індивідуальних актів не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відсутні підстави для списання кредиторської заборгованості, адже ТОВ "Будмайстер ЛТД" відступило ФОП ОСОБА_1 право вимоги від ТОВ "ФАВОР І КО" заборгованість в сумі 1 904 374 грн., відтак, на думку позивача, кредиторська заборгованість перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" вважається погашеною. Позивач також вважає, що відповідач безпідставно вказує про відсутність у директора ТОВ Будмайстер ЛТД Русу Ю. повноважень на підписання вказаного договору з тих підстав, що 3 липня 2015 року ліквідатором цього суб`єкта господарювання є Стук Ірина Михайлівна . За твердженням позивача, на день підписання договору цесії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено відомостей щодо зміни керівника підприємства.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 3 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 28 грудня 2018 року № 0013591415 та від 19 грудня 2018 року № 0013811415.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з ТОВ Будмайстер ЛТД не відповідають дійсним обставинам та зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, оскільки договір про переуступку права вимоги підписаний уповноваженою особою.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення скасовано, прийнято постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОР І КО" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУДФС у Вінницькій області: №0013591415 від 28 грудня 2018 року в частині визначення ТОВ "ФАВОР І КО" зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 362465 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 90616 грн., №0013811415 від 19 грудня 2018 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю ФАВОР І КО податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 317369 грн. за основним платежем та в сумі 79349 грн. за штрафними фінансовими санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Роблячи висновок про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із дотримання позивачем правил податкової дисципліни при формування даних податкового обліку за результатами операцій із ТОВ Будмайстер ЛТД . При цьому зазначив, що позивачем не оскаржувались висновки податкової перевірки по господарських операціях позивача з ТОВ "Екосільбуд" та ПП "Маркет Ч", а відтак в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального законодавства.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суддів першої та апеляційної інстанцій в цій частині та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач не скористався процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники сторін підтримали свої вимоги.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Згідно із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами за результатами проведеної ГУ ДФС у Вінницькій області перевірки позивача складено акт перевірки від 18 вересня 2018 року №4566/1415/38394623, згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 419166,00 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 419166 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 398608,00 грн., в т.ч. по періодах: - за січень 2015 року - на 18266,00 грн.; - за липень 2015 року - на 250,00 грн.; - за жовтень 2015 року - на 25000,00 грн.;- за листопад 2015 року - на 355092 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 28 грудня 2018 року №0013591415, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 523958,00 грн., (в тому числі податкові зобов`язання - на суму 419166,00 грн. та штрафні санкції - на суму 104792,00 грн.);

- від 19 грудня 2018 року №0013811415, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суду 443865,00 грн. ( в тому числі сума податкового зобов`язання - 355092,00 грн., штрафні санкції - 88773,00 грн.

Згідно з обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції та не спростовано позивачем та відповідачем під час касаційного розгляду, фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень ГУДФС у Вінницькій області: від 28 грудня 2018 року №0013591415 в частині визначення зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 362 465 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 90 616 грн., від 19 грудня 2018 року №0013811415 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 317 369 грн. за основним платежем та в сумі 79349 грн. за штрафними фінансовими санкціями стали висновки відповідача про те, що позивачем безпідставно у податковому обліку не відображено списання кредиторської заборгованості по ТОВ Будмайстер ЛТД , яке припинено. При цьому відповідач вказує, що договір цесії від 3 липня 2015 року №03/0702015, яким ТОВ Будмайстер ЛТД переуступлено право вимоги боргу позивача фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, підписаний неуповноваженою ТОВ ТОВ Будмайстер ЛТД особою Русу Ю . , а відтак не може бути врахований в ході проведення перевірки.

Надаючи оцінку цим висновкам відповідача, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем із ТОВ Будмайстер ЛТД укладені договори підряду на проведення будівельно-монтажних робіт і за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року ним отримані послуги на загальну суму 4 708 574,00 грн., за які розрахунки проведені у сумі 2 804 200,00 грн.

Тобто, заборгованість позивача перед ТОВ "Будмайстер ЛТД" складала 1 904 374,00 грн.

3 липня 2015 року ТОВ "Будмайстер ЛТД" на підставі договору цесії №03/07/2015 відступлено право вимоги ФОП ОСОБА_1 , яка стала кредитором на загальну суму 1 904 374,00 грн.

За змістом пункту 4 цього договору за відступлення права вимоги ФОП ОСОБА_1 сплачує ТОВ Будмайстер ЛТД компенсацію у розмірі 1000,00 грн.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 3 липня 2015 року по справі №927/785/15 визнано банкрутом ТОВ "Будмайстер ЛТД" та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Стук Ірину Михайлівну.

Разом з тим, згідно з відомостями про посадових осіб ТОВ Будмайстер ЛТД (том, а.с. 179), станом на 13 липня 2015 року особою, що має право підпису, визначено Русу Юлію.

4 листопада 2015 року ТОВ Будмайстер ЛТД припинено, але не знято з обліку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до додаткової угоди від 3 липня 2018 року №1 до договору цесії від 3 липня 2015 року № 03/07/2015 у зв`язку з відсутністю коштів на ТОВ "ФАВОР І КО" станом на 3 липня 2018 року, продовжено термін дії договору цесії №03/07/2015 до 03 липня 2020 року.

Згідно з видатковим касовим ордером від 2 липня 2018 року та платіжним дорученням від 23 жовтня 2018 року №308 ТОВ "ФАВОР І КО" здійснено виплату на користь нового кредитора ФОП ОСОБА_1 у розмірі 5600,00 грн. та 20000,00 грн. з метою погашення кредиторської заборгованості по договору цесії № 03/07/2015 від 3 липня 2015 року.

Отже, станом на день проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення ТОВ "ФАВОР І КО" здійснював оплату на користь нового кредитора, що свідчить про визнання ним боргу.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач зазначає, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати податок на прибуток підприємств, а також коригувати податок на додану вартість, оскільки:

- саме ліквідатор з дня свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном, аналізує фінансове становище та виконує повноваження керівника (органів управління ) банкрута та вживає заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а відтак договір цесії зі сторони ТОВ Будмайстер , який підписаний не ліквідатором, ставить під сумнів дійсність договору цесії;

- договір цесії не вважається документом, який має юридичну силу з підстав його підписання неуповноваженою особою, а тому не може свідчити про переуступлення права вимоги.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У судовому засіданні позивач посилався на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та вказував, що:

- договір цесії є чинним та не скасований у судовому порядку;

- в Єдиному державному реєстрі на час укладення договору містилися відомості про те, що Русу Ю. має право підпису від імені ТОВ Будмайстер ;

- боргові зобов`язання позивача ТОВ Будмайстер передано ФОП ОСОБА_1 і останній сплачено частину боргового зобов`язання.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

В силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин у справі та їх переоцінки.

За змістом підпункту 14.1.11. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV (далі - Закон №996) зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 1999 року № 290, визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про кредиторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, із змінами і доповненнями (надалі - П(С)БО 11 Зобов`язання ).

Відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО 11 Зобов`язання якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, в разі якщо кредиторська заборгованість не підлягає погашенню, вона підлягає списанню з відповідним визначенням іншого операційного доходу того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню, а відтак списання заборгованості впливає на базу оподаткування податком на прибуток підприємств.

Крім того, зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок платника податків збільшити суму доходів на суму кредиторської заборгованості, зобов`язання щодо якої припинено у зв`язку з припиненням (ліквідацією) юридичної особи - кредитора, виникає внаслідок збільшення його активів. Водночас дослідженню підлягає також та обставина чи відповідні зобов`язання дійсно припинились.

Разом з тим, згідно із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, у зв`язку із припиненням юридичної особи - кредитора ТОВ "Будмайстер ЛТД", активи позивача не збільшились, оскільки право вимоги за договором цесії від 3 липня 2015 року №03/07/2015 передано ФОП ОСОБА_1 , якій, як кредитору, в подальшому і перераховувались відповідні кошти.

Не визнаючи такий договір як належну підставу для переуступлення права вимоги, відповідач вказує, про те, що він від імені ТОВ "Будмайстер ЛТД" підписаний неуповноваженою особою, а саме не ліквідатором підприємства Стук І., а Русу Ю.

Відповідно до частини другої статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини першої цієї статті якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом частини четвертої названої вище статті відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

За таких обставин саме ліквідатор є уповноваженою на підписання особою в розумінні наведених норм, а відтак саме Стук Ірина Михайлівна з 3 липня 2015 року уповноваженою від ТОВ Будмайстер особою.

Разом з тим, зважаючи на те, що передача боргу позивача ФОП ОСОБА_1 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами і те, що у позивача фактично не збільшились активи у зв 'язку із припиненням ТОВ "Будмайстер ЛТД", та обставина, що договір цесії від 3 липня 2015 року №03/07/2015 підписаний неуповноваженою зі сторони останнього особою, не спростовує дотримання платником податків правил податкової дисципліни. Суд звертає увагу на те, що договір цесії від 3 липня 2015 року №03/07/2015 є оспорюваним і до моменту визнання його недійсним в судовому порядку правові підстави вважати його таким, що не створює правових наслідків для сторін, в розумінні вимог чинного законодавства, відсутні.

Отже, висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи положення Митного кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді: М.М. Гімон

Є.А. Усенко

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2019 року