Ухвала

від 19.09.2019 по справі 640/18604/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2019 року

Київ

справа №640/18604/18

адміністративне провадження №К/9901/10202/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 640/18604/18

за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець-Оболонь"

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець-Оболонь"

до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи України"

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Обслуговуючий кооператив "Чорнобилець-Оболонь" (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, за участі третьої особи Державного підприємства "Національні інформаційні системи України" (далі - третя особа, ДП "НАІС") про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, у якому просив:

- визнати протиправними дії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, які полягали у направленні до ДП Національні інформаційні системи повідомлення від 27 серпня 2018 року № 104-7651 Щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ;

- зобов`язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію направити до ДП Національні інформаційні системи повідомлення про відкликання повідомлення від 27 серпня 2018 року № 104-7651 Щодо внесення інформації до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ;

- зобов`язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрації направити до Державного підприємства Національні інформаційні системи повідомлення про внесення до словника іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з зазначенням переліку власних вулиць, які входять на даний час до існуючих юридичних осіб, а саме: а) до складу Обслуговуючий кооператив Чорнобилець - Оболонь входять вулиці Лінія 1, 1а, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, урочище Оболонь ; б) до складу КДТ Оболонь урочище Наталка входять вулиці лінія 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, урочище Наталка .

В обґрунтування позовних вимог Обслуговуючий кооператив Чорнобилець - Оболонь посилався на те, що з листа Державного підприємства Національні інформаційні системи від 13 серпня 2018 року № 3605/10.2.1, адресованого заступнику голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації Блохову С.В., позивачу стало відомо про те, що на адресу ДП НАІС надійшов лист голови правління Громадської організації ОВАД урочища Оболонь від 03 серпня 2018 року № 40-д щодо внесення до словника Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про новостворену громадську організацію ОВД урочища оболонь в Оболонському районі міста Києва. Також у вказаному листі повідомлялось про наявність в реєстрі запису виключно щодо КДТ Чорнобилець , у зв`язку з чим ДП НАІС просило надати додаткову інформацію. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився Шостий апеляційний адміністративний суд, зазначив, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Обслуговуючий кооператив "Чорнобилець-Оболонь" звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана 10 квітня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі № 640/18604/18, витребувано матеріали адміністративної справи та запропоновано учасникам справи подати відзив на касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема щодо віднесення спору у даній справі до категорії приватноправових. Зазначає, що він оскаржує дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тому спір слід вирішувати у порядку адміністративного судочинства.

Від інших учасників справи заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини шостої статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, § 230).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

У Х В А Л И В:

Справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Чорнобилець-Оболонь" до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи України" про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді І.В. Желєзний

І.В. Саприкіна