Ухвала

від 12.09.2019 по справі 757/35107/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 вересня 2019 року, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Укрсхідінвест», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року,

за участі: прокурора представника володільця майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу організації процесуального керівництва у перейнятих кримінальних провадженнях, спільних слідчих груп управління правової допомоги та екстрадиції Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку приміщень за адресою: Київська область, Броварський район, село Русанів, вул. Київська (колишня Леніна), 20-г, а саме: комп`ютер марки «LENOVO» (моноблок) серійний номер СІ02352917, шнур живлення до комп`ютера «LENOVO» та ноут-бук марки «ASUS» серійний номер QCWB335.

В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя зазначив про доведеність прокурором того, що згадане тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, і не накладення арешту на це майно може призвести до подальшого його відчуження або інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Укрсхідінвест», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Автор апеляційної скарги вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора з порушенням вимог ст. 172 КПК України, за відсутності володільця майна та його представника, позбавивши їх можливості надати свої пояснення та інші матеріали, що мають значення для вирішення питання про арешт майна, які підлягають дослідженню слідчим суддею.

Акцентує увагу представник на тому, що під час проведення обшуку вилучено речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу. Більш того в згаданій ухвалі про надання обшуку слідчим суддею було відмовлено в частині вилучення комп`ютерів, оскільки слідчим не обґрунтовано клопотання в цій частині.

З урахуванням викладеного, згадане майно, є тимчасово вилученим, і клопотання прокурора про його арешт мало бути подано протягом 48 годин після їх вилучення, однак майно було вилучено 03 липня 2019 року, а клопотання подано 08 липня того ж року, тобто з пропуском встановленого строку, що залишилось поза увагою слідчого судді.

Звертає увагу автор апеляційної скарги і на те, що чинний КПК України не передбачає винесення постанови слідчого, прокурора про визнання речовим доказом. При цьому, визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею за відсутності володільця майна та його представника, а копію прийнятого рішення останній отримав 25 липня 2019 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника володільця майна, яка підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, виступ прокурора про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді - без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2017 року під № 12017100100008734, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 2 ст. 258-5 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у період з 26 по 30 грудня 2009 року фізична особа підприємець ОСОБА_9 отримувала кошти для купівлі будівельних матеріалів для проведення капітального ремонту, однак ремонт не провела, заволодівши грошовими коштами.

Крім того, отримано дані щодо самовільного захоплення земельної ділянки, що знаходиться на території с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області, яка перебуває в оренді Посольства Азербайджанської Республіки, у зв`язку з чим дипломатичній установі завдано значної шкоди.

Також, встановлено, що іноземні громадяни разом із громадянами України, за попередньою змовою групою осіб, здійснюють фінансування діяльності організацій «ДНР» і «ЛНР».

04 липня 2019 року заступник начальника відділу організації процесуального керівництва у перейнятих кримінальних провадженнях, спільних слідчих груп управління правової допомоги та екстрадиції Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , направив до Печерського районного суду міста Києва клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: комп`ютер марки «LENOVO» (моноблок) серійний номер СІ02352917, шнур живлення до комп`ютера «LENOVO» та ноут-бук марки «ASUS» серійний номер QCWB335.

Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 09 липня 2019 року клопотання прокурора задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вирішуючи питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані повинні були міститися і у клопотанні прокурора, який звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурор звертаючись до суду з клопотанням визначив метою накладення арешту на згадане майно забезпечення збереження речових доказів, однак така мета арешту майна ним не доведена.

Так, на переконання колегії суддів, в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що майно, на яке останній просить накласти арешт, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає вимогам ст. 98 КПК України, що свідчить про формальність винесеної постанови прокурора від 04 липня 2019 року про визнання речей речовими доказами.

Крім того, з долучених прокурором до клопотання матеріалів, а саме з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження здійснюється за ознакамикримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 197-1, ч. 2 ст. 258-5 КК України. Проте, з наданого витягу, не зрозуміло яке відношення ТОВ «Укрсхідінвест», якому на праві власності належать приміщення, в ході проведення обшуку яких було вилучено згадане раніше майно, має до вказаного кримінальногопровадження, оскільки вказане товариство в цьому реєстрі не згадується.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор у клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст.ст. 171,173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінальногопровадження.

Крім того, відповідно до п.п. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Згідно ч. 4 ст. 99 КПК України, дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника володільця майна задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах порушуватиме баланс між інтересами володільця майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ «Укрсхідінвест», задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09 липня 2019 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу організації процесуального керівництва у перейнятих кримінальних провадженнях, спільних слідчих груп управління правової допомоги та екстрадиції Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку приміщень за адресою: Київська область, Броварський район, село Русанів, вул. Київська (колишня Леніна), 20-г, а саме: комп`ютер марки «LENOVO» (моноблок) серійний номер СІ02352917, шнур живлення до комп`ютера «LENOVO» та ноут-бук марки «ASUS» серійний номер QCWB335, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотаннязаступника начальника відділу організації процесуального керівництва у перейнятих кримінальних провадженнях, спільних слідчих груп управління правової допомоги та екстрадиції Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку приміщень за адресою: Київська область, Броварський район, село Русанів, вул. Київська (колишня Леніна), 20-г, а саме: комп`ютер марки «LENOVO» (моноблок) серійний номер СІ02352917, шнур живлення до комп`ютера «LENOVO» та ноут-бук марки «ASUS» серійний номер QCWB335, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/4784/2019 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1