Постанова

від 18.09.2019 по справі 203/2688/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4975/19 Справа № 203/2688/18 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Лященко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року та на додаткове рішення суду від 05 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТО УКРЕКСП , треті особи - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Перша , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

03 серпня 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ ВТО УКРЕКСП , треті особи - ОСОБА_2 , ПАТ Страхова компанія Перша , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просила стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди недоплачене відшкодування в розмірі 16151 грн., за втрату товарної вартості автомобіля 4458 грн., витрати за проведення оцінки розміру заподіяних збитків в сумі 1300 грн., витрати на діагностику несправностей, що виникли внаслідок ДТП, в сумі 820 грн., моральну шкоду - 67014 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн., а всього стягнути 99743 грн. та судовий збір (а.с.1-15, т.1).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до ТОВ ВТО УКРЕКСП , треті особи - ОСОБА_2 , ПАТ Страхова компанія Перша , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ТОВ ВТО УКРЕКСП на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 21908 грн. 57 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ ВТО УКРЕКСП на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.(а.с.221-227,т.1).

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2019 року стягнуто з ТОВ ВТО УКРЕКСП на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. (а.с.238-240).

Не погодившись з вказаним рішенням та додатковим рішенням суду, ТОВ ВТО УКРЕКСП звернулося з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та стягнення з відповідача судового збору, в іншій частині рішення - залишити без змін та скасувати додаткове рішення у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Також, зазначає, що висновок про вартість заподіяної матеріальної шкоди не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим, не може бути належним доказом суми завданої позивачеві матеріальної шкоди. Крім того, посилається на недоведеність позивачкою розміру витрат на правову допомогу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.08.2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем RENAULT PREMIUM н/з НОМЕР_1 , в м.Дніпро на перехресті пр.Д.Яворницького та вул.Княгині Ольги, скоїв зіткнення з автомобілем AUDI А1 н/з НОМЕР_2 під керуванням позивачки.

Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.10.2017 року, що набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с.16, т.1).

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та безпосередньо виконував трудові обов`язки за посадою водія.

Володільцем транспортного засобу RENAULT PREMIUM н/з НОМЕР_1 є відповідач, цивільно-правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу, була застрахована ПАТ Страхова компанія Перша , згідно полісу №АК/5037294 (а.с.18, т.1).

Вказані обставини також було визнано сторонами, а тому, в силу ч.1 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ Страхова компанія Перша на рахунок позивачки було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 49327 грн. 93 коп. (а.с.19,20, т.1).

Згідно звіту №12-12-17-1В від 22.02.2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля AUDI А1 н/з НОМЕР_2 визначена в сумі 69936 грн. 50 коп., вартість відновлювального ремонту - в сумі 65478 грн. 44 коп. Крім того, розраховано втрату товарної вартості вказаного транспортного засобу в сумі 4458 грн. 06 коп. (а.с.44-47, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що за проведення обов`язкової оцінки вартості заподіяних збитків позивачкою було сплачено оцінювачу 1300 грн., що підтверджується копією товарного чеку від 16.02.2018 року (а.с.60,т.1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та підтвердження належними доказами розміру заподіяних позивачу матеріальної шкоди, а тому дійшов висновку про стягнення з ТОВ ВТО УКРЕКСП зазначених вище сум.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як зазначено в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 року № 4, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її заподіяла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 за № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи, вбачається, що постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.10.2017 року, що набрала законної сили, ОСОБА_2 за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.16, т.1).

Відповідно до п.4 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та безпосередньо виконував трудові обов`язки за посадою водія.

Відповідно до ч.1. ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Володільцем транспортного засобу RENAULT PREMIUM н/з НОМЕР_1 є відповідач, цивільно-правова відповідальність якого, як власника транспортного засобу була застрахована ПАТ Страхова компанія Перша згідно полісу №АК/5037294 (а.с.18, т.1).

Згідно звіту №12-12-17-1В від 22.02.2018 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля AUDI А1 н/з НОМЕР_2 визначена в сумі 69936 грн. 50 коп., вартість відновлювального ремонту - в сумі 65478 грн. 44 коп. Крім того, розраховано втрату товарної вартості вказаного транспортного засобу в сумі 4458 грн. 06 коп. (а.с.44-47, т.1).

За проведення оцінки вартості заподіяних збитків позивачкою було сплачено оцінювачу 1300 грн., що підтверджується копією товарного чеку від 16.02.2018 року (а.с.60,т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ Страхова компанія Перша на рахунок позивачки було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 49327 грн. 93 коп. (а.с.19,20, т.1).

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно ст.. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі ст.. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст..3 Закону).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика, оскільки в даному випадку позивач має право пред`явити відповідну вимогу, як за рахунок страховика, так і за рахунок винної особи.

Доводи апелянта про те, що висновок про вартість заподіяної матеріальної шкоди не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим не може бути належним доказом суми завданої позивачеві матеріальної шкоди, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки такі доводи спростовується матеріалами справи.

Так, Звіт з незалежної оцінки колісного транспортного засобу №12-12-17-1В від 22.02.2018 року, здійснено суб`єктом оціночної діяльності, який відповідає вимогам ст. 4 - 6, 17, 18 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , а також ст. 30, 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 1508 від 02 серпня 2004 року, видане ОСОБА_4 на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювачів від 15.05.2004 року МФ № 1098 виданого Фондом державного майна України.

Сама оцінка проведена оцінювачем на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 Загальні принципи оцінки майна та майнових прав , затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вказаний Звіт є належним доказом по справі , а відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Не скористався відповідач своїм правом клопотати про призначення автотоварознавчої експертизи, з метою встановлення суми завданої матеріальної шкоди ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на завищений, неспівмірний із складністю справи та не пропорційний ціні позову розмір витрат на правову допомогу, колегією суддів відхиляється, оскільки спростовуються матеріалами справи, які містять докази щодо розміру витрат, які позивачка сплатила у зв`язку з розглядом справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРЕКСП"- залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року та додаткове рішення від 05 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: