Постанова

від 10.09.2019 по справі 908/552/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 року м.Дніпро Справа № 908/552/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання : Грачов А.С.

представники сторін:

від позивача: Бойчун Н. Д. адвокат, ордер серії КВ №419273 від 07.02.2019 р.;

від відповідача: представник не з`явився; про час та місце слухання справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 року, ухвалене суддею Азізбекян Т.А., повний текст якого складений 13.06.2019, у справі № 908/552/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя

про стягнення 1 044 021,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою вих. № 01/03 від 01.03.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення основного боргу в сумі 862 685,20 грн., пені в сумі 129 420,72грн., інфляційних витрат у сумі 40 487,91 грн., трьох процентів річних у сумі 11 427,26 грн. за договором поставки № СТМ/25032015 від 25.03.2015.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № СТМ/25032015 від 25.03.2015, внаслідок чого сума основного боргу за поставлений товар становить 862 685,20 грн. За порушення строків оплати відповідачу нараховані пеня у розмірі 129 420,72 грн., інфляційних витрат у сумі 40 487,91 грн. та 3% у сумі 11 427,26 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 року у справі №908/552/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП" борг у сумі 862 685 грн. 20 коп., пеню у сумі 129 420 грн. 72 коп., інфляції у сумі 40 487 грн. 91 коп., три проценти річних у сумі 11 427 грн. 26 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 45 000 грн. 00 коп., витрати, пов`язані з розглядом справи сумі 2 441 грн. 56 коп. та 15 660 грн. 32 коп. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що з поданих позивачем видаткової та товарно-транспортної накладних неможливо встановити хто саме їх підписав, оскільки міститься лише підпис та печатка ТОВ "Український Рітейл" у видаткових накладних, без зазначення посади та даних особи, яка вчинила підпис, а у товарно-транспортних накладних міститься лише прізвище та підпис без зазначення посади. Вважає, що позивачем не надано належних доказів поставки товару, а подані документи, на думку відповідача, не є належними в розумінні чинного законодавства.

Надання таких документів є порушенням п. 3.6. Договору поставки, а отже, на підставі п. 3.8 Договору поставки Відповідач мав право відстрочити платежі за поставки, поки Позивачем не будуть надані належні документи на супроводження товарів. Жодних доказів, що Позивач надавав відповідні документи Відповідачу в матеріалах справи не міститься.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження того, що господарська операція не відбулась, а товар відповідачем не прийнято. З поданих до матеріалів справи видаткових накладних вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий, що підтверджується підписами на накладних, завірених штампом відповідача. Наявність штампу відповідача на видаткових та товарно-транспортних накладних є свідченням його участі, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції - прийнятті товару.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі №908/552/19; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.09.2019.

Представник Відповідача (скаржника), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900074239388, у судове засідання не з`явився.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 10.09.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

25.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП" (Постачальник) укладений договір поставки № СТМ/25032015 (з протоколом узгодження розбіжностей), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, виготовити та передати товар у власність Покупця у визначеній кількості, відповідної якості та за обумовленою ціною, а останній прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно п. 1.2 договору, найменування, асортимент та ціна товару, що поставляється зазначається у додатку № 2 до даного договору "Специфікація", який є невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, у кількості та на дату, вказану у замовленні, власними транспортними засобами та за власний рахунок. У випадку підписання сторонами графіку поставок (додаток № 7), строк поставки визначається відповідно визначеного графіку.

Замовлення передаються покупцем нарочно, по факсимільному зв`язку або електронному зв`язку, а у випадку відсутності таких - телефонограмою. При використанні сторонами засобу передачі замовлення шляхом електронного повідомлення (EDI-документа) через платформу електронної комерції сторони підписують додаток № 3. Замовлення повинно містити інформацію: номер та дату замовлення; номер та дату договору; найменування постачальника; найменування покупця; асортимент товару; кількість та ціну товару; дату поставки товару постачальником на склад або магазин, вказаний покупцем; адресу складу або магазину, вказаного покупцем (п. 2.2 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем у місті поставки товару в момент отримання товару від постачальника відповідно до супровідних документів. Покупець має право прийняти товар без спеціальної перевірки за якістю, якщо товар знаходиться у спеціальній тарі та упаковці без явних видимих дефектів.

У пункті 6.1 договору сторони визначили, що ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно по передньому узгодженню з покупцем не менш ніж за 60 календарних днів до змін.

Відповідно до п. 6.4 договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору ні одна зі сторін у письмовій не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік (п. 12.1.).

Договір поставки № СТМ/25032015 від 25.03.2015 з протоколом розбіжностей підписано уповноваженими особами сторін та скріплено печатками підприємств.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору, яке мало місце в період дії Договору (п. 12.2 Договору).

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору. Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено ТОВ "Український Рітейл" товар на загальну суму 3 616 053,20 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними долученими до матеріалів справи.

Отже, позивачем умови договору виконані належним чином, жодних претензій відповідачем не заявлялось.

Проте, оплата товару у строк, визначений договором, у повному обсязі здійснена не була.

Згідно з Актом звірення розрахунків, складеним станом на 31.01.2018 сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар на початок періоду - на 01.01.2018 (сальдо початкове) складала 604 000,40 грн.

Ця заборгованість виникла починаючи з поставки 14.11.2017, що підтверджується також Актом звірення розрахунків, складеним станом на 30.11.2017, даними бухгалтерського обліку позивача - карткою рахунку 361, Актами звіряння розрахунків, складеними та підписаними позивачем і відповідачем станом на 28.02.2018, 31.03.2018, 30.04.2018, 31.05.2018, 30.06.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 30.11.2018, з яких вбачається, що сума заборгованості 604000,40 грн. врахована сторонами в їх бухгалтерському обліку розрахунків при виведенні сальдо (різниці між надходженнями і витратами) за кожен місяць 2018 року.

Поставки та оплати, що здійснювали сторони протягом 2018 року підтверджуються видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними.

У Розрахунку позовних вимог наведена інформація щодо всіх поставок та оплат у 2018 році у розрізі кожної видаткової накладної, із зазначенням дати поставки/платежу, номеру та дати відповідного первинного документу, суми поставки та оплати, порядку зарахування оплати, а також періоди прострочення оплати та суми боргу за такі періоди.

Так, з урахуванням боргу у сумі 604 000,40 грн. (станом на 01.01.2018), на протязі 2018 року позивачем було поставлено товар на загальну суму 3 616 053,20 грн., з них оплачено відповідачем товар на суму 2 753 368,00 грн.

Відповідно до Акту звіряння розрахунків, складеному та підписаному сторонами станом на 30.11.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становила 862 685,20 грн.

Згідно п. 2.6 договору поставки, зобов`язання з поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцю відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.6 Договору поставки, сторони проводять звірку розрахунків за здійсненими поставками товару, для чого Покупець готує проект Акту звірення і направляє його Постачальнику. У разі не отримання від Постачальника узгодженого Акту звіряння протягом 10 днів з дати направлення або аргументованих заперечень в той же строк, Акт звірення вважається узгодженим Постачальником, а суми розрахунків - підтвердженими.

Отже, підписані сторонами Акти звіряння розрахунків, які щомісячно складав Покупець, підтверджують, що Постачальник виконав свої зобов`язання з поставки товару у вказану в Актах дату, Покупець підтвердив розмір своєї заборгованості перед Постачальником, а у сторін відсутній спір щодо відображених у них даних щодо поставок та оплат.

Поставлений товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить також печатка відповідача на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Зазначена в них дата є датою поставки.

Таким чином, з дня поставки товару у відповідача виникли зобов`язання згідно з умовами Договору поставки (п. 6.4.) та нормами чинного законодавства сплатити отриманий товар протягом 30 календарних днів.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з позовом, за яким було відкрито провадження по даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують поставку позивачем товару відповідачу за договором поставки № СТМ/25032015 від 25.03.2015, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором щодо його оплати в сумі 862 685,20 грн.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеня в сумі 129 420,72 грн. Розрахунок 3 % річних у розмірі 11 427,26 грн. та 40 487,91 грн. інфляції виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога в цій частині судом також задоволена.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Заявник апеляційної скарги не погоджується з позовними вимогами з підстав того, що видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять лише підпис та печатку ТОВ "Український Рітейл ", проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

При цьому відповідач зазначає, що надання таких документів є порушенням п.3.6. Договору поставки, а отже, на підставі п.3.8 Договору поставки відповідач може відстрочити платежі за поставки, поки позивачем не будуть надані належні документи на супроводження товарів.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Умовами договору № СТМ/25032015 від 25.03.2015 сторони визначили порядок приймання товару.

Як зазначалося вище, згідно п. 2.6 договору поставки, зобов`язання з поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів Покупцю відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України.

Якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець має право відмовитися від приймання товару або прийняти товар, якщо якість товару відповідає вимогам договору (п. 3.4 Договору).

Якщо при прийманні товару виявилась невідповідність (помилки) у супровідних документах або невідповідність товару, що приймається, супровідним документам, у момент приймання товару складається акт розбіжностей за участі представника покупця та особи, яка безпосередньо доставила (передала) товар, в якому зазначаються виявлені при прийманні розбіжності. (п. 3.5 Договору).

Якщо супровідні документи не будуть надані разом із товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунків з постачальником на термін затримки оформлення (надання) необхідних документів (п. 3.8 Договору).

Статтею 666 ЦК України, встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару. Також у матеріалах справи відсутнє листування з боку відповідача стосовно виправлення будь-яких невідповідностей у супровідних документах, відсутності супровідних документів на товар, тощо.

Враховуючи відсутність будь-яких звернень відповідача до позивача з приводу відсутності або неналежного оформлення супровідних документів на товар, колегія суддів визнає безпідставним посилання відповідача на відстрочку дати розрахунків.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Колегія суддів враховує, що на усіх видаткових накладних міститься відбиток круглої печатки юридичної особи - відповідача. Неістотні недоліки у видаткових накладних, про які зазначив відповідач, не роблять дані накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Також враховує, що відповідачем здійснювалася часткова оплата поставленого товару.

Доказів у спростування того факту, що товар не отримано або не отримано його разом із пакетом документів, визначеним договором відповідач не надав.

Відповідно до ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не довів, що з боку позивача були порушені умови договору щодо поставки товару або надання не належних товаросупровідних документів на товар.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір боргу в сумі 862 685,20 грн. Сума боргу підтверджується двостороннім актом звіряння розрахунків станом на 30.11.2018.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили, як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором поставки № СТМ/25032015 від 25.03.2015.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань та вищезазначені приписи норм чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення основного боргу за поставлений товар у розмірі 862 685,20 грн.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 129 420,72 грн. пені за загальний період з 02.03.2018 по 18.02.2019 по кожній накладній.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що при порушенні зобов`язання настають правові наслідки, які встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 8.10 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент порушення, від суми неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нарахована пеня в сумі 129 420,72 грн., оскільки це не суперечить п. 8.10. Договору та діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та обґрунтовано задоволені судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 427,26 грн. 3% річних за загальний період з 02.03.2018 по 18.02.2019 та 40 487,91 грн. інфляції за період з 15.12.2017 по 18.02.2019.

Розрахунок 3 % річних у розмірі 11 427,26 грн. та 40 487,91 грн. інфляції виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимоги в цій частині правомірно задоволені господарським судом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Поряд з цим, у відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП" просить стягнути відповідача 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).

Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат.

Так, за приписами ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката за надання юридичної консультації та складання юридичних документів, які пов`язані з підготовкою до розгляду цієї справи Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП" до відзиву на апеляційну скаргу надано належним чином засвідчені копії:

- додаткового договору № 3 від 17.07.2019 до договору про надання правничої (адвокатської) допомоги від 07.02.2019 № 07/02, яким погоджені умови представництва Позивача у Центральному апеляційному господарському суді по даній справі;

- розрахунку суми гонорару за надання правової допомоги на суму 10 000,00 грн.;

- платіжного доручення від 23.07.2019 № 1634 на суму 10 000,00 грн. про сплату ТОВ "АЛГ-ГРУП" адвокатських послуг за договором від 07.02.2019 № 07/02 адвокату Бойчук Н.Д.;

- ордеру від 07.02.2019 серії КВ № 419273.

Приймаючи до уваги, що витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем заперечень щодо розміру таких витрат та їх співмірністю зі складністю справи, ціною, суду не надано, колегія суддів, враховуючи задоволення позову та відмову у задоволенні апеляційної скарги покладає витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн. на відповідача.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі й відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі №908/552/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі №908/552/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛГ-ГРУП", м. Харків 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.09.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Подобєд