Рішення

від 04.09.2019 по справі 907/459/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

04.09.2019 м. Ужгород Справа № 907/459/17

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В

розглянувши позовну заяву Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Берегівської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Русетт"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" та Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області

про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки

За участю представників:

прокурор - Андрейчик А.М. (посвідчення № 043112 від 06.05.16)

прокурор - Стойко П.М. (посвідчення № 042966 від 20.04.16)

від позивача (Міністерство юстиції України) - Строган М.М. (дов. № 211/9.14/22-19 від 08.01.19)

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від третьої особи на стороні позивача (Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства) - не з`явився

від третьої особи на стороні позивача (Державне підприємство "Берегівське лісове господарство") - не з`явився

від третьої особи на стороні позивача (Косоньська сільська рада Берегівського району

Закарпатської області) - не з`явився

від третьої особи відповідача ( ОСОБА_1 ) - не з`явився

від третьої особи відповідача ( ОСОБА_2 ) - не з`явився

від третьої особи відповідача (Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області) - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2017 року Заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Берегівської районної державної адміністрації (далі - Берегівська РДА) та Фермерського господарства "Русетт" (далі - ФГ "Русетт") про визнання недійсним і скасування розпорядження голови Берегівської РДА від 19.10.2012 № 422 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 " (далі - розпорядження від 19.10.2012) і витребування земельної ділянки, кадастровий номер 2120485600:02:000:0059, площею 0,06 га, вартістю 65250,00 грн, розташованої за межами населеного пункту - с. Косонь Берегівського району, із чужого незаконного володіння ФГ "Русетт" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Водночас прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017 у позові відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2019 касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 і рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017 у справі № 907/459/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2019 справу №907/459/17 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/459/17 та призначено підготовче засідання на 26.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2019 підготовче засідання відкладено на 17.04.2019 року.

Ухвалою суду від 17.04.2019 відкладено підготовче засідання на 06.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.05.2019 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019.

Ухвалою суду від 03.06.2019 відкладено розгляд справи по суті на 13.06.2019.

13.06.2019 за заявою прокуратури та позивача, враховуючи відсутність письмових заперечень інших учасників справи, судом постановлено ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження залучено до участі у справі за заявою позивача та прокурора у порядку вимог ст. 50 ГПК України третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області та призначено підготовче засідання на 18.07.2019.

Ухвалою суду від 18.07.2019 відкладено підготовче засідання на 06.08.2019.

Ухвалою суду від 06.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2019.

Позивач просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокуратурою проведено перевірку законності розпорядження органами державної виконавчої влади землями державної власності, за результатами якої встановлено, що Берегівська РДА незаконно розпорядилася землею лісового фонду, прийнявши спірне розпорядження про передачу земельної ділянки у приватну власність громадянці ОСОБА_2 , яка після оформлення права власності на земельну ділянку продала її ОСОБА_1 , котра, у свою чергу, відчужила спірну земельну ділянку на користь ФГ "Русетт". Прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та на момент прийняття розпорядження від 19.10.2012 перебувала у постійному користуванні Державного підприємства "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" (далі - ДП "Закарпатське ОУЛАГ"); оспорюване розпорядження про передачу у приватну власність громадянці спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суперечить вимогам земельного та лісового законодавства; прийнято Берегівською РДА із перевищенням повноважень, без дотримання порядку припинення права постійного користування земельною ділянкою та зміни її цільового призначення. Внаслідок прийняття Берегівською РДА спірного розпорядження було порушено інтереси держави, оскільки земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог законодавства, поза волею власника (уповноваженого державного органу), тому земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0059, вартістю 65250,00 грн, розташовану за межами населеного пункту - с. Косонь Берегівського району, слід витребувати із незаконного володіння ФГ "Русетт" і повернути державі.

З урахуванням постанови Верховного Суду прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка є землею державного лісового фонду, яка перебувала у постійному користуванні філії Береговодержспецлісгосп та незаконно вибула із власності уповноваженого державою органу - Кабінету Міністрів України, а саме без волі власника, а тому наявні правові підстави для витребування земельної ділянки від добросовісного набувача ФГ Русетт у порядку ст.388 ЦК України.

При цьому, констатує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно майнові права ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку припинено 22.03.2013 згідно з договором купівлі-продажу, укладеного з покупцем ОСОБА_3

В свою чергу, майнові права ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,06 га припинено 10.11.2016 згідно укладеного з ФГ Русетт договором купівлі-продажу.

Відтак, на момент звернення з позовом до суду у третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні жодні майнові права та обов`язки на спірну земельну ділянку і вирішення даного віндикаційного спору не породжує для вказаних осіб будь-яких правових наслідків.

Крім того, погоджуючись з висновками Верховного Суду 3окрема, зазначає про обов`язковість надання належної юридичної оцінки наданим прокурором всім документам в сукупності, а саме планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування для визначення правового режиму спірної земельної ділянки та її правового статусу як земель лісового фонду, право передачі якої у приватну власність у відповідача 1, приймаючи оспорюване розпорядження було відсутнє.

Щодо заявленої при первинному розгляді судом даної справи заяви про застосування строків позовної давності до вимог прокуратури Закарпатської області прокурором наведено додаткове обґрунтування поважності причин його пропуску.

Зокрема, вказує що ні прокурор, ні власник землі Кабінет Міністрів України (позивач у справі) не були стороною у даних земельних правовідносинах і про наявність порушень та необхідність захисту інтересів держави у судовому порядку стало відомо під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №12016070060000571, розпочатого 15.09.2016 на підставі вивчення матеріалів Департаменту захисту економіки в Закарпатській області по зверненню народного депутата України ОСОБА_4 . Позивач у даній справі - Кабінет Міністрів України у свій час про порушення його прав та інтересів як власника та розпорядника спірною земельною ділянкою довідався із листів-повідомлень прокуратури області, які надсилались у лютому та травні 2017 року пояснює, що для задля створення можливого відчуження земель лісового фонду у приватну власність зацікавлених осіб з метою використання спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в обхід заборон чинного земельного та лісового законодавства, посадовими особами органів державної влади було допущено внесення неправдивих даних до обліку земель у контурі 818 та картографічних матеріалів. Зокрема, незаконність вилучення Берегівською районною державною адміністрацією та зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення у контурі 818 за межами населеного пункту Косонської сільської ради вбачається із листа Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 01/09- 1983, від 28.11.16, матеріалів лісовпорядкування філії Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , отриманих у Департаменті екології та природних ресурсів Закарпатської обласної .державної адміністрації лист №185/04 від 13.02.2017), матеріалів лісовпорядкування плану обходу №3 філії Береговодержспецлісгосп Закарпатської області отриманих під час допиту та допитом колишнього лісника ОСОБА_5 від 22.02.2017, допитом колишнього директора філії Береговодержспецлісгосп ОСОБА_6 від 22.02.2017. При цьому, зауважує, що прокурор не є спеціалістом у даних спірних правовідносинах, а тому тільки з висновків компетентних органів контролю прокурором встановлено інформацію щодо наявності порушень інтересів держави.

Відтак, вказує, що саме після опрацювання матеріалів вказаного кримінального провадження у прокуратури Закарпатської області виникли підстави для пред`явлення даного позову.

Позивач у поданих письмових поясненнях доводи прокурора підтримав повністю, просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поданих поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Посилаючись на ч.7 ст.122 3К України, зазначає, що Бёрегівська РДА при прийнятті спірного розпорядження вийшла за межі власних повноважень, оскільки до компетенції останньої належить розпорядження землями державної власності (крім випадків, визначених ч.7 ст.122 3К України - повноваження Кабінету Міністрів України) за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням гелів територіальної громади. Району, відсилаючи до ст. 9 ЗК України, уповноважує саме Кабінет Міністрів України на розпорядження землями державної власності, які перебувають у постійному користуванні, лісами, для не лісогосподарських потреб.

Вказує, що Берегівська РДА грубо порушила порядок набуття права на землю ч.5 ст.116 3К України, зміни цільового призначення ст.20 3К України, законодавчої заборони передачі у власність земель державної власності ч. 4 ст. 84 ЗК України, чим порушено право власності держави на спірну земельну ділянку в особі уповноваженого органу держави Кабінету Міністрів України - як власника - підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним розпорядження Берегівської РДА та її витребування з незаконного володіння. Звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка є землею державного лісового фонду, яка перебувала у постійному користуванні філії Береговодержспецлісгосп та незаконно вибула із власності уповноваженого державою органу - Кабінету Міністрів України, а саме без волі власника, а тому наявні правові підстави для витребування земельної ділянки від добросовісного набувача ФГ Русетт у порядку ст.388 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками зупинене прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок. Таким чином, на час виділення спірної землі, що перебувала у користуванні ДП Берегівське лісове господарство , діяла заборона на відчуження земель цієї категорії, у звязку з чим є правові підстави для задоволення позову.

Відповідач 2 (фермерське господарство "Русетт") проти позову заперечує повністю. Просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у відзивах на позов, наданих суду. Зокрема наводить доводи про те, що позивач та прокурор пропустили строк позовної давності; що позивач не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, а прокурор, не наділений повноваженнями заявляти клопотання про визнання поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та про його поновлення.

Відповідач 2 заперечує проти доводів, прокурора, що спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність ОСОБА_2 перебувала у постійному користуванні ДП "Закарпатське ОУЛАГ" та належить до земель лісового фонду і така до її передання у приватну власність ОСОБА_2 перебувала в постійному користуванні ГДСЛАП "Закарпатагроліс", а згодом - ДП "Закарпатське ОУЛАГ" (філії "Берегівське ЛАГ"); рішення Закарпатської обласної ради про надання вищевказаної земельної ділянки лісового фонду в постійне користування вказаній організації не надано. Відповідач зазначає що акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємства на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 2011 року, таксаційний опис філіалу "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс" від 2005 року, на які посилається прокуратура Закарпатської області, не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та належними доказами у даній справі. Таксаційний опис філії "Береговодержспецлісгосп" від 2005 року доданий до позовної заяви також не є належним доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та що така до передання її у приватну власність ОСОБА_2 і перебувала у постійному користуванні ГДСЛАП "Закарпатагроліс", а згодом - ДП "Закарпатське ОУЛАГ" (філії "Берегвське ЛАГ").

Представник Берегівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, письмових пояснень по суті спору суду не надав, однак згідно надісланої заяви просить розглянути справу без участі його представника.

Третя особа - Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства у поданих письмових поясненнях повідомив, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 липня 2013 року №584 "Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України" Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства прийнято цілісним майновим комплексом державне підприємство "Закарпатське ОЛАУГ". На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 412 від 25.09.2014 року розпочато процедуру ліквідації державного підприємства "Закарпатське ОЛАУГ". Разом із ліквідацією ДП "Закарпатське ОЛАУГ" ліквідовано 9 його філій (в т.ч. філію "Берегівське ЛАГ"), а лісові ділянки філій передано на підставі розпоряджень Голови Закарпатської ОДА лісогосподарським підприємствам за територіальною наближеністю. Спірна земельна ділянка була передана у власність гр. ОСОБА_2 , однак не була передана у користування ДП Берегівське лісове господарство при прийняті Розпорядження Голови Закарпатської ОДА від 26.08.2017 №279.

Третя особа- Косоньська сільська рада у поданих 05.09.2017 року письмових поясненнях позовні вимоги підтримала.

Третя особа- Державне підприємства Берегівське лісове господарство в судове засідання не з`явився, письмових пояснення по суті спору не подало.

Треті особи відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, письмових пояснення по суті спору не подали.

Треті особи своїх повноважних представників у засідання суду не направили. Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області подано письмове заперечення по суті заявлених позовних вимог.

Головне управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області проти позову заперечує повністю. Просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у запереченні на позов. Зокрема наводить доводи про те, що позивач та прокурор пропустили строк позовної давності; що прокуратура при перевірці розпоряджень Берегівської районної державної адміністрації мала можливість встановити порушення прав Кабінету міністрів України, ще у 2012 році. Також заперечує проти доводів, прокурора, що спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність ОСОБА_2 перебувала у постійному користуванні ДП "Закарпатське ОУЛАГ" та належить до земель лісового фонду і така до її передання у приватну власність ОСОБА_2 перебувала в постійному користуванні ГДСЛАП "Закарпатагроліс", а згодом - ДП "Закарпатське ОУЛАГ" (філії "Берегівське ЛАГ"), зазначаючи, що позивачем не надано жодного доказу, чи документального підтвердження зазначених обставин.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України , рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 04.09.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані прокуратурою та сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р., відповідно до статей 6, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 33, 118, 121, пункту 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року №536, розглянувши заяву ОСОБА_2 , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,06 га, розміщеної на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 (п.1 розпорядження). Надано ОСОБА_2 вищезазначену земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства (п.2 розпорядження).

Відповідно до наявних у судовій справі копій матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , зокрема - довідки Міськрайонного управління Держкомзему у місті Берегово та Берегівському районі Закарпатської області про правовий статус земельної ділянки, що відводиться гр. ОСОБА_2 у власність, за №4420 від 03.08.2012р. земельна ділянка площею 0,0600 га (кв.м), в тому числі угіддя сіножаті, розташована на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту. Категорія земель, згідно ст. 19 Земельного кодексу України - землі сільськогосподарського призначення (а.с.218, т.1).

В листі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 9-7-0.7-13785/2-17 від 08.12.2017р. Про надання інформації зазначено, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 2120485600:02:000:0059), яка знаходиться на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту за весь період згідно державної статистичної звітності до 18.10.2012р. обліковувалась - землі запасу (сіножаті) (а.с.130, т.2).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 78342925 від 18.01.2017р. ОСОБА_2 , шляхом укладення договору купівлі-продажу № 1955 від 22.03.2013р., відчужила вищевказану земельну ділянку третій особі ОСОБА_3 , яка в подальшому продала її Фермерському господарству "Русетт" на підставі договору купівлі-продажу № 3026 від 10.11.2016р. (а.с.58-60, т.1).

Підставою звернення прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що, на його думку, розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 прийняте всупереч вимог п. "г" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, оскільки у приватну власність передано землі лісогосподарського призначення для сільськогосподарських потреб, а саме, для ведення особистого селянського господарства. При цьому, прокурор покликається на матеріали проектної документації на зазначену у спірному розпорядженні земельну ділянку, викопіювання з плану землекористування Косоньської сільської ради у розрізі землекористувачів, на території Косоньської сільської ради, яка розташована у контурі 818, ортофотоплан контуру 818, Акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, таксаційний опис філії "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс", розроблений та затверджений у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування. Прокурор стверджує, що Берегівська РДА, при прийнятті оспорюваного розпорядження допустила грубі порушення вимог законодавства, вийшла за межі власних повноважень, оскільки земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "Закарпатське ОУЛАГ".

Не погоджуючись з законністю вказаного розпорядження та правочину, з метою захисту інтересів держави в особі органу державної влади, прокурор звернувся до суду з вказаним позовом, предметом якого є вимога Заступника прокурора Закарпатської області, заявлена в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Берегівської РДА та ФГ "Русетт", про визнання недійсним і скасування розпорядження Берегівської РДА від 19.10.2012 № 422, згідно з яким у власність ОСОБА_2 було надано земельну ділянку площею 0,06 га, розташовану на території Косоньської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України зазначеної земельної ділянки із чужого незаконного володіння ФГ "Русетт".

Разом з цим, при новому розгляді судом взято до уваги вказівки Верховного Суду, зазначені у постанові суду від 15.01.2019 року, які є обов`язковими для судів першої інстанції, у відповідності до ст.316 ГПК України щодо неповного з`ясування характеру спірних правовідносин; залишення поза увагою дослідження дійсних прав учасників справи стосовно предмета спору; не встановлено та не перевірено, чи впливає вирішення спору у зазначеній частині, зокрема, на права та обов`язки цієї фізичної особи та дослідити відповідні правові наслідки. Окрім того, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства, зазначає, що при новому розгляді справи необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, а також планово-картографічні матеріали (копії карт-схем, плану лісонасаджень обходу), акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської (селищної) ради Берегівського району Закарпатської області, затвердженого головою Берегівської районної ради у 2001 році, таксаційний опис Філії "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс", розроблений і затверджений у 2005 році, лист Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів від 05.09.2016 № 01/08-1432, листи Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 02.12.2016 № 1029, від 16.02.2017 № 100 (з додатком 1) тощо.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 Кодексу).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Аналізуючи наведені норми у їх сукупності, можна дійти висновку, що прийняття органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування ненормативного акту породжує виникнення правовідносин, пов`язаних із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Водночас із зазначеного Рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

За змістом статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, рішення органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акту та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права. На таку особу, позивача, з урахуванням принципу свободи розпорядження власними процесуальними правами не можна покладати обов`язок об`єднання вимог про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади та вимог про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку, укладених (виданих) на підставі такого рішення.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, наведеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13.

Так, прокурор звернувся до господарського суду з позовом, зокрема про визнання недійсним і скасування розпорядження Берегівської РДА від 19.10.2012, згідно з яким у приватну власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства було надано спірну земельну ділянку.

Відповідно до наявних у судовій справі копій матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , зокрема - довідки Міськрайонного управління Держкомзему у місті Берегово та Берегівському районі Закарпатської області про правовий статус земельної ділянки, що відводиться гр. ОСОБА_2 у власність, за №4420 від 03.08.2012р. земельна ділянка площею 0,0600 га (кв.м), в тому числі угіддя сіножаті, розташована на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту. Категорія земель, згідно ст. 19 Земельного кодексу України - землі сільськогосподарського призначення (а.с.218, т.1).

В листі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 9-7-0.7-13785/2-17 від 08.12.2017р. Про надання інформації зазначено, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 2120485600:02:000:0059), яка знаходиться на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту за весь період згідно державної статистичної звітності до 18.10.2012р. обліковувалась - землі запасу (сіножаті) (а.с.130, т.2).

Судом встановлено, що згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.01.2017 № 78342925 ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 22.03.2013 № 1955 продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 , яка у подальшому відчужила її на користь ФГ "Русетт" на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2016 № 3026.

Разом з цим, при визначенні правового характеру спірних правовідносин та правого режиму спірної земельної ділянки при новому розгляді судом взято до уваги вказівки Верховного Суду, зазначені у постанові суду від 15.01.2019 року, які є обов`язковими для судів першої інстанції, у відповідності до ст.316 ГПК України.

Згідно частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами частини 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст.20 Земельного кодексу України).

Згідно положень статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а)визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б)визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в)відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г)притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) виключено; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ст.55 Земельного кодексу України).

Відповідно до статтей 56, 57 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

З аналізу вищенаведеного, до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України, Законів України "Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій" дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Так, згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено у частині 2 статті 3 Земельного кодексу України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За змістом статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 Земельного кодексу України, частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 31 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належать, у тому числі, передача у власність, надання в постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 Лісового кодексу України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Відповідно до частини 9 статті 149 Земельного кодексу України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами 5 - 8 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Згідно зі статтею 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства, слід враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14.

Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка була надана в постійне користування разом із земельними ділянками лісового фонду Головному державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству Закарпатагроліс на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації від 26.05.2003 № 273.

В контексті пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України при визначенні правового режиму спірних земель слід враховувати додані до матеріалів справи планово-картографічні матеріали, які складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.1986 (далі - Інструкція), планшети лісовпорядкувальні належать до планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Так, одною із основних карт є план обходу №3 філіалу Береговодержспецлісгосп лісовпорядкування 2004 року, який відноситься до дрібномасштабних карт схем лісогосподарських підприємств.

Відповідно до п. 5.4 Інструкції, така є одним із видів даних карт і створюється для ілюстрації пояснювальних записок проектів організації і розвитку лісового господарства.

Вказаний вище план обходу відображає дані про ліси на певній ділянці (обході).

З умовних позначень плану обходу №3 філіалу Береговодержспецлісгосп лісовпорядкування 2004 року вбачається, що на території кварталу 7 у виділах 2 та 3, росте ліс різної вікової категорії.

Дана карта виготовлена на основі Карти-схеми лісонасаджень філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс Лісовпорядкування 2004 року в масштабі 1:50000.

Як вбачається з п. 1.1. Інструкції вказана вище карта відноситься до лісних карт. Основою для складання карти-схеми є плани лісництв, зменшених до відповідного масштабу (п. 4.1. Інструкції). В пунктах 4.2. - 4.7 Інструкції передбачено порядок виготовлення, вимоги до картографічного документу тощо.

Згідно умовних позначень на Карті-схемі лісонасаджень філіалу Береговодерхнспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс Лісовпорядкування 2004 року 7 квартал лісового господарства розташований на землях Косинської сільської ради. За даними таксаційного опису земельну ділянку у виділі 3 площею 1,5 га віднесено до лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій.

У таксаційному описі крім основних показників таксаційної характеристики деревостанів для пристиглих і стиглих деревостанів вказується також розподіл запасу за складовими породами (для молодняків і середньовікових насаджень за необхідності), запаси деревини рідколісь, поодиноких дерев, сухостою, захаращеності із зазначенням ліквідної деревини.

Таксаційні описи друкуються на кожен квартал з послідовним записом характеристики виділів, згрупованих за категоріями лісів і брошуруються в книги по лісництвах. На окремих аркушах вказується зміст і прийняті умовні скорочення до таксаційного опису.

У матеріалах справи міститься копія Таксаційного опису філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , розробленого та затвердженого у 2005 році.

Також, наведене вище підтверджуються Планом лісонасаджень філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс 3акарпатської області Лісовпорядкування 2005 року масштаб 1:25000, який згідно п. 1. 1. Інструкції відноситься до лісових карт. 3 даної карти вбачається, що у виділі З кварталу 7 знаходиться земельна ділянка лісового фонду, на території якої ростуть дерева порід: ясен, клен, акація біла, гледичія.

Вказані вище карти є первинними при обліку та проведенні лісовпорядкувальних робіт. В якості картографічних джерел для складання лісових карт використовуються фото плани, топокарти, плани земель колгоспів, совхозів і інших землекористувачів, геодезичні дані землеустрою, аерофотознімки, лісні карти і геодезичні дані попереднього лісовпорядкування (п. 1.6._Інструкціі).

При цьому, з Планшетів лісовпорядкування № 2 2004 року та № 4 2014 року вбачається, що відбулась певна зміна виділів у кварталі 7, у тому числі щодо розташування кварталу 1, при розпорядженні Берегівською райдержадміністрацією та Держгеокадастром спірними земельними ділянками. Вказані планшети суперечать один одному в частині розташування виділів 1 та 2 кварталу 7.

Крім того, прокурор вказує, що на даний час, Берегівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове слідство по кримінальному провадженню № 12016070060000571 по факту незаконного виділення земельних ділянок з лісового фонду на території Косонської сільської ради Берегівської району, за межами населеного пункту, в тому числі протягом 2012-2013 років підроблення посадовими особами Держземагенства у Закарпатській області документів, внаслідок чого було вилученого і передано у приватну власність фізичним особам,, без зміни цільового призначення, а саме із земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення 8,5 га угідь у контурі 818 на території Косонської сільської ради. На даний час у справі призначено ряд експертиз (оціночно-земельну та земельно-технічну експертизи).

Водночас, співставленням долучених до позову копій таблиць довжини, ліній та кутів земельної ділянки, опису меж суміжних землевласників, ситуаційного плану земельної ділянки з копією плану обходу вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2120485600:02:000:0059 знаходиться саме у виділі 3 кварталу 7 лісового господарства. Оскільки, ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на картосхемі винесення меж в натурі земельної ділянки під об`єктом природно-заповідного фонду - ботанічного заказника місцевого значення Косонська гора відображено накладення спірної земельної ділянки (212048560002:000: 0059 ) з зазначенням кадастрового номеру на землі лісового фонду у контурі 818, а саме кварталу 7 виділ 3 (лист № 100 від 16.02.2017 р. ). Вказані обставини Верховним Судом також наголошено взяти до уваги суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Також, відповідно до наданих Департаментом екології та природних и ресурсів 3акарпатської ОДА на адресу прокуратури області від 13.02.2017 за № 185/04 матеріалів встановлено, що у межах лісо та землекористування філії Береговодержспецлісгосп знаходиться обхід №3 квартал 7 із виділами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, з яких відповідно до охоронного зобов`язання та картосхеми виділи 7-9 - це урочище Косонська гора де знаходиться ботанічний заказник. Вказані дані базуються на інформації планово-картографічних матеріалів - плану лісовпорядкування та землекористування філії Береговодержспецлісгосп .

Відтак, при вирішення даного спору, на виконання вказівок Верховного Суду, згідно постанови від 15.01.2019 року вищенаведені документальні докази та матеріали лісовпорядкування взято до уваги, зокрема карту-схему лісонасаджень філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс Лісовпорядкування 2004 року в масштабі 1:50000, План лісонасаджень філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс 3акарпатської області Лісовпорядкування 2005 року масштаб 1:25000, Таксаційний опис філіалу Береговодержспецлісгосп ГДСПЛАП Закарпатагроліс 3акарпатської області та план обходу №3 філіалу Береговодержспецлісгосп лісовпорядкування 2004 року.

Водночас, при визначенні правового режиму спірної земельної ділянки судом також взято до уваги акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської (селищної) ради Берегівського району Закарпатської області, затвердженого головою Берегівської районної ради у 2001 році, таксаційний опис Філії "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс", розроблений і затверджений у 2005 році, лист Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів від 05.09.2016 № 01/08-1432, листи Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 02.12.2016 № 1029, від 16.02.2017 № 100 (з додатком 1).

З наведеного вбачається, що межі спірної земельної ділянки накладаються на землі лісового фонду Філії "Береговодержспецлісгосп", а саме у виділі 3 кварталу 7 лісового господарства (контур 818) за межами населеного пункту Косоньської сільської ради, ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується матеріалами справи.

Також, з огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що земельна ділянка площею 0,06 га, розміщена на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту, яку на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р. надано ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства, належить до земель лісового фонду.

Відтак, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження Берегівська РДА перевищила свої повноваження та порушила вимоги законодавства, передавши у приватну власність спірну земельну ділянку лісового фонду фізичній особі, оскільки на момент прийняття оспорюваного розпорядження спірна земельна ділянка перебувала в правовому режимі земель лісового фонду, повноваженнями щодо розпорядження якими наділений позивач (Кабінет Міністрів України), у відповідності до ч.7 ст.122 та ст.149 Земельного Кодексу України

Перший Протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України , статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого Протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого Протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4 , 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83 , частини першої статті 84 , статті 122 ЗК України , статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки мають ознаки земель лісового фонду, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час набуття ними земельних ділянок у власність.

За таких обставин позовні вимоги не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, провадження № 14-460цс18 та від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18.

Щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, заявленого під час первісного позову суд зазначає наступне.

Прокурор у позовній заяві вказує, що саме після опрацювання матеріалів кримінального провадження №12016070060000571, розпочатого 15.09.2016 року у прокуратури Закарпатської області виникли. підстави для пред`явлення даного позову, у звязку з чим, наведені причини є поважними, зазначаючи, звертаючись до суду із позовною заявою довідався про порушення наведені у позові та осіб, які їх допустили лише у період з вересня 2016 року по лютий 2017 року.

Таким чином, про незаконність оспорюваного розпорядження, а також порушення інтересів держави прокурор дізнався безпосередньо під час проведення слідчих заходів та вивчення питання законності відчуження спірної земельної ділянки та її приналежності, оскільки з тексту самого розпорядження встановити його незаконність неможливо.

Викладена правова позиція узгоджуються з висновками, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 22.05.2018 у справі № 469/12.03/15-ц.

Будь-яких інших даних про надходження до прокуратури інформації щодо незаконності вказаного розпорядження Берегівської РДА, крім тих на які посилається прокурор, до моменту пред`явлення у травні 2017 року, матеріали справи не містять.

Також позивачем подано суду клопотання про те, що Кабінету Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення. інтересів держави, а саме внаслідок прийняття Берегівською РДА оскаржуваного розпорядження, відомо не було, інформація про відведену у приватну власність земельну ділянку за рахунок земель лісогосподарського призначення у загальнодоступних базах була відсутня.

Про необхідність захисту прав та інтересів в судовому порядку прокурору стало відомо лише під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12016070060000571, розпочатого 15.09.2016. Зокрема, незаконність вилучення Берегівською РДА та зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення у контурі 818 за межами населеного „ пункту Косойсъкої сільської рад "вбачається із листа Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 01/09-1983 від 28.11.2016, матеріалів лісовпорядкування філії Береговодержспецлісгосп ГДСЛАП Закарпатагроліс , отриманих у Департаменті екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (лист № 185/04 від 13.02.2017), допитом колишнього директора філії Береговодержспецлісгосп ОСОБА_6 від 22.02.2017.

Крім того, зі змісту самого лише розпорядження Берегівської РДА про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, фактично неможливо встановити порушення вимог законодавства.

Дана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № б-2070цс 16.

Враховуючи вищезазначене прокурор вважає поважними причини пропуску строку звернення прокуратури до суду з даним позовом та просить його поновлення. При цьому, звертає увагу суду, що подібні спірні правовідносини були предметом судового розгляду у .Берегівському районному суді у справах №297У2935/16-ц та №2~7/829~16-ц, де постановлено рішення про задоволення аналогічних позовів прокурора та які набрали законної сили.

Окрім того, Кабінет Міністрів України не приймав розпорядження про вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки, а відтак, йому не було відомо про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відтак, прокурором та позивачами у поданих суду письмових поясненнях вказується на наявність поважних причин строків позовної давності, а порушу право підлягає захисту.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю, цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз ст. 2б1 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення: в зацікавленої сторони і права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

З огляду на викладене, є достатні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та його поновлення.

Згідно із ч. 2- 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у спростування вищенаведених висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2.Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №422 від 19.10.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8

3. Витребувати земельну ділянку за кадастровим номером 2120485600:02:000:0059 площею 0,06га вартістю 65250грн, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району із чужого незаконного володіння Фермерського господарства Русетт на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

4. Стягнути з Берегівської районної державної адміністрації та Фермерського господарства Русетт на користь прокуратури Закарпатської області суму 3200грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.09.2019

Суддя О.Ф. Ремецькі