Рішення

від 20.09.2019 по справі 908/1621/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/124/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2019 Справа № 908/1621/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АБС-ЗАХІД» , (02160, м. Київ, пр. Соборності, буд. 7-А, офіс 320)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45);

про стягнення 510356,00 грн. заборгованості

01.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 27.06.2019 (вх. № 1746/08-07/19 від 01.07.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АБС-ЗАХІД» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» , м. Запоріжжя про стягнення 510356,00 грн. заборгованості за договором поставки № В3-18 від 12.06.2014.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 справу № 908/1621/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1621/19, присвоєно справі номер провадження 4/124/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторонам встановлені строки подання письмових заяв по суті спору.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. ст. 509, 525, 526, 610,, 612 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та договорі поставки № В3-18 від 12.06.2014 , на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» 510356,00 грн. заборгованості .

Відповідач проти позову заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву. Обґрунтовуючи правову позицію відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів здійснення поставки, а саме не надано доказів того, що особа, яка підписувала видаткову накладну та товаро - транспортну накладну від відповідача мала відповідні повноваження на її підписання та не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила відповідний підпис. З урахуванням викладеного відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначив, що у даному випадку, за спірними видатковими накладними відповідачем прийнято товар без заперечень. Докази відмови від прийняття товару в порядку, передбаченому договором відповідачем не надані. Вказані видаткові накладні крім підпису та прізвища уповноважених осіб також містять печатку ТОВ "Український Рітейл". Також зазначив, що саме представником відповідача, а не позивачем, не зазначено у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції, а питання підтвердження повноважень представників сторін договором не визначено.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 28.08.2019 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.09.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

12.06.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АБС» (відповідно до протоколу №1/2018 від 25.05.2018 загальних зборів учасників ТОВ «Торговий Дім «АБС» змінено найменування товариства на - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АБС-ЗАХІД» , постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № В3-18 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець - приймати та оплачувати товар, далі - «Товар» , на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 Договору найменування, асортимент та ціна товару наведені у додатку №1 Специфікація, яка є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями на поставку.

Відповідно до п. 2.2 договору, замовлення передаються покупцем електронним зв`язком, а у випадку її відсутності - телефонограмою. При використанні сторонами способу передачі замовлення шляхом передачі електронного повідомлення (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції сторони підписують Додаток № 2.

Відповідно до п.2.8. зобов`язання з поставки вважається виконаним з моменту передачі товару та повного пакета належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцю згідно з умовами даного договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.5 Договору, оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів рахунок Постачальника протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару. Датою розрахунку вважається дата списання коштів з рахунка Покупця.

Згідно п. 6.6. договору Покупець вправі зменшити суму платежів за поставлені товари на суму неустойки, на суму вартості повернутого товару або, товару який підлягає поверненню, на суму платежів , що зазначені у Додатку № 6 к даному договору, а також інші платежі які належать покупцю по будь яким договорам (у тому числі по даному договору), укладеними між сторонами, шляхом зарахування зустрічних вимог.

Пунктом 6.9. Сторони визначили, що здійснюють звірку розрахунків на виконаними поставками товару, для чого Покупець готує проект Акту звірки та направляє його Постачальнику.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторонами доказів розірвання Договору поставки суду не надано.

Як зазначив позивач в позовній заяві, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 136 895, 56 грн., за період з 01.01.2018 по 01.07.2019.

Факт поставки товару за Договором № В3-18 від 12.06.2014 на загальну суму 1 136 895, 56 грн. відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки № В3-18 від 12.06.2014, відповідач здійснив частково у розмірі 737000, 00 грн.

Станом на 01.01.2018 за Договором № В3-18 від 12.06.2014 на користь позивача рахувалось початкове сальдо в розмірі 217699, 51 грн.

Враховуючи надання маркетингових послуг в розмірі 197239, 07 грн., надані Покупцем відповідно до Додатку № 6, остаточний розмір заборгованості за Договором поставки становить 510 356, 00 грн. (1136 895, 56 грн. (загальна сума на яку поставлено товар) + 217 699, 51 грн. (сальдо) - 844 239, 07 грн. (загальна сума сплачена на користь постачальника).

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості стягнення з відповідача 510356,00 грн. основного боргу за Договором поставки № В3-18 від 12.06.2014.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки та в повному обсязі з позивачем не розрахувався.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати в повному обсязі за поставлений товар суду не надав.

Доводи відповідача про те, що факт поставки не підтверджений належними доказами, спростовуються наступним.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні, за якими здійснювалась поставка за Договором № В3-18 від 12.06.2014 мають найменування юридичних осіб, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, найменування товару, особисті підписи уповноважених осіб сторін в графах «Від постачальника» та «Отримав» , засвідчені відтиском печатки товариств, що спростовує доводи відповідача щодо відсутності належних доказів прийняття товару уповноваженими особами відповідача.

Посилання відповідача на не зазначення при оформленні видаткових накладних прізвищ та посад осіб, які їх підписали, то такі доводи не в повній мірі відповідають дійсності, адже у графі в графі «Отримав» вказано прізвище та підпис відповідальних осіб. Не зазначення з боку отримувача посади відповідної особи та довіреності на здійснення приймання товару не створюють негативних наслідків для позивача з огляду на те, що підпис у накладній скріплено печаткою ТОВ «Український Рітейл» , що підтверджує участь зазначеної юридичної особи у здійсненні господарської операції. Крім того накладні мають посилання на Договір поставки № В3-18 від 12.06.2014, факт укладення якого відповідач у поданому відзиві не заперечував. Як не заперечував і проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткоих накладних. До того ж, вказані недоліки не є істотними, не спростовують факту поставки товару та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар.

Отже, видаткові накладні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є первинним документом, що фіксує факт здійснення господарської операції та є належним та допустимим доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Згідно з п. 3.5 договору поставки визначено, що якщо при передачі товару буде виявлено невідповідність супровідних документів поставленому товару, умовам договору чи вимогам законодавства (кількість ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), Покупець вправі відмовитись від отримання товару або прийняти товар якщо якість товару відповідає умовам Договору.

Крім того, із змісту п. 3.11 договору поставки слідує, що у випадку відмови від приймання товару складається акт розбіжностей в порядку, передбаченому договором, з зазначенням причин відмови від прийняття товару.

З огляду на це, суд вважає, що факт поставки товару за договором є доведеним, а посилання відповідача на протилежне є намаганням уникнути виконання своїх зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем поставки, відповідачем не заперечувався сам факт поставки та отримання товару, наведені у відзиві заперечення відповідача не є підставою для невизнання господарської операції, не спростовують факту поставки товару за договором та не звільняють Покупця від обов`язку здійснити оплату за отриманий товар згідно з його умовами.

Також, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період - май 2019, підписанням та скріпленням печатки якого відповідач підтвердив факт існування заборгованості перед позивачем саме за спірним Договором в розмірі 510356,00 грн.

Згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст., ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Акт звірки взаємних розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій. Сам по собі акт звірки не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Водночас, акт звірки може вважатися доказом у справі, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у по справі №910/1389/18 від 05.03.2019.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки № В3-18 від 12.06.2014 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов суд відхиляє як необгрунтовані.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 510356,00 грн. основного боргу за Договором поставки № В3-18 від 12.06.2014 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АБС-ЗАХІД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» , (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АБС-ЗАХІД» , (02160, м. Київ, пр. Соборності, буд. 7-А, офіс 320, код ЄДРПОУ 34875214) 510 356 (п`ятсот десять тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу та 7 655 (сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять ) грн. 34 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 20» вересня 2019р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.