Рішення

від 11.09.2019 по справі 476/112/19

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/112/19

Провадження № 2/476/119/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2019 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Єланець у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно

В С Т А Н О В И В :

14.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Єланецької ДПІ Вознесенського управління ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання права власності на майно та про зняття арешту з майна.

Свої вимоги мотивувала тим, що вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 17.03.2017 року її чоловіка ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання в вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю чи обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та фінансово-господарських обов`язків на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому майна.

Крім того, вищевказаним вироком суду залишено без змін арешт, накладений згідно ухвали Єланецького районного суду Миколаївської області від 06.03.2016 на майно, належне ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 82,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1828 га (кадастровий номер 4823081700:03:017:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки "ChevroletAveo" IISE 1.5 4dr/TB4M554, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сірого кольору, мопед марки "SaburAlfasport 70", 2013 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , чорного кольору, земельну ділянку площею 5,68 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0720), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0207), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, для забезпечення конфіскації майна та судових витрат.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21.11.2018 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Семенової С.М. на вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 17.03.2017 року, відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, закрито.

Разом з тим, вищевказане майно хоча і набуте з відповідачем у період шлюбу, проте, частина майна придбана на кошти її батьків. А тому, беручи до уваги ту обставину, що на придбання житлового будинку, автомобіля марки "ChevroletAveo" та мопеду марки "SaburAlfasport 70", кошти надавалися її батьками, просила суд визнати за нею право особистої власності на: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 82,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1828 га (кадастровий номер 4823081700:03:017:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки "ChevroletAveo" IISE 1.5 4dr/TB4M554, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сірого кольору, мопед марки "SaburAlfasport 70", 2013 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , чорного кольору. На інше майно, яке вважає спільною сумісною власністю подружжя, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, а саме: земельну ділянку площею 5,68 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0720), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0207), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та зняти арешт з усього майна, зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_2 .

В подальшому 04.07.2019 року позивачка змінила предмет позову та просила поділити майно, що знаходиться у її з відповідачем спільній сумісній власності, визнати за нею право особистої приватної власності на: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 82,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1828 га (кадастровий номер 4823081700:03:017:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки "ChevroletAveo" IISE 1.5 4dr/TB4M554, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сірого кольору, мопед марки "SaburAlfasport 70", 2013 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , чорного кольору, та визнати за нею право власності на 1/2 частину майна та виділити частку в натурі, а саме на: земельну ділянку площею 5,68 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0720), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0207), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 04.07.2019 року клопотання позивачки задоволено та прийнято заяву про зміну предмета позову у даній справі.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 04.09.2019 року задоволено заяву відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Єланецький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області .

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, Єланецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спірне майно є предметом конфіскації відповідно до виконавчого листа №476/523/16-к від 11.12.2018 року.

Вислухавши сторони, представника третьої особи без самостійних вимог, свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 316,317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, з 22.09.1990 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 10).

Вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 17.03.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначено йому покарання в вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю чи обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та фінансово-господарських обов`язків на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому майна (а. с. 11-22).

Крім того, вищевказаним вироком суду залишено без змін арешт, накладений згідно ухвали Єланецького районного суду Миколаївської області від 06.03.2016 на майно, належне ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 82,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,1828 га (кадастровий номер 4823081700:03:017:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки "ChevroletAveo" IISE 1.5 4dr/TB4M554, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сірого кольору, мопед марки "SaburAlfasport 70", 2013 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , чорного кольору, земельну ділянку площею 5,68 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0720), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0207), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, для забезпечення конфіскації майна та судових витрат (а. с. 11-22).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21.11.2018 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Семенової С.М. на вирок Єланецького районного суду Миколаївської області від 17.03.2017 року, відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, закрито (а. с. 148-156).

19.12.2018 року начальником Єланецького РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа №476/523/16-к від 11.12.2018 року та відкрито виконавче провадження про конфіскацію всього майна ОСОБА_2 (а. с. 144).

Наразі позивачка ставить питання про поділ вищевказаного майна та визнання за нею права особистої власності на частину майна, яке придбано за кошти її батьків (житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , присадибну земельну ділянку площею 0,1828 га (кадастровий номер 4823081700:03:017:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки "ChevroletAveo" та мопед марки "SaburAlfasport 70") та права власності на 1/2 частину майна, яке набуте за час шлюбу (земельну ділянку площею 5,68 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0720), та земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0207)).

Із викладеного слідує, що між сторонами справи фактично виник спір про право наявності або відсутності правових передумов для визнання за кожним з них права власності на майно, в той час коли вказане майно є предметом конфіскації у межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №476/523/16-к від 11.12.2018 року.

Так, з матеріалів справи слідує, що у період шлюбу з позивачкою 09.07.1999 року відповідач придбав у ОСОБА_4 житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна за №178, зареєстрованим того ж дня філією Миколаївської універсальної товарно-сировинної біржі у "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю" (а. с. 133).

13.07.1999 року право приватної власності відповідача на вищевказаний житловий будинок зареєстровано Єланецьким бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі №1 за реєстровим № 72 (а. с. 134).

Згідно з застереженнями, що містяться в ст. 5 ЦК України та п. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень ЦК України, правовий статус майна, а також права та обов`язки суб`єктів цивільних правовідносин щодо цього майна визначаються нормами матеріального права, які були чинними на час його створення або набуття.

Оскільки, спірне майно придбано сторонами до 2004 року, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України, то при вирішенні справи необхідно застосовувати положення Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС майно, нажите, подружжям за час шлюбу, є його спільною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

За змістом ч.1 ст.17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, вважалось їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ч.2 ст. 112 ЦК України спільною сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" при розгляді позовів, пов`язаних зі спільною власністю громадян, суди мають виходити з того, що відповідно до чинного до 1 січня 2004 року законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону "Про власність", стаття 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункти 1, 2 статті 17, стаття 18 Закону "Про власність").

Оскільки, вищевказаний будинок набутий відповідачем у період шлюбу з позивачкою, то суд вважає, що вказане майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Проте, позивачка стверджує, що житловий будинок має належати їй на праві особистої приватної власності. На підтвердження вказаних обставин позивачка надала свою розписку від 03.07.1999 року, з якої вбачається, що позивачка отримала від своїх батьків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 6000 грн. на придбання вищевказаного житлового будинку. Відповідач у вказаній розписці своїм підписом підтвердив, що будинок придбаний за кошти батьків позивачки та належатиме позивачці (а. с. 105).

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердили, що батьки позивачки надали їй кошти для придбання будинку.

Відповідно до ст. 24 КпШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Суд не може погодитися з доводами позивачки, оскільки надана розписка складена власноручно саме позивачкою, обставини зазначені у розписці та пояснення свідків є такими, що не відповідають фактичним обставинам і спростовуються договором купівлі-продажу житлового будинку, з якого вбачається, що саме відповідач є власником вказаного житлового будинку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вказане майно в розумінні ст.24 КпШС України не є особистою приватною власністю позивачки, а тому не вбачає підстав для визнання за позивачкою права приватної власності на будинок.

Також з пояснень позивачки слідує, що за час шлюбу з відповідачем за кошти її батьків ними придбано автомобіль марки "ChevroletAveo" IISE 1.5 4dr/TB4M554, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , сірого кольору, та мопед марки "SaburAlfasport 70", 2013 року випуску, номер двигуна НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , чорного кольору. Відповідач своїми розписками від 05.11.2010 року (а. с. 106) та від 12.02.2014 року (а. с. 107) підтвердив, що не претендує на зазначені кошти та вказані транспортні засоби належатимуть позивачці.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 69 СК України закріплено право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Між тим, положеннями статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Таким чином, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Тому у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

На підтвердження права особистої приватної власності на автомобіль та мопед позивачкою надано розписки про отримання коштів від її батьків на придбання вказаного майна. Однак, зробити висновок про належність позивачці вказаного майна на праві приватної власності на підставі наданих нею розписок та показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд не може, оскільки, дані обставини не підтверджені належними і допустимими доказами.

Крім того, сторонами до суду не надано будь-яких правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності на вказане майно та період його придбання. А тому суд позбавлений можливості визначити підстави, час набуття вказаного майна, власника, а відтак і його правовий режим.

Що стосується земельних ділянок площею 0,1828 га (кадастровий номер 4823081700:03:017:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 5,68 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0720), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та площею 1,00 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0207), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, то суд виходить з наступного.

У п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У відповідності до п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою ставиться питання про визнання права власності на земельні ділянки, які, на її думку, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, проте, доказів, які б підтверджували, що джерелом їх набуття є спільні сумісні кошти подружжя чи їхня спільна праця суду сторонами не надано. Крім цього, сторонами не надано доказів, які підтверджують право власності відповідача на вказане майно.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку площею 0,1828 га (кадастровий номер 4823081700:03:017:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та права власності на 1/2 частину земельних ділянок: площею 5,68 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0720), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області, та площею 1,00 га (кадастровий номер 4823081700:01:000:0207), що знаходиться в межах Калинівської сільської ради Єланецького району Миколаївської області.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені позивачкою аргументи та надані нею докази не можуть беззаперечно свідчити про належність їй вказаного майна, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 18.09.2019 року.

Суддя Н.В. Чернякова