Рішення

від 21.07.2014 по справі 222/547/14-ц

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 222/547/14-ц

Провадження № 2/222/299/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2014 року Володарський районний суд Донецької області в складі:

судді: Доценко С.І.,

при секретарі: Павловій І.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Танача Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Володарське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Ілліч Агро- Донбас ММК імені Ілліча про передачу доходів від безпідставно використаного майна, компенсацію матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

25.04.2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь всі доходи за період з 2007 по 2013 рік включно отримані від використання без достатніх правових підстав належними йому земельними ділянками натуроплатою через відділення Кременівка агроцех №20 ДП Ілліч Агро Донбас у співвідношенні 40% ячменю та 60 % пшениці, компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, виплати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи та експертизи дослідження документів по цивільній справі № за його позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним в сумі 2034,12 грн. та понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник, обґрунтовуючи позовні вимоги, пояснили суду, що йому на праві власності належать земельні ділянки , згідно Державного акту на право власності на землю ,загальною площею 14,540 га, із яких дві ділянки площею 6.16 га та 4.59 га - рілля. Зазначені земельні ділянки до 2007 року позивачем були передані в оренду ММК імені Ілліча. В 2007 році позивач відмовився підписувати договір оренди з ДП Ілліч Агро Донбас , вважаючи запропоновані умови неприйнятними, та продовжував отримувати орендну плату в меншому розмірі ніж по запропонованому всім договору, вважаючи що в такому разі продовжує діяти укладений ним договір з ММК ім. Ілліча .Орендну плату отримував до 2011 року включно в розмірі 2%, який було встановлено попереднім договором з ММК ім. Ілліча. Копія договору йому не надавалась. В 2011 році, коли він став вимагати копію договору, вона йому була видана та з`ясувалось, що стороною договору є не ММК імені Ілліча, а відповідач, а замість нього розписалась інша особа. Договір пройшов державну реєстрацію. Після цього, встановивши, що відповідач користується його ділянками без достатньої правової підстави він став вимагати повернення його земельних ділянок, перестав отримувати орендну плату, але ж в добровільному поверненні йому земельної ділянки було відмовлено. Він звернувся до суду за захистом свого права та просив суд визнати договір оренди недійсним. В ході судового розгляду по справі була проведена почеркознавча експертиза, вартістю 2034 гривень 12 копійок ,яку оплачував він . Експертиза встановила, що підпис , що виконаний на договорі оренди спірної земельної ділянки від його імені як сторони договору, йому не належить. Судовим рішенням Володарського районного суду від 20.11.2012 року суд визнав договір неукладеним. Після набрання рішенням законної сили, він продовжував вимагати повернення йому земельних ділянок, але ж відповідач не повертав. Він знову вимушений був звертатись до судових інстанцій , та рішенням Володарського районного суду від 26.09.2013 року , яке набуло законної сили після апеляційного оскарження його стороною відповідача лише 07.10.2013 року, належні йому земельні ділянки за цим договором оренди були витребувані із незаконного володіння відповідача. Лише після винесення судового рішення представники відповідача восени привезли йому на підпис акт прийому -передачі земельної ділянки, який він підписав, а копія цього акту йому вручена була лише 04.06.2014 року . Таким чином , відповідач з 2007 року безпідставно користувався його земельною ділянкою та отримував доход, при тому, що він бажав сам її обробляти та отримувати доход від посіву пшениці та ячменю. Йому відомо, що відповідачем на землях с. Кременівка, які були передані в оренду, в тому числі і на його земельних ділянках вирощувались ячмінь та пшениця, а тому він бажає отримати в натурі за всі ці роки 60% пшениці та 40 % ячменю, за ви четом 2 % які виплачувались йому до 2011 року як орендна плата. Розмір отриманого відповідачем доходу визначає, виходячи з середньої врожайності по району згідно довідки наданої відділом статистики в Володарському районі щодо врожайності пшениці та ячменю за 2007-2013 роки, виходячи із загальної площі рілля - 9,75 га ,та просить суд стягнути 133,9 тони пшениці та 67,9 тон ячменю на його користь. Окрім того просить відшкодувати завдану йому моральну шкоду, в сумі 100 000грн, завдану відповідачем внаслідок того, що тривалий час він не мав можливості використовувати свою власність та отримувати прибутки, мав протягом декількох років доказувати своє право на земельну ділянку в судовому процесі, що порушило його звичайний спосіб життя, погрішило його здоров`я ,він не міг в цей час їздити на відпочинок ,щоб його поправити. Окрім того просить стягнути судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи при розгляді його позову Володарським судом про визнання спірного договору оренди недійсним в сумі 2034,12 гривень.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи тим, що дійсно належні позивачу земельні ділянки загальною площею 14,540 га із яких 9,75 га є рілля, перебували в оренді у відповідача за договором оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , який пройшов державну реєстрацію 20.12.2007 року . Договір містив підписи і орендаря і орендодавця. Відповідач не знав про те, що договір оренди позивачем не підписувався. Спору між сторонами не було до 2012 року. Відповідач виконував свої обов`язки за договором оренди, а позивач приймав їх виконання та отримував орендну плату в повному обсязі. В 2012 році в ході судового розгляду позову ОСОБА_3 про визнання договору недійсним було встановлено в ході почеркознавчої експертизи, що договір підписаний не ним. Після набрання рішенням законної сили відповідач більше земельну ділянку позивача не використовував і прибутки з неї не отримував. Факт самовільного захвату землі не встановлений у спосіб, визначений законом . А саме згідно Положення про Державну інспекцію сільського господарства України № 459/2011 від 13.04.11 року єдиним компетентним органом який може встановити факт самовільного зайняття земельної ділянки є Держсільгоспінспекція України, а тому відповідно до ч 2 ст.59 ЦПК України факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем не доведено. Також позивачем не доведено та не обґрунтовано розмір збитків зазначених у позові, який повинен визначатись згідно з Методикою визначення розміру шкоди , заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок. Не доведено також завдання позивачу моральної шкоди. Не підлягають також відшкодуванню витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи, які понесені позивачем при розгляді іншої справи. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши наявні в справі докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Судом встановлено, що позивач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №722786 від 14 лютого 2007 року є власником земельної ділянки , яка складається із 5 часток загальної площею 14,540 га , яка розташована на території Касянівської сільської ради.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Із пояснень сторін та згідно інформації про використання земельної ділянки начальника структурного підрозділу агроцеху №20 встановлено , що земельна ділянка , що належить на праві власності ОСОБА_3 розміром 14,54 га складається із рілля 9,75 га ( кадастрові номери НОМЕР_2 :07:000:0691 - площею 5.61 га та 1421783300:07 НОМЕР_3 0690 - 4.59га ), а решта - пасовище. В 2012 році використовувалась відповідачем під вирощування озимої пшениці. В 2013 році зазначена земельна ділянка не використовувалась.

Згідно копії договору оренди земельної ділянки №507 від 2007 року зазначена земельна ділянка використовувалась відповідачем за цим договором з 2007 року.

На підставі рішення Володарського районного суду від 06.11.2012 року , яке набуло чинності 20.11.2012 року зазначений договір оренди визнаний судом неукладеним, у зв`язку з тим , що підпис від імені орендодавця виконаний не ОСОБА_3 .

Рішенням Володарського районного суду від 26.09.2013 року було витребувано зазначену земельну ділянку за цим Державним актом про право власності на земельну ділянку загальною площею 14,540 га від відповідача та повернута позивачу як власнику.

Зазначене рішення суду оскаржувалось відповідачем в апеляційній інстанції та залишилось без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 11.11.2013 року.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач передав позивачу спірну земельну ділянку 31.10.2013 року, що підтверджено підписами сторін, які не оспорюють ся.

Статтею 390 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Частиною 1 ст. 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виходячи із досліджених доказів ,аналізу цих законодавчих положень, суд вважає, доведеним, що з 2012 року відповідач мав можливість дізнатись про володіння майном позивача без достатніх правових підстав, але ж до 31.10.2013 року, в порушення вимог ст.. 1212 ЦК України, 1213 ЦК України , не виконав свій обов`язок , встановлений законом про повернення позивачу належних йому земельних ділянок в натурі, при тому продовжував оспорювати право позивача на витребування свого майна із чужого незаконного володіння до 07.10.2013 року і в апеляційній інстанції, що виключало можливість позивача безперешкодно користуватись зазначеними земельними ділянками для власних цілей та отримувати прибуток від їх використання.

На цих підставах позивач має право на передання усіх доходів від майна, які відповідач одержав або міг одержати за весь час володіння ним.

Судом встановлено, що в 2012 році відповідачем на земельній ділянці ОСОБА_3 вирощувалась озима пшениця.

Враховуючи, що відповідачем не представлено доказів про доход, отриманий від користування цією земельною ділянкою, суд вважає за можливо визначити розмір доходу від використання земельної ділянки позивача, який підлягає відшкодуванню , виходячи із довідки відділу статистики у Володарському районі від 10.04.2014 року №05-06/22, виходячи із якої в 2012 році середня врожайність озимої пшениці по Володарському району, на території якого знаходяться земельні ділянки позивача становила 24 ц /га. Таким чином, на думку суду в 2012 році доход відповідача від використання земельної ділянки ( рілля) позивача площею 9,75 га становить 24ц/га * 9.75га = 234 ц або 23.400 т, який підлягає поверненню позивачу в натурі.

Що стосується визначення доходу за 2013 рік, який відповідач міг би отримати від використання земельних ділянок позивача, при тому що він заперечує використання зазначених земельних ділянок в 2013 році , але ж утримував їх у себе без достатніх правових підстав, суд виходить знову із відомостей відділу статистики , викладених в довідці відділу статистики у Володарському районі від 10.04.2014 року №05-06/22, а також вимог позивача який бажав би отримати від використання своїх земельних ділянок 60% озимої пшениці та 40 % ячменю.

При тому що середня врожайність озимої пшениці в 2013 році становить по Володарському району 29.9 ц /га , а ячменю 18.2 ц/га 60% доходу від вирощування пшениці становить 9.75га *239.9 га *60%+ 174.915 ц або 17.491 т та 40% доходу від вирощування ячменю становить 18.2*9.75*40%= 70.98ц або 7.098 т.

Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути в натурі доход отриманий від безпідставного використання його земельних ділянок в 2012 році та доход , який би відповідач міг би отримати за використання цих ділянок в 2013 році - озимої пшениці - 40,891 т, ячменю - 7.098 т.

Що стосується вимог позивача про стягнення доходів за 2007 по 2011 рік , на думку суду ці вимоги не підлягають задоволенню, тому що обов`язок відповідача щодо повернення в натурі доходу від використання безпідставно набутого майна виникає з моменту коли сторона могла б дізнатися або дізналась про перебування у неї майна без достатніх правових підстав. Позивач не представив доказів на підтвердження того, що відповідач знав про це з 2007 року.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди тому що моральна шкода відшкодовується у випадках, передбачених законом або договором. Договір оренди між сторонами визнаний неукладеним, а норми закону, які регулюють правовідносини щодо повернення майна із чужого незаконного володіння на тих підставах що договір був неукладений , та право на отримання доходу від сторони яка безпідставно користувалась майном , не передбачають положень про відшкодування моральної шкоди .

Не підлягають також задоволенню вимоги про повернення позивачу судових витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи та експертизи документу при розгляді іншої справи, тому що виходячи із норм глави 8 ЦПК України Судові витрати , відшкодуванню підлягають лише витрати, понесені стороною під час розгляду справи, а вимоги про стягнення коштів за експертне дослідження не пов`язано з розглядом цієї справи і виходять за межи розгляду справи.

Суд не приймає заперечення відповідача в частині відсутності доказів на підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки та підстав для стягнення збитків з посиланням на Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №459/2011 про те що єдиним компетентним органом який визначає факт самовільного зайняття земельної ділянки є Держсільгоспінспекція, та Методику визначення розміру шкоди , заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок , використання земельних ділянок не за цільовим призначенням , зняття ґрунтового покриву ( родючого шару) без спеціального дозволу, затверджено Постановою КМ України від 25.07.2007 року №963 про те що розрахунок збитків проводиться територіальними органами Держсільгоспінспекції., тому що , розглядаючи справу в межах заявлених вимог суд виходив із того, що позивач просив стягнути з відповідача не збитки, а отриманий ним доход від використання відповідачем безпідставно належного позивачу майна, а тому ці положення не можуть бути застосовані до зазначених правовідносин.

Виходячи із положень ст..124,125,126 ЗК України, ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки . Після визнання в судовому порядку в 2012 році договору оренди між сторонами неукладеним, при тому що відповідач у встановленому законом порядку не повернув земельні ділянки власнику, земельна ділянка перебувала у володінні відповідача без достатніх правових підстав.

Суд також не приймає заперечення відповідача в тому що середньо статистичні дані відділу статистики Володарського району про врожайність за 2007-2013 роки не відображають певного реального врожаю відповідача на зазначених земельних ділянках. При цьому суд виходить із того, що відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але ж стороною відповідача не надані докази на підтвердження певного врожаю , отриманого відповідачем від використання земельної ділянки позивача, при тому , що відповідно до норм закону описаних вище ( ст..390, 1 ст. 1214 ЦК України ) повернення в повному обсягу доходу від безпідставно використаного майна є обов`язком відповідача.

Судові витрати по справі складають 243.60 грн, які сплачені при зверненні до суду позивачем, та відповідно до ст.88 ЦПК України розподіляються пропорційно задоволених вимог. Суд вважає, що задоволено 25% позову, а тому відшкодуванню позивачу з відповідача підлягають 60 грн.90 коп.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Ілліч Агро- Донбас ММК імені Ілліча про передачу доходів від безпідставно використаного майна, компенсацію матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Ілліч Агро- Донбас ММК імені Ілліча (розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в Маріупольському відділені ПАТ "Проминвестбанк" в Донецькій області, МФО 300012, ідентифікаційний код 34550446) на користь ОСОБА_1 в натурі доход від володіння без достатньої правової підстави належними ОСОБА_1 земельними ділянками: кадастрові номери НОМЕР_2 :07 НОМЕР_3 0691 - площею 5.61 га та 1421783300:07:000:0690 - 4.59га), розташованими на території Касянівської сільскої ради за 2012-2013 роки, а саме: озимої пшениці - 40 (сорок) тон 891(вісімсот дев`яносто один) кг, ячменю - 7 (сім) тон 98 (дев`яносто вісім) кг.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Ілліч Агро- Донбас ММК імені Ілліча (розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в Маріупольському відділені ПАТ "Проминвестбанк" в Донецькій області, МФО 300012, ідентифікаційний код 34550446) на користь ОСОБА_1 60 (шістдесят) гривень 90 копійок судового збору.

Повний текст рішення виготовлений 25.07.2014 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м. Маріуполя через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.І.Доценко