Постанова

від 20.09.2019 по справі 233/2981/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/2981/19 Номер провадження 22-ц/804/2453/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Соломахи Л.І.,

суддів Агєєва О.В., Санікової О.С.,

розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 233/2981/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2019 року у складі судді Наумик О.О., -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Зазначав, що з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працював у Публічному акціонерному товаристві "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця") регулювальником швидкості руху вагонів 6 розряду виробничого підрозділу "Станція Дебальцеве-Сортувальна" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату.

За період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року йому нарахована заробітна плата у розмірі 25 209,67 грн., за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати йому належить 20 628,83 грн., що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Зазначена довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток зі структурних підрозділів, що продовжували свою діяльність на території, тимчасово непідконтрольній органам державної влади України. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії "Донецька залізниця " ПАТ "Укрзалізниця", куди він здав їх особисто у жовтні 2017 року.

Посилаючись на те, що відповідач добровільно заборгованість по заробітній платі йому до теперішнього часу не погасив, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 628,83 грн. (а.с. 1 - 3).

Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця").

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 19 694,40 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 27 листопада 1992 року по 17 липня 2017 року.

Наказом про припинення трудового договору № 7958/ДН-ОС від 10.07.2017 року ОСОБА_1 звільнений з 17 липня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідно до наданої позивачем довідки за період з березня 2017 року по липень 2017 року йому нарахована заробітна плата в розмірі 25 209,67 грн., у тому числі: березень 2017 року - 2 058,47 грн., квітень 2017 року - 3 144,67 грн., травень 2017 року - 3 289,48 грн., червень 2017 року - 3 289,48 грн., липень 2017 року - 13 427,57 грн.; сума заборгованості до виплати складає 20 628,83 грн., в тому числі березень 2017 року - 2 352,53 грн., квітень 2017 року - 2 500,58 грн., травень 2017 року - 2 615,74 грн., червень 2017 року - 2615,74 грн., липень 2017 року - 10 544,24 грн. Надана позивачем довідка підписана посадовими особами відповідача. Відповідачем повноваження цих осіб не спростовані та не надано доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач свої трудові обов`язки не виконував. Згідно видаткового касового ордера від 07 вересня 2017 року позивачу за першу половину березня 2017 року виплачена заробітна плата в сумі 934,43 грн., з урахуванням якої з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 19 694,40 грн. (20 628,83 грн. - 934,43 грн.) (а.с.42 - 44).

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - АТ "Укрзалізниця" в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення норм процесуального права суд не взяв до уваги відзив на позовну заяву, який був наданий відповідачем у встановлений строк, але судом визнаний неподаним, оскільки відповідачем не були надані докази, що підтверджують надсилання копії відзиву і доданих до нього доказів позивачу. Проте позивачем в позовній заяві зазначена лише адреса, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території - м. Дебальцеве Донецької області, адреса для листування позивачем не зазначена, а тому відповідач не мав можливості надіслати позивачу копію відзиву. Внаслідок порушення судом норм процесуального права відповідач був позбавлений права на подання відзиву, заперечень та інших процесуальних документів, що мають значення для справи, чим порушено принципи рівності сторін, змагальності та верховенства права.

Суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, взявши до уваги довідку позивача, яка не містить печатки, кутового штампу з датою, вихідного номеру, виготовлена на непідконтрольній українській владі території та підписана невідомими особами. Фактично суд стягнув 19 694,40 грн. виключно на підставі доказів позивача.

Суд не врахував, що адміністративні будівлі Донецької та Луганської дирекцій залізничних перевезень були захоплені невідомими особами, що відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України є 20 березня 2017 року.

З урахуванням зазначеного надана позивачем довідка не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості по заробітній платі.

Інших доказів того, що позивач виконував свої посадові обов`язки та йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату позивачем не надано (а.с. 50 - 51).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року за апеляційною скаргою відповідача АТ "Укрзалізниця" відкрито апеляційного провадження (а.с. 67 - 68).

Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача був повідомлений відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 29 серпня 2019 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 73). Копія апеляційної скарги відповідача була направлена позивачу на зазначену ним в позовній заяві електронну адресу (а.с. 69, а.с. 71).

Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача позивачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року справу відповідно до частини першої статті 369, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у цій справі складає 20 628,83 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до справ, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах з 27 листопада 1992 року по 17 липня 2017 року.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , позивач був прийнятий на Станцію Дебальцеве-Сортувальна державного підприємства "Донецька залізниця" 27 листопада 1992 року (наказ № 630 від 27 листопада 1992 року), з 19 грудня 2013 року працював старшим регулювальником швидкості руху вагонів 6 розряду (наказ № 171/ДС-ОС від 19 грудня 2013 року).

Згідно запису у трудовій книжці від 08 липня 2016 року Державне підприємство "Донецька залізниця" на підставі Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; Станція "Дебальцеве-Сортувальна" державного підприємства "Донецька залізниця" на підставі наказу ПАТ "Укрзалізниця" № 303 від 15 квітня 2016 року, наказу № 02/ДС-ОС від 07 липня 2016 року (про продовження трудових відносин) реорганізована шляхом злиття у виробничий підрозділ "Станція Дебальцеве-Сортувальна" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

На підставі наказу про припинення трудового договору № 7958/ДН-ОС від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений з 17 липня 2017 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (а.с. 8 - 10).

Отже, матеріалами справи доведено та відповідачем не оспорюється, що позивач перебував з ним у трудових відносинах, працював старшим регулювальником швидкості руху вагонів 6 розряду виробничого підрозділу "Станція Дебальцеве-Сортувальна" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно матеріалів справи, зокрема, апеляційної скарги відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідачне має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 рокуприпинено .

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідно до статті 12 , частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості відповідача по заробітній платі позивачу за період з березня по липень 2017 року у розмірі 19 694,40 грн. підтверджується:

1) наданою позивачем до суду першої інстанції довідкою про доходи, яка підписана заступником начальника Станції Дебальцеве-Сортувальна Нагорянським Д.О., а також головним бухгалтером цього виробничого підрозділу Нечитайло Н.М. (а.с. 4), тобто посадовими особами виробничого підрозділу, в якому працював та з якого був звільнений позивач; згідно зазначеної довідки за березень 2017 року позивачу ОСОБА_1 нараховано 2 058,47 грн., за квітень 2017 року - 3 144,67 грн., за травень 2017 року - 3 289,48 грн., за червень 2017 року - 3 289,48 грн., за липень 2017 року - 13 427,57 грн.; сума заборгованості до виплати складає 20 628,83 грн., в тому числі за березень 2017 року - 2 352,53 грн., за квітень 2017 року - 2 500,58 грн., за травень 2017 року - 2 615,74 грн., за червень 2017 року - 2 615,74 грн., за липень 2017 року - 10 544,24 грн. (а.с. 4);

2) наданим відповідачем видатковим касовим ордером від 07 вересня 2017 року, який складений структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", згідно якого позивачу ОСОБА_1 за першу половину березня 2017 року виплачена депонована заробітна плата в сумі 934,43 грн. (а.с. 39).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що надана позивачем довідка не є належним та допустимим доказом, є недоведеними.

По-перше, дійсно надана позивачем довідка не містить печатки, кутового штампу, дати її видачі. Проте з її змісту встановлено, що вона видана позивачу у зв`язку із його перебуванням у трудових відносинах з відповідачем, а саме, за період його роботи з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року регулювальником швидкості руху вагонів 6 розряду виробничого підрозділу "Станція Дебальцеве-Сортувальна "структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

В довідці зазначено посади осіб, якими вона підписана, а саме заступником начальника станції Дебальцеве-Сортувальна ОСОБА_2 , головним бухгалтером цього виробничого підрозділу ОСОБА_3 Н ОСОБА_4 . (а.с. 4), тобто посадовими особами виробничого підрозділу, в якому працював та з якого був звільнений позивач.

Посилаючись на те, що довідка підписана невідомими особами, відповідач не надав суду доказів про те, що особи, від імені яких підписана довідка - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , на час звільнення позивача не займали на підприємстві відповідача зазначені в довідці посади, що вони таку довідку не підписували та позивачу не видавали. Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем повноваження осіб, що підписали довідку, не спростовані.

По-друге, відповідач визнає, що з 16 березня 2017 року припинив нарахування заробітної плати позивачу, але доказів, які б спростовували той факт, що позивач в період з 16 березня 2017 року по день звільнення 17 липня 2017 року виконував свої трудові обов`язки, відповідачем суду не надано.

Крім того, наказом начальника регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 15 березня 2017 року № 384-Н у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, встановлено початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; доручено начальникам структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" встановити відповідними наказами початок простою з 16 березня 2017 року для всіх працівників, підпорядкованих їм структурних підрозділів; забезпечити облік використання часу знаходження працівників у простої; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою в робочі дні (зміни) згідно графіку роботи.

Відповідно до наказу від 17 березня 2017 року № 236/ДН, який виданий начальником структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", до складу якого входить виробничий підрозділ "Станція Дебальцеве-Сортувальна " , в якому працював позивач, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 20 березня 2017 року; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Отже, довідка про доходи, яка видана позивачу виробничим підрозділом "Станція Дебальцеве-Сортувальна " структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та підписані заступником начальника цього підрозділу Нагорянським Д.О. та головним бухгалтером цього виробничого підрозділу ОСОБА_6 .М. (а.с. 4), підписана уповноваженою особою - заступником начальника виробничого підрозділу , якого згідно наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 березня 2017 року №236/ДН було призначено відповідальною особою за облік працівників, які знаходяться на простої.

Відповідно до частини першої статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи, що на час звільнення позивача накази про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів, що він виконував свої посадові обов`язки, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" саме відповідач, як роботодавець, зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи. Відповідачем не надано суду доказів про те, що позивач в спірний період не виконував свої трудові обов`язки та вимоги наказу роботодавця від 17 березня 2017 року № 236/ДН про встановлення простої, зокрема щодо явки на своє робоче місце. Неспроможність роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи не звільняє його від обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідачем, а саме структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень", до суду першої інстанції надана довідка від 13 червня 2019 року № 546/1, згідно якої ОСОБА_1 , старшому регулювальнику швидкості руху виробничого підрозділу "Станція Дебальцеве-Сортувальна " структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", нарахована заробітна плата: за березень 2017 року 1 175,11 грн. (до видачі 934,43 грн.), за квітень 2017 року 0,00 грн., за травень 2017 року 0,00 грн., за червень 2017 року 0,00 грн., за липень 2017 року 0,00 грн. Довідка підписана в.о. начальника Подлузьким В.О. та заступником начальника фінансово-економічного відділу Зікєєвою С.С. (а.с. 38).

Апеляційний суд вважає, що цей доказ не є достовірним, оскільки на його підставі не можна встановити дійсні обставини справи.

По-перше, згідно наданого відповідачем видаткового касового ордера від 07 вересня 2017 року, який складений тим же структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", 934,43 грн. це заробітна плата ОСОБА_1 за першу половину березня 2017 року (а.с. 39), тобто довідка від 13 червня 2019 року № 546/1 не містить за березень 2017 року нарахувань за час простою з 16 по 31 березня 2017 року і відповідно нарахувань за час простою за квітень - липень 2017 року.

По-друге, згідно листа структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 13 червня 2019 року № 546, який наданий відповідачем до суду першої інстанції, відповідач визнає, що ним з 16 березня 2017 року припинено нарахування та виплату заробітної плати позивачу, посилаючись на відсутність первинних документів, які мають надаватися виробничими підрозділами, у зв`язку з чим, як зазначено в листі структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень" не може надати довідку про суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягають виплаті при звільненні, довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні та про будь-які інші, належні при звільненні виплати (а.с. 36 - 37). Зазначений лист підписаний в.о. ОСОБА_7 Подлузьким, тобто тією ж посадовою особою, якою підписана і довідка про доходи від 13 червня 2019 року № 546/1. Отже, довідка про доходи від 13 червня 2019 року та лист структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 13 червня 2019 року, які складені одним і тим же структурним підрозділом в один день та підписані однією і тією ж посадовою особою, не узгоджуються між собою. Не можливість надати довідку про суми заробітної плати, що підлягають виплаті при звільненні позивачу, довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні та про будь-які інші, належні при звільненні виплати, не свідчить про відсутність такої заборгованості.

Посилання відповідача на те, що з березня 2017 року до СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, є не обгрунтованими.

Згідно доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, який складений на замовлення ПАТ "Укрзалізниця", встановлено, що:

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 682-Н від 12 травня 2017 року "Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" створена робоча комісія з працівників регіональної філії "Донецька залізниця" до моменту закінчення скорочення штату працівників Луганської дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

- наказом регіональної філії "Донецька залізниця" № 899-Н від 26.06.2017 року "Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень", яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії "Донецька залізниця", оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією "Донецька залізниця" через каси структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" (а.с. 54 - 62).

Позивач в позовній заяві стверджує, що після звільнення ним у жовтні 2017 року до регіональної філії "Донецька залізниця" здано пакет документів відповідно до вищезазначеного Порядку остаточного розрахунку працівників. Проте до теперішнього часу, вже протягом майже двох років, рішення щодо виплати сум, належних йому при звільненні, не прийнято та виплати не здійснені.

Крім того, згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.

Враховуючи, що відповідач в порушення Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці" не надав суду першої інстанції документів за підписом відповідальної посадової особи про належну позивачу заробітну плату за період простою з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, про виплати, які належать позивачу при звільненні та про їх виплату, в апеляційній скарзі визнає, що з 16 березня 2017 року нарахування позивачу заробітної плати припинено через відсутність первинних документів, що розрахунок з позивачем при його звільненні не проведено, суд першої інстанції при вирішенні спору обґрунтовано виходив з доказів, наданих позивачем, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача заборгованості з виплати заробітної плати (сум, які належали йому від підприємства на день звільнення) з урахуванням наданих відповідачем доказів про виплату позивачу заробітної плати за першу половину березня 2017 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року підтверджується настання для відповідача з 20 березня 2019 року обставин непереборної сили, не спростовують висновків суду.

Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом.

Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та Луганська АДРЕСА_3 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47 , 83, 115і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків (а.с. 54 - 62).

Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10).

Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України , як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України .

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд першої інстанції правильно послався на те, що згідно практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа "Суханов та Ільченко проти України", справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини") "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги", відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/"правомірне очікування" (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

В рішенні у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився у трудових відносинах з виробничим підрозділом "Станція Дебальцеве-Сортувальна " структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" , що в період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою він згідно графіку роботи виходив на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати йому часу простою за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, а також щодо виплати сум, які належать йому при звільненні (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні), відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Отже, оскільки відповідач не спростував надані позивачем довідки про доходи, видані виробничим підрозділом "Станція Дебальцеве-Сортувальна " структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" , визнає, що у строки, встановлені частиною першою статті 116 КЗпП України, розрахунок з позивачем не провів, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, визнання неподаним відзиву на позовну заяву, не спростовують висновків суду.

Відповідно до частин другої, третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Отже, порушення норм процесуального права, на яке посилається відповідач, не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Залишаючи без руху відзив на позовну заяву суд першої інстанції в ухвалі від 13 червня 2019 року зазначив, що відзив АТ "Укрзалізниця "на позовну заяву ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України, оскільки до нього не додані докази, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, а саме, позивачу, який попри те, що проживає на окупованій території, має адресу електронної пошти, яку зазначив в позовній заяві як засіб зв`язку з ним. Відповідачу був наданий п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків (а.с. 31).

Зазначена ухвала суду відповідачем була отримана 25 червня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 33).

Проте недоліки відзиву на позовну заяву відповідачем виправлені не були, суду не були надані докази про направлення на адресу електронної пошти позивача, зазначену в позовній заяві, відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено його прізвище, ім`я та по батькові, його місце проживання - м АДРЕСА_1 Донецької області, тобто населений пункт, на території якого відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і поштовий зв`язок з яким відповідно відсутній. Проте позивачем в позовній заяві зазначена адреса його електронної пошти, як засіб зв`язку з ним. Суд першої інстанції і пропонував відповідачу направити копію відзиву та додані до нього документи саме на адресу електронної пошти позивача, що відповідачем не здійснено.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем в позовній заяві не зазначена адреса для листування, не ґрунтуються на законі, оскільки зазначення в позовній заяві адреси для листування статтею 175 ЦПК України, якою встановлено вимоги до форми та змісту позовної заяви, не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставним.

Що стосується доводів відповідача про те, що суд, визнавши відзив на позовну заяву неподаним, порушив принципи цивільного судочинства: рівність сторін, змагальність, верховенство права, вони є не обґрунтованими.

Незважаючи на те, що суд в рішенні послався на те, що він вважає відзив на позовну заяву неподаним, виходячи з завдання цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд вирішив спір за наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі дав оцінку всім наданим відповідачем до суду першої інстанції доказам - довідці про доходи від 13 червня 2019 року № 546/1 та видатковому касовому ордеру від 07 вересня 2017 року.

В апеляційній скарзі відповідач виклав свої заперечення щодо вимог позивача, з урахуванням яких була здійснена перевірка законності судового рішення.

Отже, неврахування судом першої інстанції наданого відповідачем відзиву на позову заяву не призвело до неправильного вирішення справи. До того ж це стало наслідком порушення відповідачем вимог частини п`ятої статі 175 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права,які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2 881,50 грн. (а.с.52, а.с. 65).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування відповідачу витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відсутні, такі судові витрати покладаються на відповідача.

Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані.

Керуючись статтями 374 , 375 , 381 - 384 ЦПК України , апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2019 року.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.В. Агєєв

О.С. Санікова