Рішення

від 04.09.2019 по справі 160/2812/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року Справа № 160/2812/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Державного Підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

27.03.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного Підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить (з урахуванням уточнень від 11.06.2019 р.):

1. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ю-0003751306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) донараховано 1632580,39 грн;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.02.2019 р. № 0003741306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) донараховано 816290,20 грн. штрафних санкцій;

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.02.2019 р. № 0003721306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) , донараховано 510,00 грн. штрафних санкцій;

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.02.2019 року № 0003901306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 602784,00 грн.;

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2019 року №Ю-2314-55/04, видана 10.04.2019 р., внаслідок якої Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі 2436624,58 грн.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначає про незгоду з винесеними рішеннями та вимогами про сплату боргу, висновками Акту перевірки, що стали підставою для їх прийняття та порушення відповідачем порядку розгляду скарг і приписів пп.14.1.175 Податкового кодексу України. Податковим органом, незважаючи на звернення до суду із даними позовом, відповідач продовжує нараховувати штрафні санкції на суму неузгодженого грошового зобов`язання. Так, державним виконавцем Жовтоводського міського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, відкрито виконавче провадження ВП №59208027 від 29.05.2019 р. з примусового виконання вимоги про сплати боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ю-2314-55/04 від 10.04.2019 р. У зв`язку із чим, позивачем було уточнено позовні вимоги шляхом подання позовної заяви у новій редакції.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/2812/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 р. позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 13.05.2019 р. о 10:50 год.

У зв`язку із надходженням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, підготовче судове засідання було відкладено на 29.05.2019 р. о 10:00 год.

У підготовче судове засідання 29.05.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Для уточнення позивачем позовних вимог, виправлення описок у первісній позовній заяві, розгляд справи було відкладено до 11:30 год. 05.06.2019 р.

05.06.2019 р. представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та уточнений адміністративний позов.

У зв`язку із чим, розгляд справи було відкладено до 11:00 год. 19.06.2019 р.

11.06.2019 р. позивачем було подано нову редакцію уточненого позову, яку представник позивача отримав 19.06.2019 р.

19.06.2019 р. представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі для належного подання відзиву на останню редакцію уточненого позову.

Судом ухвалено вищевказане клопотання задовольнити та зупинити провадження у справі, про що 19.06.2019 р. постановлено відповідну ухвалу, судове засідання відкладено до 10:00 год. 22.07.2019 р.

16.07.2019 р. засобами електронного зв`язку Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, згідно якого відповідач вказує на відсутність інформації та посилань у позовній (уточненій) позовній заяві щодо адміністративного та судового оскарження вимоги №Ю-0003751306 від 04.02.2019 р. та рішення про застосування фінансових санкцій №0003741306 від 04.02.2019 р. Відносно встановлених перевіркою порушень підтримує висновки Акту перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 р. провадження у справі було поновлено.

22.07.2019 р. представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із тим, що ним не було отримано відзиву на уточнену позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 р. вказане клопотання було задоволено, провадження у справі зупинено до судового засідання, призначеного на19.08.2019 р. о 10:30 год.

У підготовче судове засідання 19.08.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представником позивача подані додаткові письмові пояснення по справі.

Суд ухвалив закінчити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 04.09.2019 р. о 10:30 год.

До судового засідання 04.09.2019 р. представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справи, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу, а також заяву позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України за можливе перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У період з 29.11.2018 р. по 19.12.2018 р. (термін проведення перевірки було продовжено з 12.12.2018 р. на 5 робочих днів згідно наказу №7036-п від 10.12.2018 р.) на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №6197-п від 29.10.2018 р. та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) (РНОКПП 08679706) з питання повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.10.2015 р. по 30.09.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2018 р., за результатами якої складено Акт від 27.12.2018 р. № 74973/04-36-13-06/08679706 (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки були зафіксовані наступні порушення позивачем податкового законодавства:

п.1 ч.2 ст.6, ч. 5 ст.8. ч.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 1632580,39 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених, в т.ч.: жовтень 2016 - 63800,00 грн., листопад 2016 - 63800,00 грн., грудень 2016 - 49632,00 грн., січень 2017 - 73216,00 грн., лютий 2017 - 38720,00 грн., березень 2017 р. - 58432,00 грн., квітень 2017 р. - 79552,00 грн., травень 2017 - 68288,00 грн., червень 2017 - 66176,00 грн., липень 2017 - 61952,00 грн., серпень 2017 - 75328,00 грн., вересень 2017 - 92928,00 грн., жовтень 2017 - 78848,00 грн., листопад 2017 р. - 82368,00 грн., грудень 2017 - 83776,00 грн., січень 2018 - 61429,50 грн., лютий 2018 - 64705,74 грн., березень 2018 р. - 72077,28 грн., квітень 2018 р. - 72896,34 грн., травень 2018 р. - 83544,12 грн., червень 2018 р. - 67981,98 грн., липень 2018 р. - 83738,74 грн., серпень 2018 р. - 89390,69 грн.;

п.171.1 ст. 171. пп.168.1.2. п.168.1. ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: ДП Підприємство ДКВС України (№26) не перераховано (не сплачено) до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати засуджених осіб в загальній сумі 187659,05 грн.;

абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та р. ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. №4, зареєстрованого в Мінюсті №111/26556 від 30.01.2015 р. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку податкові розрахунки за формою 1-ДФ за період ІV квартал 2015 року, І- ІV кв. 2016 р., І- ІV кв. 2017 р. та І-ІІІ кв. 2018 р. надавались з недостовірними відомостями, а саме: без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування платників податків (засуджених), нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) були подані заперечення на Акт перевірки від 18.01.2019 р. вих.№26/4-12П (вх. №8894/10 від 21.01.2019 р.), за результатом розгляду яких встановлено, що порушення, виявлені в ході проведення перевірки ґрунтуються на вимогах законодавства України (лист ГУ ДФС у Дніпропетровській області Про результати розгляду заперечень від 30.01.2019 р. №9767/10/04-36-13-06-17).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем винесені:

1. Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0003751306 від 04.02.2019 року, внаслідок чого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) донараховано 1632580,39 грн.;

2. Рішення №0003741306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.02.2019 р. у сумі 816290,20 грн.;

3. Податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 року №0003901306, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 602 784,68 грн.;

5. Податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 р. №0003721306, яким застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.

Не погодившись із вказаними рішенням, керуючись ст. 55 Податкового кодексу України, позивачем було їх оскаржено в адміністративному порядку до податкового органу вищого рівня.

За результатами розгляду скарг на податкові повідомлення-рішення за вих. №26/4-40П, №26/4-41П від 21.02.2019 р. (вх.№7456/6, №7455/6 від 27.02.2019 р.), останні залишені без змін, скарги - без задоволення (рішення ДФС України від 12.04.2019 р. №17237/6/99-99-11-05-02-25).

За результатами розгляду скарг на вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій за вих.№26/4-39П, №26/4-42П від 21.02.2019 р. (вх.№7454/6, №7457/6 від 27.02.2019 р.), останні залишені без змін, скарги - без задоволення (рішення ДФС України від 29.03.2019 р. №14855/6/99-99-11-05-02-25).

У зв`язку із несплатою боргу за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0003751306 від 04.02.2019 року на суму у розмірі1632580,39 грн., рішення про застосування штрафних санкцій №0003741306 від 04.02.2019 року на суму у розмірі 816290,20 грн., податковим органом 10.04.2019 р. складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2314-55/04, якою вимагає сплатити заборгованість в сумі 2436624,58 грн. (недоїмка - 1620334,38 грн., штраф - 816290,20 грн.).

Таким чином, предметом спору у даній справі є донарахування податковим органом оскаржуваними рішеннями і вимогами сум податкових зобов`язань з податку на доходу з фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за наслідками документальної планової виїзної перевірки, висновки якого оформлені Актом від 27.12.2018 р. № 74973/04-36-13-06/08679706.

Висновки відповідача, які відображені у Акті перевірки та які стали підставою для винесення оскаржуваних рішень та вимог, ґрунтуються на наступних обставинах:

Відповідно до Статуту ДП Підприємство ДКВС України (№26) Підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарання Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно-корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.

Тобто, відповідач вказує, що в разі залучення до праці осіб з числа засуджених, обов`язок по укладанню з ними строкових трудових договорів покладається саме на ДП Підприємство ДКВС України (№26) .

Так, між ДУ Жовтоводська виправна колонія (№26) , надалі Замовник та ДП Підприємство ДКВС України (№26) , в подальшому Виконавець укладено Договір № Г- 14 від 06.01.2015 р. про залучення засуджених до праці.

Згідно 1.1 Замовник направляє засуджених, які утримуються в Жовтоводській ВК- 26, для залучення їх до праці та виробничої діяльності на підприємстві Виконавця протягом 2015 року. Кількість засуджених визначається відповідно до виробничої необхідності та конкретизується у Звіті про залучення засуджених до праці.

Згідно п.1.2 Виконавець забезпечує зайнятість виробничою працею засуджених, яких надає Замовник відповідно до законодавства України, протягом дії цього Договору.

Згідно п.2.1 Щоденно починаючи з 01 січня 2015 року і до 31 грудня 2015 року, крім вихідних, святкових та неробочих днів, передбачених законодавством України, Замовник надає в розпорядження Виконавця засуджених, які утримуються в установі Жовтоводської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№26), для подальшого виводу їх на роботи.

Згідно п.2.4 Обсяг робочого часу засуджених - 40-ка годинний робочий тиждень.

Згідно п.3.1 Виконавець забезпечує ефективне використання робочих з числа засуджених, яких надає Замовник .

Згідно п.3.5 Виконавець веде табель обліку робочого часу по фактичному знаходженню засуджених на об`єкті, із ОСОБА_1 П. ОСОБА_2 Б ОСОБА_3 та робочих професій працівників. Виконавець щомісячно проводить закриття наряду-завдання з подальшим наданням його і табелю обліку робочого часу Замовнику не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п.4.1 Нарахування заробітку засудженим здійснюється Виконавцем щомісячно, згідно нарядів виконаних робіт, табелів обліку робочого часу, які складаються Виконавцем .

Згідно п.4.3 Звіт про залучення засуджених до праці складається у двох примірниках і підписуються уповноваженими особами Замовника та Виконавця у двох примірниках на підставі нарядів, табелів обліку робочого часу, а також реєстрів обліку Виконавця .

Аналогічні договори №Г-16 від 04.01.2016 р. №А-1 від 03.01.2017 р. та № А-1/26/10-18- 03(А) від 02.01.2018 р. були укладені сторонами у період з 04.01.2016 р. по 31.12.2018 р.

За умовами вказаних договорів, за період з 01.10.2015 р. по 30.09.2018 р., використовувалась праця засуджених у кількості 5518 чол.

На виконання умов договорів ДП Підприємство ДКВС України (№26) надавало ДУ Жовтоводська виправна колонія (№26) відомості по заробітній платі по кожному робітнику з числа засуджених, а також щомісячні Звіти про залучення засуджених до праці, у відповідних періодах, в яких відображено: кількість відпрацьованих людино-днів; заробітна плата робітників з числа засуджених; підсумкові дані щодо нарахування заробітної плати та відрахування та підписуються уповноваженими особами Замовника та Виконавця і засвідчується печатками.

Відповідач зазначає, що норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці. У зв`язку з чим, обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

У свою чергу аналіз наведений норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Отже відповідач дійшов висновку, що позивач є роботодавцем відповідно до діючого законодавства та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими.

Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність, а у випадку невиконання цих обов`язків, нести визначену законодавством відповідальність.

На виконання умов договорів № Г-14 від 06.01.2015 р., № Г-16 від 04.01.2016 р., №А-1 від 03.01.2017 р. та № А-1/26/10-18-03(А) від 02.01.2018 р. ДП Підприємство ДКВС України (№26) велись табелі на робочих, з числа засуджених наданих ДУ Жовтоводська виправна колонія (№26) по фактичній наявності засуджених на їх робочих місцях і відпрацьованому часу з вказанням ПІБ робочих.

У період з вересня 2018 р. між ДП Підприємство ДКВС України (№26) ( Замовник ) та засудженими ( Виконавець ), які перебувають покарання в ДУ Жовтоводська виправна колонія (№26) , укладені цивільно-правові договори на виконання робіт (послуг).

Згідно зазначених договорів Замовником за виконані роботи сплачується винагорода шляхом перерахування коштів на депозитний рахунок ДУ Жовтоводська виправна колонія (№26) для подальшого відшкодування витрат на утримання Виконавця в установі, нарахування та відрахування податків і зборів із сум винагороди здійснюється Замовником самостійно.

За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.2 ст.6, п.1.7 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.10.2016 р. по 31.08.2018 р. ДП Підприємство ДКВС України (№26) занижено базу нарахування єдиного внеску на загальну суму 7420819,96 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску. В порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст.8, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з 01.10.2016 р. по 31.08.2018 р. ДП Підприємство ДКВС України (№26) підлягає нарахуванню єдиний внесок, та який підлягає сплаті на загальну суму 1632580,39 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених.

На підставі наданих до перевірки первинних документів: відомостей нарахування заробітної плати засуджених осіб по підрозділах (щомісячні), з розбивкою по видам оплати праці та підрозділу, де отримується заробітна плата, оборотно-сальдових відомостей бухгалтерських рахунках: 6612 розрахунки за заробітною платою засуджених , 6412 податок на доходи фізичних осіб засуджених , зведених відомостей про нарахування заробітної плати по підприємству, які складаються з підсумкових сум, банківських виписок, платіжних доручень, пояснень посадових осіб за результатами перевірки станом на 01.10.2015 р. визначено кредитове сальдо (заборгованість минулих років) по податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати засуджених осіб в загальній сумі 212655,32 грн., нараховано ПДФО за період, що перевірявся, всього в сумі 373159,84 грн., перераховано (сплачено) до бюджету - 393514,88 грн., нарахований але не сплачений (неперерахований) податок станом на 30.09.2018 р. - 187659,05 грн.

Таким чином, відповідач вказує, що в порушення п.171.1 ст. 171, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, ДП ДКВС України (№26) не перераховано (не сплачено) до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати засуджених осіб в загальній сумі 187659,05 грн.

Крім того, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку розрахунки за ф.І-ДФ за період IV кв. 2015 р., І-ІV кв. 2016 р., І-ІV кв. 2017 р. та І-ІІІ кв.2018 р. надавались з недостовірними відомостями, а саме: без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування платників податків (засуджених), нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб, чим порушено абз. б п. 176.2 ст. 176 ПКУ та р. ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, зареєстровано в Мінюсті №111/26556 від 30.01.2015 р. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку .

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог (з урахуванням їх уточнень) суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями статті 162 Податкового Кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України).

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Державне Підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, відповідно до пп. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Згідно статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 р. № 396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 р. за № 387/22919, засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Згідно з п. 5.1 зазначеної Інструкції праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, визначений п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

В силу положень ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Чинним законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

В свою чергу, аналіз наведений норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Тобто, законодавством визначено декілька обов`язкових підстав залучення засуджених до суспільно корисної праці, а саме це:

- укладення між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором) строкового трудового договору, за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

- засуджені , які залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно абз.1 п.1 ст.4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску, зокрема, є: 1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно абз.1 п. 1 ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується:

1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахований особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послу) за цивільно-правовими договорами.

Державна установа Жовтоводська виправна колонія (№26) - це виправна колонія, у якій виконують покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, а Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) є юридичною особою, що утворена відповідно до Статуту з метою забезпечення ефективного використання осіб з числа засуджених на певних роботах.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Державною установою Жовтоводська виправна колонія (№26) (код ЄДРПОУ 08562950) Замовником та Державним Підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) були укладені договори: № Г-14 від 08.01.2015 р., № Г-16 від 04.01.2016 р., № А-1 від 03.01.2017 р. та № А-1 від 02.01.2018 р. про залучення засуджених до праці, згідно яких за період з 01.10.2015 р. по 30.09.2018 р. використовувалась праця засуджених у кількості 5518 чол.

Відповідно до змісту означених договорів, кожного місяця підприємство отримувало від виконавця - Державної установи рахунки, на підставі яких Державне Підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) перераховувало грошові кошти на рахунки Державної установи.

З рахунків вбачається, що оплата послуг проводиться за найменуваннями: Доходи від працевикористання , Утримання із зарплати та Нараховано на особові рахунки засуджених . За період 2015-2018 рр. на особисті рахунки фізичних осіб (з числа засуджених) кошти Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) не перераховувались, а також нарочно не виплачувалися.

Отже, Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) фактично не здійснювало виплату заробітної плати засудженим.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах в установах чи організаціях усіх формах власності за умови забезпечення нагляду за їхньою поведінкою.

Відповідно до ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України, в редакції яка діє з 08.10.2016 р. (з дня набрання чинності внесеними змінами Законом України від 07.09.2016 р. №1492-VІІІ) засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Так, особливістю залучення засуджених до позбавлення волі до оплачуваної роботи з 08.10.2016 р., є регулювання таких трудових правовідносин законодавством про працю, з особливостями, що передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України (абз. 3 ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України).

З 07.05.2014 р. до 08.10.2016 р. редакція абз. 3 ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачала, що праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.

Статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (у редакції, яка діє з 08.10.2016 р.) передбачено, що засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Вказана норма дає підстави для однозначного висновку, що залучення засуджених до позбавлення волі до робіт, як на підприємстві виправної колонії так і на державному підприємстві, має здійснюватися за умови одночасного додержанням наступних умов:

- засуджені мають працювати за строковим трудовим договором;

- строковий трудовий договір укладається між засудженим і виправною колонією;

- забезпечується належна охорона та ізоляція засуджених.

Без оплати засуджені можуть бути залучені лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством у відповідності до вимог абз. 1 ч. 5 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів, які регламентують спірні правовідносини, дозволяє зробити висновок про те, що в силу вимог закону Державне Підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками в розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України.

Докази того, що позивач є роботодавцем для засуджених та укладав строкові трудові договори, здійснював виплату заробітної плати засудженим та сплачував за засуджених загальнообов`язкові державні соціальному виплати по страхованих особах, в матеріалах прави, відсутні.

Відповідачем такі дані не наведені ані в Акті перевірки ані у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в Державній установі, позивач не являється податковим агентом стосовно заробітної плати та доходів отриманих засудженими до позбавлення волі осіб. У спірних правовідносинах роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору, має виступати виправна колонія.

Інші нормативно-правові акти мають відповідати нормам Кримінально-виконавчого кодексу України, як нормативно-правовому вищої юридичної сили, та у разі прийняття перших до 08.10.2016 р., вони мають застосовуватись із врахуванням відповідних законодавчих змін.

При цьому, особові рахунки засуджених веде саме виправна колонія, здійснюючи відповідні зарахування на такі рахунки та відрахування із заробітку та інших доходів засуджених також має здійснювати виправна колонія задля забезпечення додержання черговості утримання відповідних сум, зокрема, згідно ст.121 Кримінально-виконавчого кодексу України та п. 6.3 Інструкції №396/5 першочергово відраховуються податок на доходи фізичних осіб і суми аліментів, а в подальшому вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу), вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування), витрати за виконавчими листами на користь громадян, за виконавчими листами на користь юридичних осіб та суми відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Проведення всіх належних відрахувань та утримань із сум заробітної плати державною установою, також передбачено пунктом 4.5 Порядку організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03.01.2013 р. №26/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 січня 2013 р. за № 68/22600, а саме встановлено, що для проведення відрахувань і утримань із заробітної плати засуджених відповідно до чинного законодавства до 5 числа кожного місяця підприємством установи надаються до бухгалтерії установи відомості нарахування заробітної плати засудженим на підприємстві установи за попередній місяць за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам, наведені без з`ясування та аналізу дійсних обставин та порядку нарахувань оплати за суспільно-корисну працю засуджених до позбавлення волі та відповідних відрахувань.

Крім того, судом встановлено, що податковим органом були застосовані штрафні (фінансові) санкції на суми неузгоджених податкових зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.14.1.176 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податкова вимога, згідно до приписів ст. 59 Податкового кодексу України, надсилається платнику податків у разі виникнення податкового боргу.

Грошове зобов`язання платника податків, відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, згідно до п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Оскаржувані рішення та вимоги були отримані ДП ПДКВСУ (№26) засобами поштового зв`язку 12.02.2019 р.

Скарги були подані та направлені у строк, визначений п.56.3 ст. 56 Податкового кодексу України до Державної фіскальної служби України та до відома Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до інформації з інтернет порталу Укрпошта https://ukrposhta.ua/ у розділі відстеження відправлення були отримані 25.02.2019 р., зареєстровані скарги за вхідними номерами органів ДФС від 27.02.2019 р.

12.03.2019 р. ДФС України було прийнято рішення про продовження строку розгляду скарг ДП ПДКВСУ (№26) до 27.04.2019 р.

Вказані обставини в ході судового розгляду справи не заперечувались.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.5 ст.56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Пунктом 56.15 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно п.56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно ст.21 Податкового кодексу України встановлені обов`язки органів фіскальної служби, серед яких, зокрема є обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки строк розгляду скарг позивача на вимогу, рішення та податкові повідомлення-рішення було продовжено рішенням ДФС України до 27.04.2019 р. (включно), то є протиправними вимоги та рішення, що були прийняті та надіслані ГУ ДФС України до закінчення позивачем процедури оскарження та набуття статусу узгодженого грошового зобов`язання заборгованості підприємства за наслідками спірної перевірки.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом, серед іншого, враховано практику Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішенні по справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Також, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути повідомлені позивачу вчасно та такі висновки мають бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Підсумовуючи викладене, оскільки судовим розглядом встановлено відсутність обов`язку позивача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі та єдиного соціального внеску, рішення про застосування штрафних санкцій №0003741306 від 04.02.2019 р., податкових повідомлень-рішень №0003721306 від 04.02.2019 р., №0003901306 від 04.02.2019 р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0003751306 від 04.02.2019 р., якими донараховано грошове зобов`язання зі сплати єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб, та вимоги про сплату недоїмки та штрафу №Ю-2314-55/04 від 10.04.2019 р. як похідної, складені за наслідками документальної планової виїзної перевірки підприємства, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому, судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність своїх рішень перед судом не доведена.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України суд присуджує на користь позивача понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного Підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень, - задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 р. №Ю-0003751306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) донараховано 1632580,39 грн;

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.02.2019 р. № 0003741306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) донараховано 816290,20 грн. штрафних санкцій;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.02.2019 р. № 0003721306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) донараховано 510,00 грн. штрафних санкцій;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.02.2019 р. № 0003901306, внаслідок якого ДП Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26) збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 602784,00 грн.;

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2019 р. №Ю-2314-55/04, внаслідок якої Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) в сумі 2436624,58 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Державного Підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№26) (код ЄДРПОУ 08679706) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30180,42 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 04.09.19

Суддя В.С. Віхрова

З оригіналом згідно

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун