Рішення

від 20.09.2019 по справі 420/2933/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2933/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації, Великомихайлівської районної ради, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації, Великомихайлівської районної ради, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому позивач просить суд визнати дії протиправними та стягнути з Великомихайлівської районної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації матеріальну шкоду у сумі 117786,00 грн., моральну шкоду по двісті тисяч з кожного на користь ОСОБА_1 ; стягнути з Великомихайлівської районної ради двісті тисяч гривен моральної шкоди на користь позивача; зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.05.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку недодержанням вимог ст. 160, 161 КАС України та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду власного письмовим підтвердженням позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; уточнення позовних вимог та суб`єктного складу учасників справи шляхом подання уточненої редакції позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі за адміністративним позовом до Великомихайлівської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації, Великомихайлівської районної ради, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та стягнення коштів та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви 7 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу.

24.06.2019 року за вх.№22475/19 від позивача надійшла уточнена позовна заява, якою усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою від 20.05.2019 року.

З урахуванням наданих до суду уточнень позивач просив суд :

визнати дії Великомихайлівської районної державної адміністрації протиправними;

визнати дії Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації протиправними;

визнати дії Великомихайлівської районної ради протиправними;

стягнути з Великомихайлівської районної державної адміністрації матеріальну шкоду у сумі 117786,00 грн., моральну шкоду 200000 грн. на користь ОСОБА_1 ;

стягнути з Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації матеріальну шкоду у сумі 117786,00 грн. солідарно з Великомихайлівською районною державною адміністрацією, моральну шкоду 200000 грн. на користь ОСОБА_1 ;

стягнути з Великомихайлівської районної ради моральну шкоду 200000 грн. на користь ОСОБА_1 ;

зобов`язати Державну казначейську службу України відшкодувати матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2019 року.

Судове засідання, призначене на 19.08.2019 року, було перенесено за клопотанням позивача для надання відповіді на відзив до 11.09.2019 року.

У судове засідання 11.09.2019 року сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно. Від позивача та представників відповідачів надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч.2 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, дана справа судом розглянута у письмовому провадженні.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позивач є інвалідом війни І групи і перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації. З метою реалізації наявних у нього прав як особи з інвалідністю позивач звернувся до відповідачів із заявою про проведення безоплатного капітального ремонту своєї квартири. Однак, протягом кількох років фактичне здійснення капітального ремонту постійно відкладалось, а відповіді, надані позивачу, мали відсильний характер та не надавали відомостей по суті питання проведення капітального ремонту. Після цього у позивача виникло бажання отримати кошти, визначені для проведення капітального ремонту його квартири, для проведення ремонту власними силами, однак в наданні таких коштів йому було відмовлено з посиланням на відсутність фінансування, у зв`язку із чим позивач і звернуся до Одеського окружного адміністративного суду.

Аналогічні, більш розгорнуті твердження надані позивачем у відповіді на відзив (вх.№28590/19 від 09.08.2019 року) та поясненнях на заперечення (вх.№31319/19 від 02.09.2019 року).

Позивач наголошує, що відповідачами у даній справі не забезпечено реалізацію його права на проведення капітального ремонту, чим порушено положення Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та прийнятих на його виконання положень підзаконних нормативно-правових актів, у зв`язку із чим просить задовольнити позов у повному обсязі та стягнути моральну шкоду.

06.08.2019 року за вх.№28043/19 від представника Великомихайлівської районної ради надійшов відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив (вх.№29887/19 від 20.08.2019 року). У вказаних заявах по суті представник відповідача висловився щодо незгоди із заявленими позовними вимогами, а в обґрунтування правової позиції вказав, що:

по-перше, фінансування капітального ремонту житлових будинків та квартир здійснюється за рахунок відповідних субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам у межах призначень на відповідний рік. За результатом розгляду профільною комісією звернення позивача про надання йому у готівковій формі коштів, виділених для проведення ремонту, було рекомендовано звернутись до місцевої територіальної громади для отримання відповідних коштів;

по-друге, всі звернення позивача до районної ради з питань, пов`язаних з проведенням безоплатного капітального ремонту, були розглянуті у встановленому порядку та на всі були надані відповіді. Зокрема, акцентуючи увагу на зверненні від 14.03.2018 року, про яке позивач зазначає у позові та відповіді на відзив, представник Великомихайлівської районної ради зазначає, що звернення було розглянуто профільним комітетом, а не на засіданні ради, що відповідає приписам ст.46-47 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

07.08.2019 року за вх.№28165/19 від представника Великомихайлівської районної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення надійшов відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив (вх.№32477/19 від 11.09.2019 року). У вказаних заявах представники відповідачів зазначають, що:

по-перше, реалізація права на проведення безоплатного капітального ремонту житлового будинку (квартири) проводиться раз на 10 років у відповідності до Порядку проведення такого ремонту (Порядок №565). Оскільки останній ремонт було проведено позивачу у вересні 2004 року, а повторне звернення позивача датовано жовтнем 2014 року, його було визначено у чергу на проведення безоплатного ремонту за №6. Тобто, негайне проведення ремонту не вбачалось можливим, оскільки кошти, які надходили на вказані цілі, направлялись в порядку черговості;

по-друге, протягом 2016-2019 років видатки бюджету на реалізацію безоплатного капітального ремонту не здійснювались. Однак, значні кошти місцевого бюджету акумулюються з податку на доходи фізичних осіб саме на рахунках об`єднаних територіальних громад. З метою забезпечення права позивача на проведення ремонту йому було рекомендовано звернутись до об`єднаної територіальної громади із відповідним клопотанням. Управління, в свою чергу, здійснювало всі можливі дії щодо роз`яснення позивачу порядку проведення ремонту та фінансової можливості його проведення;

по-третє, з вже вище вказаних підстав неможливим, на думку відповідачів, є і виділення коштів позивачу у сумі 117786,00 грн. для проведення ремонту власними силами, адже фінансування відповідних цілей не передбачено.

Зважаючи на те, що відповідачами Великомихайлівською районною державною адміністрацією та Управлінням соціального захисту населення всі дії здійснювались у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для визнання їх протиправними немає, а тому позов задоволенню не підлягає.

Від третьої особи Державної казначейської служби України жодних клопотань чи пояснень не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи (а.с. 8).

24.01.2013, 13.02.2013 та 17.04.2014 року позивач звертався до Великомихайлівської районної державної адміністрації із заявами про проведення йому безоплатного капітального ремонту квартири (а.с. 9-11).

В процесі подання вказаних заяв позивачем також направлялась скарга від 14.02.2013 року на неправомірні дії комісії, яка діє в складі адміністрації, щодо неналежного розгляду заяв позивача (а.с.12).

Як зазначає сам позивач, відмовлено йому було у проведенні капітального ремонту з тієї підстави, що останній безоплатний капітальний ремонт було здійснено у вересні 2004 року, тобто менше ніж 10 років тому, що, в силу приписів Порядку №565, не відповідає вимогам законодавства.

15.10.2014 року за №Г-371/01-11 позивачем повторно було подано заяву до Великомихайлівської районної державної адміністрації про проведення йому безоплатного капітального ремонту квартири (а.с. 130).

За результатом розгляду вказаної заяви 23.10.2014 року на засіданні комісії по вирішенню питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, було прийнято рішення, оформлено Протоколом №9, про включення позивача до загальної черги за №6 (а.с. 131).

Про вказане рішення позивача було повідомлено Листом №Г-371/01-17 від 23.10.2014 року (а.с. 128).

28.07.2015 року (в порядку черговості) було проведено та складено Акт обстеження житлової квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (а.с. 18-20), за результатом якого встановлено факт необхідності проведення ремонту, вартість якого складатиме 353126 грн.

За результатом проведення обстеження було складено кошторисну документацію, яка була надана ДП Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи для оцінки. Згідно Експертного звіту від 29.12.2015 року №16-2633-15 кошторисна документація відповідає нормам ДСТУ (а.с.132).

10.03.2016 року за №Г-63/01-17 від Великомихайлівської районної державної адміністрації на адресу позивача направлений лист із роз`ясненнями щодо стану фінансування місцевих бюджетів за напрямками проведення безоплатного капітального ремонту житлових будинків (квартир) (а.с. 133).

Аналогічного змісту лист, проте з наведенням конкретних заходів подолання дефіциту бюджетного фінансування на цілі проведення капітального ремонту, було також направлено 15.04.2016 року (а.с. 135-137).

На численні звернення позивача Великомихайлівською районною державною адміністрацією надавались відповіді, у яких наголошувалось на відсутності у вказаного органу фінансування на проведення капітального ремонту та рекомендовано звернутись до Великомихайлівської районної ради (а.с. 139-140).

14.03.2018 року позивач звернувся до Великомихайлівської районної ради із заявою про надання йому коштів для проведення вказаного ремонту власними силами (а.с. 85-88).

Постійна комісія Великомихайлівської районної ради з питань розвитку інфраструктури району та спільної власності територіальних громад (протокол №18) та Постійна комісія Великомихайлівської районної ради з питань планування бюджету, фінансів, податків, інвестиційної, банківської діяльності та розвитку підприємництва (Протокол №44) надали висновки та рекомендації, згідно яких позивачу рекомендовано звернутись до Великомихайлівської селищної ради.

Вважаючи таки дії відповідачів неправомірними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Суд зазначає, що позовні вимоги, заявлені позивачем в прохальній частині позову, мають не конкретний характер. Разом з тим, із мотивувальної частини позову судом вбачається негативна оцінка позивачем наступних дій відповідачів:

1. Великомихайлівською районною державною адміністрацією безпідставно відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.01.2013 року, 13.02.2013 року та 17.04.2014 року та не розглянуто у встановленому порядку Скаргу від 14.02.2013 року, оскільки відповідачем не наведено обґрунтувань відмови у задоволенні заяв;

2. Великомихайлівською районною державною адміністрацією після отримання заяви ОСОБА_1 від 15.10.2014 року не проведено капітального ремонту житлової квартири у місячний термін, як того передбачає п.5 Порядку №565;

3. Великомихайлівською районною державною адміністрацією протиправно затримано виконання зобов`язань щодо проведення капітального ремонту з 2014 року до моменту подання позову та не надано коштів для проведення ремонту власними силами;

4. Великомихайлівською районною радою не розглянуто у встановленому порядку звернення ОСОБА_1 від 14.03.2018 року про надання йому коштів для проведення вказаного ремонту власними силами, оскільки таке питання має бути розглянуто на засіданні Ради.

Таким чином, до предмету доказування відноситься дослідження законності та обґрунтованості дій відповідачів, їх оцінка на відповідність приписам норм чинного законодавства а також критеріям, встановленим ст.2 КАС України.

Так, відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються пільги. Згідно п.8 ст. 13 вищезазначеного Закону позачерговий безплатний капітальний ремонт власних жилих будинків і квартир та першочерговий поточний ремонт жилих будинків і квартир надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 565 Про затвердження Порядку проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу, а також першочерговий поточний ремонт житлових будинків і квартир осіб, які мають на це право ( далі Порядок № 565) безоплатний капітальний ремонт власних житлових будинків і квартир(далі - безоплатний капітальний ремонт) проводиться за місцем постійного проживання і реєстрації особи, що має право на зазначені у пункті 1 цього Порядку пільги (далі - особа, що має право на пільгу).

Безоплатному капітальному ремонту підлягає житловий будинок чи квартира, які належать особі, що має право на пільгу, на праві приватної, зокрема спільної, власності.

Безоплатний капітальний ремонт проводиться виходячи з розрахунку 21 кв. метр загальної площі будинку, квартири на кожну особу, що має право на пільгу.

Пунктом 3 Порядку № 565 визначено, що для проведення безоплатного капітального ремонту особа, що має право на пільгу, подає до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцем свого постійного проживання і реєстрації письмову заяву.

У разі коли серед членів сім`ї особи, що має право на пільгу, які проживають і зареєстровані у тому самому будинку, квартирі, є особи, що мають право на таку саму пільгу, вони також подають заяву до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. При цьому подані заяви розглядаються разом.

Згідно п.4 Порядку №565 періодичність проведення безоплатного капітального ремонту визначається органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за місцем постійного проживання і реєстрації особи, що має право на пільги (далі - орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування), але не частіше одного разу на 10 років.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що для вирішення питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування утворює комісію у складі спеціалістів житлово-експлуатаційних і ремонтно-будівельних організацій, представників органу, що фінансує виконання ремонтних робіт (є головним розпорядником коштів місцевого бюджету), органу технічної інвентаризації та інших уповноважених осіб.

Рішення про проведення безоплатного капітального ремонту приймається у місячний строк після подання заяви особою , що має право на пільгу, на підставі результатів обстеження комісією будинку, квартири. Обстеження проводиться у присутності особи, яка подала заяву.

Облік житлових будинків і квартир осіб, що мають право на пільгу, в яких проведено безоплатний капітальний ремонт, ведуть відповідно орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за формою згідно з додатком 2.

Комісія після обстеження будинку, квартири складає перелік, визначає види і обсяги робіт, які необхідно виконати, з урахуванням строку проведення останнього капітального ремонту та виходячи з переліку основних робіт згідно з додатками 3 і 4, орієнтовної тривалості ефективної експлуатації елементів будинку, квартири, визначеної правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій.

За результатами обстеження будинку, квартири складаються дефектний акт, кошторисний розрахунок і визначається загальна вартість капітального ремонту.

Загальна вартість капітального ремонту розраховується згідно з вимогами ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва" ( v0174241-00 ) та ДБН Д.2.4-2000 "Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи".

По-перше, аналізуючи доводи позивача стосовно безпідставності відмови у задоволенні його заяв про проведення капітального ремонту від 23.01.2013 року, 13.02.2013 року та 17.04.2014 року суд зазначає, що відповідачем 22.01.2013 року було вирішено провести обстеження квартир осіб, які мають право на проведення безоплатного капітального ремонту, в тому числі позивача (а.с. 15-17). Разом з тим, як вбачається із наявної в матеріалах справи копії книги обліку Житлових будинків, квартир осіб, які мають право на проведення безоплатного капітального ремонту (а.с. 114-118) напис за №8 - встановлено факт проведення капітального ремонту у 2004 році. Згідно Акту №1588-ІІ-1589 від 23.09.2004 року приймання виконаних підрядних робіт капітальний ремонт позивачу дійсно було проведено (а.с. 119-120). Також на підтвердження цього суду надано копію договору від 26.04.2004 року (а.с. 121), рахунок (а.с. 122) тощо.

Тобто, розгляд вказаних заяв відповідачем здійснювався, а рішення прийняті у відповідності до встановлених обмежень щодо періодичності проведення капітального ремонту житлових будинків (квартир), визначених п.4 Порядку №565, що свідчить при відсутність у діях відповідача ознак протиправності.

По-друге, позивач стверджує, що за його заявою від 15.10.2014 року не проведено капітального ремонту його квартири у місячний строк згідно п.5 Порядку №565.

Суд зазначає, що вказана заява була розглянута РДА 23.10.2014 року та на засіданні комісії по вирішенню питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту власних житлових будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу було прийнято рішення, оформлено Протоколом №9, про включення позивача до загальної черги за №6. Фактично, вказаним рішенням визнано право позивача на проведення капітального ремонту. Разом з тим, з урахуванням кількості осіб, які вже звернулись до Великомихайлівської районної державної адміністрації, позивачу була відведена позиція у загальній черзі. Такі дії не свідчить про відмову у задоволенні заяви позивача чи про її не розгляд. Навпаки, було прийнято позитивне рішення щодо заявленої вимоги позивача.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідне рішення було прийнято через тиждень після надання заяви позивача, суд не вбачає протиправності у даних діях Великомихайлівської РДА.

По-третє, суд не приймає доводи позивача стосовно затримки виконання зобов`язань щодо проведення капітального ремонту з 2014 року до моменту подання позову, оскільки у Порядку №565 не визначено строків, протягом яких капітальний ремонт житлового будинку (квартири) має бути фактично проведений. Натомість, відповідачем надано ґрунтовні пояснення та документальні підтвердження, якими обґрунтовано строки проведення капітального ремонту в житловій квартирі позивача.

Серед вказаних обставин суд акцентує увагу на тому, що після розгляду заяви про проведення ремонту позивач був лише шостим у загальній черзі. Великомихайлівською районною державною адміністрацією проводилась робота з інформування позивача стосовно його просування у черзі.

Позивачу неодноразово надсилались листи щодо згоди проведення безоплатного капітального ремонту власної квартири при надходженні коштів з державного бюджету на вказані цілі згідно черги.

У зв`язку з тим, що у 2015 році був проведений безоплатний капітальний ремонт інваліду війни І групи та зі смертю ОСОБА_2 (лютий 2015) та ОСОБА_3 (червень 2015) черга змінилась. Позивач ОСОБА_1 станом на 20 липня 2015 року значився в управлінні соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації у черзі за №2.

28 липня 2015 року Великомихайлівською районною комісією по вирішенню питання щодо проведення безоплатного капітального ремонту будинків і квартир осіб, що мають право на таку пільгу було проведено обстеження квартири ОСОБА_1 та складений акт з яким позивач був ознайомлений (а.с. 125-127).

Далі згідно встановленої черги відповідні роботи проводилися з пільговиком під чергою №1, який 14 грудня 2015 року відмовився від проведення безоплатного капітального ремонту його будинку у 2015 році (а.с. 123-124).

14 грудня 2015 року проведено обстеження квартири позивача та складено дефектний акт, кошторисний розрахунок на загальну суму 353,126тис.грн., який необхідно виконати не виходячи з переліків основних робіт за додатками 3,4 згідно Порядку № 565.

Відповідно до ст.31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та постанови Кабінету Міністрів України №560 від 11.05.2011 Про затвердження проектів будівництва і проведенням їх експертизи та визнанням такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ , згідно ст. 15 розділу V Прикінцеві положення Закону обов`язковій державній експертизі підлягають інвестиційні програми (Проекти), що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії.

У грудні 2015 року необхідна документація по безоплатному капітальному ремонту квартири позивача була направлена до ДП Укрдержбудекспертиза для проведення експертної оцінки. За результатом проведення обстеження було складено кошторисну документацію, яка була надана ДП Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи для оцінки. Згідно Експертного звіту від 29.12.2015 року №16-2633-15 кошторисна документація відповідає нормам ДСТУ (а.с.132).

Згідно численних звернень позивача Великомихайлівською районною державною адміністрацією надавались відповіді, у яких наголошувалось на відсутності у вказаного органу фінансування на проведення капітального ремонту з 2016 року та рекомендовано звернутись до Великомихайлівської районної ради.

Згідно п.16 Порядку №565 фінансування витрат, пов`язаних з проведенням безоплатного капітального ремонту і складенням проектно-кошторисної документації, здійснюється за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у межах затверджених бюджетних призначень на відповідний рік .

Оскільки відповідні кошти не надходили, відповідачем направлялись листи до позивача щодо інформування про стан фінансування органу для цілей проведення безоплатного капітального ремонту.

10.03.2016 року за №Г-63/01-17 від Великомихайлівської районної державної адміністрації на адресу позивача направлений лист із роз`ясненнями щодо стану фінансування місцевих бюджетів за напрямками проведення безоплатного капітального ремонту житлових будинків (квартир) (а.с. 133).

Аналогічного змісту лист, проте з наведенням конкретних заходів подолання дефіциту бюджетного фінансування на цілі проведення капітального ремонту, було також направлено 15.04.2016 року (а.с. 135-137).

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що Великомихайлівською районною державною адміністрацією було вжито всіх заходів на інформування позивача про стан виконання його заяви. Обставини, встановлені судом, свідчать про вчинення відповідачем всіх заходів на забезпечення проведення капітального ремонту квартири позивача, а в силу п.16 Порядку №565 неможливість проведення ремонту є об`єктивно обґрунтованою, що свідчить про відсутність ознак протиправності у діях відповідача.

По-четверте, з аналогічних підстав суд оцінює дії Великомихайлівської районної ради, яка у своїх листах до позивача зазначала конкретні обставини неможливості проведення капітального ремонту квартири у 2018-2019 роках. Більше того, відповідачем повідомлено, що бюджетні субвенції надавались районній раді для компенсації пільг щодо проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту.

Крім цього, суд критично ставиться до доводів позивача стосовно неналежного розгляду Великомихайлівською районною радою його звернення від 14.03.2018 року з огляду на наступне.

Згідно ч.1 с.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради , а також засідань постійних комісій ради .

Питання, які розглядаються виключно на пленарних засіданнях районної ради, визначені ст.43 вказаного Закону, проте у даному переліку не визначено питання щодо проведення безоплатного ремонту житлового будинку (квартири) або виділення коштів для її самостійного проведення.

Згідно положень ст.47 вказаного Закону Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

З наведених норм вбачається, що висновки та рекомендації постійних комітетів є рішеннями районної ради за наслідком розгляду профільних питань.

14.03.2018 року позивач звернувся до Великомихайлівської районної ради із заявою про надання йому коштів для проведення вказаного ремонту власними силами (а.с. 85-88).

Постійна комісія Великомихайлівської районної ради з питань розвитку інфраструктури району та спільної власності територіальних громад (протокол №18) та Постійна комісія Великомихайлівської районної ради з питань планування бюджету, фінансів, податків, інвестиційної, банківської діяльності та розвитку підприємництва (Протокол №44) надали висновки та рекомендації, згідно яких позивачу рекомендовано звернутись до Великомихайлівської селищної ради, членом територіальної громади він є.

Тобто, вказані акти є результатом розгляду звернення позивача, прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а тому порушення у порядку розгляду звернення позивача відсутні.

По-п`яте, надаючи оцінку доводам позивача щодо надання йому коштів для проведення ремонту власними силами у сумі 117786,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 8 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII визначено, що пільги з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг, користування паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів; проїзду усіма видами міського, приміського та міжміського транспорту; бензину (пального), ремонту, технічного обслуговування автомобілів та транспортного обслуговування; оплата пільгового одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення за рецептами лікарів, зубопротезування; пільгового забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад (крім забезпечення санаторно-курортним лікуванням інвалідів із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку); пільгового капітального і поточного ремонту власних жилих будинків і квартир, що передбачені законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про охорону дитинства", "Про соціальний захист дітей війни", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", та виплати, компенсації і допомоги відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можуть надаватися у готівковій формі у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Суд наголошує, що даним пунктом встановлено право, а не обов`язок розпорядника коштів надавати їх у готівковій формі. Вирішення цього питання є виключною компетенцією відповідної ради або державної адміністрації.

Разом з тим, надаючи оцінку відмові у наданні таких коштів, суд зазначає, що згідно п.15 Порядку №565 особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною , у разі проведення капітального ремонту власними силами виплачується компенсація витрат, пов`язаних з його проведенням.

Позивачем не надано доказів наявності у нього такого статусу.

Більше того, судом надано оцінку фінансовій складовій підстав для непроведення капітального ремонту квартири позивача, яка застосовується і до надання коштів у готівковій формі з урахуванням приписів п.16 Порядку №565.

Стосовно Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації позивачем взагалі не наведено доводів та пояснень щодо дій, які він вважає протиправними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі у правовідносинах, що склались, діяли послідовно, обґрунтовано, у урахуванням приписів норм чинного законодавства та у встановленому порядку, а тому підстави вважати їх дії протиправними відсутні.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів сум моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності» , яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту « d» Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: «Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин» .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IVдо офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Стаття 41 Конвенції проголошує: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію» .

При цьому за практикою Європейського суду з прав людини щодо моральної шкоди, Суд вважає, що саме визнання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції становить достатню сатисфакцію (Справа «Бушемі проти Італії» , рішення від 16.09.1999 р.).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).

З урахуванням суб`єктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України.

Згідно з ст.ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідачів ознак протиправності, а доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих та ділових стосунках, ступені зниження репутації, часу та зусиль, докладених для відновлення попереднього стану до суду позивачем не надано, суд відмовляє у задоволені позовної вимоги позивача про стягнення суми моральної шкоди.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними, та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Великомихайлівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056825, адреса: 67100, Одеська обл., смт. Велика Михайлівка, вул. Центральна, 123), Управління соціального захисту населення Великомихайлівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03194752, адреса: 67100, Одеська обл., смт. Велика Михайлівка, вул. Лермонтова, 22), Великомихайлівської районної ради (код ЄДРПОУ 24543751, адреса: 67100, Одеська обл., смт. Велика Михайлівка, вул. Центральна, 123), третя особа - Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: 01014, вул. Бастіонна, 6) про визнання дій протиправними та стягнення коштів - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.