Рішення

від 20.09.2019 по справі 420/2126/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2126/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача - Подорожнього А.С. (згідно ордеру),

представника відповідача - Маринова Д.В. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0053281407 від 04.12.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА до ГУ ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0053281407 від 04.12.2018 року.

Ухвалою від 15 квітня 2019 року судом на підставі положень ч.1 ст.169 даний адміністративний позов залишено без руху та надано п`ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.

02 травня 2019 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА (вх.№15136/19), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ДФС в Одеській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень 2017 року з контрагентом-постачальником ТОВ КОНКОРДБУД . За результатами перевірки був складений акт від 26.10.2018 року за №2134/15-32-14- 0-33389086. Перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та донараховано податок на додану вартість у сумі 62850 грн. На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0053281407 від 04.12.2018 року. Зазначає, що не погоджується з висновками, вказаними у акті по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, вважає твердження ГУ ДФС в Одеській області про відсутність реально проведених господарських операцій помилковими та необґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог законодавства України та має бути скасоване. Під час перевірки посадовими особами не було встановлено, чи власними силами здійснювалось виконання робіт по договору, чи за допомогою залучення сторонніх осіб. За результатами виконаних робіт ТОВ КОНКОРДБУД оформило податкові накладні №21, №23, №24 від 16.06.2017 року, податкові накладні були відповідно до критеріїв ризику зареєстровані Державною фіскальною службою України, без будь-яких зауважень. Наявні у позивача первинні документи,щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 44, 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

21 травня 2019 року до суду від відповідача за вх.№18108/19 надійшов відзив на позов (т.2 а.с.69-78), у якому відповідач зазначає, що перевіркою ТОВ ІНА УКРАЇНА встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1., п.198.3. ст. 198, п.200.1. п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 62850 грн., в т.ч. червень 2017 року в сумі 62850 грн. TOB ІНА УКРАЇНА , код за ЄДРПОУ 33389086 укладено договори з ТОВ КОНКОРДБУД , код за ЄДРПОУ 39915445: договір від 01.06.2017 №5 (місце - м. Київ) та договір підряду та поставки від 01.06.2017 №6. В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.06.2017 №23 не вказано адресу надання послуг, обсяг наданих послуг, відсутні записи стосовно замовника - посада, П.І.Б. Дослідженням договорів від 01.06.2017 №5, №6 та наданих актів виконаних робіт, що підписані 16.06.2017, встановлено, що місцем складання зазначених документів є місто Київ. Проте не підтверджено перебування директора ТОВ ІНА УКРАЇНА О.С. Хошенка 01 червня 2017 року та 16 червня 2017 року у відрядженні до міста Києва для підписання договорів від 01.06.2017 №5, №6 та актів виконаних робіт, що підтверджується відсутністю записів про відрядження в табелі обліку використання робочого часу за звітний період червень 2017 року. Враховуючи час та місця здійснення послуг для виконання частини робіт, необхідно спеціально навчених атестованих не менш ніж 4 працівника. В актах виконаних робіт також наявні найменування робіт без зазначення витрат людино/годин. Згідно відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам від 11.07.2017 №9130685053 в червні 2017 року на підприємстві ТОВ КОНКОРДБУД працювала 1 особа - керівник та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_1 . Відповідно до виписок банку за періоди 01.07.2017-31.07.2017 та 01.08.2017-31.08.2017, було перераховано кошти ТОВ КОНКОРДБУД , однак з призначенням платежу - оплата за послуги договора 5 від 05.06.17 ... , такий договір між підприємствами не укладався, до перевірки надано договір від 01.06.2017 №5 та договір підряду та поставки від 01.06.2017 №6. Згідно річного фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва від 28.02.2018 №9299458071 за 2017 рік у ТОВ КОНКОРДБУД відсутні основні засоби. Інформація щодо наявності у ТОВ КОНКОРДБУД власних чи орендованих основних фондів, транспортних засобів для можливості здійснення робіт відсутня. Враховуючи обсяг та неоднорідність реалізованих послуг та ТМЦ, відсутність основних засобів ТОВ КОНКОРДБУД , наявність лише одного працівника ТОВ КОНКОРДБУД , що унеможливлює виконання операцій з надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, у зв`язку з відсутністю документальних підтверджень щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників ТОВ КОНКОРДБУД неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій з надання послуг ТОВ КОНКОРДБУД на адресу ТОВ ІНА УКРАЇНА за червень 2017 року. Позивачем разом з позовною заявою надано договори підряду №1 від 21.05.2017 р., №2 від 21.05.2017 р., №3 від 21.05.2017 р., №4 від 22.05.2017 р., №5 від 22.05.2017 р., №6 від 23.05.2017 р., №7 від 24.05.2017 р., №8 від 24.05.2017 р., №9 від 25.05.2017 р. на підтвердження залучення контрагентом ТОВ КОНКОРДБУД до виконання своїх обов`язків перед ТОВ ІНА УКРАЇНА фізичних осіб. Однак зазначені договори укладені раніше ніж договори № 5 від 01.06.2017 р та №6 від 01.06.2017 р.

Ухвалою суду від 23 травня 2019 року визначено розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03 липня 2019 року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження у справі. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 31 липня 2019 року заяву представника позивача про виклик свідків задоволено. Закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/2126/19 до судового розгляду по суті. Викликано у судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що працював з ТОВ КОНКОРБУД на підставі договору, згідно якого виконував на автозаправках, розташованих на території міста Одеси та Одеської області роботи з поточного ремонту. Матеріали для ремонту йому підвозили на автозаправки ТОВ КОНКОРБУД , однак іноді придбавав необхідні для ремонту дрібниці, вартість яких йому відшкодовувалась. Зазначив, що йому відомо, що замовником робіт було ТОВ ІНА УКРАЇНА .

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що уклав з ТОВ КОНКОРБУД договір, на підставі якого виконував ремонтні роботи на автозаправках, розташованих на території міста Одеси та Одеської області. Заявки на ремонтні роботи йому повідомляв ОСОБА_4 , а розраховувався з ним представник ТОВ КОНКОРБУД готівкою, про що він розписувався у відомостях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 33389086) зареєстроване 25.03.2005 року, взято на облік в контролюючих органах 05.04.2005 року за №15752 та станом на 26.10.2018 року перебувало на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання (основний); 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) (п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області 12.10.2018 року №9113/14-07 та №9114/14-07, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 09.10.2018 року №7661 (т.1 а.с.19, 53) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ІНА УКРАЇНА з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ КОНКОРБУД код за ЄДРПОУ 39915445 за період червень 2017 року.

За результатом вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено акт №2134/15-32-14-07/33389086 від 26.10.2018 року (т.1 а.с.23-57, 154-168), яким встановлено порушення ТОВ ІНА УКРАЇНА : п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що піддягає сплаті до бюджету у сумі 62850 грн., в т.ч. червень 2017 року в сумі 62850 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем 04 грудня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0053281407 (т.1 а.с.16, 150), яким за порушення п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 78562,50 грн., з яких 62850,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 15712,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Так, спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про порушення позивача, про які зазначено у розділі Висновок акту перевірки №2134/15-32-14-07/33389086 від 26.10.2018 року, які обґрунтовані наступним.

ТОВ ІНА УКРАЇНА укладено договір з ТОВ КОНКОРДБУД , код за ЄДРПОУ 39915445: договір від 01.06.2017 №5 (місце - м. Київ) та договір підряду та поставки від 01.06.2017 №6 (місце - м. Київ).

Використані матеріали та запчастини при здійсненні робіт протягом 2017 року не придбавалися ТОВ КОНКОРДБУД , а акт прийому-передачі матеріалів та запчастин ТОВ ІНА УКРАЇНА до перевірки не надано.

В актах виконаних робіт зазначено витрати на транспортні послуги, однак у ТОВ КОНКОРДБУД відсутні основні засоби, транспортні засоби для можливості надання зазначених послуг.

Згідно п.п.3.1.6 Договору підряду та поставки від 01.06.2017 №6 підрядник (ТОВ КОНКОРДБУД ) зобов`язаний ...Виконувати роботу силами спеціально навченого персоналу, атестованого та який пройшов стажування і допущений до самостійної роботи персоналу, з обов`язковим оформленням наряду-допуску (в разі необхідності) та проведенням інструктажу по безпечному проведенню робіт... , а наведений в актах значний обсяг виконаних робіт потребує наявність певної кількості кваліфікованого трудового ресурсу із відповідними фаховими знаннями (електриків,механіків, майстрів, інженерів, та інш.). Однак згідно Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2017 року від 11.07.2017 №9130685074 кількість працюючих на ТОВ КОНКОРДБУД складала - 1 особа.

В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.06.2017 №23 не вказано адресу надання послуг, обсяг наданих послуг, відсутні записи стосовно замовника - посада, П.І.Б.

Дослідженням договорів від 01.06.2017 №5, №6 та наданих актів виконаних робіт, що підписані 16.06.2017 встановлено, що місцем складання зазначених документів є місто Київ. Проте не підтверджено перебування директора ТОВ ІНА УКРАЇНА О.С. Хошенка 01 червня 2017 року та 16 червня 2017 року у відрядженні до міста Києва для підписання договорів від 01.06.2017 №5, №6 та актів виконаних робіт, що підтверджується відсутністю записів про відрядження в табелі обліку використання робочого часу за звітний період червень 2017 року.

Згідно річного Фінансового звіту суб`єкту малого підприємництва від 28.02.2018 №9299458071 за 2017 рік у ТОВ КОНКОРДБУД відсутні основні засоби.

Враховуючи обсяг та неоднорідність реалізованих послуг та ТМЦ, відсутність основних засобів ТОВ КОНКОРДБУД , наявність лише одного працівника ТОВ КОНКОРДБУД , що унеможливлює виконання операцій з надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, у зв`язку з відсутністю документальних підтверджень щодо рівня освіти, кваліфікації, професіональних знань, чисельності та фахової належності робітників ТОВ КОНКОРДБУД неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій з надання послуг ТОВ КОНКОРБУД на адресу ТОВ ІНА УКРАЇНА за червень 2017 року.

Проведеною перевіркою не підтверджено реальність фактичного здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ ІНА УКРАЇНА , код за ЄДРПОУ 333899086 з ТОВ КОНКОРДБУД , код за ЄДРПОУ 39915445 за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 рік з отримання робіт/послуг.

Укладені між ТОВ ІНА УКРАЇНА з ТОВ КОНКОРДБУД договори не опосередковані реальним виконанням операцій, що становлять їх предмет. Фактично ТОВ Іна Україна здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ КОНКОРДБУД .

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що 01 червня 2017 року між ТОВ ІНА УКРАЇНА (замовник) та ТОВ КОНКОРБУД (підрядник) було укладено договір №5 (т.1 а.с.91-92, 202-203), за умовами якого підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі виконувати завдання замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти і оплатити роботи підрядника - технічне обслуговування та ремонт устаткування АЗС, послуги з транспортного експедирування (транспортні витрати) (п.1.1).

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, а представник відповідача це не спростував, що за договором №5 від 01.06.2017 року ТОВ КОНКОРБУ не надавав жодних послуг ТОВ ІНА УКРАЇНА , а відтак, у зв`язку з відсутністю господарських операцій за вказаним договором, порушень податкового законодавства щодо вказаного договору позивачем не допущено.

01 червня 2017 року між ТОВ ІНА УКРАЇНА (замовник) та ТОВ КОНКОРБУД (підрядник) було укладено договір підряду та поставки №6 (т.1 а.с.94-95, 205-206), за умовами якого підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виконувати завдання замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти і оплатити роботи підрядника - технічне обслуговування та ремонт устаткування АЗС, послуги з транспортного експедирування (транспортні витрати) (п.1.1). Підрядник зобов`язується поставляти та передавати у власність замовника запасні частини, матеріали та обладнання (п.1.2). У відповідності до ст.628 Цивільного кодексу України, даний договір є змішаним договором, який містить в собі елементи різних договорів, а саме: договору поставки та договору виконання робіт (п.1.3). Оплата за цим договором проводиться щомісячно шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок підрядника,по виставленим рахункам згідно узгоджених та підписаних актів виконаних робіт (п.2.1). Оплата за запасні частини, матеріали та обладнання придбані Замовником окремо від необхідних для виконання робіт, здійснюється замовником щомісячно згідно рахунків та видаткових накладних (п.2.2).

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору підряду та поставки, позивач надав до суду копії:

- акту прийому-передачі запасних частин згідно договору №6 від 01.06.2017 року до акту виконаних робіт підписаним за період з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року (т.1 а.с.39-40, т.2 а.с.19-20);

- рахунку-фактури №21 від 16.06.2017 року (т.1 а.с.41, 219)

- акту виконаних робіт по ремонту електроустаткування на АЗС від 16.06.2017 року (т.1 а.с.42-64, 220-242);

- рахунку-фактури №24 від 16.06.2017 року (т.1 а.с.65, т.2 а.с.3);

- акту виконаних робіт №24 по ремонту технологічного устаткування на АЗС від 16.06.2017 року (т.1 а.с.66-80, т.2 а.с.4-18);

- рахунку-фактурти №23 від 16.06.2017 року (т.1 а.с.81, т.2 а.с.1);

- акту виконаних робіт №23 здачі-прийняття (т.1 а.с.82, т.2 а.с.2);

- рахунку-фактури №22 від 16.06.2017 року (т.1 а.с.83, 243);

- акту виконаних робіт №22 по ремонту технологічного устаткування на АЗС Одеського регіону від 16.06.2017 року (т.1 а.с.84-90, 244-250);

- листа ТОВ ІНА УКРАЇНА вих.№15/2017 від 02.08.2017 року директору ТОВ КОНКОРБУД , у яких просить у зв`язку з допущеними помилками в призначені платежу в платіжних дорученнях №4145 від 14.07.2017 року, №4152 від 20.07.2017 року, №4155 від 27.07.2017 року та №4156 від 01.08.2017 року вважати вірним таке призначення платежу Оплата за послуги по ремонту устаткування на АЗС, згідно договору №5 від 01.06.2017 року (т.2 а.с.93, 204);

- листа ТОВ ІНА УКРАЇНА вих.№21/2017 від 22.08.2017 року директору ТОВ КОНКОРБУД , у яких просить у зв`язку з допущеними помилками в призначені платежу в платіжних дорученнях №4145 від 14.07.2017 року, №4152 від 20.07.2017 року, №4155 від 27.07.2017 року, №4156 від 01.08.2017 року, №4166 від 15.08.2018 року та №4172 від 22.08.2018 року вважати вірним таке призначення платежу Оплата за послуги по ремонту устаткування на АЗС, згідно договору №6 від 01.06.2017 року . Лист за №15/2017 від 02.08.2017 року вважати недійсним (т.2 а.с.96, 207);

- виписки по рахунку від 01.06.2017 року, 01.07.2017 року, 01.08.2017 року та квитанцій до прибуткового ордеру №11 від 13.06.2017 року, №12 від 20.06.2017 року, №13 від 06.07.2017 року, №14 від 25.07.2017 року, №15 від 10.08.2017 року та №16 від 29.08.2017 року (т.1 а.с.97-107, 208-218);

- оборотно-сальдових відомостей (т.1 а.с.108-116, 120-125, т.2 а.с.21-38);

- карток рахунків 301, 31, (т.1 а.с.117-119);

- податкових накладних від 16.06.2017 року №21, №22, №23, №24 та доказів їх реєстрації (т.1 а.с.128-131, т.2 а.с.39-51);

- листа ТОВ КОНКОРБУД №1 від 05.11.2018 року (т.1 а.с.198-201), згідно якого повідомляється, що для виконання робіт по договору №6 від 01.06.2017 року та актів виконаних робіт №б/н від 16.06.2017 року, №23 від 16.06.2017 року та №24 від 16.06.2017 року залучались фізичні особи на підставі цивільно-правових договорів у кількості 9 чоловік: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Також позивачем до суду надано копії договорів про надання послуг та додатків №1 до них:

- №1 від 21.05.2017 року (т.1 а.с.169-171), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_3 ;

- №2 від 21.05.2017 року (т.1 а.с.172-174), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_7 ;

- №3 від 21.05.2017 року (т.1 а.с.175-178), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_13 ;

- №4 від 22.05.2017 року (т.1 а.с.179-181), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_14 ;

- №5 від 22.05.2017 року (т.1 а.с.182-184), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_15 ;

- №6 від 23.05.2017 року (т.1 а.с.185-187), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_16 ;

- №7 від 24.05.2017 року (т.1 а.с.188-190), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_17 ;

- №8 від 24.05.2017 року (т.1 а.с.191-193), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_18 ;

- №9 від 25.05.2017 року (т.1 а.с.194-196), укладений між ТОВ КОНКОРБУД (замовник) та ОСОБА_19 .

За умовами вищевказаних договорів за завданням замовника виконавець надає послуги щодо ремонту, технічного обслуговування устаткування АЗС за адресами, згідно додатку №1 до договору (п.1.1).

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Приписами ст. 228 ЦК України передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що договір, укладений між ТОВ ІНА УКРАЇНА та ТОВ КОНКОРБУД в судовому порядку недійсним не визнавався, у повній мірі відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, ст. 180 ГК України щодо його змісту, жодне положення зазначеного договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав, а отже є дійсним у відповідності до приписів чинного законодавства, оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також віднесення сплачених платниками сум до витрат підприємств з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч.2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України Про судоустрій та статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року по справі №815/3501/15: …Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. … .

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі №815/1939/14: …господарські операції … мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов`язання на підставі таких операцій. .

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 31 липня 2018 по справі №808/2549/17: …Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів. … .

Порядок формування податкового кредиту визначений в ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг (пп. а п. 198.1 ст. 198). Пунктом 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Отже, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення сум податку до складу податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з контрагентами надані договори, акти, квитанції, виписки по рахунках, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості, які досліджені судом.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В акті відсутній взаємозв`язок щодо зазначення які саме порушення податкового законодавства допущені позивачем з посиланням як на доказ на відповідні первинні документи, які підтверджують ці порушення, що не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 року (далі - Порядок №727).

Суд зазначає, що підставою висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства є недоліки ведення господарської діяльності контрагента позивача ТОВ КОНКОРБУД , зокрема: відсутність у нього достатньої кількості трудових ресурсів та інформації про їх кваліфікацію та освіту, відсутність основних засобів та транспортних засобів.

Щодо вказаних посилань контролюючого органу в акті перевірки на недоліки господарської діяльності контрагента позивача, суд не бере їх до уваги, оскільки позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вищевказана позиція відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13 листопада 2018 року по справі №820/3279/13-а, від 25 січня 2019 року по справі №808/3411/16.

З аналогічних вище викладеним підстав суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на відсутність доказів залучення ТОВ КОНКОРБУД третіх осіб для виконання його зобов`язань перед ТОВ ІНА УКРАЇНА .

Суд зазначає. що позивачем до суду надано докази залучення його контрагентом таких третіх осіб, а у судовому засіданні допитано двох з них в якості свідків.

Жодного належного доказу того, що договір №6 від 01.06.2017 року між позивачем та ТОВ КОНКОРБУД був укладені позивачем без мети його здійснення відповідачем до суду не надано.

Надані до суду первинні документи (договори, податкові накладні) по взаємовідносинам позивача з контрагентами в силу Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити. Докази того, що ці первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на прибуток підприємств та ПДВ відповідає вимогам податкового законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на те, що в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.06.2017 року №23 не вказано адресу надання послуг, обсяг наданих послуг, відсутні записи щодо замовника.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, ця стаття також передбачає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що наявні у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16.06.2017 року №23 недоліки не перешкоджають ідентифікувати господарську операцію, не впливають на її суть та містять для цього всі необхідні відомості, не спростовують той факт, що податкові зобов`язання були сформовані за фактом надання послуг з виконання підрядних робіт, а відтак не є обґрунтованою підставою вважати, що господарські операції між ТОВ ІНА УКРАЇНА та ТОВ КОНКОРБУД є нереальними та не підтвердженими.

У вказаному акті міститься інформація щодо замовника ТОВ ІНА УКРАЇНА , щодо змісту господарської операції, об`єкту, на якому здійснювались електромонтажні роботи.

Суд також не приймає до уваги посилання контролюючого органу на неможливість присутності директора ТОВ ІНА УКРАЇНА у м.Київ під час підписання договору №6 від 01.06.2017 року та актів виконаних робіт у зв`язку з відсутністю записів про відрядження в табелі обліку, оскільки відсутність такої інформації не може свідчити про нереальність господарських відносин між позивачем та ТОВ КОНКОРБУД та фактичну відсутність директора ТОВ ІНА УКРАЇНА в м.Києві. Така підстава для висновків контролюючого органу в акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства є суб`єктивною та необґрунтованою.

Суд ставиться критично до посилання відповідача у відзиві на позов як на порушення на укладання контрагентом позивача договорів про надання послуг з фізичними особами до укладання спірного договору №6 від 01.06.2017 року, оскільки відповідно до ч.2 ст.77 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вказує, що у акті перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відсутнє посилання на таке порушення.

Суд також зазначає, що відповідачем не витребовувались у позивача згідно запиту про надання документів №1 від 12.10.2018 року (т.1 а.с.20) договори, укладені ТОВ КОНКОРБУД з третіми особами.

Окрім цього суд приймає до уваги пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, що ТОВ ІНА УКРАЇНА та ТОВ КОНКОРБУД здійснювали листування та усні перемовини щодо договору №6 від 01.06.2017 року ще до моменту його підписання. Як наслідок, ТОВ КОНКОРБУД розпочав процес підготовки до виконання договору підряду та поставки №6 від 01.06.2017 року шляхом залучення третіх осіб шляхом укладання вищевказаних договорів про надання послуг ще до укладання договору.

Так, пунктом 5.4.2 договору підряду та поставки №6 від 01.06.2017 року передбачено, що після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору.

Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання послуг від контрагентів.

При розгляді справи судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірного правочину був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечується відповідачем.

Головним управлінням ДФС в Одеській області не надано доказів на підтвердження правомірності винесених податкового повідомлення-рішення №0053281407 від 04.12.2018 року.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства України, оскільки факти, які встановлені в акті перевірки не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ ІНА УКРАЇНА є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Суд зазначає. що позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. згідно №4846 від 27 лютого 2019 року та №4923 від 22 квітня 2019 року (т.1 а.с.5, 7).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА судового збору у судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений згідно платіжних доручень №4846 від 27 лютого 2019 року та №4923 від 22 квітня 2019 року.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем до суду надано договір №152 про надання правової допомоги (т.1 а.с.146-149), укладений 27.12.2018 року між ТОВ ІНА УКРАЇНА (клієнт) та адвокатом Подорожнім Андрієм Сергійовичем, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1). Вартість наданих юридичних послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок (п.4.1). Оплата за договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвоката (п.4.2).

Позивачем до суду надані наступні документи на підтвердження надання адвокатом Подорожнім Андрієм Сергійовичем правничої допомоги позивачу:

- ордер серії ОД №485038 від 03.07.2019 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордеру №5 від 12 вересня 2019 року на суму 4500,00 грн.;

- акт №02/09 про надання правової допомоги від 02.09.2019 року, згідно якого вартість: консультації клієнта (2 год.) - 1000 грн., підготовки позовної заяви з додатками (3 год.) - 1500 грн., подання позовної заяви до суду (1 год.) - 500 грн., представництва у судових засіданнях (3 год.) - 1500 грн., разом - 4500,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Враховуючи викладене, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, приймаючи до уваги його участь у судових засіданнях по даній справі №420/2126/19, тривалість яких на момент винесення даного рішення становить більше трьох годин, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА та 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0053281407 від 04.12.2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений згідно платіжних доручень №4846 від 27 лютого 2019 року та №4923 від 22 квітня 2019 року, та 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю ІНА УКРАЇНА (вул.Сонячна, буд.5, фо.401, м.Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 33389086).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 45044, код ЄДРПОУ 3938646).

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2019 року.

Суддя О.А. Вовченко

.